Справа № 301/116/25
2/301/223/25
"07" лютого 2025 р. м. Іршава
Іршавський районний суд Закарпатської області в складі головуючої Даруда І.А., при секретарі Сатін Н.М., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Іршава цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно,-
ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно, стверджуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 54 роки померла спадкодавець (дружина позивача), ОСОБА_7 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданого 15 серпня 2024 року Іршавським відділом держаної реєстрації актів цивільного стану у Хустському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
На день її смерті разом з нею проживали та були зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 спадкоємці першої черги: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та її мати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що стверджується довідкою Іршавської міської ради №04.4-18/02 від 06.01. 2025 року.
Після смерті спадкодавця ОСОБА_7 , відкрилася спадщина на її майно, в тому числі на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований під АДРЕСА_1 , що належав спадкодавиці на підставі договору дарування від 09.09.2013 року , який зареєстрований в реєстрі №1859 нотаріусом Іршавського нотаріального округу Рацином В.Ф.
До дня смерті спадкодавець, ОСОБА_7 на випадок смерті заповіту не залишала.
Відповідачі: сини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та мати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 не претендують на спадкове майно та відмовляються від прийняття спадщини.
Після смерті дружини ОСОБА_7 , позивач звернувся до приватного нотаріуса для оформлення спадщини, але йому було роз'яснено, що, у зв'язку з відсутністю оригіналів необхідних правовстановлюючих документів та розбіжності в написанні прізвища в паспорті ( ОСОБА_8 ) та свідоцтві про одруження ( ОСОБА_8 ) виконати нотаріальну дію буде не можливо.
Дані розбіжності виникли при реєстрації шлюбу, внаслідок помилки вчиненої посадовими особами при реєстрації шлюбу.
Про те, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , була дружиною позивача, свідчить зокрема довідка Іршавської міської ради №04.4-18/02 від 06.01. 2025 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
В зв'язку з цим, ОСОБА_1 не має можливості як спадкоємець за законом оформити у встановленому законом порядку право власності на спадкове майно та отримати свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок, а тому вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, натомість подав до суду заяву в якій позовні вимоги підтримав, а справу просив розглянути без його участі.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилися, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені своєчасно і належним чином. Натомість, подали до суду спільну заяву, в якій просили проводити розгляд справи у їх відсутності, зазначили, що позов визнають та не заперечують проти задоволення позовних вимог.
Суд, всебічно та в повному обсязі дослідивши матеріали справи прийшов до наступних висновків.
Судом під час судового засідання було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 54 роки померла спадкодавець (дружина позивача), ОСОБА_7 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданого 15 серпня 2024 року Іршавським відділом держаної реєстрації актів цивільного стану у Хустському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.(а.с. 6)
На день її смерті разом з нею проживали та були зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 спадкоємці першої черги: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та її мати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що стверджується довідкою Іршавської міської ради №04.4-18/02 від 06.01. 2025 року.(а.с.12)
Отже, судом встановлено, що спадкоємець за законом ОСОБА_1 , проживав за одною адресою разом із спадкодавицею на день відкриття спадщини і не відмовився від прийняття спадщини, отже, відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України, прийняв спадщину.
Також, було досліджено, що крім позивача до кола спадкоємців належать також і відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які усвідомлюючи значення своїх дій відмовляється від прийняття спадщини і не бажають її приймати, що зокрема стверджується їхньою спільною заявою, на якій містяться власноручні підписи відповідачів.
Після смерті спадкодавця ОСОБА_7 , відкрилася спадщина на її майно, в тому числі на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований під АДРЕСА_1 , що належав спадкодавиці на підставі договору дарування від 09.09.2013 року , який зареєстрований в реєстрі №1859 нотаріусом Іршавського нотаріального округу Рацином В.Ф.
До дня смерті спадкодавець, ОСОБА_7 на випадок смерті заповіту не залишала.
Після смерті спадкодавця ОСОБА_7 , позивач звернувся до приватного нотаріуса для оформлення спадщини, але йому було роз'яснено, що, у зв'язку з відсутністю оригіналів необхідних правовстановлюючих документів та розбіжності в написанні прізвищ в паспорті ( ОСОБА_8 ) та свідоцтві про одруження ( ОСОБА_8 ) виконати нотаріальну дію буде не можливо.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , була дружиною позивача, оскільки про це свідчить зокрема, довідка Іршавської міської ради №04.4-18/02 від 06.01. 2025 року, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 та інші докази, що були долучені до матеріалів справи, (а.с. 11, 12)
На підставі чого, суд погоджується з твердженнями позивача, про те, що дані розбіжності виникли при реєстрації шлюбу, внаслідок помилки вчиненої посадовими особами при реєстрації шлюбу.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше право не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За правилами ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Відповідно до ст. 1223 ЦК Кодексу, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Також, суд бере до уваги те, що відповідачами позов було визнано, жодних заперечень до суду, проти задоволення позову чи письмових доказів, які б спростовували доводи позивача надано не було.
Згідно ч.3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Зважаючи на те, що надані позивачем докази є належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, при цьому, судом не встановлено обставин, які б свідчили про порушення прав, свобод та інтересів інших осіб, внаслідок ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог, тому на переконання суду позовні вимоги викладені в даній позовній заяві підлягають до задоволення в повному обсязі.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Керуючись ст. ст. 4,12,19,83, 175,177,184,200, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 16, 392, 1216, 1220, 1223 , 1268 ЦК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешканець АДРЕСА_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 - перебували у шлюбних відносинах.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешканцем АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розміщений за адресою АДРЕСА_1 в цілому.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: І. А. Даруда