Заводський районний суд м. Запоріжжя
вул. Мирослава Симчича 65, м. Запоріжжя, 69106, тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua
Справа № 332/614/25
Провадження № 1-кп/332/359/25
07 лютого 2025 р.м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого-судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора: ОСОБА_3 ,
захисника: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Маркова Богородчанського району Івано-Франківської області, громадянина України, який має середню освіту, розлучений, має на утриманні двох малолітніх синів, є стрільцем-помічником гранатометника 1відділення 3 взводу 1 стрілецької ротивійськової частини НОМЕР_1 у військовому званні «старший солдат», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-
ОСОБА_5 , проходячи військову службу за мобілізацією на посаді стрільця-помічника гранатометника 1 відділення 3 взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , в званні «старший солдат», в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 14 квітня 2024 року, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, самовільно залишив місце служби, а саме місце тимчасового розташування підрозділів військової частини НОМЕР_1 (інформація обмежена для запобігання несанкціонованому поширенню інформації про переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчиненому в умовах воєнного або надзвичайного стану), свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами місця служби до 25 квітня 2024 року, а саме до моменту самостійного повернення на службу.
Крім того, ОСОБА_5 , проходячи військову службу за мобілізацією на посаді стрільця-помічника гранатометника 1 відділення 3 взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , в званні «старший солдат», в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 05 червня 2024 року, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби,самовільно залишив місце служби, а саме місце тимчасового розташування підрозділів військової частини НОМЕР_1 (інформація обмежена для запобігання несанкціонованому поширенню інформації про переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчиненому в умовах воєнного або надзвичайного стану), свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами місця служби до 09 липня 2024 року, а саме до моменту самостійного повернення на службу.
Також, ОСОБА_5 , проходячи військову службу за мобілізацією на посаді стрільця-помічника гранатометника 1 відділення 3 взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , в званні «старший солдат», в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 14 липня 2024 року, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, самовільно залишив місце служби, а саме місце тимчасового розташування підрозділів військової частини НОМЕР_1 (інформація обмежена для запобігання несанкціонованому поширенню інформації про переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчиненому в умовах воєнного або надзвичайного стану), свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами місця служби до 29 липня 2024 року, а саме до моменту самостійного повернення на службу.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення визнав повністю, підтвердив обставини, викладені у обвинувальному висновку. Зазначив, що він, будучи військовослужбовцем на посаді стрільця-помічника гранатометника 1 відділення 3 взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 тричі вчиняв самовільне залишення місця несення служби: з 14 по 25 квітня 2024 року, з 5 червня по 9 липня 2024 року та з 14 по 29 липня 2024 року. Вчиняв протиправні дії через низький психоемоційний стан, стан свого здоров'я, непорозуміння з командуванням. Щиро кається у скоєному. Запевнив суд, що зробив з цього для себе певні висновки та бажає у майбутньому повернутись до несення військової служби.
З урахуванням повного визнання вини обвинуваченим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнає недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
За таких обставин, суд вважає доведеним пред'явлене ОСОБА_5 обвинувачення та кваліфікує дії останнього за ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
При призначенні обвинуваченому покарання, суд враховує:
-ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що у відповідності до ст. 12 КК України є тяжким злочином;
- дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем несення служби характеризується посередньо, під наглядом лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, згідно довідки військово-лікарської комісії № 360 від 14.01.2025 придатний до військової служби;
- обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення;
- обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.
Як випливає із змісту ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про доцільність та необхідність призначення покарання обвинуваченому у межах санкції інкримінованої статті обвинувачення у вигляді позбавлення волі в мінімальному розмірі.
Законодавцем заборонено застосування положень ст. ст. 69, 75 КК України до осіб, засуджених за ст. 407 КК України.
Враховуючи принцип індивідуалізації покарання, саме таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.
Витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування та речові докази відсутні.
Цивільний позов не заявлений.
Керуючись ст. ст. 370, 374, 377 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_5 винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту фактичного затримання - з 18.12.2024.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити ОСОБА_5 без змін до набрання вироком чинності.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Заводський районний суд м. Запоріжжя, шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно вручити учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1