Сарненський районний суд
Рівненської області
Справа № 572/2008/24
Провадження№2/572/65/25
15 січня 2025 року м. Сарни
Сарненський районний суд Рівненської області - у складі судді Довгого І.І.,
за участю секретаря судових засідань - Щерби А.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сарни справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь майнову шкоду в сумі 309295 грн. 53 коп., завдану пошкодженням транспортного засобу марки BMW318D номерний знак НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; моральну шкоду у розмірі 50000 грн. та понесені судові витрати.
В обґрунтування позову зазначає, що 18.12.2023 року о 10 год. 54 хв. по вул. Європейська, 62, в м. Сарни Рівненської області, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки FORD Mondeo, номерний знак НОМЕР_2 , порушивши пункти 12.1, 2.36, 13.1 Правил дорожнього руху, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, щоб відповідно реагувати на її зміну, не дотримався дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом BMW318D номерний знак НОМЕР_1 під керуванням позивача, та по інерції здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з транспортним засобом AUDI, номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.
Позивачу, як власнику транспортного засобу марки BMW318D, номерний знак НОМЕР_1 завданий матеріальний збиток, в результаті його пошкодження станом на дату ДТП 18 грудня 2023 р. з врахуванням величини втрати товарної вартості та ПДВ на запасні частини і малоцінні деталі складає 309295 гривень 53 копійки, відповідно до звіту № 01/24 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля BMW 318D д.р.н. НОМЕР_1 , 2018 р.в., внаслідок пошкодження у ДТП, станом на дату ДТП 18.12.2023 р.
Постановою Сарненського районного суду Рівненської області у справі № 572/5426/23 від 06 березня 2024 року, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Враховуючи те, що ОСОБА_2 будучи позбавленим права керування транспортним засобом на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, то обов'язок відшкодування матеріальної шкоди, завданої транспортним засобом, як джерелом підвищеної небезпеки, покладається на ОСОБА_2 .
Розмір моральної шкоди, яку позивач просить стягнути з відповідача, він оцінює в 50000 гривень, оскільки внаслідок його дій порушився звичний спосіб життя ОСОБА_1 , та спосіб життя його сім'ї. Також він був змушений звертатися за правовою допомогою до адвоката, проводити оцінку вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, відволікатися від роботи, сімейних обов'язків, шукати інший транспорт для забезпечення власних потреб та потреб сім'ї, адже автомобіль також використовувався дружиною для доїзду на роботу, наймати таксі, що крім іншого призвело до непередбачуваних та незапланованих грошових витрат тощо. Відповідач жодного разу навіть не поцікавився станом його справ та не запропонував відшкодувати завдану його діями шкоду чи надати якусь допомогу. Не зважаючи на те, що він виступав ініціатором позасудового врегулювання питання відшкодування шкоди відповідачем, як винуватцем ДТП, останній не намагався врегулювати вказану ситуацію миром, через що уникав можливості зустрітися та не відповідав на телефонні дзвінки.
Відповідач подав відзив, згідно якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку х їх необґрунтованістю. Відзив обґрунтовує тим, що між ПАТ «Страхова компанія «Саламандра» та ОСОБА_4 укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №217483976. Строк дії вказаного договору з 21.10.2023 до 20.10.2024 включно. Відповідно до зазначеного договору, забезпеченим транспортним засобом є FORD MONDEO, номерний знак НОМЕР_2 . Страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, встановлена у сумі 160000 грн., розмір франшизи складає 3200 грн. Відповідно ч.1 п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. З системного аналізу наведених норм матеріального права можна дійти висновку, що страхова компанія відшкодовує потерпілому вартість матеріального збитку в межах ліміту відповідальності, а винний у ДТП - різницю між страховим відшкодуванням (матеріальним збитком) та вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу.
Вказує, що після скоєння дорожньо-транспортної пригоди, він надав позивачу для ознайомлення та виготовлення копій документи, які посвідчують його особу, та страховий поліс на автомобіль FORD MONDEO, реєстраційний номер НОМЕР_2 , для подальшого врегулювання ситуації, яка виникла, шляхом залучення страхових організацій. Однак, матеріали позовної заяви не містять доказів звернення ОСОБА_1 з заявою до страховика, у порядку ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також не надано вмотивоване рішення страховика про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Вважає, що позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення з нього повної суми матеріального збитку на автомобіль BMW318, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у відповідності до Звіту №01/24 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля BMW318, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2018 р.в., внаслідок пошкодження у ДТП, станом на дату ДТП 18.12.2023 р., є передчасною, належним чином немотивованою та задоволенню не підлягає. Позивачем не надано доказів відсутності правовідносин між ним та страховиком з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної майну потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту його майнових інтересів.
Зазначає, що позивачем надано протокол огляду транспортного засобу, який складений за участю власника транспортного засобу, однак без його участі. Крім того, огляд транспортного засобу - автомобіля BMW318, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , проводився оцінювачем 22.12.2023, через чотири дні після настання дорожньо-транспортної пригоди та за моєї відсутності, тому, відповідно, підстав вважати, що пошкодження, про які зазначено в Звіті про визначення вартості матеріального збитку №01/24 від 14.01.2024, виникли саме в результаті вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, без надання вищевказаних доказів, немає. результаті пошкодження належного йому транспортного засобу, Звіт про визначення вартості матеріального збитку №01/24 від 14.01.2024 не є достовірним доказом, оскільки не підпадає під визначення «висновок експерта» та поряд з цим, на його думку, сума вказаного у ньому збитку є умисно завищеною, а відтак вважає, що вони не підлягають судом до задоволення.
Дослідивши представлені письмові докази в справі, суд дійшов наступного висновку.
Власником транспортного засобу марки BMW318D, номерний знак НОМЕР_1 є ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .
Згідно звіту №01/24 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля BMW318D, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2018 р.в., внаслідок пошкодження у ДТП, станом на дату ДТП 18 грудня 2023 року, складеного 14 січня 2024 року суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 встановлено, що матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля BMW318D, реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження станом на дату ДТП 18 грудня 2023 року з врахуванням величини втрати товарної вартості та ПДВ на запасні частини і малоцінні деталі складає 309295,53 грн.
Постановою Сарненського районного суду Рівненської області від Сарненського районного суду Рівненської області по справі № 572/5426/23 від 06 березня 2024 року, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Постанова набрала законної сили 18 березні 2024 року. Відповідно до постанови ОСОБА_2 18 грудня 2023 року о 10 год. 54 хв. в порушення п.12.1, 2.3б,13.1 Правил дорожнього руху, по вул. Європейська, 62, в м. Сарни Рівненської області, керуючи транспортним засобом марки FORD Mondeo, номерний знак НОМЕР_2 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, щоб відповідно реагувати на її зміну, не дотримався дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом BMW318D номерний знак НОМЕР_1 під моїм керуванням, та по інерції здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з транспортним засобом AUDI, номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3 .
Між ПАТ «Страхова компанія «Саламандра» та ОСОБА_4 укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №217483976. Строк дії вказаного договору з 21.10.2023 до 20.10.2024 включно. Відповідно до якого, забезпеченим транспортним засобом є FORD MONDEO, номерний знак НОМЕР_2 .
28 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до ПрАТ СК «Саламандра» з заявою про виплату йому страхове відшкодування в межах ліміту страхової відповідальності (160000 грн.), яка вказана в полісі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно відповіді ПрАТ СК «Саламандра» від 02 квітня 2024 року наданої ОСОБА_1 на заяву про страхове відшкодування встановлено, що оскільки ОСОБА_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди 18 грудня року неправомірно експлуатував транспортний засіб «Форд» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , оскільки був позбавлений права керування транспортними засобами строком на 1(один) рік, а відтак з урахуванням ст.1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ОСОБА_2 не є особою, відповідальність якої застрахована на момент дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до вимог статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Відшкодування шкоди - один з найважливіших інститутів сучасної правової науки. У законодавстві України передбачено два види шкоди, що підлягає відшкодуванню - шкоду матеріальну і шкоду моральну.
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
У частині першій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Частиною другою статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» судам роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Пунктом 5 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні та з чого він при цьому виходить.
Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від: характеру моральних страждань, виду психічних страждань у вигляді занепокоєння, страху та відчаю; глибини моральних страждань як нестерпний, душевний біль руйнівної для здоров'я сили; істотності вимушених змін у житті потерпілих, які можуть бути частково відновлені; довічні негативні наслідки для них.
Визначаючи розмір суми, яка підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що позивач не міг користуватись автомобілем тривалий час, що спричинило йому незручності, він не міг без автомобіля вирішувати раніше заплановані справи. Протиправна поведінка відповідача та його небажання в добровільному порядку відшкодувати спричинену майнову шкоду, спричинила додаткові хвилювання та необхідність багаторазового відвідування суду та вважає, що розмір моральної шкоди в розмірі 3000 грн. буде необхідним та достатнім.
Позивач повністю довів матеріальні збитки які просить стягнути, що підтверджується перерахованими вище доказами. Таким чином, суд вважає, що позивачем належними доказами доведено заподіяння відповідачем шкоди, тому позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
При визначенні розміру матеріальної шкоди суд враховує її документальну доведеність, а моральної - враховує вимоги розумності та справедливості, встановлені судом обставини. Суд вважає, що розмір моральної шкоди в сумі 5000 грн. становитиме достатню справедливу сатисфакцію для позивача.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач просить стягнути судові витрати які складаються з: 4304,15 грн. - сплачений судовий збір; 6000 грн. - витрати на проведення оцінки вартості відновлювального ремонту транспортного засобу та 10000 грн. витрат на правову допомогу.
Оскільки, позов задоволено частково на 87,47%, то судові витрати, що полягають у сплаті судового збору та витрат на правову допомогу, підлягають до часткового стягнення з відповідача. Що стосується стягнення 6000 грн. витрат на проведення оцінки вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, то в задоволенні цієї вимоги слід відмовити з огляду на те, що доказів про понесення таких витрат позивачем надано не було.
Таким чином, слід стягнути з відповідача на користь позивача слід стягнути 3764,84 грн. сплаченого судового збору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21) викладено висновок, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони, або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Тобто ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Отже при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 09.03.2021 року у справі № 200/10535/19-а зазначено, що «відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат».
У додатковій постанові Великої Палати Верховного суду від 19.02.2020 року в справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що «Із запровадженням з 15.12.2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності».
Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22 лютого 2023 року у справі № 761/16207/20 (провадження № 61-8538св22).
З огляду на зазначене, враховуючи фактичний обсяг наданих адвокатом Данильчиком В.І. юридичних послуг, співмірність суми витрат із складністю справи та відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а також наявність заперечення відповідача, с вважає, що слід стягнути з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу пропорційно до задоволеної частини вимог, в розмірі 8747 грн.
Таким чином з відповідача слід стягнути на користь позивача 12511,84 грн. судових витрат (3764,84 грн. + 8747грн.) На підставі ст. ст. 22, 23, 1168, 1187,1201,1202 ЦК України, керуючись ст.ст. 13, 141, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 282, 354 ЦПК України, суд-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) НОМЕР_5 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) НОМЕР_6 ) про стягнення матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 309295 (триста дев'ять тисяч двісті дев'яносто п'ять) грн. майнової шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000 (три тисячі) грн. моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12511 (дванадцять тисяч п'ятсот одинадцять) грн. 84 коп. судових витрат.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене 15 січня 2025 року.
Суддя: