Справа № 375/1786/24 суддя в І-й інстанції Антипенко В.П.
Провадження № 33/824/664/2025 суддя в ІІ-й інстанції Фінагеєв В.О.
Категорія: ч. 1 ст.130 КУпАП
Іменем України
03 лютого 2025 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Фінагеєв В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 , адвоката Заліського Богдана Сергійовича на постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 02 грудня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст. 130 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 09 жовтня 2024 року серії ЕПР1 № 146259, 09 жовтня 2024 о 03 год. 46 хв. ОСОБА_1 по вул. Грубого, 20А в с. Савинці, Білоцерківського району, Київської області, керував транспортним засобом марки «OPEL ZAFIRA», д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя. Від проходження огляду у встановленому порядку відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 02 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Ухвалюючи оскаржувану постанову, місцевий суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 адвокат Заліський Б.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову місцевого суду як незаконну та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги адвокат Заліський Б.С. вказує, що суд в оскаржуваній постанові зазначає, що ОСОБА_1 керував автомобілем о 03:33 год. по вул. Грубого, 20 в с. Савинці, а згідно протоколу вбачається що керував о 03:46 год. Дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи та відеозаписом не зафіксовано керування автомобілем ОСОБА_1 взагалі, ні о 03:33 год., ні в 03:46 год. 09 жовтня 2024 року по вул. Грубого в с. Савинці. При цьому, відеозапис розпочинається біля будинку за місцем проживання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - на АДРЕСА_1 о 03:46 год. 09 жовтня 2024 року, що територіально знаходить на значній відстані від місця інкримінованого правопорушення. На відеозаписі чітко зафіксовано, що ОСОБА_1 заперечує факт керування автомобілем взагалі. Таким чином, відеозапис є недопустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. У судовому засідання також було допитано в якості свідка матір ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , яка пояснила, що вона вийшла з дому, оскільки побачила у вікно миготливі ліхтарі (автомобілів працівників поліції), та бачила, що був її син та два екіпажі поліцейських. На їх запитання вона чула, що син повідомляв, що був вдома. Також повідомила суду, що хоч він незадовго приїхав, зайшов у будинок, потім знову пішов на вулицю. Син часто сидить у салоні автомобіля та просто слухає музику. Також захисник зазначив, що якщо вважати, шо ОСОБА_1 керував автомобілем, останній не відсторонений від керування транспортним засобом.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 , адвоката Заліського Б.С. та вивчивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає її такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як убачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 146259, 09 жовтня 2024 о 03 год. 46 хв. ОСОБА_1 по вул. Грубого, 20А в с. Савинці, Білоцерківського району, Київської області, керував транспортним засобом марки «OPEL ZAFIRA», д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя. Від проходження огляду у встановленому порядку відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції захисник ОСОБА_1 , адвокат Заліський Б.С. пояснив, що ОСОБА_1 знаходився за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , його автомобіль був припаркований біля паркану будинку. Коли він приїхав, він пішов додому, взяв телефон і вже потім через деякий час спустився до свого автомобіля, після чого приїхали працівники поліції та після розмови з ОСОБА_1 вирішили скласти відносно нього протокол про адміністративне правопорушення нібито за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Досліджені у судовому засіданні суду апеляційної інстанції відеозаписи із нагрудної бодікамери поліцейських не містить зафіксованого факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Напроти, з зазначеного відеозапису чітко вбачається, що працівник поліції не встановивши факт керування трранспортним засобом, телефонує невідомій особі, якій повідомляє, що в його розпорядженні відсутні будь-які докази керування автомобілем ОСОБА_1 . При цьому, працівник поліції намагався отримати пораду від невідомої особи, щодо можливості складення протоколу про адміністративне правопорушення у випадку визнання ОСОБА_1 факту того, що він деякий час назад приїхав до вказаного місця.
Дійсно, з наявного у справі відео вбачається, що в момент приїзду працівників поліції ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, про що повідомив працівникам поліції, які зазначеного факту не спростовували. В подальшій розмові ОСОБА_1 повідомив працівників поліції, що деякий час назад він приїхав від свого товариша. В даний час не є водієм, а відтак, огляд на стан сп'яніння проходити не має.
Надаючи оцінку зазначеним обставинам справи та постанові місцевого суду, апеляційний суд виходить з наступного.
