Рішення від 28.01.2025 по справі 918/1064/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/1064/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом керівника Сарненської окружної прокуратури (м. Сарни, вул. Демократична, 32; адреса електронної пошти: sarnu@pro.gov.ua; Код ЄДРПОУ 02910077)

в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради (майдан Просвіти, 1, м. Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 21085816; ел. пошта oblrada@ror.gov.ua)

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП» (вул. Івана Мазепи, 6, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 36716332)

до відповідача 2 Комунального підприємства «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» Рівненської обласної ради (вул. Миру, 36а, с. Орлівка, Сарненський район Рівненська область, 34500; код ЄДРПОУ 03066991)

про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 348 190 грн 47 коп.

у судове засідання з'явились:

- від прокуратури: Мельничук Лілія Олександрівна;

- від позивача: не з'явився;

- від відповідача-1: не з'явився;

- від відповідача-2: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результати їх розгляду

20 листопада 2024 року через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС від керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради надійшов позов до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП» до відповідача 2 Комунального підприємства «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» Рівненської обласної ради про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 348 190 грн 47 коп.

Ухвалою від 25.11.2024 позовну заяву залишено без руху. Встановлено керівнику Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради строк та спосіб на усунення недоліків позовної заяви.

Прокуратура усунула недоліки позовної заяви в межах процесуального строку, встановленого судом.

Ухвалою від 12.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/1064/24. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 14.01.2025. Запропоновано сторонам подати заяви по суті спору та встановлено процесуальні строки для подання таких заяв. Зобов'язано Сарненську окружну прокуратуру надати суду обґрунтування необхідності залучення Західного офісу Держаудитслужби до участі у справі в порядку ст. 50 ГПК України. Запропоновано відповідачам-1 та - 2 у строк протягом 5-ти днів з моменту отримання даної ухвали надати правову позицію щодо необхідності залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Західного офісу Держаудитслужби.

17 грудня 2024 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП» надійшов відзив.

19 грудня 2024 року від Сарненської окружної прокуратури надійшла заява про залучення Західного офісу Держаудитслужби в порядку ст. 50 ГПК України до участі у справі.

Ухвалою від 23.12.2024 у задоволенні заяви Сарненської окружної прокуратури про залучення Західного офісу Держаудитслужби в порядку ст. 50 ГПК України до участі у справі № 918/1064/24 - відмовлено.

24 грудня 2024 року від Сарненської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП».

08 січня 2025 року від представника Рівненської обласної ради надійшло клопотання про долучення письмових пояснень щодо позову до матеріалів справи.

У судовому засіданні 14.01.2025 суд, дослідивши клопотання представника Рівненської обласної ради від 08.01.2025, встановив відсутність долучених до даного клопотання будь-яких пояснень. До клопотання долучено лист-відповідь Департаменту фінансів Рівненської ОДА адресований Рівненській обласній раді № 02-05/229/24 від 09.02.2024.

Судом долучено до матеріалів справи відзив відповідача-1, відповідь на відзив прокуратури, лист-відповідь Департаменту фінансів Рівненської ОДА № 02-05/229/24 від 09.02.2024 що надійшов від позивача.

Ухвалою від 14.01.2025 закрито підготовче провадження у справі № 918/1064/24. Призначено справу № 918/1064/24 до судового розгляду по суті на 28.01.2025.

28 січня 2025 року позивач та відповідачі-1 та -2 не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання, про час дату та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином шляхом доставлення ухвали від 14.01.2025 до їх електронних кабінетів.

Позивач скористався правом, передбаченим ч. 3 ст. 196 ГПК України та подав заяву про розгляд справи за відсутності його представника. Так, 27.01.2025 від представника Рівненської обласної ради надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Згідно з ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов'язковою та з огляду на наявність вищевказаної заяви позивача, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання без участі представників позивача та відповідачів-1 та -2.

Присутній у судовому засіданні прокурор просив позов задолити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Правова позиція прокуратури, викладена у позовній заяві

В обґрунтування позовних вимог прокуратура вказує, що між Постачальником (відповідачем-1) та Споживачем (відповідачем-2) за результатами відкритих торгів 25.01.2021 було укладено Договір на постачання електричної енергії № ВРЕ-192-2021/4. В подальшому між вказаними юридичними особами було укладено ряд додаткових угод, 10 з яких призвели до збільшення ціни закупівлі електричної енергії і є порушенням вимог законодавства України про публічні закупівлі, а отже такі Додаткові угоди підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а надмірно сплачені кошти - стягненню з відповідача-1 на користь позивача.

Прокуратура стверджує, що при укладанні оспорюваних додаткових угод № 2, № 3, № 4, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10, № 11, № 12 постачальником не обґрунтовано коливання ціни на електричну енергію на ринку, не обґрунтовано чому підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, не наведено причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь не вигідним. Прокуратура заявляє, що у цій справі підлягає до застосування позиція ВП ВС викладена у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, згідно з якою ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Правова позиція відповідача-1, викладена у відзиві

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП» заперечує проти задоволення позовних вимог з наступних підстав:

- Додаткова угода № 2 укладена в межах 10 % ліміту збільшення ціни, а саме, на 8,3 %, що відповідає вимогам Закону про публічні закупівлі та практиці ВП ВС (справа № 922/2321/22);

- Додаткова угода № 3 передбачала підвищення ціни електроенергії на 1,9 % порівняно з угодою № 2. Загальне збільшення ціни за обома угодами становить 10,2 %, що також в межах 10 % (з перевищенням 0,2 %) ліміту збільшення ціни. Це не дає підстав для її визнання недійсною.

- якщо слідувати позиції максимального ліміту 10 % збільшення ціни договору то під сумнів можна ставити Додаткові угоди № 4,6,7,8,9,10,11,12 і у разі визнання їх недійсними, розрахунок суми зайво сплачених коштів матиме відмінності від здійсненого прокуратурою розрахунку, а саме: поставка лютий - березень в обсязі 37 600 кВт*год + 42 080 кВт за ціною 2,26795428 грн з ПДВ на загальну суму 180 710,60 грн , поставка квітень - грудень 271 000 кВт*год за ціною 2,311788 грн/ кВт*год з ПДВ на загальну суму 626 494,55 грн. 1 082 514,47 грн - (180 710,60 грн + 626 494,55 грн) = 275 309,32 грн.

- прокуратура заперечує дійсність додаткових угод, вважаючи, що довідки Харківської ТПП не відображають об'єктивне коливання ціни. Проте середньозважена ціна на ринку на добу наперед не є кінцевою ціною для споживача, а лише відображає ринкові коливання. Ціни змінюються щоденно й погодинно, а встановлення факту коливання ціни належить до компетенції уповноважених органів, зокрема торгово-промислових палат, які використовують офіційні дані ДП «Оператор ринку». Довідки та експертні висновки Торгово-промислової палати України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Сторони Договору змінювали його ціну, опираючись на офіційні дані, що надані уповноваженим на те органом і не в останню чергу аби уникнути ймовірних негативних наслідків;

- оскільки у випадку коливання/зміни ціни на ринку, пунктом 13.8 Договору передбачена умова відповідно до якої сторони вправі змінювати ціну за одиницю товару - відсутні підстави вважати, що ризик зміни обставин покладається виключно на Постачальника, як на заінтересовану сторону;

- правові висновки ВП ВС не є універсальними й застосовуються з урахуванням конкретних обставин справи. У даному випадку правова позиція ВП ВС у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 не може бути підставою для визнання недійсними додаткових угод, укладених у 2021 році, оскільки вони були вчинені відповідно до чинного на той момент законодавства, судової практики та роз'яснень державних органів;

- до набуття чинності новою редакцією Закону України "Про публічні закупівлі" (до 19.04.2020) положення про зміну ціни товару на 10 % у разі коливання ринкової ціни було менш деталізованим. Це правило неодноразово тлумачилося Мінекономіки (Листи від 07.04.2015 № 3302-05/11398-07, від 27.10.2016 № 3302/06-340006 від 14.08.2019 № 3304-04/33869-06, від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06, від 24.11.2020 № 3304-04/69987-06) як можливість змінювати ціну договору на 10 % кілька разів, що було підтримано судами, зокрема постановою Касаційного адміністративного суду від 05.04.2023 у справі № 420/17618/21, та хоча і з певними коливаннями постановою Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19. Остаточний висновок у цьому питанні було зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22. До прийняття даної постанови від 24.01.2024 діяли прийняті раніше постанови Верховного Суду, в яких містились висновки щодо права сторін неодноразово змінювати ціну у договорах публічної закупівлі без обмеження загального розміру ціни договору 10%, які також були обов'язковими до застосування. В разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Саме таку правову позицію сформовано та зафіксовано в п. 56 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а;

- як убачається з конструкції статті 216 ЦК України, законодавець визначає чіткі підстави та умови застосування правових наслідків недійсності правочину та визначає їх конкретний спосіб, водночас не наділяє ані суд ані сторони правочину правом обирати, якими саме ці наслідки мають бути. Водночас, представник прокуратури помилково визначає спосіб повернення коштів у порядку статті 1212 ЦК України.

