Справа № 11-cc/824/962/2025 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 199 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер справи: 757/59540/24-к
22 січня 2025 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
підозрюваного ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 , з внесеними останнім доповненнями до неї, в інтересах підозрюваного ОСОБА_11 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18 грудня 2024 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 1-го відділу (розслідування злочинів, скоєних проти особи) управління розслідування особливо важливих кримінальних проваджень ГСУ НП України ОСОБА_12 , яке погоджене із прокурором у кримінальному провадженні - заступником начальника першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , і продовжено строк тримання під вартою до 09 лютого 2025 року включно, без визначення розміру застави, щодо
ОСОБА_11 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Дніпрі Дніпропетровської області, громадянина Держави Ізраїль та Республіки Кіпр (громадянство України припинено), з вищою освітою, одруженого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, п. п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Згідно з ухвалою слідчого судді, при вирішенні питання про продовження ОСОБА_11 строку тримання під вартою слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_11 зазначеного кримінального правопорушення, а також наявні ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і які на момент розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою не зменшилися. У зв'язку з наведеним слідчий суддя дійшов висновку про неможливість застосування щодо ОСОБА_11 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_10 подав в інтересах підозрюваного ОСОБА_11 апеляційну скаргу, в якій, вважаючи ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати і відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого.
17 січня 2025 року до Київського апеляційного суду від захисника ОСОБА_10 надійшли доповнення до його апеляційної скарги, в яких він запевняє, що повідомлена ОСОБА_11 підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, п. п. 11, 12 ч. 2 ст. 115, є необґрунтованою. При цьому захисник вказує, що юридичне формулювання повідомлення про підозру від 12 грудня 2024 року не відповідає правилам кваліфікації, визначеним у абзаці 8 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику про злочини проти життя та здоров'я особи». Крім того, апелянт відмічає, що жоден зі свідків особисто не перебував у час і у місці, де відбувалося, на думку сторони обвинувачення, нібито надання ОСОБА_11 вказівки на вчинення злочину, а їхні судження про обставини справи ґрунтуються виключно на їхніх суб'єктивних припущеннях.
Також автор апеляції звертає увагу, що 19 липня 2005 року заступник начальника відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю при провадженні досудового слідства управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, Генеральної прокуратури України ОСОБА_13 прийняв постанову про скасування постанови про притягнення особи як обвинуваченого та постанови про порушення кримінальної справи, якою:
- скасовано постанову слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_14 від 30 червня 2005 року про порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_11 за ст. ст. 27 ч. 4 , 15, 115 ч. 2 п. п. 6, 11, 12 КК України;
- скасовано постанову слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_14 від 30 червня 2005 року про притягнення ОСОБА_11 як обвинуваченого за фактом вчинення замаху на вбивство ОСОБА_15 . При цьому апелянт вказує, що вищевказана постанова не була скасована, є дійсною, чинною та такою, що створює правові наслідки.
Таким чином, на думку захисника, наявність чинної та не скасованої постанови від 19 липня 2005 року у справі № 49-1248 є окремою і самостійною підставою для закриття кримінального провадження № 1201304000000663 від 19 грудня 2013 року на підставі п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Далі апелянт вказує, що 14 вересня 2005 року старшим слідчим в ОВС ГПУ ОСОБА_14 була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого ст. ст. 27 ч. 4, 15, 115 ч. 2 п. п. 6, 11, 12 КК України на підставі ч. 2 ст. 6 КПК України, - у зв'язку з відсутністю в його діях ознак злочину.
При цьому, як наголошує автор апеляції, 09 листопада 2005 року постановою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська було змінено постанову старшого слідчого в ОВС ГПУ ОСОБА_14 в частині мотивів та підстав відмови і вказано, що слід вважати, що в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_11 за ч. 4 ст. 27, ст. 15, ч. 2 п. п. 6, 11, 12 ст. 115 КК України відмовлено на підставі п. 1 ст. 6 КПК України, - за відсутністю події злочину.
Крім того, захисник зазначає, що 06 квітня 2015 року ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області апеляційну скаргу прокурора було залишено без задоволення, а постанову Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 27 березня 2015 року - без змін.
