СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/25734/24
пр. № 2/759/1696/25
07 лютого 2025 року м.Київ
Суддя Святошинського районного суду м. Києва Твердохліб Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 10 тис. грн, щомісячно, починаючи з часу звернення до суду з позовом і до досягнення повноліття дитини та аліменти на утримання дружини, в твердій грошовій сумі 3 тис. грн, починаючи з часу звернення до суду з позовом і до досягнення дитиною трьох років.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що вона з ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 22.01.2022 року, від якого народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Більше року тому стосунки з відповідачем розладились, через різні погляди на життя, цінності та ведення спільного господарства і побуту. Вже тривалий проміжок часу кожен з подружжя живе окремим життям та своїми інтересами, фактично сім'я припинила своє існування, а шлюб розпався. Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 30.09.2024 року шлюб між ними розірвано. Дитина проживає з нею та перебуває на її повному утриманні. Весною та літом 2024 року відповідач сплачував кошти на дитину добровільно, у розмірі близько 10 тис. грн на місяць. Однак, у зв'язку з конфліктними ситуаціями відповідач перестав утримувати свою дитину та вони не досягли згоди щодо розміру аліментів.
Також, дитина малолітня та ще не досягла трьох років, тому вона не має змоги повноцінно працювати, оскільки повинна цілодобово піклуватись про дитину, щоб запезпечити всі необхідні фізичні та психологічні потреби сину. У зв'язку із складним матеріальним становищем, вона потребує матеріальної допомоги, і на своє утримання від відповідача. Вважаю, що відповідач має можливість сплачувати аліменти, як на її утримання так і на дитину, що є його прямим обов'язком, оскільки працює, хоча і неофіційно, інших стягнень по виконавчих документах не має, у зв'язку з чим звернулась з позовом до суду.
Процесуальні дії
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2024 року визначеного головуючому судді Твердохліб Ю.О. (а.с.20-21).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13.12.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (а.с.24-25).
03.01.2025 року до суду від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, у якому вказує, що сума аліментів на утримання дитини в розмірі 10 тис. грн на місяць станом на сьогоднішній день для відповідача є непідйомною, оскільки він не має відповідних доходів, а власні заощадження після його відносин з позивачем майже повністю вичерпались на забезпечення їх життя протягом 2020- 2024 років та фінансування придбання житла для родини. Позивач не підтверджує будь якими доказами, що дитина має особливі потреби та потребує збільшення фінансування для забезпечення її основних життєвих потреб в чотирикратно більшому розмірі, ніж науково розрахований державою мінімум, необхідний для забезпечення нормального функціонування організму людини. А тому просить визначити розмір аліментів на утримання сина ОСОБА_5 в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку - з моменту досягнення дитиною трирічного віку, а до досягнення цього віку відповідач просить присудити з нього гарантований розмір аліментів в розмірі 50 прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. На утриманні відповідача є ще одна неповнолітня дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оскільки станом на сьогоднішній день відповідач не має достатнього доходу для надання позивачу матеріальної допомоги, з огляду на те, що на утриманні відповідача перебуває ще одна неповнолітня дитина, а також з урахуванням того, що позивач станом на сьогоднішній день працює та має дохід, про що зазначає в позовній заяві, то просить суд з цих підстав відмовити в стягненні аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку. Однак, у разі, якщо суд задоволить позовні вимоги щодо стягнення аліментів на користь матері, то просить стягнути кошти в розмірі 50 процентів від прожиткового мінімуму для працездатної особи до досягнення дитиною трирічного віку та присудити сплату аліментів з батька на користь дитини в такому розмірі: до досягнення нею трирічного віку - в розмірі 50 процентів від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, після досягнення дитиною віку трьох років - в розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с. 29-32).
08.01.2025 року до суду від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 надійшла відповідь на відзив, у якій вказує позивач склала детальниий список витрат на дитину, дитина має діагноз алергія на білок коров'ячого молока, тому має особливе харчування, що вимагає додаткових витрат, вона не вимагає лишніх коштів та пропонувала йому забезпечувати їхню дитину речами, які вказані в таблиці витрат, однак отримала відмову в зв'язку з чим була змушена звернутися до суду. Відповідач вказує, що на його утриманні перебуває ще одна неповнолітня дитина, однак жодного підтвердження цьому немає. Відповідач подає неправдиву інформацію і приховує свої реальні доходи, працює за кордоном, в Україні орієнтовно 9 років він не сплачує податки і не працевлаштовании (а.с. 44-48).
