Справа № 369/19971/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/984/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
21 січня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2024 року про відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гореничі, Києво-Святошинського р-ну, Київської обл., громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України у кримінальному провадженні №42024112200000002 від 04.01.2024 року,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2024 року відмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_7 , на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №42024112200000002 від 04.01.2024 року.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2024 року, постановити нову ухвалу, якою скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 задовольнити, а саме: скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 30.09.2024 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України у кримінальному провадженні № 42024112200000002 від 04.01.2024 року; зобов'язати прокурора групи прокурорів та/або слідчого, який входить до складу групи слідчих у кримінальному провадженні №42024112200000002 від 04.01.2024 року, внести відомості щодо скасування повідомлення про підозру ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України.
На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення слідчого судді є незаконним, так як підозра ОСОБА_7 необґрунтована, тому що не підтверджена документально та вручена з порушенням норм КПК України.
Захисник вказує, що ОСОБА_7 не вручена підозра у день її складання 30.09.2024 року, належні та допустимі докази відмови ОСОБА_7 від отримання повідомлення про підозру відсутні. ОСОБА_7 та його захисник не отримували виклики для участі у слідчих чи процесуальних діях 30.09.2024 року, а саме для вручення повідомлення про підозру.
При цьому, висновки слідчого судді здійснені без посилання на докази, які містяться в матеріалах справи, тому, на думку апелянта, є сумнівними та необґрунтованими.
Також апелянт стверджує, що слідчий суддя не взяв до уваги, що дане кримінальне провадження є сфабрикованим, жодних документальних доказів причетності ОСОБА_7 , як керівника ПСП «Жито», до кримінального правопорушення немає.
Крім того, слідчий суддя не перевірив і не встановив факт вручення підозри ОСОБА_7 з дотриманням ст. 278 КПК України та п. 7 ч. 1 ст. 277 КПК України (права ОСОБА_7 не повідомлені та не роз'яснені), а також не перевірив підозру на відповідність вимогам п. 6 ч.1 ст. 277 КПК України, щодо зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру.
Також посилається на те, що в підозрі не зазначено конкретні дії, час, місце, обстановку вчинення злочину, причинний зв'язок, мету вчинення ОСОБА_7 діянь, тому висновки слідчого судді щодо змісту підозри стосовно ОСОБА_7 не є необґрунтованими.
В підозрі не вказано адресу, де була вручена підозра ОСОБА_7 (зазначено лише місце її складання с. Мила) разом з цим, в повідомленні про підозру вказано, що останній зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
В повідомленні про підозру не зазначено, що від вручення процесуального документу 30.09.2024 року ОСОБА_7 відмовився та не вказано адресу, за якою така підозра вручалась.
У своїй апеляційній скарзі захисник також посилається на те, що прокурор під час розгляду скарги на повідомлення про підозру не надав даних, що органом досудового розслідування приймалися належні заходи щодо вручення повістки про виклик до слідчого для вручення повідомлення про підозру, або вручення самої підозри за місцем проживання ОСОБА_7 .
Також зазначає, що в судовому засіданні не були надані повістки про виклик ОСОБА_7 , чи дані про те, що органом досудового розслідування здійснювалися заходи про виклик, передбачені ст. 135 КПК України, як і не надано відео вручення повідомлення про підозру, про яке зазначає слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі.
Сторона захисту вважає, що за вказаних обставин, враховуючи, що було порушено процедуру вручення повідомлення про підозру ОСОБА_7 , повідомлення про підозру ОСОБА_7 не вручено у встановленому законом порядку, що є безумовною підставою для скасування повідомлення про підозру.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи захисника ОСОБА_6 , яка підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити з наведених у ній підстав, думку прокурора ОСОБА_8 , який просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали, які надійшли із суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається із матеріалів судового провадження, в провадженні Бучанського РУП ГУ НП в Київській області перебуває кримінальне провадження № 42024112200000002 від 04.01.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України.
В рамках даного кримінального провадження ОСОБА_7 30.09.2024 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України.
21.11.2024 року у порядку ст. 290 КПК України, слідчий СВ ВП №4 Бучанського РУП ГУНП в Київській області повідомив підозрюваному про завершення здійснення досудового розслідування щодо підозрюваного ОСОБА_7 та надано доступ до матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №42024112200000002 від 04.01.2024 року, які є в розпорядженні органу досудового розслідування.
03.12.2024 року адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 звернулась до слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області зі скаргою на повідомлення про підозру ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України у кримінальному провадженні № 42024112200000002 від 04.01.2024 року.
В обґрунтування скарги адвокат ОСОБА_6 зазначила, що 10.10.2024 року, а саме після вручення клопотання про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 від 10.10.2024 року, стало відомо, що 30.09.2024 року було складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення слідчим СВ ВП №4 Бучанського РУП ГУНП в Київській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_10 . Повідомлення про підозру ОСОБА_7 вручено не було.
Вказала, що 30.09.2024 року біля 19:30 год. до ОСОБА_7 зателефонував начальник слідства, вийшовши з будинку, з'ясувалось, що при вході його очікувало п'ять невідомих осіб, які не представилися, документів не пред'явили. Один з присутніх зазначив, що має вручити ОСОБА_7 «підозру», на що ОСОБА_7 зазначив, що йому потрібно одягнутись та пішов до будинку. Особи, що нібито прибули для вручення повідомлення про підозру, після повернення ОСОБА_7 кудись зникли, не дочекавшись останнього.
Таким чином, повідомлення про підозру не містить підтвердження його отримання, як і не містить відмови від його отримання.
Захисник зазначала, що аналізуючи матеріали справи, можна зробити висновок, що вимог щодо належного оформлення отримання чи відмови від отримання повідомлення про підозру особою, яка мала намір вручити повідомлення ОСОБА_7 , дотримано не було.
Також вказала, що згідно оскаржуваного повідомлення про підозру від 30.09.2024 року стосовно ОСОБА_7 , останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України, а саме у забрудненні або псуванні земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля, що пов'язується з виконанням посадових обов'язків керівника ПСП «Жито».
Сама підозра, хоч і стосується питання права (правопорушення, передбаченого законом), але не містить доведеності обставин, які за розумного та неупередженого тлумачення викликають підозру щодо причетності саме ОСОБА_7 до визначеного кримінального правопорушення.
На думку захисника, твердження сторони обвинувачення, зважаючи на всі викладені у їх сукупності в оскаржуваному повідомленні про підозру ґрунтується на суб'єктивних припущеннях щодо існування зв'язку між діями ОСОБА_7 , як керівника ПСП «Жито», та подією і припущеннях щодо умислу, оскільки не підкріплене конкретними доказами у даному кримінальному провадженні, що, у свою чергу, дозволяє зробити висновок про відсутність підстав вважати повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України, обґрунтованим.
Враховуючи викладені обставини у скарзі адвокат ОСОБА_6 просила суд скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 30.09.2024 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.239 КК України у кримінальному провадженні № 42024112200000002 від 04.01.2024 року та зобов'язати прокурора групи прокурорів та/або слідчого, який входить до складу групи слідчих у кримінальному провадженні №42024112200000002 від 04.01.2024 року, внести відомості щодо скасування повідомлення про підозру ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України.
Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2024 рокувідмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_7 , на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №42024112200000002 від 04.01.2024 року.
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні скарги, слідчий суддя виходив з того, що повідомлення про підозру відповідає вимогам ст. 277 КПК, при врученні повідомлення слідчим були дотримані вимоги ст. 278 КПК України, повідомлення про підозру здійснено за наявності достатніх доказів, які давали можливість дійти висновку, що ОСОБА_7 причетний до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до положень ст. 7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень, змагальність сторін, диспозитивність та розумність строків розгляду справи.
Згідно зі ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 21 КПК України, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов'язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Повідомлення слідчого, прокурора про підозру є рішенням, оскарження якого допускається відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України.
Таке рішення може бути оскаржено підозрюваним, його захисником чи законним представником після спливу одного місяця з дня повідомлення про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду з обвинувальним актом.
Процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями глави 22 КПК України: порядок повідомлення про підозру передбачено ст. 278, випадки повідомлення про підозру передбачені ст. 276, зміст повідомлення про підозру ст. 277 вказаного закону.
Отже, підставою оскарження вказаного процесуального рішення є порушення вище вказаних процесуальних норм.
Так, відповідно до положень ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов'язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов'язані детально роз'яснити кожне із зазначених прав.