Таким чином, сторона захисту вказує, що фактично кримінальне провадження щодо ОСОБА_11 за ч. 4 ст. 27, ст. 15, ч. 2 п. п. 6, 11, 12 ст. 115 КК України було закрите судом.
На думку апелянта, постанова прокурора від 22 грудня 2005 року, якою скасовано постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_11 від 14 вересня 2005 року, на яку посилається сторона обвинувачення, є юридично нікчемною.
Також захисник звертає увагу на вирок Апеляційного суду Запорізької області від 28 квітня 2005 року у справі № 1-67 2004 (№1-8/2005), яким ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених ст. 115 КК України, в тому числі замаху на вбивство ОСОБА_15 та ОСОБА_21 , у якому не зазначено відомостей про будь-яку причетність ОСОБА_11 до вчинення злочинів цим організованим злочинним угрупованням, в тому числі і до вчинення нападу на ОСОБА_15 .
Далі в доповненнях до апеляційної скарги сторона захисту зазначає, що зі змісту повідомлення випливає, що інкриміновані ОСОБА_11 дії щодо нібито підбурювання до злочину були вчинені в період з 03 липня 2003 року по 07 липня 2003 року, у зв'язку з чим строк притягнення до кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, п. п. 11, 12, ч. 2 ст. 115 КК України, сплив ще 08 липня 2018 року, тобто понад шість років тому. Відтак, як переконує апелянт, у будь-якому випадку ОСОБА_11 не загрожує настання кримінальної відповідальності за нібито вчинення зазначеного кримінального правопорушення.
Крім того, захисник стверджує, що під час розгляду клопотання прокурором не було доведено, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, як і не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні старшого слідчого.
Також апелянт звертає увагу, що ОСОБА_11 потребує постійної спеціалізованої медичної допомоги, має незадовільний стан здоров'я, який не є сумісним із перебуванням останнього під вартою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисників і підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, з доповненнями до неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_10 , з внесеними останнім доповненнями до неї, не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні ГСУ НП України перебуває кримінальне провадження № 12024000000002733 від 17 грудня 2024 року за підозрою ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, п. п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Це кримінальне провадження 17 грудня 2024 року було виділене із матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12013040000000663 від 19 грудня 2013 року, в якому 08 травня 2024 року ОСОБА_11 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, п. п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
09 травня 2024 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва щодо ОСОБА_11 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 07 липня 2024 року включно, без визначення розміру застави.
26 червня 2024 року постановою першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_22 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12013040000000663 був продовжений до трьох місяців, тобто до 09 серпня 2024 року включно.
02 липня 2024 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва було продовжено ОСОБА_11 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 30 серпня 2024 року включно, без визначення розміру застави.
27 серпня 2024 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва було продовжено ОСОБА_11 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 25 жовтня 2024 року включно, без визначення розміру застави.
22 жовтня 2024 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні було продовжено до дев'яти місяців, тобто до 09 лютого 2025 року включно.
23 жовтня 2024 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва було продовжено ОСОБА_11 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 21 грудня 2024 року включно, без визначення розміру застави.
12 грудня 2024 року ОСОБА_11 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, п. п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
18 грудня 2024 року (клопотання датоване 17 грудня 2024 року) старший слідчий в ОВС 1-го відділу (розслідування злочинів, скоєних проти особи) управління розслідування особливо важливих кримінальних проваджень ГСУ НП України ОСОБА_12 , за погодженням із прокурором у кримінальному провадженні - заступником начальника першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про продовження ОСОБА_11 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 09 лютого 2025 року включно. Це клопотання мотивовано тим, що 17 грудня 2024 року сторонам у кримінальному провадженні повідомлено про завершення досудового розслідування і відкриття матеріалів кримінального провадження, у зв'язку з чим потерпілого, підозрюваного і його захисників необхідно ознайомити із матеріалами досудового розслідування, а підстави для скасування чи зміни застосованого підозрюваному ОСОБА_11 запобіжного заходу на більш м'який відсутні, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, п. п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, та, перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування і суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18 грудня 2024 року клопотання старшого слідчого було задоволено і ОСОБА_11 продовжено строк тримання під вартою до 09 лютого 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Під час розгляду клопотання про продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_11 під вартою слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_11 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, п. п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, журналу судового засідання та технічного запису судового засідання, на основі наданих старшим слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та, всупереч доводам сторони захисту, правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні старшого слідчого та доданих до нього матеріалах.
