Житомирський апеляційний суд
Справа №295/19201/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/59/25
Категорія ст.422 КПК Доповідач ОСОБА_2
30 січня 2025 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
представника власника майна ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі судове провадження №295/19201/24 за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 25.12.2024,
зазначеною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 та накладено арешт на ноутбук марки «lenovo» моделі «ideapad с 340 15-iwl» чорного кольору та мобільний телефон марки «хіоаті model М 180 ЗЕЇ А» чорного кольору без сім-карти, які належать ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та тимчасово позбавено власника і третіх осіб права відчуження, розпорядження і користування ними.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить скасувати вище зазначену ухвалу слідчого судді, як незаконну, та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 про арешт майна в кримінальному провадженні № 12024060410000816 від 19.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України та яке було вилучено під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , у ОСОБА_8 . При цьому, наголошує, що в клопотанні старший слідчий не надав жодного належного обґрунтування у наявності сукупних підстав чи розумних підозр вважати, що майно є доказом злочину або/чи підлягає конфіскації. Крім того, під час обшуку слідчі мали доступ до ноутбука та телефону і відповідно підстав для вилучення та арешту даного майна відсутні, оскільки жодної інформації з урахуванням предмету кримінального провадження вони не містять. 15.11.2024 до проведення обшуку ОСОБА_8 був допитаний в якості свідка, надав пояснення щодо обставин в яких його підозрюють (без повідомлення про підозру), а також надав всі документи, що стосується обставин справи. Зокрема зазначив, що 10.07.2024р. його було залучено ТОВ «Комбінат БудМонтаж» (код ЄДРПОУ: 41831438) як стороннього працівника будівельника, за договором ЦПХ (цивільно-правового характеру), на виконання ним та його будівельною бригадою, - будівельних робіт, а саме «Земляні механізовані роботи, Фундаменти, Тротуарна плитка, прокладання кабелів та ін. загально- будівельні роботи» на об'єкті за адресою: Житомирська обл., Житомирський район, с. Глибочиця, автодорога "Київ-Чоп" км 127+990 (праворуч), АЗК «WOG», де замовником будівництва був ТОВ «ВЕСТ ОЙЛ ГРУП» код ЄДРПОУ 34524327. Приблизно 07 - 10.07.2024р. йому зателефонував представник ТОВ «ВЕСТ ОЙЛ ГРУП», представився - ОСОБА_10 НОМЕР_1 , з котрим вони домовились погодити усі нюанси що до проведення робот, передачі йому усієї будівельної документації, та ін., що до проведення даного типу робіт. Також на другий день, він зустрівся з представником замовника на об'єкті, де він на словах пояснив які будівельні роботи потрібно проводити першочергово. 15.07.2024р. о 8-00 годин, ОСОБА_8 зі своїми будівельниками, приїхав на даний об'єкт, привезли усе необхідне будівельне обладнання, інструмент, та Екскаватор для проведення механізованих земляних робот. На об'єкті їх ні хто не зустрів, лише підійшла охорона заправки та запитали, - що вони тут роблять, та почали їх виганяти, так як їх, ні хто в курс справи не поставив, що тут будуть відбуватись якісь будівельні роботи. Але після узгодження з представником замовника питань щодо робіт та надання обіцянки представником ТОВ«ВЕСТ ОЙЛ ГРУП» надати документи для початку робіт, будівельна бригада ОСОБА_8 розпочала будівельні роботи. Роботи були виконанні частково на загальну суму 473 000,00грн, але ТОВ «Комбінат БудМонтаж» не оплати їх, оскільки замовник ТОВ «ВЕСТ ОЙЛ ТРУП» відмовився в односторонньому порядку від договору та звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про повернення попередньої оплати, яку сплатив ТОВ «Комбінат БудМонтаж» на підставі договору. Отже, будівельні роботи невиконанні, оскільки ТОВ «ВЕСТ ОЙЛ ГРУП» незаконно в односторонньому порядку відмовились від їх виконання. ТОВ «ВЕСТ ОЙЛ ГРУП» відмовившись від договору зобов'язаний оплатити роботи, які були фактично виконанні будівельною бригадою ОСОБА_8 і відповідно посилання на те, що кошти привласненні ОСОБА_8 або/чи посадовою особою ТОВ «Комбінат БудМонтаж» є безпідставним, що і буде встановлено досудовим слідством. Вилучення вищевказаного майна (без право на користування) призвело до зупинення правомірної підприємницької діяльності ОСОБА_8 . Підсумовуючи наведене вважає, що в поданому клопотанні старшого слідчого не дотримано жодної вимоги статті 171 та статті 172 КПК України, що є грубим порушенням норм чинного Кримінального процесуального кодексу України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 , який просив апеляційну скаргу задовольнити, позицію прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, а також ухвалу слідчого судді в межах, передбачених, ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до вимог ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу №1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п.2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу №1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004 року).
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.94, ст.132, ст.173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатись в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведене, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно із п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Відповідно до ч.3 зазначеної статті, у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України вбачається, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При цьому, підстави для накладення арешту з іншою метою, окрім тих, що закріплені в ч.2 ст.170 КПК України, чинний кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає.
Частиною 2 ст.173 КПК України передбачено перелік обставин, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про арешт майна, в тому числі, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу, врахуванню підлягає: 1) правова підстава для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Таким чином, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, відповідно до вимог ч.2 ст.173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна і можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні.
Крім того, згідно з нормами Глав 10 та 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.
Як встановлено судом апеляційної інстанції за результатами перевірки матеріалів провадження, ці вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею не дотримано.
У відповідності до матеріалів судового провадження №295/19201/24, в провадженні ВП №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області перебувають матеріали кримінального провадження №12024060410000816 від 19.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.
Згідно змісту клопотання слідчого, органом досудового розслідування встановлено, що представники ТОВ «КОМБІНАТ БУДМОНТАЖ» (код ЄДРПОУ 41831438) під приводом проведення робіт монтажу електромереж та фундаменту для електрозарядних станцій АЗС WOG «Глибочиця» за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Глибочиця, а/д Київ-Чоп км 27 +990 шляхом обману заволоділи грошовими коштами ТОВ «ВЕСТ ОЙЛ ГРУП» (код ЄДРПОУ 34524327) у великих розмірах.
24.12.2024 за місцем проживання представника та уповноваженої особи ТОВ «КОМБІНАТ БУДМОНТАЖ» ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ухвали слідчого судді Богунського районного суду міста Житомира від 19.12.2024 у справі № 295/18857/24 проведено санкціонований обшук.
Під час обшуку вилучено ноутбук марки «lenovo» моделі «ideapad с 340 15-iwb» чорного кольору, який поміщено до спецпакету НПУ № 7281910 та мобільний телефон марки «хіоаші model М 180 ЗЕЇ А» чорного кольору без сім-карти, який поміщено спецпакету НПУ № WAR 1898305.
24.12.2024 старша слідча СВ ВП №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 звернулась до слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира з відповідним клопотанням про арешт майна у вище зазначеному кримінальному провадженні. За результатами розгляду вище зазначеного клопотання прокурора, слідчим суддею постановлена оскаржувана ухвала.
Як встановлено апеляційним судом за результатами апеляційної перевірки матеріалів провадження, клопотання про арешт вищезазначеного майна (ноутбук марки «lenovo» моделі «ideapad с 340 15-iwl» чорного кольору та мобільний телефон марки «хіоаті model М 180 ЗЕЇ А» чорного кольору без сім-карти, які належать ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не відповідає вимогам ст.171 КПК України, що залишилось поза увагою слідчого судді.
Так, формально посилаючись у клопотанні, про наявність підстав, передбачених ст.170 КПК України, для накладення арешту на ноутбук марки «lenovo» моделі «ideapad с 340 15-iwl» чорного кольору та мобільний телефон марки «хіоаті model М 180 ЗЕЇ А» чорного кольору без сім-карти, слідчий, а в подальшому прокурор, повинні були зібрати і надати слідчому судді достатні на цьому етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку.
Між тим, жодних (переконливих) доказів того, що вилучене майно - ноутбук марки «lenovo» моделі «ideapad с 340 15-iwl» чорного кольору та мобільний телефон марки «хіоаті model М 180 ЗЕЇ А» чорного кольору без сім-карти, які належать ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є речовим доказом, тобто носієм відомостей та інформації, яка об'єктивно стосується обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, в матеріалах провадження не міститься.