Правова позиція прокуратури, викладена у відповіді на відзив

Прокуратура у спростовання доводів відповідача-1 вказує, що укладення всіх оспорюваних додаткових угод суперечить вимогами ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому згідно з ст. 203, 215 ЦК України підлягають визнанню недійсними у судовому порядку. Окрім того, у спірних правовідносинах підлягає застосування ст. 1212 ЦК України, оскільки кошти що набуті відповідачем-1 за неправомірними додатковими угодами є такими, що були безпідставно одержані.

Додаткова угода № 2 хоч і була укладена в межах ліміту 10 %, однак обґрунтовуючи необхідність її укладення відповідач-1 провів порівняння середньозважених цін на РДН/ВДР з веб-сайту ДП "Оператор ринку" за першу декаду лютого 2021 року відносно січня 2021 року. Проте ці дані не відображають динаміку ціни на електричну енергію з моменту укладення договору до моменту ініціювання постачальником збільшення ціни, у зв'язку із чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підстав п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Не будь-яка довідка уповноваженого органу про ціну товару на ринку є належним підтвердженням та підставою для зміни в договорі після його підписання, а лише яка містить інформацію про коливання ціни такого товару на ринку. Періоди, що взяті за основу відповідачем-1 не відображають об'єктивний стан зміни ціни за період з моменту підписання договору до внесення відповідних змін до нього.

Твердження відповідача-1 про необхідність застосування до спірних правовідносин раніше прийнятих постанов Верховного Суду щодо неодноразової зміни ціни в договорах публічної закупівлі без обмеження загального розміру зміни до 10% є безпідставним. Таке питання було передане на розгляд до Великої Палати Верховного Суду саме через необхідність визначення остаточної правової позиції через розбіжності в судовій практиці. Постанова Великої Палати у справі № 922/2321/22 є релевантною для справи № 918/1064/24, оскільки вона також стосується договору на постачання електричної енергії, укладеного в 2021 році, та додаткових угод, що передбачали збільшення ціни більше ніж на 10%. Щодо посилань відповідача-1 на роз'яснення Мінекономіки, - ці роз'яснення не мають юридичної сили, оскільки лише суд має право тлумачити норми права.

Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи прокурора та заперечення відповідача-1, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Комунальним підприємством «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» Рівненської обласної ради (далі - КП «ОПЛ с. Орлівка») проведено закупівлю UA-2020-12-21-014072-c за предметом: «Електрична енергія, ДК 021:2015 - 09310000-5 Електрична енергія» очікуваною вартістю 1 428 000 грн.

Відповідно до річного плану закупівель, джерелом фінансування вказаної закупівлі є місцевий бюджет.

За результатами відкритих торгів переможцем визначено учасника Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП» з ціновою пропозицією 942 300 грн. та в подальшому укладено Договір на постачання електричної енергії № ВРЕ-192-2021/4 від 25.01.2021 (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору, за цим Договором Постачальник продає електричну енергію (код згідно Національного класифікатора ДК 021:2015 - 09310000-5) (далі - товар/електрична енергія) Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Відповідно до п. 5.1 Договору, вартість електричної енергії за цим Договором визначається з урахуванням суми очікуваної вартості обсягів постачання електричної енергії протягом періоду, вказаного у пункті 1.3 цього Договору та становить 785 250 грн., крім того ПДВ 157 050 грн., всього з ПДВ - 942 300 грн.

Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.

Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника (п. 5.2 Договору).

Так, згідно Додатку № 2 «Комерційна пропозиція» до Договору, ціна на електричну енергію становить 2,094 грн./кВт*год з ПДВ, включаючи вартість передачі електричної енергії (послуги ОСП), затвердженої постановою НКРЕКП № 2353 від 09.12.2020 та становить 0,29393 коп. без ПДВ.

Відповідно до п. 13.8 Договору, умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови цього Договору можуть змінюватися у випадках, передбачених діючим законодавством України, зокрема статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі»: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку та умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни та одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу га електричної енергії.

Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання Стороною, яка пропонує зміни документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні «ОЕС України». Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу на перед» (далі - РДН) та внутрішньо добовому ринку (далі - ВДР). та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні «ОЕС України» та оприлюднені на офіційному веб-сайті ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» за адресою в мережі Інтернет https://www.oree.com.ua - згідно з частиною шостою статті 67 Закону України «Про ринок електричної енергії». У якості документального підтвердження даних, Сторонами визнаються, зокрема, діяльність ОР за відповідний календарний місяць, які оприлюднюються відповідно до законодавства ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» https://www.oree.com.ua або інші документом органу, установи чи організації, мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати зміни ціни товару на ринку.

Пунктом 13.1. Договору визначено, що договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання (додаток № 1 до договору) і договірних величин споживання електричної енергії (додаток № 3 до Договору) та діє до 31.12.2021 включно, а в частині виконання фінансових зобов'язань в т.ч. повної оплати заборгованості, включаючи штрафні санкції) Договір діє до повного їх виконання.

Із додатку № 1 до Договору під назвою "Заява до договору про постачання електричної енергії споживачу" вбачається, що початок постачання електроенергії - із 01.02.2021. Електроенергія постачатиметься за адресою: с. Орлівка, вул. Миру, 36-А.

Із комерційної пропозиції (додаток № 2) вбачається, що ціна на електричну енергію: 2, 094 грн/кВт*год з ПДВ, включаючи вартість передачі електричної енергії (послуги ОСП) затвердженої постановою НКРЕКП № 2353 від 09.12.2021 та становить 0, 29393 коп. без ПДВ. Термін дії договору постачання електричної енергії: з 01.02.2021 по 31.12.2021.

У додатку № 3 до Договору сторони визначили договірні величини споживання електричної енергії (обсяги постачання електроенергії на 2021 рік), всього 450 тис кВт.*год та зокрема: січень 2021 - 00 тис кВт.*год; лютий 2021 - 60, 0 тис кВт.*год; березень 2021 - 55, 0 тис кВт.*год; квітень 2021 - 45, 0 тис кВт.*год; травень 2021 - 30, 0 тис кВт.*год; червень 2021 - 25, 0 тис кВт.*год; липень 2021 - 25, 0 тис кВт.*год; серпень 2021 - 25, 0 тис кВт.*год; вересень 2021 - 25, 0 тис кВт.*год; жовтень 2021 - 30, 0 тис кВт.*год; листопад 2021 - 60, 0 тис кВт.*год; грудень 2021 - 70, 0тис кВт.*год.

Із п. 1 Додатку № 3 вбачається, що сума цього договору становить 942 300 грн 00 коп. з ПДВ.

Відтак на момент укладення та підписання Договору № ВРЕ-192-2021/4 від 25.01.2021 на постачання електричної енергії сторонами були узгоджені та визначені всі істотні умови угоди, а саме предмет, ціну та строк виконання зобов'язань за договором відповідно до вимог Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".

25 січня 2021 року між сторонами укладено Додатку угоду № 1, в якій дійшли згоди виходячи з наявних кошторисних призначень та відповідно до ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України доповнити пункт 5.1.Догвоору абзацом наступного змісту: "Бюджетні зобов'язання замовника станом на 25.01.2021 становлять 549 489 грн 81 коп." Всі інші умови Договору залишаються незмінними та сторони підтверджують по ньому свої зобов'язання.

30 серпня 2021 року між сторонами укладено Додатку угоду № 5, в якій дійшли згоди виходячи з наявних кошторисних призначень та відповідно до ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України доповнити пункт 5.1.Догвоору абзацом наступного змісту: "Бюджетні зобов'язання замовника станом на 30.08.2021 становлять614 489 грн 81 коп." Всі інші умови Договору залишаються незмінними та сторони підтверджують по ньому свої зобов'язання.

Судом встановлено, що також між сторонами було укладено ряд додаткових угод, якими збільшено ціну за одиницю товару до 10 %, посилаючись на коливання ціни такого товару на ринку, а саме:

- додатковою угодою № 2 від 26.02.2021 збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 2,26795428 грн. з ПДВ, тобто на 8,3% у порівнянні з ціною, визначеною при укладенні Договору № ВРЕ-192-2021/4 від 25.01.2021 (з 01.02.2021);

- додатковою угодою № 3 від 26.03.2021 збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 2,311788 грн. з ПДВ, тобто на 11% у порівнянні з ціною, визначеною при укладенні Договору № ВРЕ-192-2021/4 від 25.01.2021 (з квітня 2021 року);

- додатковою угодою № 4 від 19.08.2021 збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 2,4592866 грн. з ПДВ, тобто на 17,4% у порівнянні з ціною, визначеною при укладенні Договору № ВРЕ-192-2021/4 від 25.01.2021 (з 01.08.2021);

- додатковою угодою № 6 від 03.09.2021 збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 2,6696 грн. з ПДВ, тобто на 27,5% у порівнянні з ціною, визначеною при укладенні Договору № ВРЕ-192-2021/4 від 25.01.2021 (з 01.08.2021);

- додатковою угодою № 7 від 06.10.2021 збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 2,8640688 грн. з ПДВ, тобто на 36,7% у порівнянні з ціною, визначеною при укладенні Договору № ВРЕ-192-2021/4 від 25.01.2021 (з 01.09.2021);

- додатковою угодою № 8 від 07.10.2021 збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 3,1149528 грн. з ПДВ, тобто на 48,7% у порівнянні з ціною, визначеною при укладенні Договору № ВРЕ-192-2021/4 від 25.01.2021 (з 15.09.2021);

- додатковою угодою № 9 від 11.11.2021 збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 3,3909024 грн. з ПДВ, тобто на 91,6% у порівнянні з ціною, визначеною при укладенні Договору № ВРЕ-192-2021/4 від 25.01.2021 (з 01.10.2021);

- додатковою угодою № 10 від 12.11.2021 збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 3,694414848 грн. з ПДВ, тобто на 76,4% у порівнянні з ціною, визначеною при укладенні Договору № ВРЕ-192-2021/4 від 25.01.2021 (з 11.10.2021);

- додатковою угодою № 11 від 09.12.2021 збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 4,013547084 грн. з ПДВ, тобто на 91,6% у порівнянні з ціною, визначеною при укладенні Договору № ВРЕ-192-2021/4 від 25.01.2021 (з 01.11.2021);

- додатковою угодою № 12 від 10.12.2021 збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 4,33753068 грн. з ПДВ, тобто на 107,1% у порівнянні з ціною, визначеною при укладенні Договору № ВРЕ-192-2021/4 від 25.01.2021 (з 08.11.2021).

Кожна із додаткових угод № 2-4, 6-12 містить умови, за якими сторони узгоджують збільшення ціни (вартості) електричної енергії, як товару, до попереднього періоду.

Сторони також уклали додаткову угоду № 13 від 24.12.2021, в якій дійшли згоди виходячи з наявних кошторисних призначень та відповідно до ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України доповнити пункт 5.1.Догвоору абзацом наступного змісту: "Бюджетні зобов'язання замовника станом на 24.122021 становлять 811 989 грн 81 коп." Всі інші умови Договору залишаються незмінними та сторони підтверджують по ньому свої зобов'язання.

Додатковою угодою № 14 від 29.12.2021 сторони дійшли взаємної згоди продовжити строк дії Договору на строк достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 % від суми, визначеної в Договорі. Дана додаткова угоди набирає чинності з 01.01.2022 і діє до 28.02.2022.

Додатковою угодою № 15 від 31.01.2022 сторони обумовили, що постачальник зобов'язується поставити товар (електричну енергію) в порядку та за ціною, визначеною у договорі споживачу в період із 01.01.2022 і діє до 28.02.2022 включно. Обсяг електричної енергії, що буде закуплена в період із 01.01.2022 і діє до 28.02.2022 включно складає 41294 кВт год. на загальну суму 179 113, 99 грн, в тому числі ПДВ - 29 852 грн 33 коп.

Згідно з актами приймання-передачі електричної енергії, ТОВ «РОЕК» на виконання даного Договору поставлено 350680 кВт*год електричної енергії на загальну суму 1082514,47 грн., які було оплачено.

Із матеріалів справи та доказів, наданих прокуратурою вбачається, що за Договором електрична енергія відповідачу-2 фактично постачалась до грудня 2021 року.

Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю UA-2020-12-21-014072-c, що сформований 22.03.2022 на веб-порталі «Prozorro», правовідносини за вказаним Договором припинені.

У період з 01.04.2024 по 29.05.2024 Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» Рівненської обласної ради за період з 01.01.2021 по 31.03.2024, про що складено акт № 13-17-04-06/77 від 04.06.2024.

Згідно вказаного акту, ревізією встановлено, що відповідно до інформації, розміщеної в електронній системі закупівель, Замовник 22.03.2022 оприлюднив звіт про виконання договору, в якому вказав суму оплати за Договором №ВРЕ-192-2021/4 від 25 січня 2021 року - 942 300 грн.

Акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» Рівненської обласної ради за період з 01.01.2021 по 31.03.2024№ 13-17-04-06/77 від 04.06.2024 отримано прокурором в межах кримінального провадження № 42024182220000036 від 15.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Згідно з актів приймання-передачі електричної енергії ТОВ «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП» в період з лютого 2021 по лютий 2022 року обсяг споживання електроенергії становить 350680 кВТ електроенергії на загальну суму 1082514,47 гривень.

За даними бухгалтерського обліку КП «ОПЛ с. Орлівка» POP в період з лютого 2021 по січень 2022 року оплачено 1 082 514,47 грн. та відображено по взаєморозрахунках з ТОВ «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП». Заборгованість по розрахунках з ТОВ «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП» станом на 01.04.2024 відсутня (реєстр розрахунків по Договору № ВРЕ-192-2021/4 від 25.01.2021, копії актів приймання-передачі в Додатку 60 до акта № 13-17-04-06/77 від 04.06.2024).

У позовній заяві прокурор вказує, що укладення додаткових угод №№ 2-4, 6-12 проведено із порушенням вимог ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме - ліміту 10 % збільшення ціни товару, що призвело до переплати комунальним підприємством грошових коштів. У зв'язку із цим прокуратура просить суд визнати недійсними додаткові угоди з огляду на положення ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Проаналізувавши спірні правовідносини, судом встановлено, що на момент проведення торгів, визнання учасника переможцем та укладення з ним Договору 25.01.2021 діяв Закон України "Про публічні закупівлі" в редакції Закону України № 114-IX від 19.09.2019 "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель", який набув чинності 20.10.2019 та введений в дію 19.04.2020.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Прокуратура, проаналізувавши укладені додаткові угоди до Договору № 2-4, 6-12 (кожну окремо взяту за критерієм збільшення вартості послуги), дійшла висновку, що істотні умови договору в частині формування ціни постачальником були порушені, оскільки вартість електроенергії збільшилася не на 10% загалом, а на 107,1%. (із 2, 094 грн/кВт*год з ПДВ до 4,33753068 грн. з ПДВ), що є порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та процедури тендерної закупівлі.

На думку прокурора такий висновок кореспондується із правовим висновком Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, відповідно до якого метою регулювання, передбаченого ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

В цілому, прокурор, обґрунтовуючи позовні вимоги, дійшов висновку, що відповідач-1, спонукаючи споживача (відповідача-2) електричної енергії до укладення додаткових угод, мав на меті збільшити ціну за одиницю товару на вигідний для себе відсоток, не аналізуючи ринок електроенергії належним чином.

Верховний Суд у своїх висновках, викладених у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 зазначив, що: "Закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Отже, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону «Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд зазначив, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод)".

Господарський суд зауважує, що до спірних правовідносин у межах даного спору висновки, викладені у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 не можуть бути застосовані із урахуванням наступного.

Висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 були сформовані стосовно норми права, яка діяла у Законі України "Про публічні закупівлі" в редакції Закону, що діяв станом на серпень-жовтень 2018 року - п. 2 ч. 4 ст. 36.

Пункт 2 ч. 4 ст. 36 (Основні вимоги до договору про закупівлю) Закону України "Про публічні закупівлі" (який діяв станом на серпень-жовтень 2018 року) мав наступну редакцію: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі".

З прийняттям Закону України № 114-IX від 19.09.2019 "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель", Закон України "Про публічні закупівлі" викладений у новій редакції, у тому числі і стаття, яка встановлює основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього (ст. 41), за якою: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії."

Таким чином до нової редакції Закону України "Про публічні закупівлі" в цілому та норми щодо вимог до Договору № від 25.01.2021 на постачання електричної енергії та внесення змін до нього, зокрема, не можуть бути застосовані правові висновки Верховного Суду, які були викладені у постанові стосовно попередньої редакції вказаного Закону, тобто за інших застосовуваних норм права.

Означене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який викладений у постанові від 01.09.2020 у справі № 216/3521/16-ц, за яким до спірних правовідносин, що виникли за інших застосовуваних норм права відсутні підстави для врахування попереднього висновку у цій справі.

Відповідач-1 аргументує необхідність укладення додаткових угод про збільшення ціни електроенергії як товару, коливанням цін за електричну енергію на ринку, при тому покликається на докази, що на його переконання підтверджують коливання ціни, зокрема, подекадно.

ДП «Оператор ринку» публікувало на своєму сайті (http://oree.com.uа) ціни на електроенергію для різних розрахункових періодів (місяць, декаду, тощо), що могли використовуватися як орієнтир (індикатор) різними учасниками ринку в залежності від їх потреб та специфіки відносин.

Проте, як встановлено судом, саме у спірних правовідносинах для здійснення усіх обрахунків та розрахунків має значення розрахунковий період в 1 календарний місяць, оскільки саме такий період визначений Договором між споживачем та постачальником (п.5.4. Договору).

Відтак при визначенні коливання ціни має значення саме місяць, який є базисним показником для порівняння при визначенні коливання ціни, а не декада чи день чи кілька днів.

Господарський суд, дослідивши дотримання відповідачем-1 порядку, встановленого Законом України "Про публічні закупівлі" та п.п. 5.1, 5.7. та 13.8. Договору, встановив, що відповідач-1 як постачальник не дотримався при укладенні оспорюваних додаткових угод № 2-4, 6-12 належного порядку з огляду на наступне.

Внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди. Ініціатором внесення змін до договору в частині збільшення ціни за одиницю товару завжди виступає постачальник.

Судом встановлено, що при укладенні додаткової угоди № 2 від 26.02.2021 до Договору №ВРЕ-192-2021/4 від 25.01.2021, ТОВ «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП» проведено порівняння середньозважених цін на РДН/ВДР з веб- сайту ДП «Оператор Ринку» за першу декаду лютого 2021 року відносно січня 2021 року.

Водночас, надані постачальником дані не відображають динаміку ціни на електричну енергію з моменту початку постачання товару до моменту ініціювання постачальником збільшення ціни, у зв'язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Надані ТОВ «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП» порівняльні аналізи роботи ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку з веб-сайту ДП «Оператор ринку» не містять точної інформації про коливання цін на електроенергію станом як на момент звернення товариства щодо внесення змін до договору, так і на момент підписання додаткової угоди №2 від 26.02.2021. Окрім цього, вони не відображають об'єктивну ситуацію щодо зміни цін на електроенергію на «ринку на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку з моменту підписання договору № ВРЕ-192-2021/4 від 25.01.2021 до моменту підписання відповідної додаткової угоди.

В період з дати укладення договору 25.01.2021 та до моменту підписання Додаткової угоди №2 від 26.02.2021 не приймалося постанов НКРЕКП щодо підвищення тарифів на послуги з розподілу чи передачі електричної енергії.

Разом з тим, порівняння за першу декаду лютого 2021 року відносно січня 2021 року не може обґрунтовувати підстави змін до Договору від 25.01.2021 шляхом укладення додаткової угоди № 2 від 26.02.2021, оскільки у комерційній пропозиції до вказаної додаткової угоди зазначено, що термін дії договору про постачання електричної енергії розпочинається з 01.02.2021, тобто у січні 2021 року постачання не відбувалося.

Постачальником безпідставно застосовано період для порівняння цін - декада, який не лише не відображає реального коливання ціни за договірний розрахунковий період (1 місяць), а й суперечить вимогам Закону України "Про ринок електричної енергії".

Таким чином, додаткова угода № 2 від 26.02.2021 до договору, якою ціна за одиницю товару збільшена з 01.02.2021 з 2,094 грн/кВт*год з ПДВ до 2,26795428 грн/кВт*год з ПДВ, та зменшено обсяги закупівлі з 450000 кВт/ год. до 415484 кВт/год, укладена всупереч вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

У відзиві відповідач-1 зазначає, що надані цінові довідки Харківської торгово-промислово-палати є належними доказами коливання ціни на електричну енергію і з огляду на істотні умови Договору постачання без внесення змін, їх виконання фактично призвело б до порушення співвідношення майнових інтересів сторін та позбавило Постачальника того, на що останній розраховував під час укладення договору.

Проте суд зауважує, що відповідач не обґрунтував, чому підвищення цін на ринку (за першу декаду лютого 2021 року відносно січня 2021 року) зумовлює неможливість виконання Договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері та визначеній у Договорі від 25.01.2021, не навів причини, через які виконання укладеного Договору по ціні товару яка у ньому зафіксована стало для постачальника вочевидь невигідним.

Крім того, постачальник також мав довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції), однак цього не довів.

Як вбачається зі змісту норми п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» документ, який передає постачальник на підтвердження коливання ціни на ринку товару ініціюючи зміну істотних умов договору про закупівлю товару, має підтвердити саме зміну (коливання) ціни на ринку, тобто містити інформацію про попередню ціну і про ціну станом на певну дату.

Підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом па дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю, вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Такі висновки відповідають подібним правовим позиціям, викладеним в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 23.01.2020 у справі №907/788/18, від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 12.09,2019 у справі №915/1868/18, від 25.06.2019 у справі № 913/308/18.

Таким чином, сторони у випадку коливання цін на ринку (як її бік зменшення, так і в бік збільшення ціни) наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10 % від ціни за одиницю товару і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Для внесення змін до умов договору щодо ціни товару визначальним є не просто коливання ціни, а й те, що таке коливання сторонами не було враховано попередніми змінами. Існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинно бути доведеним, документально підтвердженим. Тобто відповідні документи, що підтверджують коливання ціни товару па ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Тобто не будь-яка довідка уповноваженого органу про ціну товару на ринку є належним підтвердженням та підставою для зміни ціни в договорі після його підписання, а лише яка містить інформацію про коливання ціни такого товару на ринку за період, який є розрахунковим. Аналогічної правової позиції дотримується Вищій господарський суд України у справі № 904/6290/17 від 13.12.2017, Верховний Суд у, справі № 913/368/19 від 02.12.2020, у справі № 912/1580/18 від 13.10.2020, V справі № 907/788/18 від 23.01.2020.

Як вбачається, обґрунтовуючи необхідність внесення змін до Договору та підписання додаткової угоди № 3 від 26.03.2021 Постачальником надано інформацію ДП «Оператор ринку» про цінові індекси та середньозважені купівлі продажу за лютий 2021 року відносно січня 2021.

Обґрунтовуючи необхідність внесення змін до Договору та підписання Додаткових угод № 4 від 19.08.2021, № 6 від 03.09.2021, № 7 від 06.10.2021, № 8 від 07.10.2021, № 9 від 11.11.2021, № 10 від 12.11.2021, № 11 від 09.12.2021 та № 12 від 10.12.2021, ТОВ «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП» надано цінові довідки Харківської торгово-промислової палати № 1826/21 від 10.08.2021, № 2023/21 від 28.08.2021, № 2272/21 від 20.09.2021, № 2273/21 від 20.09.2021, № 2667/21 від 25.10.2021, № 2667-1/21 від 25.10.2021, № 2847/21 від 10.11.2021 та № 2953/21 від 19.11.2021 відповідно.

При цьому, у самих довідках зазначено, що вони носять фактографічно- інформаційний характер.

Законом України «Про публічні закупівлі» не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання. Внесення змін до договору про закупівлю можливе лише у випадку коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Зокрема, у документі, який видає компетентний орган, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціна на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто, наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Однак постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди.

Проаналізувавши зміст наданих постачальником обґрунтувань коливання цін на ринку електричної енергії, наведених у довідках Харківської торгово-промислової палати та інформації з сайту ДП «Оператор ринку» щодо порівняння середньозважених цін на електричну енергію, суд дійшов висновку, що останні не відображають об'єктивний стан зміни ціни за період з моменту підписання договору до внесення відповідних змін до нього.

Періоди, які застосовано для порівняння цін на ринку електричної енергії не відображають об'єктивних даних щодо зростання цін саме на момент підписання додаткових угод.

Так, внаслідок підписання додаткової угоди № 2 ціну за електричну енергію збільшено до 2,311788 грн., тобто на 8,3% відносно ціни, що визначеної за умовами Договору; додаткової угоди №3 - на 11% додаткової угоди № 4 - на 17,4%; додаткової угоди № 6 - на 34,04%; додаткової угоди № 7 - на 27,5%; додаткової угоди № 8 - на 48,7%; додаткової угоди № 9 - на 61,9%; додаткової угоди № 10 - на 76,4%; додаткової угоди № 11 - на 91,6% та додаткової угоди № 12 - на 107,1%.

Як вбачається, деякі з додаткових угод укладені в одному місяці: додаткові угоди № 7 від 06.10.2021 та № 8 від 07.10.2021; додаткові угоди № 9 від 11.11.2021 та № 10 від 12.11.2021; додаткові угоди № 11 від 09.12.2021 та № 12 від 10.12.2021. Різниця між датами укладення даних додаткових угод один день, що абсолютно суперечить вимозі закону про те, що підставою для збільшення ціни товару є її коливання у бік збільшення за розрахунковий період. Коливання цін за незначний проміжок часу не є об'єктивним доказом необхідності внесення змін до договору, оскільки не відображає коливання цін протягом усього періоду дії договору, тобто з моменту його укладення до дати укладення додаткової угоди.

Враховуючи вказане, суд зазначає, що додаткові угоди № 2-4, 6-12 суперечать ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Водночас суд зауважує, що є безпідставними доводи відповідача-1 про те, що оскільки додаткова угода № 3 збільшує ціну товару разом із додатковою угодою № 2 всього на 10, 2 % в порівнянні від початкової ціни, що є в межах 10 % (з перевищенням 0,2 %) ліміту, то ніби-то це не дає підстав для її визнання недійсною. При цьому суд звертає увагу, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, загальне збільшення ціни товару протягом дії договору про публічну закупівлю не може перевищувати 10% від початкової ціни, незалежно від кількості та строків внесення змін.

Аналіз оспорюваних додаткових угод показує, що за додатковою угодою № 2 ціна була підвищена на 8,3%, а за додатковою угодою № 3 відбулося подальше підвищення на 2, 7 %, що в сукупності призвело до загального збільшення ціни на 11%, тобто з перевищенням допустимого ліміту. Суд наголошує, що перевищення встановленого обмеження навіть на 0,1% свідчить про порушення вимог ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» і є підставою для визнання відповідної додаткової угоди недійсною. Закон не передбачає можливості нехтування цим обмеженням або його розширеного тлумачення.

Відтак, суд констатує, що правових підстав для збільшення ціни на електроенергію за додатковою угодою № 2 не було, відповідач-1 не надав належного документального обґрунтування зміни ринкової ціни, яка б виправдовувала необхідність внесення відповідних змін до договору. Оскільки зміна ціни за додатковою угодою № 2 не мала достатніх підстав, усі подальші збільшення вартості електроенергії також є неправомірними, оскільки вони ґрунтуються на незаконно підвищеній базовій ціні. Більше того, додаткова угода № 3 та всі наступні додаткові угоди № 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 не лише укладені внаслідок необґрунтованого підвищення ціни, але й перевищують встановлений законом ліміт у 10% від початкової вартості товару, що є прямим порушенням частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Додатково суд зазначає, що як вбачається зі Звіту про результати проведення процедури закупівлі (дата формування звіту 25.01.2021), - датою оприлюднення оголошення про проведення процедури закупівлі є 21.12.2020. В той же час відповідно до загальновідомих відомостей розміщених на сайті ДП «Оператор ринку» ціна за електричну енергії на «ринку доба на перед» в березні 2021 року, в порівнянні з лютим 2021 року, зменшилась на 19,3 %, так середньо зважена ціна електричної енергії на РДН за лютий 2021 року становила 1611,59 грн/МВт.год. (без ПДВ), за березень 2021 року становила 1316,42 грн/МВт.год. (без ПДВ). Окрім цього, на внутрішньо добовому ринку в березні 2021 року, в порівнянні з лютим 2021 року, ціна за електричну енергію зменшилась на 22,6 %, так середньо зважена ціна електричної енергії на ВДР за лютий 2021 року становила 1756,16 грн/МВт.год. (без ПДВ), за березень 2021 року становила 1359,04 грн/МВт.год. (без ПДВ). Окрім цього, відповідно до вказаних відомостей, середньозважена ціна на електричну енергію на «ринку доба на перед» в березні 2021 року - 1 316,42 грн/МВт.год. та квітні 2021 року - 1 394,41 грн/МВт.год. була нижчою ніж середньозважена ціна на електричну енергію на «ринку доба на перед» в грудні 2020 року - 1 459,12 грн/МВт.год.

Також, відповідно до вказаних відомостей, середньозважена ціна на електричну енергію на внутрішньо добовому ринку в березні 2021 року - 1 359,04 грн/МВт.год. та квітні 2021 року - 1 407,09 грн/МВт.год. була нижчою ніж середньозважена ціна на електричну енергію на внутрішньодобовому ринку в грудні 2020 року - 1 570,07 грн/МВт.год.

Разом з тим, не дивлячись на значне коливання цін в бік зниження відповідач-1 не ініціював питання щодо зменшення цін на електричну енергію, - а навпаки 26.03.2021 уклав із відповідачем-2 додаткову угоду №3, якою збільшив ціни за електричну енергію за 1 кВТ/год. до 2,311788 грн. з ПДВ, тобто на 11% у порівнянні з ціною, визначеною при укладенні Договору № ВРЕ-192-2021/4 від 25.01.2021 (з квітня 2021 року).

Окрім цього, суд вважає безпідставною правову позицію відповідача-1 про те, що можливість неодноразової зміни ціни договору на 10 % підтримувалася судами, аж допоки не було не зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22. І що оскільки на час спірних правовідносин не було стійкої позиції ВС, - суд при розгляді спору у справі № 918/1064/24 зобов'язаний застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи постачальника.

У даному випадку суд враховує висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21, а саме щодо застосування норми права - п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону в редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин у даній справі.

У пунктах 5.58. - 5.60. постанови Верховний Суд від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21 зазначено, що метою регулювання, передбаченого ст. 41 Закону, а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.

При цьому, Верховним Судом висловлено правову позицію, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (постанова Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №927/1058/21).

Крім того, Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі не виз наче ним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі та мети проведення відкритих тендерів, визначених Законом.

У постанові Верховного Суду від 22.06.2023 у справі №916/2536/22 зазначено, що приписи Закону України «Про публічні закупівлі» є зрозумілими та Суд неодноразово висловлював правову позицію, зокрема стосовно п. 2 ч. 5 ст. 41 цього Закону (п. 8.61 Постанови).

У постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі № 903/366/22, окрім наведеного, вказано, що відповідно до ст. 5 Закону, закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях. Поряд з цим, перемога в тендері та укладення договору за однією ціною та її подальше підвищення більш як на 10% у спосіб укладення оскаржуваної додаткової угоди є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, та свідчить про свідоме заниження цінової пропозиції у тендері з метою перемоги.

Зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/674/21).