Зокрема, органами досудового розслідування приведені такі докази:
1) заяви ОСОБА_15 від 08 липня 2003 року та 09 квітня 2024 року про погрози 03 липня 2003 року з боку ОСОБА_11 ;
2) показання потерпілого ОСОБА_15 від 12 квітня 2024 року, в яких він засвідчив, що замах на своє життя в серпні 2003 році він пов'язує із своєю діяльністю в юридичній компанії «Фарго» та причетним до цього є ОСОБА_11 , який 03 липня 2003 року погрожував йому і ОСОБА_23 фізичною розправою через організацію проведення юридичною компанією «Фарго» зборів акціонерів ЗAT «Дніпроспецсталь»;
3) показання свідка ОСОБА_24 від 22 січня 2004 року, в яких він надав свідчення, що 03 липня 2003 року він разом із ОСОБА_15 їздили в офіс до ОСОБА_11 , де останній погрожував їм фізичною розправою за організацію проведення юридичною компанією «Фарго» зборів акціонерів ВАТ «Дніпроспецсталь»;
4) показання свідка ОСОБА_25 від 28 лютого 2024 року (з 1997 року по 2010 рік приватний нотаріус Запорізького нотаріального округу), в яких ним надані свідчення, що він з ОСОБА_26 та ОСОБА_27 знайомий не був і з ними ніколи не спілкувався. У 2003 році до нього звернувся хтось із юристів ВАТ «Дніпроспецсталь» та попросив нотаріально засвідчити факт перебування акціонерів вказаного підприємства у певний час і в певному місці, так як в інший спосіб проведення зборів акціонерів неможливо, оскільки реєстратор ОФР «Запоріжжя» не передавав реєстр аукціонерів ВАТ «Дніпроспецсталь», що юридично виключає можливість їх проведення. Після того в один із днів він прибув до ВАТ «Дніпроспецсталь» і юридично засвідчив факт знаходження певних людей у даному місці. Пізніше від голови правління ВАТ «Дніпроспецсталь» ОСОБА_28 він дізнався про те, що його життю та здоров'ю загрожує реальна небезпека з боку ОСОБА_11 , оскільки останній погрожував фізичною розправою всім, хто приймав участь в організації проведення зборів ВАТ «Дніпроспецсталь». У зв'язку з цим ОСОБА_28 і забезпечив його, ОСОБА_25 , фізичною охороною;
5) показання свідка ОСОБА_29 від 12 квітня 2024 року (у 2003 році займав посаду працівника охорони у ВАТ «Дніпроспецсталь»), в яких він надав свідчення, що у 2003 році він здійснював фізичну охорону ОСОБА_25 , яка була пов'язана із погрозами останньому під час його спільної діяльності із ВАТ «Дніпроспецсталь»;
6) показання свідків ОСОБА_30 та ОСОБА_31 від 11 квітня 2024 року (охоронець і водій ОСОБА_15 ), в яких вони, кожен окрема, засвідчили, що в липні 2003 року ОСОБА_15 був в офісі ОСОБА_11 ;
7) показання свідка ОСОБА_32 від 22 березня 2024 року, в яких він засвідчив, що замах на вбивство ОСОБА_15 скоєно членами банди ОСОБА_33 за проханням ОСОБА_34 , який діяв не у власних інтересах, а в інтересах та на замовлення ОСОБА_11 , як і решта вчинених бандою ОСОБА_33 злочинів, а саме озброєних нападів на громадян;
8) показання свідка ОСОБА_35 від 29 квітня 2024 року, в яких він надав свідчення, що 10 грудня 2008 року Дніпропетровським апеляційним судом його було засуджено за вчинення у складі банди ОСОБА_33 тяжких та особливо тяжких злочинів, у тому числі за вчинення 16 серпня 2003 року у місті Феодосія АР Крим замаху на умисне вбивство ОСОБА_15 . Також він повідомив, що в один із днів середини літа 2003 року в одному із кафе міста Запоріжжя відбулася зустріч між ним, ОСОБА_36 , ОСОБА_37 та ОСОБА_16 . На цю зустріч він прийшов за проханням ОСОБА_38 . Пам'ятає, що при зустрічі ОСОБА_39 говорив ОСОБА_40 про необхідність виконання якоїсь «брудної роботи». Після цього він, за проханням ОСОБА_33 , допоміг ОСОБА_16 відшукати у місті Дніпропетровську певного чоловіка. У подальшому після затримання він дізнався, що його обвинувачують у скоєнні ряду злочинів, у тому числі і в замаху на вбивство ОСОБА_15 ;