16.01.2025 року до суду від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначає, що детальний список витрат є односторонньою заявою і не є доказом у справі. Питання про те, як та в якому розмірі відповідач утримує свою неповнолітню дитину від іншого шлюбу є обставинами приватного життя. Відповідач лише стає на ноги після важкої хвороби та розпаду родини, після шлюбу, який приніс йому втрату всіх його заощаджень, і вимога сплачувати аліменти в таких сумах є не підйомним тягарем для нього в цих умовах (а.с. 54-56).
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.
Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суддя приходить до наступного.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що 22.01.2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 22.01.2022 року (а.с.13).
ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народився син - ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 28.02.2023 року (а.с.14).
Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 30.09.2024 року (справа № 536/1722/24) шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а.с. 15).
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини та ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, культурного, морального і соціального розвитку. Також, згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей, умов життя, необхідних для розвитку дитини. Батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано.
Законодавцем положенням ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов'язок батьків утримувати своїх дітей.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально важливим урахуванням інтересів дитини.
Між сторонами виникли правовідносини щодо зобов'язання батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Предметом доказування є стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 с. 182 СК України).
Малолітній син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з позивачем ОСОБА_1 , що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади ВОМІРМП ЦМУ ДМС у Києві та Київській області, Київської територіальної громади від 21.11.2022 року та 23.10.2024 року (а.с.16, 17) та сторонами не заперечувалось.
Частиною 1 статті 182 Сімейного кодексу України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є батьком неповнолітньої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 15.06.2009 року (а.с. 35).
Однак, відповідачем суду не надано будь-яких доказів наявності аліментних зобов'язань перед неповноліньою ОСОБА_8 , перед іншими особами та доказів її утримання, соціальних зобов'язань, які могли бути враховані при визначенні розміру аліментів.
Суд констатує, що аліменти - це платіж, спрямований на утримання дітей, і повинен бути достатнім для цього та співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов'язання, яке є в обох із батьків, і має бути рівним, та покликаний захистити інтереси дітей в коштах у розмірі, необхідному для їх життєдіяльності, збереження достойного рівня життя, який необхідний для їх фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, їх гармонійного розвитку, з врахуванням визначеного законом рекомендованого розміру прожиткового мінімуму для дитини.
При визначені розміру аліментів судом враховуються обставини, що передбачені ст. 182 Сімейного кодексу України та норми статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", яким встановлений прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років - 2 563,00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Суд, оцінивши надані у справі докази, з огляду на те, що обоє батьків зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, створювати необхідні умови для її розвитку та життя, вирішуючи питання про розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача враховує наявність у сторін малолітньої дитини, відсутність між сторонами домовленості щодо розміру участі обох батьків в утриманні сина, діючи виключно в найкращих інтересах дитини виконуючи обов'язок якнайкращого забезпечення її права на належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку і на збереження достойного рівня життя до досягнення дитиною повноліття, підтвердження відповідачем наявності у нього можливості забезпечувати дочку, враховуючи відсутність даних та належних і допустимих доказів про наявність на утриманні відповідача інших неповнолітніх дітей та непрацездатних членів сім'ї, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині наявного існування обов'язку у відповідача матеріально утримувати свою дитину та вважає справедливим та законним присудження до стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_2 в розмірі 5 000,00 грн щомісячно починаючи з 01.12.2024 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Щодо ствердження позивача про здійснення нею витрат на дозвілля, розваги, лікування захворювань тощо, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Додаткові витрати на дитину - це витрати, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Вказаний перелік особливих обставин не є вичерпним і встановлюється індивідуально у кожному конкретному випадку.
Додаткові витрати на дитину підлягають до сплати незалежно від вирішення питання про сплату аліментів на утримання дитини, відсутності вимог про сплату аліментів, припинення права на аліменти (в порядку визначеному статтею 190 СК України).
Додаткові витрати повинні сплачувати виключно батьки дитини.
У разі відсутності домовленості батьків або у разі спору між ними щодо розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину розмір участі визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Отже, суд зазначає, що позивач не позбавлена права на звернення до суду з позовом про стягнення додаткових витрат на дитину у порядку статті 185 СК України.
Щодо стягнення аліментів на утримання дружини, в твердій грошовій сумі 3 тис. грн, починаючи з часу звернення до суду з позовом і до досягнення дитиною трьох років, суд зазначає наступне.
