Справа № 642/716/22 Номер провадження 22-ц/814/749/25Головуючий у 1-й інстанції Шаповал Т. В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
03 лютого 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - судді Карпушина Г.Л.; суддів Бутенко С.Б., Обідіної О.І., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , який діє в інетерсах ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 02 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-
У січні 2022 року ОСОБА_3 звернувся до суду вказаним позовом, в якому просив визнати набуття ОСОБА_3 після смерті його матері ОСОБА_5 прав і обов'язків позикодавця за договором позики, укладеним 24 квітня 2009 року між ОСОБА_5 (позикодавець) та ОСОБА_2 ( позичальник), з урахуванням договорів про внесення змін до договору позики грошей №№1,2,3,4,5,6; визнати набуття ОСОБА_3 після смерті його матері ОСОБА_5 прав і обов'язків іпотекодержателя за договором іпотеки, укладений 24 квітня 2009 року між ОСОБА_5 (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець), посвідченим приватним нотаріус Харківського міського нотаріального округу Олійник Н.М., зареєстрованим в реєстрі за №178, з урахуванням договорів №№1,2,3,4,5 про внесення змін до договору іпотеки; у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 у розмірі 678863 грн. 32 коп. перед ОСОБА_3 , як правонаступником ОСОБА_5 , за договором позики, з урахуванням договорів про внесення змін до договору позики, звернути стягнення на предмет іпотеки житловий будинок з надвірними будівлями літ. А-1, шл/бл, цегла, житловою площею 37,7 кв.м., загальною площею 63,5 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу предмета іпотеки на електронному аукціоні у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; вирішити питання судових витрат та витрат на професійну правничу допомогу.
В обгрунтування позову вказував, що 24.04.2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до умов якого та з урахуванням договорів про внесення змін до договору позики грошей №№1,2,3,4,5,6, ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 189000 грн., що на момент укладення договору позики складає 17800 євро за офіційним курсом НБУ та зобов'язувалась повернути позику до 30 листопада 2013 року.
В рахунок забезпечення виконання зобов'язань за договором позики 24.04.2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, відповідно до якого, іпотекодавець передала в іпотеку іпотеко держателю належний їй на праві власності житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . На час укладення цього договору та договорів про внесення змін до договору іпотеки була надана згода чоловіка іпотекодавця, ОСОБА_4 .
Вказував, що 16.09.2015 року ОСОБА_2 склала розписку про те, що вона визнає заборгованість перед ОСОБА_5 за договором позики від 24.04.2009 року з врахуванням додатків, яка станом на 01 вересня 2015 року складає 17800 євро, що еквівалентно 435000 грн.
04.02.2015 року ОСОБА_5 направила на адресу ОСОБА_2 вимогу від 03.02.2015 року про усунення порушення та виконання порушених зобов'язань за договором позики.
У зв'язку із невиконанням зобов'язань ОСОБА_2 за договором позики, ОСОБА_5 18.03.2016 року звернулась до Ленінського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просила у рахунок погашення заборгованості за договором позики звернути стягнення на предмет іпотеки, житловий будинок з надвірними будівлями у АДРЕСА_1 , визнати за нею право власності на вказане домоволодіння, припинити право власності відповідачки ОСОБА_2 на це домоволодіння.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 24.06.2016 року по справі №642/1455/16 позовні вимоги ОСОБА_5 були задоволені. 10.03.2017 року рішення було виконано зареєстровано право власності на спірний будинок за ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, єдиним спадкоємцем став її син - ОСОБА_3 , який у складі спадщини отримав спірний будинок.
Постановою Харківського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року апеляційна скарга ОСОБА_4 була задоволена, рішення суду першої інстанції скасовано, прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено. ОСОБА_2 було подано заяву про поворот виконання заочного рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 24.06.2016 року.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харків 26.04.2021 допущено поворот виконання рішення суду, шляхом відновлення державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , скасування запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 .
Враховуючи те, що боргові зобов'язання ОСОБА_2 не виконала, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки не відбулося, іпотека є чинною. Просив задовольнити позов в повному обсязі.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 02 жовтня 2024 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 задоволено частково.
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 у розмірі 678863 грн. 32 коп. перед ОСОБА_3 як правонаступником ОСОБА_6 , за договором позики, укладеним 24 квітня 2009 року між ОСОБА_6 ( позикодавець) та ОСОБА_2 ( позичальник), з урахуванням договорів про внесення змін до договору позики грошей №№1,2,3,4,5,6, звернуто стягнення на предмет іпотеки житловий будинок з надвірними будівлями літ. А-1, шл/бл, цегла, житловою площею 37,7 кв.м загальною площею 63,5 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ( реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 295620163101) шляхом продажу предмета іпотеки на електронному аукціоні у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання судових витрат та витрат на правову допомогу.
Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Баранов Д.М. подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову слід відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 не мав права набувати статусу позикодавця і іпотекодержателя, оскільки права кредитора не входять до складу спадщини. Вказує, що позивачем не надано належних доказів, які б свідчили про те, що він набув статусу іпотекодержателя, та факт реєстрації за позивачем прав іпотекодержателя.
Зазначає, що за життя іпотекодержатель ОСОБА_5 03.02.2015 року зверталася до ОСОБА_2 із вимогою про повернення коштів за договором позики та іпотеки на суму 331125 грн., встановивши новий строку зобов'язань за договором, а саме 30-денний строк з дня отримання ОСОБА_2 вимоги про повернення коштів. При цьому ОСОБА_7 , не здійснила передбаченого законом досудового врегулювання, у зв'язку із чим обрала неналежний спосіб захисту. Вказував, що позивач звернувся до суду із пропуском строку позовної давності.
Вказує, що станом на час відкриття спадщини 31.08.2019 року ОСОБА_3 не було жодних прав за договором іпотеки, оскільки вони припинились внаслідок реєстрації права власності за ОСОБА_5 предмета іпотеки, а саме домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Наголошує, що зобов'язання у ОСОБА_2 існувало, виключно перед ОСОБА_5 та договір позики не передбачав можливості заміни сторони у зобов'язанні.
Вказував, що судом першої інстанції безпідставно визначено розмір суми заборгованості за договором позики, а саме 678863,32 грн, оскільки збільшення основного зобов'язання, крім випадків, коли таке збільшення передбачено іпотечним договором, може бути здійснено після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою. Оскільки у справі немає доказів щодо реєстрації відомостей про зміну суми обтяження, тому висновки щодо розміру заставної суми у рішенні суду є передчасними.
Також посилався на порушення норм процесуального права, оскільки матеріали справи не містять скороченого тексту рішення при тому, що судове засідання проводилося за участі позивача.
23.12.2024 року від ОСОБА_8 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просить поновити строк для подачі відзиву, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення районного суду без змін. Також просить стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомгу у розмірі 10000 грн. Колегія суддів вважає, що причини пропуску строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу є поважними, а тому наявні підстави для поновлення строку та приєднання відзиву до матеріалів справи.
Судове засідання проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін по справі. На момент розгляду справи були присутні представники сторін, інші учасники справи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не з'явилися.
Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, заслухавши пояснення представників сторін, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
За змістом ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 14 жовтня 2004 року ОСОБА_2 придбала житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Даний будинок належить відповідачам на праві спільно сумісної власноті, оскільки придбаний за час перебування у шлюбі.
Також встановлено, що 24 квітня 2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено договір позики грошей, відповідно до умов якого та з урахуванням договорів про внесення змін до договору позики грошей №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, позикодавець передає у власність позичальника грошові кошти у сумі 189000,00 грн, що на момент укладення договору позики складає 17800,00 євро за офіційним курсом Національного банку України, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів. Зазначену вище загальну суму позичальник отримав від позикодавця ще до підписання цього договору та зобов'язується повернути її до 30 листопада 2013 року.
В рахунок забезпечення виконання умов договору 24 квітня 2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, відповідно до якого та з урахуванням договорів про внесення змін до договору іпотеки №№ 1, 2, 3, 4, 5, в забезпечення своєчасного повернення (25 листопада 2012 року) отриманої за договором позики суми, а також відшкодування можливих збитків, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належний їй на праві власності житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_2 . На земельній ділянці 300 кв м (рішення виконкому Ленінської ради № 3 від 24 січня 1961 року), розташовано: житловий будинок літ. А-1, шл/бл, цегла житловою площею 37,7 кв м, загальною площею 63,5 кв м з надвірними будівлями: сарай літ Б, навіс літ В, вбиральня літ Г, огорожа № 1,2, льох літ Д. На укладення цього договору надана згода чоловіка іпотекодавця. ОСОБА_4 .
Відповідно до пункту 11 договору іпотеки, іпотекодержатель набуває право звернення стягнення боргу на предмет іпотеки в разі невиконання іпотекодавцем взятих на себе зобов'язань за договором позики.