9) показання свідка ОСОБА_41 від 02 травня 2024 року, в яких він засвідчив, що на початку вересня 2003 року до нього в місто Миколаїв приїхали ОСОБА_42 та ОСОБА_43 , які попросили його на певний час знайти їм місце де пожити, на що він, ОСОБА_44 , погодився. Також ОСОБА_42 повідомив йому, що в нього з ОСОБА_45 великі проблеми, які пов'язані з тим, що у місті Феодосія АР Крим його хлопці влаштували поножовщину із адвокатом Пінчука - зятем на той час Президента України ОСОБА_46 ;
10) показання потерпілого ОСОБА_15 від 03 травня 2024року, в яких він надав пояснення, що він особисто знайомий із ОСОБА_47 , але, як юрист чи адвокат, до нього відношення не мав. Після того, як 16 серпня 2003 року у місті Феодосія члени банди ОСОБА_33 , на замовлення, вчинили замах на його вбивство, він був госпіталізований до однієї з лікарень міста Феодосії. У той час в лікарні ходили чутки про те, що він нібито є адвокатом ОСОБА_48 - зятем на той час чинного Президента України ОСОБА_46 ;
11) дані протоколу огляду документального фільму від 02 травня 2004 року, створеного ОСОБА_49 за результатами незалежного журналістського розслідування замаху на життя ОСОБА_15 , який вчинено за замовлення ОСОБА_11 ;
12) копія постанови слідчого Генеральної прокуратури України ОСОБА_50 від 11 квітня 2004 року, якою в порушенні кримінальної справи за фактами вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, у тому числі за фактом замаху на вбивство 16 серпня 2003 року у місті Феодосія ОСОБА_15 , у відношенні ОСОБА_33 та ОСОБА_34 відмовлено у зв'язку з їх смертю;
13) дані протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 12 березня 2024 року;
14) дані протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 13 березня 2024 року;
15) явка з повинною ОСОБА_16 від 14 жовтня 2003 року, у якій останній виклав обставини замовлення та вчинення замахів на вбивство ОСОБА_21 та ОСОБА_15 ;
16) показання свідка ОСОБА_16 від 24 жовтня 2003 року, в яких він засвідчив, що замах на вбивство ОСОБА_15 вчинено ним у складі банди ОСОБА_33 , за проханням ОСОБА_51 , який діяв не у власних інтересах, а в комерційних інтересах іншої особи;
17) протокол судового засідання Апеляційного суду Запорізької області від 14 грудня 2004 року, згідно з яким підсудний ОСОБА_16 надав суду показання про обставини вчинення замаху на вбивство ОСОБА_15 та ОСОБА_21 , інформацію про яких їм надав ОСОБА_52 ;
18) протокол огляду місця події від 26 серпня 2003 року;
19) висновок експерта № 775 від 29 серпня 2003 року за результатом проведення судової медичної експертизи потерпілого ОСОБА_15 , відповідно до якого у ОСОБА_15 виявлено два сліпі поранення у праву плевральну порожнину, з пошкодженням середньої та нижньої частки правої легені, що призвело до правосторонньої внутрішньоплевральної кровотечі; сліпе проникаюче поранення в черевну порожнину, без пошкодження внутрішніх органів; крововиливи на верхньому і нижньому повіках правого ока, у верхньо-зовнішньому квадраті правої сідниці, на передній поверхні правого стегна в середній його третині; садна на задній поверхні, в проекції лівого ліктьового суглоба та на зовнішній поверхні, в проекції лівого колінного суглоба. Вказані тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких, як небезпечні в момент їх заподіяння;
20) показання свідка ОСОБА_53 від 04 жовтня 2003 року, в яких він надав свідчення, що в 20-х числах серпня 2003 року при зустрічі із ОСОБА_54 останній повідомив, що у нього виникли великі неприємності;
21) показання свідка ОСОБА_53 від 18 квітня 2005 року, в яких він засвідчив, що ОСОБА_52 йому повідомляв, що після зникнення ОСОБА_55 він неодноразово їздив в офіс «Сентоза» до ОСОБА_11 . Також він повідомив, що ОСОБА_52 працював в охоронній фірмі та здійснював особисту охорону ОСОБА_11 ;
22) показання свідка ОСОБА_56 від 06 жовтня 2003 року, в яких він надав свідчення, що ОСОБА_52 працював в охоронній фірмі «Б.О.Г.» та здійснював особисту охорону ОСОБА_11 ;
23) показання свідка ОСОБА_57 від 06 жовтня 2003року, в яких він засвідчив, що ОСОБА_52 працював в охоронній фірмі ТОВ «Б.О.Г.» та був прийнятий у вказану охоронну фірму за вказівкою ОСОБА_11 , а саме в його особисту охорону. Також пояснив, що банк «ПриватБанк» був одним із співзасновників ТОВ «Б.О.Г.»;
24) показання свідка ОСОБА_58 від 05 жовтня 2003 року, в яких надано свідчення, що на початку 20-х чисел серпня 2003 року при зустрічі з ОСОБА_36 останній повідомив, що у його знайомих у місті Феодосія виникли проблеми із кримінальним законом, оскільки вони заподіяли комусь ножові поранення та були затримані працівниками міліції. При цьому останні дають показання, що він також причетний до цього злочину. Крім того, ОСОБА_52 повідомив йому, що деякий час він буде переховуватися. 26 серпня 2003 року до нього зателефонував ОСОБА_59 , який повідомив, що у нього великі проблеми;
25) копія наказу від 06 березня 2002 року по ТОВ «Б.О.Г.», відповідно до якого ОСОБА_34 прийнято на посаду особистої охорони (Об'єкт «К-1»);
26) показання свідка ОСОБА_60 від 20 червня 2024 року, відповідно до яких він в 2022 році перебував в статусі підозрюваного у кримінальному провадженні № 12018080000000154 від 22 травня 2018 року (виділені матеріали за фактом вчинення у складі банди ОСОБА_33 тяжких та особливо тяжких злочинів, в тому числі замаху на умисне вбивство ОСОБА_15 ). Під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, в одному із документів, складеним за участю ОСОБА_61 , було зазначено, що замовником злочину - замаху на умисне вбивство ОСОБА_15 був ОСОБА_62 ;
27) протокол проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_15 від 26 квітня 2024 року, відповідно до якого останній на місцевості послідовно відтворив обставини проведення 04 липня 2003 року зустрічі з ОСОБА_11 в офісі «Сентоза» та погроз з боку останнього щодо проведеннякомпанією «Фарго» 03 липня 2003 року зборів акціонерів ВАТ «Дніпроспецсталь»;
28) показання свідка ОСОБА_63 від 12 червня 2024 року, відповідно до яких у 2005 році він перебував на посаді старшого прокурора відділу нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими Генеральної прокуратури України та здійснював нагляд у кримінальній справі № 49-1248 за фактом умисного вбивства ОСОБА_34 та замаху на умисне вбивство ОСОБА_15 , досудове слідство у якій проводив слідчий в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України ОСОБА_64 .