Метою регулювання, передбаченого ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Аналізуючи вищевказану практику Верховного Суду, котра є релевантною до спірних правовідносин у справі № 918/1064/24, - вбачається, що відповідач-1 ініціював укладення додаткових угод без документально обґрунтованих підстав. Перемога у закупівлі, джерелом фінансування якої є комунальні кошти та укладення договору про закупівлю електричної енергії з ціною за 1 кВт*год електричної енергії 2, 094 грн кВт/год з ПДВ та її подальше підвищення шляхом укладення оспорюваних додаткових угод (без документально підтвердженого коливання ціни на ринку), що призвело до загального збільшення ціни на 107, 1 % є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку відповідача-1.

В матеріалах справи відсутні довідки/інформації (або в інші документальні форми), видані Торгово-промисловою палатою України, або Регіональною торгово-промисловою палатою, або органами державної статистики, які підтверджували б зростання ціни по кожному місяцю у порівнянні з минулим місяцем.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24 січня 2024 року по справі №922/2321/22).

Постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24 січня 2024 року по справі №922/2321/22 є релевантною до правовідносин у справі № 918/1064/24 і обов'язковою для врахування при її розгляді. Справа №922/2321/22 стосується договору про постачання електричної енергії споживачу та укладених до нього у 2021 році додаткових угод, якими збільшувалася ціна за одиницю товару в загальному розмірі понад 10 % від ціни, яка передбачалася умовами договору.

Покликання відповідача-1 на роз'яснення Мінекономіки, які дозволяли неодноразове збільшення ціни за одиницю товару але кожного разу не більше 10 %, є таким що не заслуговує на увагу, позаяк право тлумачити норму права належить суду, а роз'яснення державних органів не є нормою права і не мають юридичного значення, про що вказано в самому листі Мінекономіки . Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Підсумовуючи, суд вказує, що додаткові угоди №№ 2-4, 6-12 укладені з порушенням вимог закону та самого договору. При цьому у відповідача-2 в силу Договору обов'язок здійснювати оплату виникав за розрахунковий період місяць, а не за кожен день чи декаду, як помилково вважав відповідач-1, що був ініціатором укладення Додаткових угод, деякі з яких у одному місяці (наприклад, додаткові угоди № 7 від 06.10.2021 та № 8 від 07.10.2021; додаткові угоди № 9 від 11.11.2021 та № 10 від 12.11.2021; додаткові угоди № 11 від 09.12.2021 та № 12 від 10.12.2021).

При укладенні оспорюваних додаткових угод послідовно збільшувалась вартість електроенергії практично на максимально визначений у законі або більший за середній відсоток, за відсутності доказів, що його вартісні показники упродовж дії Договору зростали в такій прогресії, що виконання його умов стало вочевидь невигідним (збитковим) для відповідача-1.

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом України "Про публічні закупівлі" (постанова Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №915/1868/18).

Законодавство про публічні закупівлі встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного на відкритих торгах. Споживач, як сторона договору, розпоряджався не власними коштами, а коштами місцевого бюджету, тобто коштами відповідної громади.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. Частина 2 ст. 20 ГК України серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

За приписами статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

При цьому якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому суд виходить з того, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтями 11 ЦК України та 174 ГК України унормовано, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Одночасно, правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".

Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

У статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. ч. 1 - 3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Таким чином, дозволяється збільшення ціни за одиницю товару, у випадках, передбачених законодавством, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми Договору.

Законом України "Про публічні закупівлі" визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Так, у абзаці 2 частини 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

У відповідності до ст. 180 ГК України (істотні умови господарського договору) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 1 ст. 175 ГК України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 185 ГК України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Положеннями ч. 1 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. ч. 2, 3 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, установлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після виконання не допускається.

В абзаці 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за п. 2 ч. 5 наведеної норми - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Водночас, внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища як коливання ціни на ринку.

Будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 13.07.2021 у справі № 927/550/20).

Так, відповідач-2, який мав беззаперечне право на отримання електричної енергії за ціною, визначеною в укладеному між сторонами договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо збільшення ціни товару підписав оспорені додаткові угоди, внаслідок чого ціна за одиницю товару збільшилась, а обсяг поставки, що передбачався за договором, фактично, зменшився.

Крім того, суд погоджується з доводами прокурора про те, що збільшення ціни електричної енергії у додаткових угодах по відношенню до погодженої у договорі ціни здійснено з порушенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема п. 2 ч. 5 ст. 41 цього Закону, яким встановлена не лише вимога пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й 10-відсоткове обмеження такого збільшення.

Зокрема, з аналізу додаткових угод слідує, що динаміка зміни ціни за договором у відсотковому значенні становила + 107, 1 % .

При цьому судом звертається увага на те, що сторони не могли не розуміти особливості функціонування ринку електричної енергії; враховуючи діяльність відповідача-1, на момент підписання основного договору відповідач-1 знав (не міг не знати) про ціни, які склалися на ринку на електричну енергію, постачання якої він мав намір здійснювати, та гарантував її поставку замовнику за цінами відповідно до договору.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за принципом 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Отже, відповідачем-1 не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання та до виконання сторонами в повному обсязі.

За таких обставин зміна ціни згідно з оспорюваними додатковими угодами є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", з огляду на що суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання оспорюваних додаткових угод на постачання електроенергії недійсними відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Щодо заявлених прокуратурою позовних вимог про стягнення з відповідача-1 безпідставно сплачених коштів в порядку ст. 1212 ЦК України

Судом встановлено, що згідно наданих КП «ОПЛ с. Орлівка» актів приймання-передачі електричної енергії, на виконання даного Договору поставлено 350680 кВт*год електричної енергії на загальну суму 1082514,47 грн., а саме:

- згідно акту №00000004035 від 10.03.2021 за лютий 2021 року - 37600 кВт*год на суму 85275,08 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 12 від 11.03.2021;

- згідно акту №00000006716 від 07.04.2021 за березень 2021 року - 42080 кВт*год на суму 95435,52 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 15 від 14.04.2021;

- згідно акту №00000010465 від 15.06.2021 за квітень 2021 року - 35461кВт*год на суму 80423,93 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 19 від 22.06.2021;

- згідно акту №00000012946 від 17.06.2021 за травень 2021 року - 20299 кВт*год на суму 46037,21 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 20 від 22.06.2021;

- згідно акту №00000015627 від 12.07.2021 за червень 2021 року - 17960 кВт*год на суму 40732,46 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 25 від 19.07.2021;

- згідно акту №00000019196 від 10.08.2021 за липень 2021 року - 15840 кВт*год на суму 35924,40 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 26 від 13.08.2021;

- згідно акту №00000021436 від 13.09.2021 за серпень 2021 року - 17480 кВт*год на суму 46665,94 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 31 від 28.09.2021;

- згідно акту № 00000025607 від 12.10.2021 за вересень 2021 року - 16360 кВт*год на суму 49045,13 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 35 від 18.10.2021;

- згідно акту № 00000028850 від 15.11.2021 за жовтень 2021 року - 24695 кВт*год на суму 86435,93 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 39 від 24.11.2021;

- згідно акту № 00000028879 від 23.12.2021 за жовтень 2021 року - 24305 кВт*год на суму 89792,73 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 45 від 29.12.2021;

- згідно акту № 00000032269 від 24.12.2021 за листопад 2021 року - 12360 кВт*год на суму 52677,50 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 48 від 29.12.2021;

- згідно акту № 00000032588 від 28.12.2021 за грудень 2021 року - 43143 кВт*год на суму 187134,08 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 52 від 29.12.2021;

- згідно акту №00000032600 від 08.02.2022 за січень 2022 року - 41294 кВт*год на суму 179113,99 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 4 від 11.02.2022;

- згідно акту № 00000036023 від 14.02.2022 за грудень 2021 року - 1803 кВт*год на суму 7820,57 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням №1053 від 14.02.2022.

Оскільки суд дійшов висновку, що додаткові угоди № 2-4, 6-12 укладені всупереч положенням Закону України «Про публічні закупівлі», а тому підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, відтак сплачені кошти за даними додатковими угодами підлягають - стягненню з відповідача на користь місцевого бюджету.

Щодо доводів відповідача-1 про те, що стягнення означених коштів повинне бути здійснене на підставі ст. 216 ЦК України, а не 1212 ЦК України, суд зазначає наступне.

Виходячи із висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

З урахуванням викладеного, при кваліфікації спірних правовідносин суд застосовує як норми ст. 216 ЦК України, так і норми ст. 1212 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Враховуючи, що оспорювані додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між відповідачами-1 та -2 щодо ціни електричної енергії, поставленої за Договором, мали регулюватись за ціною, визначено у п. 1 Додатку № 2 до Договору - "Комерційна пропозиція - розрахунок за поставлену енергію з лютого 2021 по грудень 2021 повинен здійснюватися за ціною 2, 094 грн кВт/год з ПДВ, включаючи вартість передачі електричної енергії (послуги ОСП) затвердженої постановою НКРЕКП № 2353 від 09.12.2021.

Згідно наданих комунальним підприємством актів приймання-передачі електричної енергії, ТОВ «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП» поставлено 350680 кВт*год електричної енергії на загальну суму 1082514,47 грн. Здійснюючи розрахунок за поставлену електричну енергію за ціною, визначеною за умовами Договору, загальна сума, яку КП «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» мало би сплатити за поставлену електричну енергію становить 734 323,92 грн. (350 680 кВт*2,094 грн. за кВт*год).

Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 348190,47 грн. (1 082 514,47 грн. - 734 323,92 грн.).

З урахуванням того, що внаслідок виконання позивачем своїх зобов'язань фінансового характеру за оспорюваними угодами відповідачем було отримано грошові кошти на загальну суму 348190,47 грн. які є такими, що були безпідставно одержані відповідачем-1 (підстава їх набуття відпала), а тому відповідач-1 зобов'язаний їх повернути Рівненській обласній раді, що відповідає приписам ст. ст. 216, 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2024 у справі № 918/323/23.

Щодо інших доказів, доводів та заперечень сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд на підставі доказів, наданих прокуратурою, встановив перебування сторін у договірних відносинах та встановив порушення відповідачем-1 прав позивача.

За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено, що оспорювані додаткові угоди № 2-4, 6-12 до Договору № від 25.01.2021 про постачання (закупівлю) електричної енергії укладено з порушенням законодавства, а відтак суд вважає обґрунтованими та правомірними позовні вимоги прокурора про визнання недійсними таких додаткових угод.

Крім того, судом встановлено, що внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання оспорюваних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата відповідачем-2 коштів в розмірі 348 190 грн 47 коп. (які були виділені останньому позивачем) а відтак вимоги прокурора про стягнення з відповідача-1 зазначених коштів також визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в порядку ст. ст.216, 1212 ЦК України.

Щодо представництва прокурором інтересів держави у суді суд зазначає наступне.

Суд виснує про наявність підстав для звернення прокурора із даним позовом до суду в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто зазначене конституційне положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частини 3, 5 ст. 53 ГПК України встановлюють, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

У положеннях ч. 4 ст. 53 ГПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та №922/1830/19).

Тобто під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.

Разом з тим, згідно з частиною 4 статті 23 Закону "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Водночас невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо про причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Разом з тим, поняття інтереси держави, відповідно до Рішення Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.1999, є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

При цьому, в основі інтересів держави, згідно даного рішення, завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання. В п. З зазначеного рішення суд в загальному, не пов'язуючи вказане поняття з конкретними нормами, які підлягали тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (п. 54 рішення).

Предметом даного судового спору є визнання недійсними додаткових угод, укладених до Договору на постачання електричної енергії № ВРЕ-192-2021/4 від 25.01.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП» та КП «ОПЛ с. Орлівка».

Відповідач-2 у спірних правовідносинах діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником товару (електричної енергії) в обсязі та в межах видатків, визначених Рівненською обласною радою (розпорядником бюджетних коштів вищого рівня).

Правовий статус, повноваження та відповідальність розпорядника бюджетних коштів визначаються положеннями Бюджетного кодексу України та Порядком №228. Згідно з цими документами, розпорядники бюджетних коштів мають право брати бюджетні зобов'язання та витрачати кошти лише в межах, встановлених затвердженими кошторисами та планами. Водночас, з урахуванням того, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців громади, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності, неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладання підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про наявність підстав для стягнення безпідставно отриманих коштів за незаконними правочинами.

У постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

У даному випадку загроза порушення інтересів держави полягає у порушенні чинного законодавства про публічні закупівлі.

Правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Виконання зобов'язань за додатковою угодою, укладеною з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в ст.3 даного Закону.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Статтею 66 Закону України «Про освіту» Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні ради, Київська та Севастопольська міські ради планують та забезпечують розвиток мережі закладів профільної середньої, професійної (професійно-технічної) та позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти, спеціальних закладів освіти, науково-методичних та навчально-методичних установ.

Відповідно до ч.5 ст.78 Закону фінансування дошкільної та позашкільної освіти здійснюється за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів, а також за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.

Згідно плану закупівель, розміщеному на веб-порталі «Прозорро», замовник відноситься до категорії юридичних осіб, яка забезпечує потреби держави або територіальної громади. Джерелом фінансування даної закупівлі є кошти місцевого бюджету.

Згідно з п. 1.1 Статуту КП «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка», затвердженого рішенням Рівненської обласної ради від 08.10.2019 № 1503 (далі - Статут), Лікарня заснована на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області. Власником Лікарні є територіальні громади сіл, селищ, міст Рівненської області (далі - Власник). Лікарня підпорядкована, підзвітна та підконтрольна Власнику. Майно Лікарні є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області в особі Рівненської обласної ради.

Майно Лікарні є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області і закріплюється за Лікарнею на правах оперативного управління. Здійснюючи право оперативного управління, Лікарня володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним Власником для здійснення статутної діяльності у межах, встановлених чинним законодавством України та з урахуванням обмежень, встановлених даним Статутом (п. 4.2 Статуту).

Пунктом 6.1 Статуту визначено, що органом управління Лікарні є Рівненська обласна рада.

При цьому, Рівненська обласна рада є органом, який наділений повноваженнями щодо розпорядження коштами обласного бюджету.

Правомірне та раціональне використання бюджетних коштів беззаперечно становить інтерес територіальної громади.

Згідно з ч. 5 ст. 22 БК України, головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України; приймає рішення щодо делегування повноважень одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі; здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 БК України, розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Таким чином, у силу вимог ст.ст. 22, 26 БК України та ст. 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відносини, що виникли між Рівненською обласною радою та комунальним підприємством у даному випадку будуються на засадах підконтрольності, підпорядкованості останнього обласній раді в частині одержання та витрачання бюджетних коштів, здійснення фінансово-господарської діяльності.

Крім того, порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткової угоди про збільшення ціни товару після укладення договору про закупівлю, не сприяють раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів і створюють загрозу порушення інтересів держави.

Як наслідок, укладення додаткових угод з порушенням вимог законодавства може призвести до необхідності додаткового витрачання коштів з бюджету, та свідчить про нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів, що створює загрозу порушення інтересів держави у бюджетній сфері.

Відповідно до ст. 57 Бюджетного кодексу України право бюджетних установ на витрачання бюджетних асигнувань, передбачених у кошторисах поточного року, припиняється 31 грудня поточного року.

Згідно з п. 2.4 Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов'язань бюджетних установ та внесення змін до деяких нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку бюджетних установ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.04.2014 № 372, суми коштів, які надходять у поточному бюджетному періоді на реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах Казначейства, або поточні рахунки, відкриті в установах банків (крім власних надходжень), як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередніх бюджетних періодах, перераховуються до доходів загального фонду відповідного бюджету.

Таким чином, кошти надмірно сплачені за товар, згідно додаткових угод, які підлягають визнанню недійсними мають бути перераховані до доходів загального фонду обласного бюджету.

Таким чином, кошти, надмірно сплачені за товар згідно додаткових угод, які підлягають визнанню недійсними, мають бути перераховані до доходів загального фонду обласного бюджету.

З урахуванням вищенаведеного, безпідставно отримані ТОВ «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП» кошти в результаті укладення додаткових угод, мають бути стягнуті на користь Рівненської обласної ради в дохід місцевого бюджету.

В той же час саме Рівненська обласна рада, яка є розпорядником бюджетних коштів та здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок коштів місцевого бюджету згідно з законодавством України і має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів.

Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

У даному випадку, проведення процедури публічних закупівель та укладення додаткових угод до Договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері суспільних відносин становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі №912/989/18.

Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою спрямоване на зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Окрім того, укладенням додаткових угод до договору поставки електричної енергії порушені матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням додаткових угод відповідачем-2 фактично отримано менший обсяг електричної енергії у порівнянні з Договором за значно вищою ціною.

Недотримання в даному випадку законодавства в сфері публічних закупівель сприяло виникненню особливих негативних економічних і соціальних наслідків.

Укладення оспорюваних додаткових угод до договору закупівлі товару всупереч норм ЦК України, ГК України, Закону України «Про публічні закупівлі» є порушенням законності в бюджетній системі, порушує принципи добросовісної конкуренції, об'єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій, та принципу запобігання корупційним діям і зловживанням при проведенні публічних закупівель.

Таке звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності та цільового використання коштів державного підприємства або установи.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, а отже існують підстави для представництва даних порушених інтересів держави органами прокуратури.

Доходи місцевих бюджетів, інші кошти, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст.142 Конституції України, ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на доходи місцевих бюджетів, інші кошти (ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Тобто, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У ст. 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально - економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відтак, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку відповідно до ст.145 Конституції України.

Відповідно до правової позиції наведеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020, - представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; при цьому прокурор не зобов'язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів.

Використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності.

У зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, а отже існують підстави для представництва даних порушених інтересів держави органами прокуратури.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020.

Окрім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020 наведено висновки про те, що звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Закон не зобов'язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них (аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18).

Сарненською окружною прокуратурою, у відповідності до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», скеровано на адресу Рівненської обласної ради відповідний лист № 53/2-1181вих-24 від 16.08.2024, яким повідомлено про наявність порушень при підписанні додаткових угод до Договору постачання електричної енергії.

З відповіді Рівненської обласної ради, наданої листом № 09-2676/01 від 10.09.2024, вбачається, що у останньої відсутні наміри вживати заходи реагування за повідомленими фактами.

Відтак, маючи відповідні правомочності для звернення до суду з цим позовом, уповноважений орган надані йому повноваження не використовує.

Таким чином, Рівненська обласна рада була обізнана про необхідність захисту інтересів держави, мала відповідні повноваження для їх захисту, проте ефективних заходів не вжила.

Підставою реалізації прокуратурою представницьких функцій у даному випадку стала усвідомлена пасивна поведінка органу, уповноваженого здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах, тобто нездійснення ним захисту інтересів держави.

У контексті наведеного суд також звертається до правової позиції Великої Платати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, щодо застосування ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до якої Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у справі.

Однією з умов для наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді є нездійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження.

Нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб'єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 цієї ж статті).

Частиною 1 ст. 55 ГПК України встановлено, що органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті.

Отже, судом встановлено, що у даному випадку має місце порушення інтересів держави, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді. Законодавство про публічні закупівлі встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного на відкритих торгах. Споживач, як сторона договору, розпоряджався не власними коштами, а коштами місцевого бюджету, тобто коштами відповідної громади.

Судом встановлено, що у спірних правовідносинах відбулося неефективне розпорядження бюджетними коштами, здійснене на шкоду інтересам держави та громади, з порушенням норм Закону України "Про публічні закупівлі" та засад цивільного законодавства (добросовісного користування правами), з огляду на що, суд дійшов висновку прийшов до висновку про наявність підстав для визнання недійсними спірних додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу відповідно до ст.203, 215 ЦК України та стягнення переплачених коштів з відповідача відповідно до ст.216, 1212 ЦК України.

З огляду на предмет та підстави заявленого позову, прокурором належним чином обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Як вбачається, прокуратурою заявлено 10 позовних вимог немайнового характеру та 1 позовну вимогу майнового характеру.

За подання позовної заяви прокуратурою сплачено судовий збір у розмірі 28 402 грн 29 коп., про що свідчить платіжна інструкція № 2265 від 01.11.2024.

Законом 2147 до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» включено частину третю, відповідно до якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підп. «б» підпункту 1 п. 17 § 1 розділу 4).

Особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи через підсистему «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,8. (Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22, Провадження № 12-26гс22).

За таких обставин, враховуючи, що позовну заяву подано через підсистему "Електронний суд", відповідно прокуратура зобов'язана була сплатити судовий збір у розмірі 28 402 грн 29 коп., так як у даному випадку застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору від 35 502 грн 86 коп.

Судом встановлено, що заявником внесено судовий збір в необхідному розмірі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами ч. 9 ст. 129 ГПУ України унормовано, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 28 402 грн 29 коп., сплачені Рівненською обласною прокуратурою покладаються на відповідача-1 у справі, - як особи внаслідок неправомірних дій якої було безпідставно укладено ряд додаткових угод № 2-4, 6-12 до Договору від 25.01.2021, які були предметом спору у даній справі.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 202, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП» до відповідача 2 Комунального підприємства «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» Рівненської обласної ради про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 348 190 грн 47 коп. - задовольнити.

2. Визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 26.02.2021 до Договору на постачання електричної енергії № ВРЕ-192-2021/4 від 25.01.2021, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП» із Комунальним підприємством «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» Рівненської обласної ради.

3. Визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 26.03.2021 до Договору на постачання електричної енергії № ВРЕ-192-2021/4 від 25.01.2021, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП» із Комунальним підприємством «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» Рівненської обласної ради.

4. Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 19.08.2021 до Договору на постачання електричної енергії № ВРЕ-192-2021/4 від 25.01.2021, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП» із Комунальним підприємством «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» Рівненської обласної ради.

5. Визнати недійсною Додаткову угоду № 6 від 03.09.2021 до Договору на постачання електричної енергії № ВРЕ-192-2021/4 від 25.01.2021, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП» із Комунальним підприємством «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» Рівненської обласної ради.

6. Визнати недійсною Додаткову угоду № 7 від 06.10.2021 до Договору на постачання електричної енергії № ВРЕ-192-2021/4 від 25.01.2021, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП» із Комунальним підприємством «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» Рівненської обласної ради.

7. Визнати недійсною Додаткову угоду № 8 від 07.10.2021 до Договору на постачання електричної енергії № ВРЕ-192-2021/4 від 25.01.2021, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП» із Комунальним підприємством «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» Рівненської обласної ради.

8. Визнати недійсною Додаткову угоду № 9 від 11.11.2021 до Договору на постачання електричної енергії № ВРЕ-192-2021/4 від 25.01.2021, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП» із Комунальним підприємством «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» Рівненської обласної ради.

9. Визнати недійсною Додаткову угоду № 10 від 12.11.2021 до Договору на постачання електричної енергії № ВРЕ-192-2021/4 від 25.01.2021, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП» із Комунальним підприємством «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» Рівненської обласної ради.

10. Визнати недійсною Додаткову угоду № 11 від 09.12.2021 до Договору на постачання електричної енергії № ВРЕ-192-2021/4 від 25.01.2021, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП» із Комунальним підприємством «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» Рівненської обласної ради.

11. Визнати недійсною Додаткову угоду № 12 від 10.12.2021 до Договору на постачання електричної енергії № ВРЕ-192-2021/4 від 25.01.2021, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП» із Комунальним підприємством «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» Рівненської обласної ради.

12. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП» (вул. Івана Мазепи, 6, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 36716332) на користь Рівненської обласної ради (майдан Просвіти, 1, м. Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 21085816) в дохід місцевого бюджету кошти у розмірі 348 190 (триста сорок вісім тисяч сто дев'яносто) грн 47 коп.

13. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП» (вул. Івана Мазепи, 6, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 36716332) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) витрати на сплату судового збору в розмірі 28 402 (двадцять вісім тисяч чотириста дві) грн 29 коп.

14. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складене та підписане "07" лютого 2025 року.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О. Пашкевич

Попередній документ

125000192

Наступний документ

125000194

Інформація про рішення:

№ рішення:	125000193
№ справи:	918/1064/24
Дата рішення:	28.01.2025
Дата публікації:	10.02.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Рівненської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них; енергоносіїв

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (28.01.2025)
Дата надходження:	20.11.2024
Предмет позову:	визнання недійсними Додаткові угоди, стягнення в сумі 348 190,47 грн

Розклад засідань:

Минулі засідання (2)

14.01.2025 13:20	Господарський суд Рівненської області
28.01.2025 13:20	Господарський суд Рівненської області

Запланованих засідань немає