За обставинами даної справи факт керування транспортним засобом працівниками поліції не зафіксовано, як і не зафіксовано керування ОСОБА_1 автомобілем в стані алкогольного сп'яніння чи з ознаками, які б давали працівникам поліції підстави вважати, що особа перебуває в стані сп'яніння, а відтак, і вимагати проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння.
Як вказував ОСОБА_1 на відеозаписі (04.00 запису) керуючи автомобілем він був тверезий, алкоголю не вживав.
Поліцейськими не було встановлено час, коли ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а саме коли він приїхав на місце, в якому до нього під'їхали працівники поліції.
В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що вказане відбулось в 03.46 год., а в іншій частині протоколу в 03.33 год., що по суті суперечить одне одному та підтверджує факт не встановлення зазначеної обставини.
Також з відеозапису, на якому зафіксовано спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 вбачається, що пропонуючи останньому пройти огляд на стан сп'яніння та вказуючи на наявність ознак, які можуть свідчити про перебування особи в стані сп'яніння, працівник поліції не з'ясовував та не встановив, коли саме в ОСОБА_1 з'явились виявлені ним ознаки, чи вживав він алкогольні напої, якщо так, то коли саме, до приїзду на вказане місце чи після, чи були у зв'язку з цим у ОСОБА_1 ознаки сп'яніння на момент водіння транспортного засобу.
Зазначене має важливе значення для вирішення питання про винність особи у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1.10 Правил, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Відповідно до п. 2.5 Правил - водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягне за собою відповідальність визначену санкцією вказаної статті.
З системного тлумачення вказаних норм закону, можна зробити висновок, що суб'єктом вчинення вказаного правопорушення може бути лише водій, щодо якого встановлено, що він керував транспортним засобом з ознаками, які дають підстав вважати що він перебуває в стані сп'яніння, але при цьому на вимогу працівника поліції відмовляється пройти такий огляд.
При цьому статус водія, в розумінні п. 1.10 Правил, особа має виключно під час керування транспортним засобом. Зазначений статус втрачається після закінчення керування, та залишення автомобіля.
У разі, якщо на момент завершення керування особою транспортним засобом він не був зупинений працівниками поліції і у зв'язку з цим останні не виявляли у нього ознак сп'яніння, чи будь-яким іншими належними доказами у справі не було встановлено, що він покинув місце водія в стані алкогольного сп'яніння чи з ознаками, які б давали підстави вважати, що він під час керування перебував в стані сп'яніння, особа перестає бути водієм, який зобов'язаний пройти огляд на стан сп'яніння.
За обставинами даної справи вбачається, що ОСОБА_1 після закінчення керування, покинув автомобіль, пішов додому, провів там певний час, потім повернувся до автомобіля і не керуючи ним перебував в салоні. Саме в цей час до нього під'їхали працівники поліції та почали пропонувати пройти огляд на стан сп'яніння.
З огляду на вимоги пунктів 1.10, 2.5 Правил та встановлені вище обставини, в момент під'їзду працівників поліції ОСОБА_1 не був водієм, поліцейські не встановили ознак алкогольного сп'яніння на момент, коли він покинув транспортний засіб, а відтак працівники поліції не мали права вимагати у нього проходити огляд на стан сп'яніння, а він відповідно не був зобов'язаний такий огляд проходити.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
ЄСПЛ підкреслює, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Також в рішенні «Коробов проти України» від 21.07.2011 ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджуються зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України.
Така позиція Конституційного Суду України відповідає правовим позиції ЄСПЛ.
У рішенні «Маліга проти Франції» від 23 вересня 1998 року, ЄСПЛ визначив кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у виді позбавлення права керування транспортним засобом.
Також у рішенні ЄСПЛ «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10 лютого 1995 року зазначено, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширша, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Отже, суд першої інстанції не дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, дійшов необґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (п. 2.5 ПДР України), знівелювавши принцип презумпції невинуватості, закріплений ст. 62 Конституції України.
Суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення про доведеність винності ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України, тобто вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, формально послався на докази, належним чином їх не дослідивши та не оцінивши їх, як кожен окремо, так і в їх сукупності.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованими, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суд -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 , адвоката Заліського Богдана Сергійовича задовольнити.
Постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 02 грудня 2024 року скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити із підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто, у зв'язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.О. Фінагеєв