Зокрема, він засвідчив, що 30 червня 2005 року ОСОБА_14 було винесено постанову про притягнення ОСОБА_11 як обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст. ст. 27 ч. 4, 15, 115 ч. 2, п. п. 6, 11, 12 КК України (за фактом замаху на умисне вбивство ОСОБА_15 ), і оголошено в розшук. 04 липня 2005 року слідчим ОСОБА_14 було підготовлено подання про обрання обвинуваченому у кримінальній справі № 49-1248 ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (заочно). Того ж числа приблизно о 10 годині вказане подання він, ОСОБА_65 , особисто подав до Печерського районного суду міста Києва. В канцелярії суду його було зареєстровано по вхідній кореспонденції. Розгляд даного подання здійснював суддя Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_66 . Він, ОСОБА_65 , надав йому матеріали кримінальної справи № 49-1248, в яких містились процесуальні документи, які підтверджували вчинення ОСОБА_11 інкримінованого йому злочину щодо ОСОБА_15 , а також документи, які свідчили про те, що обвинувачений ОСОБА_11 переховується від органів досудового слідства. Крім того, в матеріалах кримінальної справи містилася явка з повинною ОСОБА_16 , написана ним власноручно, в якій він зазначив, що вказівку на скоєння вбивства ОСОБА_15 йому надав ОСОБА_67 , а той отримав замовлення на вчинення цього злочину від ОСОБА_68 . Суддя ОСОБА_69 , ознайомившись в присутності його, ОСОБА_63 , з матеріалами справи, для прийняття відповідного рішення пішов до нарадчої кімнати. Приблизно через 30 хвилин суддя ОСОБА_69 проголосив резолютивну частину своєї постанови, відповідно до якої за результатом розгляду подання слідчого ОСОБА_14 обвинуваченому ОСОБА_11 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Після цього суддя ОСОБА_69 повернув йому, ОСОБА_70 , матеріали кримінальної справи № 49-1248 та повідомив, що після обіду о 15 годині буде виготовлено повний текст вказаної постанови, яку можна буде отримати. Цього ж числа слідчий ОСОБА_14 прибув до його, ОСОБА_63 , робочого місця та повідомив, що після того, як він передав йому подання про обрання ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, його особисто викликав ОСОБА_71 (колишній Генеральний прокурор), який був дуже роздратований, висловив своє невдоволення тим, що з ним не було узгоджено подачу до суду вказаного подання щодо ОСОБА_11 , після чого в усній формі наказав йому відкликати з Печерського районного суду міста Києва вищевказане подання.
Також під час допиту свідок ОСОБА_65 повідомив, що 14 вересня 2005 року слідчим ОСОБА_14 було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 27 ч. 4, 15, 115 ч. 2 п. п. 6, 11, 12 КК України, на підставі ч. 2 ст. 6 КПК України, яка була ним скасована 22 грудня 2005 року.
Щодо постанови судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_72 від 09 листопада 2005 року, відповідно до якої скаргу адвоката ОСОБА_73 в інтересах ОСОБА_11 було задоволено частково, при цьому постанову старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України ОСОБА_14 від 14 вересня 2005 року про відмову в порушенні кримінальної справи № 49-1248 щодо ОСОБА_11 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 27 ч. 4, 15, 115 ч. 2 п. п. 6, 11, 12 КК України, змінено в частині мотивів та підстав відмови, а саме із п. 2 ст. 6 КПК України на п. 1 ст. 6 КПК України, тобто у зв'язку із відсутністю події злочину, то свідок ОСОБА_65 пояснив, що вона була винесена з порушенням діючого на той час законодавства. Вказана справа підлягала розгляду Печерським районним судом міста Києва, оскільки слідчий орган - Генеральна прокуратура України знаходилась за юридичною адресою (вул. Різницька, 13/15, м. Київ) на території та під юрисдикцією Печерського району міста Києва, а прокурор Бабушкінського району міста Дніпропетровська ОСОБА_74 , який приймав участь в суді щодо вищезазначених обставин, ніяких повноважень на прийняття участі у вказаній справі не мав, так як нагляд за додержанням законів у кримінальній справі № 49-1248 на той час здійснювався виключно ним, ОСОБА_75 , як старшим прокурором відділу нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими Генеральної прокуратури України;
29) показання свідка ОСОБА_76 від 07 жовтня 2023 року, в яких він повідомив, що ПАТ «КАРПАТСЬКЕ УПРАВЛІННЯ ГЕОФІЗИЧНИХ РОБІТ» не виконувало геолого-тематичні роботи у 2013 - 2014 роках у зв'язку з відсутністю таких спеціалістів;
30) показання свідка ОСОБА_63 від 16 липня 2024 року, в яких він підтвердив, що у 2005 році перебував на посаді старшого прокурора відділу нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими Генеральної прокуратури України та здійснював нагляд у кримінальній справі № 49-1248 за фактом умисного вбивства ОСОБА_34 та замаху на умисне вбивство ОСОБА_15 . Також він пояснив, що у вказаній кримінальній справі знаходилась явка з повинною ОСОБА_16 , в якій він зазначив, що вказівку на вчинення вбивства ОСОБА_15 йому надав ОСОБА_67 , а той отримав замовлення на скоєння цього злочину від ОСОБА_68 . Копія вказаної явки з повинною ОСОБА_16 , як один із доказів причетності ОСОБА_11 до цього злочину, була ним долучена до матеріалів наглядового провадження в цій кримінальній справі. Після того, як 04 липня 2003 року слідчий ОСОБА_14 замість рішення судді ОСОБА_77 про обрання ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке він, ОСОБА_65 , просив в нього забрати в Печерському районному суду міста Києва, приніс йому протокол оперативної наради від 04 липня 2005 року при Генеральному прокурору України ОСОБА_78 , про який він, ОСОБА_65 , надав показання 12 червня 2024 року, він, маючи в себе кримінальну справу № 49-1248 та розуміючи, що діюче на той час керівництво Генеральної прокуратури України вчиняє дії, направлені на прийняття рішень, які призведуть до її незаконного закриття (що в подальшому було і зроблено слідчим Шолодьком), вирішив зробити копію явки з повинною ОСОБА_16 для особистого архіву, який почав вести з 1993 року. Також під час допиту свідок ОСОБА_65 повідомив, що копія вказаної явки зберігається у нього по цей час та він може добровільно надати її для огляду та вилучення;
31) протокол огляду від 17 липня 2024 року, проведений за участю свідка ОСОБА_63 , згідно із яким останнім було надано для огляду та вилучення копію явки з повинною ОСОБА_16 , оригінал якої відповідно до його показань від 16 липня 2024 року, містився в кримінальній справі № 49-1248 за фактом умисного вбивства ОСОБА_34 та замаху на умисне вбивство ОСОБА_15 . У вказаному документі містяться відомості, які вказують на причетність ОСОБА_11 до події нападу 16 серпня 2003 року у місті Феодосія АР Крим членами банди ОСОБА_33 на адвоката ОСОБА_15 ;
32) показання свідкаОСОБА_79 від 31 липня 2024 року, відповідно до яких він у серпні 2003 року перебував на посаді заступника Міністра внутрішніх справ України - начальника ГУ МВС України в Автономній республіці Крим та особисто керував слідчо-оперативною групою у кримінальній справі за фактом вчинення нападу та заподіяння тілесних пошкоджень у вигляді ножових поранень ОСОБА_80 у місті Феодосія. Зокрема, він пояснив, що у серпні 2003 року в АР Крим було затримано ряд осіб, які обґрунтовано підозрювалися у вчиненні вказаного злочину. Серед них був ОСОБА_81 , якого було поміщено до ізолятору тимчасового тримання та у подальшому щодо нього було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. У жовтні 2003 року йому, ОСОБА_82 , повідомили його підлеглі, що ОСОБА_16 хоче особисто зустрітися з ним. Надалі, коли він, ОСОБА_83 , прибув до ОСОБА_16 в ізолятор тимчасового тримання, останній виявив бажання щиро покаятися у скоєному ним злочині відносно потерпілого ОСОБА_15 та написати явку з повинною. Після цього впродовж жовтня 2003 року ОСОБА_16 написав низку явок з повинною, у яких описав обставини вчинення ним у складі банди ОСОБА_33 ряду злочинів. Зокрема, у явці з повинною, яку приймав у нього особисто він, ОСОБА_83 , щодо обставин вчинення злочину стосовно ОСОБА_15 , ОСОБА_16 описав відомості підготовки до нього та вказав на причетність до його вчинення ОСОБА_34 , а також засновника «Приватбанку» і господаря фірми «Сентоза» « ОСОБА_84 », ким був на той час ОСОБА_11 , та від якого ОСОБА_52 отримав замовлення на вчинення вказаного злочину.
