Житомирський апеляційний суд
Справа №296/28/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/71/25
Категорія ст.422 КПК Доповідач ОСОБА_2
30 січня 2025 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
власника майна ОСОБА_7 ,
представника власника майна ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі судове провадження №296/28/25 за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 06.01.2025,
зазначеною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 та накладено арешт на медичні карти амбулаторного хворого: №44762 КП "ЦПМСД" Житомирської міської ради та №0662 КП "Лікарня №2" ім. В.П. Павлусенка Житомирської міської ради, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 просить скасувати вище зазначену ухвалу слідчого судді, як незаконну, та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_10 про накладення арешту на медичні картки амбулаторного хворого № 44762 КП «ЦПМСД» Житомирської міської ради та № 0662 КП «Лікарня № 2» ім. В.П. Павлусенка Житомирської міської ради ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому, наголошує, що СУ ГУНП в Житомирській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12024060000000405 від 17.05.2024, в ході якого була призначена судова експертиза у Вінницькому обласному бюро судово-медичної експертизи. Під час проведення експертизи ОСОБА_7 був запрошений у Вінницьке обласне бюро судово-медичної експертизи, де останній надав медичні картки амбулаторного хворого № 44762 КП «ЦПМСД» Житомирської міської ради та № 0662 КП «Лікарня № 2» ім. В.П. Павлусенка Житомирської міської ради на ім'я ОСОБА_7 . Після проведення експертизи, висновок експерта та медичні картки були направлені до слідчого. 09 грудня 2024 року ОСОБА_7 звернувся до слідчого з вимогою повернути йому медичні картки амбулаторного хворого № 44762 КП «ЦПМСД» Житомирської міської ради та № 0662 КП «Лікарня № 2» ім. В.П. Павлусенка Житомирської міської ради. 23 грудня 2024 року т.в.о. заступника начальника відділу СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_11 надіслав відповідь на запит ОСОБА_7 , в якій було зазначено, що медичні картки не вилучались органом досудового розслідування, однак є доказом вчиненого кримінального правопорушення, а тому наданий час не можуть бути передані ОСОБА_7 . Виходячи зі змісту цього листа ОСОБА_7 фактично був позбавлений можливості користуватися медичними картками, а тому, виходячи з положення ст.167 КПК України, дані картки є тимчасово вилученими. Враховуючи те, що клопотання про арешт майна було подано поза межами строків, які передбачає ч.5 ст.171 КПК України, слідчий суддя повинен був відмовити у задоволенні клопотання, а медичні картки повинні були бути повернуті власнику, а саме ОСОБА_7 .
Заслухавши суддю-доповідача, доводи адвоката ОСОБА_8 та власника майна ОСОБА_7 в підтримку апеляційної скарги, заперечення прокурора, перевіривши матеріали судового провадження, а також ухвалу слідчого судді в межах, передбачених, ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.94, ст.132, ст.173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатись в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведене, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Як вважає апеляційний суд, старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_12 , обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст.132 КПК України, надав достатні і належні докази тих обставин, на які послалася у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст.94 КПК України, належним чином оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.
В свою чергу, відповідно до ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно із п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Відповідно до ч.3 зазначеної статті, в цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України вбачається, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При цьому, підстави для накладення арешту з іншою метою, окрім тих, що закріплені в ч.2 ст.170 КПК України, чинний кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає.
Частиною 2 ст.173 КПК України передбачено перелік обставин, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про арешт майна, в тому числі, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу, врахуванню підлягає: 1) правова підстава для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Таким чином, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, відповідно до вимог ч.2 ст.173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна і можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні.
Крім того, згідно з нормами Глав 10 та 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.
З матеріалів провадження убачається, що ці вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею дотримано.
Так, згідно клопотання про накладення арешту на майно (а.п.1-4), в провадженні СУ ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження №12024060000000405 від 17.05.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
Як встановлено органом досудового розслідування, 28.11.2022 службові особи Житомирської обласної медико-соціальної експертизи №2 Житомирської обласної ради внесли завідомо неправдиві відомості до акту огляду МСЕК ОСОБА_7 , внаслідок чого останнього неправомірно визнано інвалідом 2-ї групи.
17.05.2024 на вимогу слідчого у кримінальному провадженні від Житомирського обласного центру медико-соціальної експертизи Житомирської обласної ради отримано медико-експертну справу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на 83 аркушах.
04.07.2024 до Вінницького обласного бюро судово-медичної експертизи у даному кримінальному провадженні призначено комісійну судово-медичну експертизу з метою встановлення діагнозів, стану здоров'я ОСОБА_7 та з інших питань.
13.12.2024 отримано висновок експертів №67-к від 29.11.2024 відповідно до якого встановлено: Згідно «Інструкції про встановлення груп інвалідності», затвердженої наказом МОЗ України №561 від 05.09.2011, критеріями встановлення групи інвалідності є порушення функцій організму людини та погіршення життєдіяльності людини, а саме здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності. В діагнозах, встановлених ОСОБА_7 згідно наданих медичних документів, не відображено та не визначено наявність та ступінь вираженості відповідних функціональних порушень.