Статтею 75 СК України передбачено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи. Один з подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.
Згідно статті 84 СК України, право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини, ч. 1 - дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності; ч. 2 - дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років; ч.3 - якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років; ч. 4 - право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу; ч. 5 - аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду; ч. 6 - право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Частина 4 статті 84 СК України регламентує умову виникнення права дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини - чоловік може надавати матеріальну допомогу. Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу. Не перешкоджатиме виникненню цього права і застосування інституту недійсності шлюбу у випадках, коли дружина не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу.
Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.
Як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.06.2019 року у справі № 201/2097/17 (провадження № 61-26230 ск 18) визначальним на підставі цієї норми закону є наявність у дружини права на утримання, незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.11.2021 року у справі № 487/5798/20 (провадження № 61-13023св21) тлумачення частини другої статті 84, частини другої статті 91 СК України свідчить, що для виникнення права на утримання потрібна сукупність таких умов: проживання з жінкою (чоловіком) дитини, яка не досягла трьох років; походження дитини від жінки, чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою (кровне споріднення) або наявність між ними іншого юридичного значущого зв'язку (усиновлення); можливість другої сторони надавати матеріальну допомогу.
Положеннями ч. 1 ст. 182 СК України, зокрема, встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Відповідач не надав доказів, які б переконливо свідчили про абсолютну неможливість надавати матеріальну допомогу на утримання позивача до досягнення їх спільною малолітньою дитиною трирічного віку.
Доведеність батьківства відповідача стосовно народженої від нього позивачкою дитини породжує обов'язок останнього з її утримання, а також з утримання матері дитини, в т.ч. з огляду на те, що вона не має самостійного доходу та потребує матеріальної допомоги.
Вирішуючи спір на підставі наданих сторонами доказів, врахувавши наведені норми матеріального права, суд дійшов висновку про те, що відповідач є працездатною особою, а позивач на момент подання позову здійснювала догляд за спільною дитиною сторін, яка не досягла трирічного віку.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач обмежився лише інформацією про те, що на даний час він не має дохід, а відтак, у нього відсутні можливості надавати матеріальну допомогу своїй дружині у визначеному нею розмірі.
Разом з тим, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження дійсного розміру його доходів, наявності або відсутності у нього прав на рухоме та нерухоме майно, а також доказів на підтвердження стану його здоров'я, з яких можна було б встановити, що він не має можливості сплачувати аліменти на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку у визначеному розмірі.
Наданий суду відповідачем витяг № 2416033400612 з реєстру платників єдиного податку та відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків станом на 26.12.2024 року не є абсолютним доказом того, що відповідач не має інших доходів та він не має можливості сплачувати аліменти на утримання ОСОБА_1 .
Виписка №2406 від 30.03.2021 року та виписний епікриз від 04.02.2022 року не свідчать про втрату працездатності або неможливість, чи обмеження у працевлаштуванні відповідача на час розгляду справи.
В свою чергу, заявляючи вимоги про стягнення аліментів на своє утримання в розмірі 3 тис. грн ОСОБА_1 не зазначено та не надано суду доказів на підтвердження розміру необхідних витрат для неї, а тому суд вважає, що така сума є завищеною, та такою, що може поставити відповідача в скрутне матеріальне становище.
Визначаючи розмір аліментів на утримання дружини, суд виходячи з принципу справедливості та розумності, з урахуванням потреб дружини, можливостей відповідача, який є працездатного віку, суд вважає можливим вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 2 000,00 грн щомісячно, починаючи з 01.12.2024 року і до досягнення дитиною ОСОБА_9 трирічного віку до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Розподіл судових витрат
На підставі п. 3 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в сумі 2 422,40 грн (1211,20 грн *2 вимоги не майнового характеру).
На підставі викладено та керуючись ст.ст.7, 9, 11, 12, 13, 133, 137,141, 208, 209, 212-215, 263, 264, 265, 274, 352, 354, 430 ЦПК України,
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 5 000 (п'ять тисячі) гривень 00 копійок, щомісячно починаючи з 01 грудня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дружини в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок, щомісячно, починаючи з 01 грудня 2024 року до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , трирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Рішення суду підлягає обов'язковому негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 .
Текст рішення виготовлено 07.02.2025 року.
Суддя Ю.О. Твердохліб