Крім того, у ході допиту свідкові ОСОБА_82 було надано для огляду копію явки з повинною ОСОБА_16 , яку 17 липня 2024 року було вилучено у свідка ОСОБА_85 . Оглянувши наданий документ, ОСОБА_83 повідомив, що вказана копія явки з повинною ОСОБА_16 тотожна оригіналу явки з повинною ОСОБА_16 , яку він у нього приймав у жовтні 2003 року та у якій останній вказав про причетність до злочину щодо ОСОБА_15 - ОСОБА_34 та ОСОБА_11 ;
33) показання свідка ОСОБА_32 від 16 липня 2024 року, в яких він засвідчив, що у серпні 2003 року в місті Дніпропетровську він мав зустріч із ОСОБА_36 , під час якої останній повідомив, що група ОСОБА_33 не впоралась з проханням ОСОБА_11 , яке полягало у вчиненні нападу на адвоката ОСОБА_26 , оскільки виконавці вказаної групи помилились в особі потерпілого. Також ОСОБА_52 повідомив йому, ОСОБА_86 , що в найближчий час він спільно із ОСОБА_37 та його групою планує їхати у місто Феодосію, щоб контролювати виконання нападу та особисто вказати на потерпілого, для того щоб більше не виникало помилок;
34) висновок експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз від 16 вересня 2024 року № 465/1, за результатами проведення судової лінгвістичної експертизи,відповідно до якого виконавцем наданих на дослідження текстів (копія явки з повинною, за підписом ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (без дати), оригінал явки з винною від 14 жовтня 2003 року, за підписом ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), є одна і та сама особа;
35) висновок експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз від 28 листопада 2024 № 591/1 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, відповідно до якого рукописний текст, що міститься на першій сторінці яви з повинною ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку надано на дослідження, виконано ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Цією ж експертизою встановлено, що підпис від імені ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якій міститься у правому нижньому куті першої сторінки явки з повинною ОСОБА_16 від 14 жовтня 2003 року, виконано ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні старшого слідчого докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_11 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, п. п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_11 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_11 підозри.
Отже, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування стосовно обґрунтованості повідомленої ОСОБА_11 підозри, чогось очевидно недопустимого чи такого, що не підтверджується доказами, не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Перевіряючи доводи клопотання старшого слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, всупереч ствердженням сторони захисту, дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_11 у разі визнання його винним у вчиненому злочині, а також з огляду на характер та ступінь досить високий суспільної небезпечності самого кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження докази та обставини, на які посилається старший слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування і суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином, тобто заявлені у клопотанні старшого слідчого ризики з часу застосування щодо ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися і продовжують існувати до теперішнього часу. Тому слідчий суддя обґрунтовано вказав, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти зазначеним ризикам.
Таким чином, доводи, які приведені в апеляційній скарзі та доповненнях до неї, про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_11 підозри та про відсутність у провадженні ризиків, які зазначені у клопотанні старшого слідчого, слід визнати на цій стадії досудового розслідування безпідставними.
В сукупності із вищенаведеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_11 , міцність його соціальних зв'язків та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі і ті, на які міститься посилання в доповненнях до апеляційної скарги.
З огляду на вказані обставини колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 196, 197, 199 КПК України, з урахуванням характеру та ступеню суспільної небезпечності кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_11 , конкретних обставин кримінального провадження та даних про особу підозрюваного, при відсутності підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який, продовжив підозрюваному ОСОБА_11 строк тримання під вартою до 09 лютого 2025 року, тобто в межах строку досудового розслідування, і не визначив останньому альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, виходячи з положень п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України.
При цьому слідчий суддя прийняв правильне рішення про необхідність задовольнити клопотання старшого слідчого, врахувавши також і те, що строк дії ухвали слідчого судді не може перевищувати 60 днів, а тому доводи сторони захисту про незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді є непереконливими.
Що стосується вирішення питань, пов'язаних з рухом кримінального провадження і строками досудового розслідування, винесенням постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та її скасування, про які теж зазначається в апеляційній скарзі, то вони не входять в предмет судового розгляду за клопотанням про застосування запобіжного заходу чи продовження строку його дії, тобто знаходяться поза межами встановлення обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України.
Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, у зв'язку з чим її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 , з внесеними останнім доповненнями до неї, в інтересах підозрюваного ОСОБА_11 - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 196, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18 грудня 2024 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 1-го відділу (розслідування злочинів, скоєних проти особи) управління розслідування особливо важливих кримінальних проваджень ГСУ НП України ОСОБА_12 , погоджене із прокурором у кримінальному провадженні - заступником начальника першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , і продовжено строк тримання під вартою до 09 лютого 2025 року включно, без визначення розміру застави, щодо ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 , з внесеними останнім доповненнями до неї, в інтересах підозрюваного ОСОБА_11 - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
________________ __________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4