Постановою слідчого СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_13 від 14.12.2024 медичні карти амбулаторного хворого: №44762 КП «ЦПМСД» Житомирської міської ради та №0662 КП «Лікарня №2» ім. В.П. Павлусенка Житомирської міської ради на ім'я ОСОБА_7 , визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №12024060000000405.
02.01.2025 (отримано судом - 03.01.2025) старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_12 звернувся до слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира із клопотанням, в якому просив накласти арешт на медичні карти амбулаторного хворого: №44762 КП «ЦПМСД» Житомирської міської ради та №0662 КП «Лікарня №2» ім. В.П. Павлусенка Житомирської міської ради, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За результатам розгляду цього клопотання слідчим суддею постановлено оскаржуване рішення.
При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком слідчого судді про задоволення клопотання слідчого про накладення арешту, та що майно (медичні карти амбулаторного хворого: №44762 КП «ЦПМСД» Житомирської міської ради та №0662 КП «Лікарня №2» ім. В.П. Павлусенка Житомирської міської ради, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на яке накладено арешт та зазначене в клопотанні, підпадає під ознаки майна, передбаченого статтею 98 КПК України, відповідно до тієї фабули, яка зазначена у витягу з ЄРДР у вказаному кримінальному провадженні і ці обставини доведено доданими до клопотання доказами, а відтак існували реальні підстави для накладення арешту на зазначене майно.
Доводи апеляційної скарги щодо істотних порушень прокурором та слідчим суддею норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду провадження, а зазначені в апеляційній скарзі обставини є необґрунтованими.
Як вважає апеляційний суд, слідчий суддя під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, правильно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно (медичні карти амбулаторного хворого: №44762 КП «ЦПМСД» Житомирської міської ради та №0662 КП «Лікарня №2» ім. В.П. Павлусенка Житомирської міської ради, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на яке слід накласти арешт, відповідає вимогам ч.1, ч.2 ст.170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні прокурора, принаймні з огляду на початкову стадію кримінального провадження.
Крім того, слідчим суддею ретельно перевірено майно, на яке орган досудового розслідування просить накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, та зроблено правильний висновок про наявність правових підстав для задоволення клопотання органу досудового розслідування та накладення арешту на майно - медичні карти амбулаторного хворого: №44762 КП «ЦПМСД» Житомирської міської ради та №0662 КП «Лікарня №2» ім. В.П. Павлусенка Житомирської міської ради, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати щодо наявності існування ризиків, передбачених ч.11 ст.170 КПК України.
З огляду на зазначене, як вважає апеляційний суд, висновки слідчого судді про арешт майна (медичні карти амбулаторного хворого: №44762 КП «ЦПМСД» Житомирської міської ради та №0662 КП «Лікарня №2» ім. В.П. Павлусенка Житомирської міської ради, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), викладені в оскаржуваному рішенні, цілком доведені матеріалами кримінального провадження та долученими до клопотання про накладення арешту документами на підтвердження того, що обмеження прав власника співвідносяться із обставинами кримінального провадження, а тому є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для їх арешту.
Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав, відповідає вимогам КПК України.
При цьому, розгляд клопотання органу досудового розслідування, судом першої інстанції проведено у порядок та спосіб визначеним КПК України.
В свою чергу, апеляційні посилання сторони захисту відносно пропущення органом досудового розслідування процесуального строку для звернення до слідчого судді із клопотанням про арешт майна, оскільки, як то вважає адвокат, вище зазначені картки є тимчасово вилученими з огляду на положення ст.167 КПК України, є безпідставними. В даному випадку, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді (підтверджено і матеріалами провадження), про те, що медичні карти амбулаторного хворого: №44762 КП «ЦПМСД» Житомирської міської ради та №0662 КП «Лікарня №2» ім. В.П. Павлусенка Житомирської міської ради, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично слідчим не вилучались, а надійшли до органу розслідування після завершення судової медичної експертизи проведеної Вінницьким обласним бюро судово-медичної експертизи, куди зазначені медичні документи ОСОБА_7 надав добровільно (а.п.14-18).
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси як власника майна, так і інших осіб.
Слідчий суддя дотримався вимог п.п.5, 6 ч.2 ст.173 КПК України, та врахував розумність, співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
В даному випадку, матеріали судового провадження свідчать, що накладення арешту є виправданим і необхідним на даному етапі кримінального провадження, оскільки сприятиме досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування, та потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання настанню негативних наслідків.
Одночасно, суд апеляційної інстанції враховує і те, що у відповідності до вимог ст.174 КПК України законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосування цього заходу відпала потреба
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно - медичні карти амбулаторного хворого: №44762 КП «ЦПМСД» Житомирської міської ради та №0662 КП «Лікарня №2» ім. В.П. Павлусенка Житомирської міської ради, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діяв у спосіб та в межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими, підстав для обґрунтованого сумніву в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, судом апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 06.01.2025, якою накладено арешт на медичні карти амбулаторного хворого: №44762 КП "ЦПМСД" Житомирської міської ради та №0662 КП "Лікарня №2" ім. В.П. Павлусенка Житомирської міської ради, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :