04 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 910/17664/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І. М. (головуючий), Ємця А. А., Малашенкової Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,
представників учасників справи:
позивача - Сидорук В.В. (самопредставництво)
відповідача - Нестерова І.Г. (адвокат)
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Акціонерного товариства "Вінницяобленерго"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024
за позовом Акціонерного товариства "Вінницяобленерго"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про визнання дій протиправними, скасування актів та зобов'язання вчинити дії,
Акціонерне товариство "Вінницяобленерго" (далі - АТ "Вінницяобленерго", позивач) звернулося до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПАТ "НЕК "Укренерго", відповідач) про:
- визнання протиправними дії ПАТ "НЕК "Укренерго" щодо включення останньою до актів надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління вартості завищених обсягів послуг АТ "Вінницяобленерго" в розмірі 8 935 411 кВт*год. за період з жовтня 2022 року по січень 2023 року (включно) за договором від 25.06.2019 №0515-03041 про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (із змінами та доповненнями) (далі - договір);
- скасування актів надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за період з жовтня 2022 року по січень 2023 року (включно) за договором; заборону ПАТ "НЕК "Укренерго" у майбутньому виставляти на користь АТ "Вінницяобленерго" рахунки на оплату вартості послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління без вирахування з них вартості завищених обсягів послуг АТ "Вінницяобленерго" в розмірі 8 935 411 кВт*год. за період з жовтня 2022 року по січень 2023 року (включно) за договором.
Позовні вимоги мотивовано тим, що за період з жовтня 2022 року по січень 2023 року внаслідок здійснення ракетно-бомбових ударів державою-агресором по території Вінницької області виникли відхилення у роботі мереж позивача від схеми нормального режиму та збільшення у АТ "Вінницяобленерго" втрат електроенергії; на думку позивача, відповідачем неправомірно нараховані обсяги наданих послуг за спірний період шляхом включення додаткових технологічних втрат електроенергії, що вплинуло на визначення сум щодо оплати наданих послуг.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 (суддя Марченко О.В.) позовні вимоги АТ "Вінницяобленерго" до ПАТ "НЕК "Укренерго" про визнання дій протиправними, скасування актів та зобов'язання вчинити дії задоволено частково.
Визнано протиправними дії ПАТ "НЕК "Укренерго" щодо включення останнім до актів надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління вартості завищених обсягів послуг АТ "Вінницяобленерго" в розмірі 8 935 411 кВт*год. за період з жовтня 2022 року по січень 2023 року (включно) за договором від 25.06.2019 №0515-03041 про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (із змінами та доповненнями).
Стягнуто з ПАТ "НЕК "Укренерго" на користь АТ "Вінницяобленерго" 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 (колегія суддів: Коротун О.М., Майданевич А.Г., Сулім В.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі № 910/17664/23 - в частині задоволення позову - скасовано, відмовивши в задоволенні позову в цій частині з новим розподілом судових витрат. В іншій частині рішення залишено без змін.
Судовий збір, понесений у зв'язку з переглядом справи в суді першої та апеляційної інстанції, покладено на позивача. Стягнуто з АТ "Вінницяобленерго" на користь ПАТ "НЕК "Укренерго" 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн судового збору.
АТ "Вінницяобленерго", не погоджуючись із судовим рішенням апеляційної інстанції, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить постанову апеляційного господарського суду скасувати і залишити рішення місцевого суду в силі.
У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "НЕК "Укренерго" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення апеляційної інстанції залишити без змін.
Касаційна скарга АТ "Вінницяобленерго" подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований апеляційним судом у оскаржуваному судовому рішенні.
Разом з тим, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі з огляду на таке.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Отже, відповідно до положень цих норм, касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Натомість, самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності, визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до імперативних приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Натомість, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Що ж до доводів касаційної скарги про неврахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у наведених скаржником постановах, колегія суддів зазначає таке.
АТ "Вінницяобленерго", обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права (частину другу статті 16 Цивільного кодексу України та частину другу статті 20 Господарського кодексу України) без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17.11.2023 та від 18.04.2024 у справі № 910/12832/21.
