Справа № 569/2051/25
1-кп/569/1152/25
31 січня 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , клопотання прокурора Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12014180010007273 від 17.11.2014, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, -
До Рівненського міського суду надійшло клопотання прокурора Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12014180010007273 від 17.11.2014, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, у зв'язку із не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності ( в порядку п.3-1 ч.2 ст.284 КПК України).
В обгрунтування клопотання вказано, що досудовим розслідуванням встановлено, що 17.11.2014, до Рівненського МВ надійшов рапорт про те, що в ході проведення оперативно-розшукових заходів отримано інформацію, що громадянин ОСОБА_4 займається збутом наркотичних засобів на території м. Рівне та Рівненської області.
За вказаним фактом, 17.11.2014 Рівненським ВП ГУНП в Рівненській області внесено відомості до ЄРДР за №12014180010007273 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
Проведеними слідчими (розшуковими) діями в ході досудового розслідування вжито вичерпних заходів із встановлення, передбачених ст.91 КПК України, обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, однак, за результатми проведених слідчих (розшукових) дій (у тому числі виконання оперативними підрозділами неодноразово наданих слідчих доручень в порядку ст. 40 КПК України), проведення інших процесуальних дій, не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Прокурор Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_3 просив клопотання задовольнити у повному обсязі, розглядати без його участі та без застосування технічних засобів фіксування кримінального провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Дослідивши клопотання та матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 17.11.2014 внесено відомості до ЄРДР за №12014180010007273 за ч. 1 ст. 307 КК України.
З витягу з ЄРДР вбачається, що 17.11.2014, до Рівненського МВ надійшов рапорт про те, що в ході проведення оперативно-розшукових заходів отримано інформацію, що громадянин ОСОБА_4 займається збутом наркотичних засобів на території м. Рівне та Рівненської області.
Таким чином, в ході досудового розслідування здобуто відомості про причетність до вчинення вказаного злочину конкретної особи, відомості про яку залегендовано в цілях збереження таємниці розслідування.
Відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Законність як засада кримінального провадження з огляду на ч. 2 ст. 9 КПК полягає у тому, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Публічність, згідно зі ст. 25 КПК, передбачає, що прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Пунктом 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим усіх зібраних та перевірених доказів.
До обов'язків держави входять позитивні зобов'язання у сфері прав людини, метою, яких є: захист осіб; забезпечення достатніх юридичних засобів реагування на випадки порушення прав людини; гарантія проведення ефективного, оперативного та невідкладного розслідування випадків порушення прав людини незалежними компетентними особами; сприяння реалізації та забезпечення ефективного механізму юридичного, передусім судового захисту основоположних прав людини; запобігання порушення прав людини із боку третіх осіб.
Доктрина позитивних зобов'язань передбачає, що держава повинна не тільки володіти законодавством, що найбільш повно забезпечує дотримання як негативних, так і позитивних прав, але і вживати всіх необхідних заходів для того, щоб воно реально діяло, а не залишалося на папері. Тобто права мають бути забезпечені не тільки de jure, але і de facto. Але держава вільна у виборі конкретних заходів, які підлягають застосуванню, щодо повного та ефективного захисту тих чи інших прав людини. Позитивні зобов'язання держави не можуть тлумачитись як такі, що визначають конкретні засоби чи конкретні дії держави.
Єдиним критерієм для визначення того, чи дотримувалась держава в особі її органів влади цього обов'язку, є ефективність її дій у конкретній ситуації.
Суд наголошує на тому, що в провадженні, де потерпілий вказує на конкретну особу як на таку, що вчинила кримінальне правопорушення щодо нього, чи може бути причетною до вчинення, орган досудового розслідування за результатами всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження має вирішити питання про наявність чи відсутність події кримінального правопорушення, а за її встановлення - про наявність або відсутність ознак кримінального правопорушення в діянні конкретної особи, про достатність доказів для доведення винуватості конкретної особи в суді, про наявність/відсутність підстав до звільнення від кримінальної відповідальності конкретної особи.
У свою чергу суд під час вирішення питання про закриття кримінального провадження має враховувати, чи дотримано органом досудового розслідування вимоги кримінального процесуального закону щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, що є необхідною умовою належного вирішення завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК України).
Така позиція узгоджується з практикою Касаційного кримінального суду, відображеною, зокрема, в постановах від 25 серпня 2021 року (справа № 142/536/20, провадження № 51-1546км21), від 29 червня 2022 року (справа № 725/3569/21, провадження № 51-1061км22), від 07 червня 2023 року (справа № 545/51/22, провадження № 51-2327км23), від 18 жовтня 2023 року (справа № 750/1575/23, провадження № 51-4007км23).
Дослідивши матеріали кримінального провадження №12014180010007273, суд приходить до висновку, що слідчим не проведено усього комплексу необхідних слідчих дій з метою встановлення осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, а тому досудове розслідування проведено поверхнево, не у повному обсязі.
Таким чином, твердження прокурора, що органом досудового розслідування вжито усіх відповідних заходів, а також проведено усі слідчі та розшукові дії, за результатами яких не встановлені особи, які вчинили кримінальне правопорушення по кримінальному провадженню, не відповідає фактичним обставинам справи та є передчасним.
Враховуючи те, що органом досудового розслідування не вжито слідчих (процесуальних) дій, для встановлення осіб, які вчинили дане кримінальне правопорушення та з'ясування обставин, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора від 29.01.2025 не підлягає задоволенню, а тому у закритті кримінального провадження №12014180010007273 на підставі п. 3-1 ч.1 ст. 284 КПК України, слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 25, 91, 284, 288, 314-316, 369-372, 395 КПК України, суд
В задоволенні клопотання прокурора Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12014180010007273 від 17.11.2014, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, у зв'язку із не встановленням осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги через Рівненський міський суд Рівненської області.
Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1