Справа № 761/2182/25
Провадження № 1-кс/761/2133/2025
03 лютого 2025 року слідча суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю ініціатора скарги ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених правцівниками правоохоронних органів та суддями, катувань, інших видів неналежного поводження з особами, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 від 27.12.2024 про відмову у залученні особи як потерпілого у кримінальному провадженні №62024000000001052 від 25.11.2024
До Шевченківського районного суду міста Києва надійшла скарга ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, катувань, інших видів неналежного поводження з особами, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 від 27.12.2024 про відмову у залученні особи як потерпілого у кримінальному провадженні №62024000000001052 від 25.11.2024.
Така постанова на думку ОСОБА_3 є необґрунтованою та немотивованою в частині відмови у залученні як потерпілого з огляду на правову кваліфікацію кримінального правопорушення за ст. 397 КК та обставини, які є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні №62024000000001052 від 25.11.2024.
У судовому засіданні ОСОБА_3 скаргу підтримав в повному обсязі з підстав в ній наведених, просив задовольнити.
Уповноважений слідчий у кримінальному провадженні Державного бюро розслідувань в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, що у відповідності до ч. 3 ст. 306 КПК України не перешкоджає розгляду скарги.
Слідча суддя заслухавши думку ОСОБА_3 , дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, дійшла наступного висновку.
Як встановлено в судовому засіданні, Державним бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000001052 від 25.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 397 КК України щодо обставин втручання у діяльність захисників у кримінальному провадженні, зокрема заява про вказане кримінальне правопорушення була подана, серед інших, і ОСОБА_3 як адвокатом.
Після реєстрації кримінального провадження № 62024000000001052 ОСОБА_3 звернувся до слідчого із заявою про залучення його до справи як потерпілого.
Постановою слідчого Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 від 27.12.2024 прийнято рішення про відмову ОСОБА_3 у визнанні потерпілим у вказаному кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог ч.1, 3 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
У відповідності до ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди (ч.1 ст. 55 КПК України). Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого (ч.2 ст. 55 КПК України).
Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого (ч.3 ст. 55 КПК України).
За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді (ч.5 ст. 55 КПК України).
Відповідно до п.5 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні особою, якій відмовлено у визнанні потерпілим, може бути оскаржене рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим.
Слід зазначити, що ч.5 ст.55 КПК України надає слідчому, прокурору право винести постанову про відмову у визнанні потерпілим в тому разі, якщо заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілої особи подана особою, якій не завдано шкоди.
Так, слідчий у своїй постанові посилається на те, що об'єктом вчинення злочину за ст. 397 ч. 2 КК є встановлений в Україні порядок зайняття адвокатською діяльністю, диспозиція вказаної частині статті не передбачає можливості настання будь-яких наслідків вчинення злочину, заявник не стверджує про спричинення шкоди, не надає інших підтверджень з цього приводу, відсутні підстави для залучення ОСОБА_3 як потерпілого у кримінальному провадженні.
В той же час, слідчим зроблено загальний висновок про відсутність даних про заподіяння шкоди особи, та постанова є суперечливою, оскільки заява про залучення ОСОБА_3 як потерпілого подана останнім саме у зв'язку із здійсненням ним адвокатської діяльності, а основним безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст. 397 КК України, є встановлений законом порядок здійснення правосуддя в частині забезпечення права особи на її захист чи представлення її інтересів під час розгляду справи у суді, а також нормальна діяльність захисника чи представника особи, відтак твердження слідчого про відсутність можливості та факту настання будь-яких наслідків від вчинення даного злочину є неспроможним.
Слідча суддя зазначає, що сама кваліфікація, за якою здійснюється кримінальне провадження, передбачає наявність особи, відносно якої вчиненні дії, визначенні в диспозиції ч. 2 ст. 397 КК України.
Неналежне мотивування постанов про відмову у визнанні потерпілим, з одного боку, не відповідає вимогам процесуального законодавства, а з іншого - не дає слідчому судді змоги перевірити правильність прийнятого слідчим, рішення про наявність чи відсутність шкоди для конкретної особи у зв'язку із вчиненням кримінального правопорушення.
З огляду на зазначене, слідча суддя доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги та скасування постанови слідчого від 27.12.2024 про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні №62024000000001052 від 25.11.2024.
В той же час, щодо вимоги скарги в іншій частині, не узгоджуються із положеннями ст. 40 КПК в межах розгляду даної скарги та задоволенню не підлягають.
Керуючись, ст.ст. 2,9, 40,55,110,303-307,309 КПК України, слідча суддя
Скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Скасувати постанову старшого слідчого першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених правцівниками правоохоронних органів та суддями, катувань, інших видів неналежного поводження з особами, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 від 27.12.2024 про відмову у залученні особи як потерпілого у кримінальному провадженні №62024000000001052 від 25.11.2024.
В іншій частині скаргу залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст оголосити 06 лютого 2025 року о 10 годині 20 хвилин.
Слідча суддя ОСОБА_5