Згідно із ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.
Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов'язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор (ст.279 КПК України).
В тому разі, якщо підставою скасування повідомлення про підозру є порушення вказаних процесуальних норм, то можна зробити висновок про недійсність повідомлення про підозру з моменту його (повідомлення) здійснення.
Відповідно до ст. 89 КПК України, визнання доказів недопустимими належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду.
На стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи правову позицію ЄСПЛ щодо визначення поняття «обґрунтована підозра» як існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п.175 Рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява N42310/04, рішення від 21 квітня 2011 року, остаточне 21.07.2011), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки, як допустимих.
При цьому, повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з'ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваною є особа, якій у порядку, передбаченому КПК України, вручено повідомлення про підозру, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно ч. 1 ст. 276 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складання слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Відповідно до змісту ч.ч. 1, 2 ст. 111 КПК України, повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.
Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Порядок здійснення виклику у кримінальному провадженні регулюється ст. 135 КПК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 135 КПК особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою, у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Як вбачається із оскаржуваної ухвали, слідчим суддею встановлено, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №42024112200000002 від 04.01.2024 року, за своїм змістом повністю відповідає вимогам ст. 277 КПК України і містить усі необхідні відомості, при врученні повідомлення слідчим були дотримані вимоги ст. 278 КПК України, повідомлення про підозру здійснено за наявності достатніх доказів, які давали можливість дійти висновку, що ОСОБА_7 причетний до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України, що підтверджується сукупністю фактичних даних, які містяться в наданих матеріалах кримінального провадження.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження, дійшов обґрунтованого висновку про те, що посилання захисту на те, що повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_7 є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам ст.ст. 276, 277 КПК України, є безпідставними та не ґрунтуються на матеріалах провадження. З врахуванням даних обставин вказана підозра слідчим суддею була визнана обґрунтованою, без чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого.
Питання про належність та допустимість доказів щодо причетності підозрюваного повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, а слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати такі питання та на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів має визначити, що причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.
З матеріалів кримінального провадження №42024112200000002 вбачається, що ОСОБА_7 відмовився від отримання повідомлення про підозру, дана обставина була зафіксована понятими, які були присутні на місці події.
Таким чином, слідчий вчинив всі можливі, передбачені законом дії, щоб особа, якій повідомляється про підозру, була обізнана про це.
За таких обставин, колегія суддів вважає недоведеними твердження адвоката ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_7 не було вручено повідомлення про підозру у належний спосіб.
Необгрунтованими є і доводи захисника про невідповідність повідомлення про підозру за формою вимогам ст. 277 КПК України, оскільки ці доводи спростовуються змістом повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 30.09.2024 року, яке містить у собі всі необхідні, передбачені даною процесуальною нормою відомості та інформацію.
Таким чином, підстав для висновку про недотримання органом досудового розслідування вимог, визначених Главою 22 КПК України, під час складення повідомлення про підозру та порядку її вручення, колегія суддів не вбачає.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів не здобуто доказів порушення стороною обвинувачення вимог ст.ст. 276-278 КПК України, які б стали підставою для скасування повідомлення про підозру ОСОБА_7 .
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що повідомлення про підозру складено без достатніх доказів на підтвердження обставин інкримінованого діяння, фактично зводяться до питань доведеності винуватості, оцінки належності та допустимості зібраних у справі доказів.
Однак, з'ясування вказаних обставин не є предметом доказування при розгляді скарги на повідомлення про підозру.
Так, перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з врахуванням положень ст. 17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності таких доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
Такий висновок узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
В апеляційній скарзі не наведено, та під час апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено даних про порушення стороною обвинувачення вимог ст.ст. 276-278 КПК України під час складення та вручення повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 30.09.2024 року, які б слугували підставою для її скасування.
Доводи апелянта стосовно незаконності і необґрунтованості оскаржуваної ухвали не можуть бути визнані переконливими, оскільки слідчий суддя при розгляді скарги повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує вирішення питань, які стосуються повідомлення особи про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, про обґрунтованість такої підозри.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, перевіркою матеріалів судового провадження в апеляційному порядку колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Зважаючи на те, що колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та вмотивованою, ухвала підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника - залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 277, 278, 303, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2024 року- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4