Справа № 569/17286/24
06 лютого 2025 року місто Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді О. Левчука,
за участі секретаря судового засідання М. Янка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради
про позбавлення батьківських прав,
В засіданні приймали участь:
представник позивача: О. Шеруда
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 (надалі - відповідачка), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, в якому просив позбавити відповідачку батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 04 серпня 2022 року сторони зареєстрували шлюб, в якому у них народилась спільна дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Окрім спільної дитини позивач має на утриманні ще трьох неповнолітніх дітей відповідачки від попереднього шлюбу. Позивач зазначає, що відповідачка не проявляє жодного інтересу до дітей, зловживає спиртними напоями, на тривалий час відлучається з дому, вимикає телефон. Під час її відсутності позивач здійснює догляд за дітьми (так як він офіціно працевлаштований, то змушений щоразу відпрошуватись з роботи, що погано впливає на його трудові відносини). 04.09.2024 Службою у справах дітей було відібрано у відповідачки трьох неповнолітній дітей. На даний час спільною дитиною сторін опікується позивач та його матір, також позивач ініціював розірвання шлюбу. Наразі відповідачка не лише не забезпечує виконання прав але й не виконує обов'язків по утриманню сина, не виходить на зв'язок та не повідомляє про місце свого перебування. Відповідачка ніяким чином не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, до його інтересів, не створює умов для догляду, утриманням та розвитку сина. Позивач вказує, що відповідачка неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 07.10.2024 прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 07.11.2024 клопотання представниці позивача про виклик свідків задоволено, викликано для допиту в якості свідків: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ); ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ); ОСОБА_6 ( АДРЕСА_3 ).
10 грудня 2024 року представницею третьої особи було подано висновок №08-01-2068 від 09.12.2024, в якому йдеться про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 12.12.2024 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представниця позивача позов підтримала, просила його задовольнити у повному обсязі.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, хоч про час, дату та місце судового розгляду справи була повідомлена належним чином. Про причини неявки суд не повідомила, заяв чи клопотань про перенесення розгляду справи до суду не подавала.
Представниця Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради в судове засідання не з'явилась, подала заяву, в якій підтримала висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав та просила розгляд справи проводити без її участі.
Свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у судовому засіданні підтвердили обставини, що вказані в позовній заяві, зазначили, що відповідачка не дбає та не цікавиться сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заслухавши представницю позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов таких висновків.
Як встановлено судом, 04 серпня 2022 року сторони зареєстрували шлюб, що стверджується свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) 04.08.2022, актовий запис № 1562.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції25.01.2023, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками вказані сторони у справі.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17.12.2024 у справі №569/17282/24 шлюб між сторонами розірвано.
Судом встановлено, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що стверджується адресною карткою від 16.07.2017, він є і власником цього житла згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 366514384 від 20.02.2024. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також зареєстрований за цією адресою відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади від 21.02.2024, виданого Департаментом цифрової трансформації та забезпечення НАП Рівненської міської ради.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 28 вересня 2023 року у справі 569/18348/23 ОСОБА_10 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді усного зауваження за те, що вона ухиляється від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя та виховання її дітей.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 04 січня 2024 року у справі 569/8/24 ОСОБА_10 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді попередження за те, що вона ухиляється від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя та виховання її дітей. У постанові зазначено, що ОСОБА_10 залишила дітей та вживала алкогольні напої.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 07 березня 2024 року у справі 569/4197/24 ОСОБА_10 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 700 грн. за те, що вона ухиляється від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя та виховання її дітей. У даній постанові вказано, що ОСОБА_10 залишила малолітніх дітей самих вдома та вживає алкогольні напої.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 21 березня 2024 року у справі 569/5116/24 ОСОБА_10 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді усного зауваження за те, що вона ухиляється від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя та виховання її дітей. У даній постанові вказано, що ОСОБА_10 залишає дітей самих вдома без нагляду дорослих та зловживає алкогольними напоями.
Згідно листа Рівненського районного управління поліції ГУ Національної поліції в Рівненській області від 19.08.2024 № 22457/200/04-2024, зафіксовано п'ять звернень позивача до районного управління поліції зі скаргами на поведінку дружини ОСОБА_10 , яка неналежно виконувала обов'язки по догляду за малолітніми дітьми, часто перебувала в стані алкогольного сп'яніння, залишала дітей самих вдома, а саме від 07.09.2023, 31.01.2024, 08.02.2024, 27.02.2024 та 28.04.2024.
Як встановлено судом, після звернення 13.08.2024 позивача до Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, працівниками Служби було здійснено візит за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживанням сім'ї сторін. Під час обстеження було встановлено, що мати ОСОБА_2 відсутня за місцем проживання. Комісією з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Рівненської міської ради 24.10.2024 було прийнято рішення про доцільність позбавлення ОСОБА_10 батьківських прав щодо трьох старших дітей: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , Службою у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради направлено відповідний позов до суду.
Відповідно до Наказу від 18.09.2024 № 182 Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово влаштовано в сім'ю ОСОБА_6 , що проживає за адресою: АДРЕСА_4 .
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров'я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Забезпечення найкращих інтересів дитини це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (стаття 141 СК України).
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев'ята-десята статті 7 СК України).
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України відповідно до якої, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв'язки дитини з її сім'єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім'я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв'язків означає від'єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв'язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім'ї.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка ОСОБА_10 неодноразово вчиняла адміністративні правопорушення та притягалася до адміністративної відповідальності за статтею 184 КУпАП за невиконання своїх обов'язків щодо виховання дітей.
Так, ОСОБА_10 не виконувала належним чином своїх материнських обов'язків щодо сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишаючи дитину саму вдома за адресою: АДРЕСА_1 , без нагляду дорослих та вживала алкогольні напої, що стверджується постановами Рівненського міського суду Рівненської області у період з 28 вересня 2023 року по 21 березня 2024 року.
Отже, належними та допустимими доказами встановлено, що ОСОБА_10 систематично не виконувала батьківські обов'язки щодо своєї дитини.
Як вбачається з висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачки від 09.12.2024 №08-01-2068/24 щодо сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісією з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Рівненської міської ради було прийнято рішення про доцільність позбавлення ОСОБА_10 батьківських прав щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Висновок обґрунтовано тим, що зафіксовано неналежне виконання батьківських обов'язків відповідачкою, перебування в стані, схожому на алкогольне сп'яніння. До сина мати не повернулась та місцезнаходження її невідоме.
Суд вважає, що наданий висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідачки щодо сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є повним, об'єктивним, складений з урахуванням інтересів дитини, а відповідачкою не надано належних та допустимих доказів, що наданий висновок не враховує інтереси малолітньої дитини.
З показів свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_14 , які були допитані в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_10 належним чином не виконувала батьківські обов'язки відносно своєї дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ВИРIШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 );
відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 );
третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, місцезнаходження (вул. Поштова, буд. 2, м. Рівне, 33000, ІК 04057758).
Повне судове рішення складене та підписане 07.02.2025.
Суддя О. Левчук