Дослідивши доводи касаційної скарги, зміст оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, з огляду на таке.
У справі, яка переглядається (№ 910/17664/23), судами попередніх інстанцій встановлено, зокрема, таке.
АТ "Вінницяобленерго" (користувач) і ПАТ "НЕК "Укренерго" (ОСП) 25.06.2019 укладено договір (в редакції додаткової угоди від 28.12.2021 №б/н), за умовами якого сторони погодили, що договір регулює оперативно-технологічні відносини під час взаємодії сторін в умовах паралельної роботи у складі об'єднаної енергетичної системи (ОЕС) України.
Відповідно до пункту 1.1 договору, ОСП зобов'язується надавати послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв'язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки.
Згідно з пунктом 1.2 договору користувач зобов'язується здійснювати оплату за надані послуги відповідно до умов договору.
Відповідно до пункту 2.1 договору ціна останнього визначається як сума нарахованої вартості послуг за сукупністю розрахованих періодів наростаючим підсумком протягом календарного року.
Оплата послуг здійснюється за тарифом, який визначається НКРЕКП згідно з затвердженою нею методикою та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному вебсайті https://ua.energy/; тариф застосовується з дати набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою (пункт 2.2 договору).
Користувач здійснює розрахунок з ОСП за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих виконавцем, або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) [автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу], з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді; вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно) на підставі даних, що надаються адміністратором комерційного обліку (далі - АКО); акти приймання-передачі послуги надсилаються користувачам до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно); коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку; оплату вартості послуги, після коригування обсягів, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання послуги (включно); акти надання послуги та акти коригування до актів надання послуги у відповідному розрахунковому періоді виконавець надсилає користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони (пункт 2.7 Договору);
Судами встановлено, що внаслідок ракетних ударів по території Вінницької області виникли значні відхилення в роботі мережі 110-35кВ Товариства від схеми нормального режиму, а саме пошкоджено ряд об'єктів Компанії та позивача у м. Ладижин Гайсинського району Вінницької області, що призвело до знищення і псування майна, знеструмлення споживачів Вінницької області та до виконання аварійно-відновлювальних робіт.
Серед таких об'єктів є ПС 330 кВ "Ладижинська ТЕС", яка є структурним підрозділом Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго". Оскільки межі 110 кВ позивача знаходяться в оперативному віданні Компанії, внаслідок дій регіонального-диспетчерського центру відповідача після руйнувань РП-330 кВ Ладижинська ТЕС, енергія постачалася транзитом від ПС Вінниця-330 [Компанії] (через ПС Немирів та ПС Тульчин [Товариства]) та ПС Вінниця-750 [відповідача] (через ПС Степанівка [позивача]).
Крім того, внаслідок ракетних ударів пошкоджено ПС 110 кВ Козятин-Тяга (Акціонерного товариства "Українська залізниця"), що призвело до відключення ЛЕП 110 кВ "Почуйки" та ЛЕП 110 кВ "Бровки", які використовувались у схемі нормального режиму живлення Акціонерного товариства "Житомиробленерго" (далі - АТ "Житомиробленерго").
Дії регіонального-диспетчерського центру ПАТ "НЕК "Укренерго" після руйнування ПС 110 кВ Козятин-Тяга призвели до транзиту електричної енергії по лініям, що залишились неушкодженими, а саме через ПС Козятин-Тяга, ПС Глухівці (Товариства) на ПС Н.Бердичів.
Живлення Вінницької області за такою схемою в рази збільшило перетікання потужності у напрямку АТ "Житомиробленерго", що, у свою чергу, вплинуло на збільшення втрат електричної енергії від перепуску електричної енергії по лініям 110 кВ.
Значне збільшення перетікання електричної енергії стало причиною істотного зростання технологічних втрат електроенергії АТ "Вінницяобленерго" за IV квартал 2022 року у порівнянні з аналогічними періодами попередніх років.
Згідно з розрахунком сторони за IV квартал 2022 року спостерігається збільшення технологічних втрат електроенергії в ЛЕП-110 кВ від обсягу перепуску електроенергії по лініям від ПС Вінниця-330 (через ПС Немирів та ПС Тульчин) та ПС Вінниця-750 (через ПС Степанівка) у порівнянні з аналогічним періодом базових років. Саме ці обставини позивач визначає як підстави позову.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що у зв'язку із відхиленням у роботі мереж позивача від схеми нормального режиму та збільшенням у позивача втрат електроенергії внаслідок дій Компанії, останньою було неправомірно завищено обсяги наданих послуг, шляхом включення додаткових технологічних втрат електроенергії, що вплинуло на визначення сум щодо оплати наданих послуг.
Тобто, фактично, відповідач, підключивши трьох суб'єктів та надаючи їм послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за відповідними договорами, поклала всю оплату наданих трьом різним суб'єктам послуг виключно на позивача, що, на переконання місцевого суду є недобросовісною поведінкою відповідача.
Відтак, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо включення до актів надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління вартості завищених обсягів послуг АТ "Вінницяобленерго" в розмірі 8 935 411 кВт*год. за період з жовтня 2022 року по січень 2023 року (включно) за договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Втім, апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, зазначив про те, що звертаючись з цим позовом заявник просив визнати протиправними дії ПАТ "НЕК "Укренерго" щодо включення до актів надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління вартості завищених обсягів послуг АТ "Вінницяобленерго" в розмірі 8 935 411 кВт*год. за період з жовтня 2022 року по січень 2023 року (включно) за договором . Тобто, позивач вважає, що було неправомірно включено до актів (за період з жовтня 2022 по січень 2023) завищені обсяги наданих послуг. В цій частині суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що позивачем підписані акти наданих послуг. Більше того, сторони скористались правом коригування фактичних обсягів шляхом складення актів коригування до актів надання послуг по всіх актах (за період з жовтня 2022 по січень 2023).
Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що вказані обставини фактично підтверджують прийняття наданих послуг у завищених обсягах (вказана обставина не спростовується відповідачем) на умовах укладеного між сторонами договору.
Також суд апеляційної інстанції зазначив, що частково приймає доводи позивача про некоректну роботу системи внаслідок ракетного обстрілу, що призвело до збільшення перетікання потужності у напрямку АТ "Житомиробленерго", що, у свою чергу, вплинуло на збільшення втрат електричної енергії від перепуску електричної енергії по лініям 110 кВ. Водночас, істотне зростання технологічних втрат електроенергії за IV квартал 2022 року у порівнянні з аналогічними періодами попередніх років - не є підставою для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії ПАТ "НЕК "Укренерго" щодо включення до актів надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління вартості завищених обсягів послуг АТ "Вінницяобленерго" в розмірі 8 935 411 кВт*год. за період з жовтня 2022 року по січень 2023 року (включно) за договором від 25.06.2019 №0515-03041 про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (із змінами та доповненнями).
Апеляційний господарський суд зазначив про те, що з урахуванням того, що звернення з позовом у цій справі не захищає право позивача, ініціювання цього спору фактично спрямоване на можливість використання таких фактів при розгляді інших справ (зокрема, при розгляді господарських справ № 902/908/23 та №902/12/23). Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ініціювання позивачем позову у цій справі зводиться до того, що позивач прагне домогтись не лише вчинення дій з боку відповідача щодо коригування даних комерційного обліку у певний проміжок часу, але і одночасно вирішити спір щодо обсягів виробництва (відпуску та споживання) електричної енергії у спірний період. Втім, правом на коригування сторони скористались (у передбачений в договорі спосіб) шляхом укладення актів коригування, тоді як чинне законодавство такого обов'язку для відповідача не встановлює. Таким чином, відсутні правові підстави для зобов'язання особи вчинити дії, що не передбачені законом. А тому доводи скаржника про правильно обраний спосіб захисту відхиляються через необґрунтованість.
Вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач звернувся з позовом у цій справі з неефективним способом захисту, який не захищає конкретно в цій справі жодне порушене право позивача.
А тому, апеляційний господарський суд зазначив, що позивачем обрано спосіб захисту, який не є ефективним, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у справі.
Водночас у справі № 910/12832/21, на неврахування висновків яких посилається скаржник, предметом розгляду у ній були вимоги ТОВ "Д.Трейдінг" до НЕК "Укренерго" про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, а саме зобов'язання оператора системи передачі здійснити перерахунок небалансів електричної енергії товариству, яке здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії споживачу (сторона, відповідальна за баланс, яка врегульовує небаланси електричної енергії), шляхом виключення негативних небалансів за розрахункові години.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оператором системи передач (ОСП) у розрахункові години у період з 01.07.2021 по 10.07.2021 видало учасникам балансуючої групи позивача непослідовні й протиправні диспетчерські команди та безпідставно відмовилося видавати необхідні диспетчерські команди щодо збільшення або зменшення обсягу виробництва електричної енергії без врахування технологічних можливостей генерації електричної енергії учасників балансуючої групи, що зумовило виникнення небалансів в учасників балансуючої групи позивача та покладення на нього відповідальності у розмірі їх вартості.
Перед об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі № 910/12832/21 постали такі питання:
- який зміст поняття "спосіб захисту визначений законом або договором" та яке його співвідношення із поняттям "ефективний захист", "належний спосіб захисту"?
- із застосуванням якого способу захисту може бути відновлене порушене право та інтерес позивача у спорі між учасниками ринку електричної енергії щодо перерахунку небалансів електричної енергії?; - відповіді на які містяться в постанові від 17.11.2023 у цій справі (№ 910/12832/21).
З огляду на наведені у постанові висновки стосовно способу захисту порушеного права сторони, відповідальної за небаланс електричної енергії у спорі щодо перерахунку небалансів електричної енергії, Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду відступив від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 14.09.2022 у справі № 910/11456/21 про те, що вимога про зобов'язання оператора системи передачі здійснити перерахунок небалансів електричної енергії шляхом виключення за своєю правовою природою є вимогою про встановлення певних обставин та надання їм правової оцінки на предмет правомірності надання/ненадання оператором системи передачі диспетчерських команд щодо збільшення (зменшення) навантаження на електроустановки балансуючої групи позивача з врахуванням вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Кодексу системи передачі, Правил ринку.
Тому відсутні підстави вважати, що висновки, зроблені Верховним Судом у наведених скаржником справах, зроблені з урахуванням однакових фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення.
Суд звертає увагу на те, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції щодо оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування судового рішення.
За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги та аналізу висновків судів попередніх інстанцій Судом встановлено, що посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду не можуть бути взяті до уваги, оскільки правовідносини у справі, що розглядається, і в зазначених скаржником справах не є схожими за фактично-доказовою базою - встановленими судами обставинами справи і зібраними та дослідженими в них доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення. Наведене виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.
З огляду на викладене, доводи скаржника про те, що оскаржуване судове рішення прийнято без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, на які посилається скаржник, не знайшли свого підтвердження.
Щодо інших аргументів касаційної скарги, то такі стосуються заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій та спростування здійсненої ними оцінки доказів у справі.
Враховуючи вищенаведене, правовідносини у справах, на які посилається скаржник, та у справі, що переглядається, не є релевантними за критеріями подібності, оскільки фактичні обставини у вищевказаних справах є відмінними від обставин цієї справи, а тому висновки, які здійснені судом касаційної інстанції у зазначених справах, не є релевантними для справи № 910/17664/23.
Правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.
Підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі (така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.04.2023 у справі № 910/12405/21, від 21.03.2023 у справі № 908/125/18, від 19.04.2023 у справі № 921/64/22, від 06.06.2023 у справі № 914/217/22, від 09.04.2024 у справі № 910/6316/23).
У справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій надано оцінку всім доказам, що були надані сторонами, до переоцінки яких, в силу приписів статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може. Встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої та апеляційної інстанцій.
Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів, на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу, дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Вінницяобленерго" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 у справі № 910/17664/23.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.
До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.
Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
Таким чином, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження, зазвичай, вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).
Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 у справі № 910/17664/23.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя А. Ємець
Суддя Т. Малашенкова