06 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 754/15239/24
провадження № 61-974ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М.(суддя-доповідач), Карпенко С. О.,
Сердюка В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду від 14 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю YASNO «Київські енергетичні послуги» про стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю YASNO «Київські енергетичні послуги» (далі - ТОВ YASNO «Київські енергетичні послуги») про стягнення коштів.
Деснянський районний суд міста Києва ухвалою від 31 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 визнав неподаною та повернув позивачеві на підставі статті 185 ЦПК України.
Роз'яснив право на повторне звернення до суду після усунення обставин,
що стали підставою для повернення заяви.
Не погодившись з ухвалою Деснянського районного суду міста Києва
від 31 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
Київський апеляційний суд ухвалою від 19 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва
від 31 жовтня 2024 року повернув особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 357 ЦПК України.
Не погодившись з ухвалою Київського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року, ОСОБА_1 оскаржив її в касаційному порядку.
Верховний Суд ухвалою від 14 січня 2025 року касаційну скаргу та доповнення до касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року повернув особі, яка їх подала, на підставі пункту 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України (провадження № 61-140ск25).
Не погодившись з ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2025 року,
ОСОБА_1 оскаржив її в касаційному порядку.
Верховний Суд ухвалою від 20 січня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду від 14 січня 2025 року повернув заявнику
на підставі пункту 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України (провадження № 61-750ск25).
21 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся засобами електронного зв'язку з накладенням кваліфікованого цифрового підпису до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Верховного Суду від 14 січня 2025 року.
Касаційна скарга підлягає залишенню без розгляду з огляду на таке.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з пунктами 2, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами віднесено до основних засад (принципів) цивільного судочинства.
Пунктом 1 частини другої статті 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.
Нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.
У процесуальних правовідносинах, намагаючись донести свою думку до суду, учасники судового процесу, їхні представники, інші особи мають ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, їхніх представників, суду, осіб, які не беруть участь у судовому процесі. Суд не повинен толерувати використання нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів, зокрема для надання характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям). Такі слова та символи не можна використовувати ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їхніх представників. Вказані дії є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє, і суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства.
Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (провадження
№ 14-92цс19), від 07 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19 (провадження № 11-632заі19), від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21 (провадження № 11-64заі21), постанові Верховного Суду від 17 листопада 2022 року у справі № 822/5962/15 (адміністративне провадження
№ К/9901/26387/20).
Верховний Суд звертає увагу, що учасник справи повинен користуватися процесуальними правами виключно в межах завдань цивільного судочинства, сприяючи суду у здійсненні правосуддя. Якщо такий учасник вчиняє процесуальну дію з іншою метою, зокрема образити, принизити учасників судового процесу, їхніх представників, суд, висловити власні негативні емоції на їхні дії та рішення, він виходить за межі змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 використовує образливі висловлювання, які є недопустимими під час написання ділових документів, виходять за межі нормальної, коректної та легітимної критики, відображають зневажливе ставлення до судової гілки влади, надає особисту характеристику суддям, оцінку їхній професійній діяльності, що неприпустимо при оформленні касаційної скарги.
Зокрема, ОСОБА_1 використовує в тексті скарги такі образливі висловлювання: «…як ОСОБА_2 … - ОСОБА КОРУПЦІОНЕР з НИЗЬКИМ РІВНЕМ ІНТЕЛЕКТА.», «… ОСОБА_2 … мою кас. скаргу АНТИКОНСТИТУЦІЙНО «забракував»…», «… щоб і ви таку ж дурню не «писали», як
недоумок-корупціонер ( ОСОБА_2 …)», «…а такої довіри в природі не існує завдяки такому ЧМОшнику - інтелектуальному нікчемі, як цей безтолковка суддішка ОСОБА_2...», «…ніяких перешкод розглядати мою кас. скаргу
від 4.01.25 р. і не було - було тільки КОРУПЦІЙННЕ ПЛЕБЕЙСЬКЕ БРЕХЛО - це суддішко ОСОБА_2…!», «…мені здається, що і ви по цій «стижині» розумових дебілів БЕЗ ЧЕСТІ І СОВІСТІ (як ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ) «підете» … нічого подивимось на наслідки для вас!».
Використання нецензурної лексики, образливих та лайливих слів, символів, світлин аморального характеру зокрема є неприпустимим ані у заявах щодо суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, зокрема й касаційній скарзі та додатках до неї, ані у виступах учасників судового процесу та їх представників. Такі дії є свідченням зловживання наданими правами.
Отже, такі дії заявника зводяться до надання суб'єктивної характеристики, зокрема суддям, їх діям, звинуваченням у протиправних діяннях всупереч встановленій Конституцією України презумпції невинуватості.
Верховний Суд вважає, що звинувачення заявника, зазначені у касаційній скарзі, переходять межі нормальної, допустимої та легітимної критики,
є провокативними, недоречними та становлять явну неповагу до суддів
та до суду як інституції; виклад касаційної скарги не відповідає критеріям ділової документації, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див., ухвали щодо прийнятності
у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року,
заява № 67208/01, «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 04 лютого
2003 року, заяви № 61164/00 та № 18589/02).
Згідно з частиною третьою статті 44 ЦПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд визнає подання ОСОБА_1 касаційної скарги в такій редакції виявом неповаги до суду та зловживанням процесуальними правами, у зв'язку з чим касаційну скаргу необхідно залишити без розгляду.
Подібні висновки викладені в ухвалах Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 754/7132/24 (провадження № 61-706ск25).
Керуючись статтями 43, 44, 260, 263, 392 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду від 14 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю YASNO «Київські енергетичні послуги» про стягнення коштів залишити без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. М. Фаловська С. О. Карпенко В. В. Сердюк