Пунктом 12 договору іпотеки передбачено, що в разі невиконання іпотекодавцем до 24 листопада 2009 року взятих на себе зобов'язань за договором позики від 24 квітня 2009 року право власності на предмет іпотеки в повному обсязі за цим договором переходить до іпотекодержателя. Іпотекодержатель вправі на свій розсуд задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки іншим способом, що передбаченийрозділом V Закону України «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року. Із пункту 13 цього договору вбачається, що при частковому виконанні забезпеченого іпотекою обов'язку, іпотека залишається у первісному об'ємі.
Пунктом 14 цього договору передбачено, що у випадку, якщо суми, вирученої від продажу предмета іпотеки не достатньо до повного задоволення потреб іпотекодержателя, він має право отримати суму, якої не досить до повного задоволення потреб з другого майна іпотекодавця, у порядку черговості передбаченого чинним законодавством України.
16 вересня 2015 року ОСОБА_2 було написано розписку про те, що вона визнає заборгованість перед ОСОБА_5 за договором позики від 24 квітня 2009 року з урахуванням додатків, яка станом на 01 вересня 2015 року складає 17800,00 євро, що еквівалентно 435000,00 грн. Підтвердила свої зобов'язання за вказаним договором позики грошей від 24 квітня 2009 року з усіма додатками до нього, а також договором іпотеки від 24 квітня 2009 року, реєстровий № 178, та зобов'язалась сплатити вказану суму до 01 жовтня 2015 року.
Також, зазначила, що усвідомлює те, що ця розписка перериває позовну давність за вказаними вище договорами, відповідно до частини 1статті 264 ЦК України.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 24.06.2016 року, справа №642/1455/16-ц, позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено. У рахунок погашення заборгованості за договором позики б/н від 24.04.2009 року у розмірі 525100 грн., укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 24.04.2009 року №178, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , а саме житловий будинок з надвірними будівлями літ.А-1, шл.бл, цегла, житловою площею 37,7 кв.м., загальною площею 63,5кв.м.; при цьому будинку є надвірні будівлі: сарай літ.Б, навіс літ.В, вбиральня літ.Г, огорожа №1,2, льох літ.Д, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом визнання за ОСОБА_5 права власності на нього.
Визнано за ОСОБА_5 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями літ.А-1, шл/бл, цегла, житловою площею 37,7 кв.м., загальною площею 63,5 кв.м., при цьому будинку є надвірні будівлі: сарай літ.Б, навіс літ.В, вбиральня літ.Г, огорожа №1,2, льох літ.Д, розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Припинено право власності ОСОБА_2 на житловий будинок з надвірними будівлями літ.А-1, шл/бл, цегла, житловою площею 37,7 кв.м., загальною площею 63,5 кв.м.,при цьому будинку є надвірні будівлі: сарай літ.Б, навіс літ.В, вбиральня літ.Г, огорожа №1,2,льох літ.Д, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , у зв'язку з переходом права власності до ОСОБА_5 .
В подальшому зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_7 на підставі заочного рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 24.06.2016 року.
Згідно свідоцтва про право на спадщину від 11.11.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Гусейнова Е.Г., спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є: її син - ОСОБА_3 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з права власності на: житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Це право власності на житловий будинок належало спадкодавцю на підставі Заочного рішення Ленінського районного суду м. Харкова від24.06.2016 року, справа №642/1455/16-ц.
Згідно відповіді з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №727400 вбачається, що житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2 , на праві приватної власності належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину.
Постановою Харківського апеляційного суду від 08.02.2021 року, справа №642/1455/16-ц, заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 24.06.2016 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_5 ,правонаступником якої є ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на житловий будинок залишено без задоволення.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 26.04.2021 року, справа №642/1455/16-ц допущено поворот виконання рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 24.06.2016 року, шляхом відновлення державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на житловий будинок з надвірними будівлями - літ. А-1, шл/бл, цегла, житловою площею 37,7 кв. м, загальною площею 63,5 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 295620163101), та скасуванням запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_10 на житловий будинок з надвірними будівлями, житловою площею 37,7 кв. м, загальною площею 63,5 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 (номер запису 19455904), та скасування рішення приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Гуссейнової Е.Г. про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на житловий будинок з надвірними будівлями, житловою площею 37,7 кв. м, загальною площею 63,5 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 ( індексний номер 55076489 від 11.11.2020 року), внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 на житловий будинок з надвірними будівлями, житловою площею 37,7 кв. м, загальною площею 63,5 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 (номер запису 39123731).
Відмовляючи в задоволенні позову в частині набуття ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_5 прав та обов'язків позикодавця та іпотекодавця, районний суд виходив з того, що ОСОБА_3 , відповідно до чинного законодавства, успадкував після смерті ОСОБА_5 всі права та обов'язки за договором позики та іпотеки, а тому відсутні підстави для визнання за ним таких прав в судовому порядку.
Задовольняючи частково вимоги ОСОБА_3 , районний суд виходив з того, що позивач набув прав кредитора у порядку спедкування, та останнім не пропущено строк позовної давності та оскільки відповідач тривалий час не виконує умов договору позики наявні підстави для захисту прав позивача.
Колегія суддів вважає такий висновок районного суду вірним з наступних підстав.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків серед юридичних фактів, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Таким чином, іпотека, як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання, є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.
Забезпечувальне зобов'язання (взаємні права і обов'язки) виникає між іпотекекодержателем (кредитором за основним зобов'язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов'язанням).
Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною першоюстатті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
При цьому за правилами частини першоїстатті 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі:
припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договоруреалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
За змістом статей 1218,1219 ЦК України зобов'язання боржника за договором позики не є таким, що нерозривно пов'язано з його особою.
Відповідно достатті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Враховуючи те, що ОСОБА_3 успадкував всі права після смерті ОСОБА_5 , районний суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для встановлення судовим рішенням набуття прав ОСОБА_3 за договором позики та іпотеки укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .
Щодо вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки слід зазначити наступне.
Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Як передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 35 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Частинами 1 та 2 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки.
У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
Беручи до уваги вищевикладені норми закону, районний суд дійшов вірного висновку про те, що для застосування такого способу захисту права, як звернення стягнення на предмет іпоетки необхідно встановити не тільки факт невиконання зобов'язання у встановлений строк, а й розмір заборгованості, в рахунок якої буде звернуто стягнення.
Колегія суддів погоджується із висновком районного суду про те, що оскільки заборгованість за договором позики становить 17800 євро (еквівалент у гривнях становить -570657,32 грн), 3 % річних у розмірі 108206 грн, а всього заборгованість складає 678863,232 грн.
Таким чином колегія суддів вважає, що районний суд дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 .
Доводи апеляційної скарги про те, що не надано належних доказів, які б свідчили, що ОСОБА_3 набув статусу іпотекодержателя, та факт реєстрації за позивачем прав іпотекодержателя не заслуговують на увагу, оскільки всі права по договору позики та іпотеки перейшли до ОСОБА_3 в порядку спадкування, що відповідає нормам цивільного права.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що питання про стягненя заборгованості за договором позики до цього часу не розглядалось, не беруться до уваги, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки є способом стягнення боргу за договором позики, який позивач обрав на свій розсуд.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги норми щодо відступлення права вимоги за іпотечним договором не приймаються до уваги, оскільки в даній справі до позивача перейшло право кредитора не через відступлення права вимоги, а у інший спосіб передбачений чинним законодавством, тому застосування не підлягають норми, що регулюють відступлення права вимоги.
Щодо пропущення строку позовної давності слід зазначити наступне.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).
Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо) (стаття 266 ЦК України).
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (стаття 264 ЦК України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).
У постанові від 14 червня 2023 року у справі №755/13805/16-ц Велика Палата Верховного Суду підтримала висновок, згідно з яким слід розмежовувати вимоги про стягнення боргу за основним зобов'язанням (actio in personam) та про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem). Переривання загальної позовної давності за вимогою про стягнення боргу за основним зобов'язанням не перериває перебігу загальної позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки і навпаки.
Із матеріалів справи вбачається, що станом на час відкриття спадщини 31.08.2019 року після смерті ОСОБА_5 спадкодавець була власником спірного будинку на підставі рішення суду, спірний будинок перейшов у власність ОСОБА_3 в порядку спадкування.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 26.04.2021 року у справі № 642/1455/16 -ц допущено поворот виконання рішення Ленінсьткого районного суду м. Харковам від 24.06.2016 року. Після чого, він фактично був позбавлений права власності на спірний будинок.
Із вказаного слідує, що з 26.04.2021 року позивач дізнався про порушення свого права, з позовом звернувся до суду 28.01.2022 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги щодо пропуску трирічного строку позивачем є необґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального права, оскільки матеріали справи не містять скороченого тексту рішення, не беруться до уваги та спростовуються матеріалами справи.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, колегія суддів не знаходить.
Таким чином апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст.368, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інетерсах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 02 жовтня 2024 року,- залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 06 лютого 2025 року.
Головуючий суддя : __________________________ Г.Л. Карпушин
Судді: ___________________ С.Б. Бутенко ___________________ О.І. Обідіна