Не приведені такі докази і в клопотанні слідчого, що свідчить про безпідставність вказаних тверджень органу досудового розслідування.
Так, з аналізу змісту матеріалів, долучених до клопотання слідчого вбачається, що до зазначеного процесуального документа, не долучено жодного доказу на підтвердження доводів клопотання слідчого відносно процесуальної необхідності накладання арешту на майно ОСОБА_8 , а саме ноутбук марки «lenovo» моделі «ideapad с 340 15-iwl» та мобільний телефон марки «хіоаті model М 180 ЗЕЇ А».
Апеляційний суд зважає на те, що в клопотанні слідчого про арешт майна взагалі відсутнє будь-яке зазначення доказів, які б дійсно підтверджували відношення власника майна ОСОБА_8 та його майна до обставин з приводу яких порушено кримінальне провадження за ч.4 ст.190 КК України. В даному випадку, слід взяти, що ОСОБА_8 було залучено ТОВ «Комбінат БудМонтаж» (код ЄДРПОУ: 41831438), як стороннього працівника будівельника, за договором ЦПХ (цивільно-правового характеру), на виконання ним та його будівельною бригадою - будівельних робіт. При цьому, апеляційний суд звертає увагу щодо наявності сумнівів обґрунтованості здійснення даного кримінального провадження за ч.4 ст.190 КК України за очевидних ознак цивільно-господарського спору між сторонами спірних правовідносин.
В судовому засіданні апеляційного суду прокурором також не було надано доказів на підтвердження обґрунтованості накладення арешту на майно, не надано будь-яких доказів щодо факту причетності ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, як і доказів його співучасті в зазначеному правопорушенні.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що стороною обвинувачення не доведено правову підставу та мету для накладення арешту на майно ОСОБА_8 , передбачені п.1 ч.2 ст.170 КПК України, як і не доведено, що потреби досудового розслідування в конкретному вищевказаному кримінальному провадженні на теперішній час виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи - ОСОБА_8 , про який йдеться в клопотанні.
В свою чергу, розглядаючи клопотання про арешт майна слідчий суддя мав би ретельно перевірити чи слідчий та прокурор, зібрали вагомі докази, які дають право на втручання у права відповідного власника володіти своїм майном, а саме арештовувати майно з метою забезпечення кримінального провадження.
Однак, пославшись в ухвалі на необхідність задоволення клопотання прокурора про арешт майна, слідчий суддя у судовому рішенні, окрім наведення змісту процесуальних норм КПК України не зазначив, яких висновків він дійшов за результатами розгляду клопотання і не навів мотиви на обґрунтування такого рішення.
За встановлених обставин, з урахуванням доводів та доказів сторони захисту, доводи клопотання слідчого свідчать про безпідставність вказаних тверджень органу досудового розслідування в частині накладання арешту на майно - ноутбук марки «lenovo» моделі «ideapad с 340 15-iwl» та мобільний телефон марки «хіоаті model М 180 ЗЕЇ А».
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що відповідно до ст.132 КПК України, прокурором не надано достатніх і належних доказів тих обставин, на які орган досудового розслідування вказує у клопотанні про арешт майна в цій частині, а слідчий суддя, відповідно до положень ст.94 КПК України, належним чином не оцінив їх з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.
Жодні твердження апеляційної скарги прокурором в судовому засіданні апеляційного суду не спростовані.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому ухвала слідчого судді є незаконною та підлягає скасуванню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали, якою необхідно відмовити в задоволенні клопотання прокурора.
При цьому, згідно ч.3 ст.173 КПК України, відмова у задоволенні клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі вилучене майно.
Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 25.12.2024, якою накладено арешт на ноутбук марки «lenovo» моделі «ideapad с 340 15-iwl» чорного кольору та мобільний телефон марки «хіоаті model М 180 ЗЕЇ А» чорного кольору без сім-карти, які належать ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та тимчасово позбавлено власника і третіх осіб права відчуження, розпорядження і користування ними, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою в накладенні арешту на ноутбук марки «lenovo» моделі «ideapad с 340 15-iwl» чорного кольору та мобільний телефон марки «хіоаті model М 180 ЗЕЇ А» чорного кольору без сім-карти, які належать ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :