Справа № 548/1592/24
Провадження №2/548/36/25
07.02.2025 м. Хорол
Хорольський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді- Миркушіної Н.С.,
за участю секретаря судового засідання - Калініченко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол у порядку загального позовного провадження заяву відповідача ОСОБА_1 про відвід головуючого - судді Миркушіної Н.С. по цивільній справі №548/1592/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за участі третьої особи на стороні позивача ОСОБА_3 про визнання права власності на майно,
В провадженні судді Хорольського районного суду Полтавської області Миркушіної Н.С. перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за участі третьої особи на стороні позивача ОСОБА_3 про визнання права власності на майно.
До суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про відвід головуючого - судді Миркушіної Н.С., яка вмотивована тим, що в провадженні головуючого - судді Миркушіної Н.С.перебувала справа № 548/982/17 за позовом ОСОБА_1 до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_4 про встановлення факту належності спадкового майна спадкодавцю та про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом - з тотожним предметом спору: один і той самий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 19.08.2022 року задоволено позов ОСОБА_1 і визнано за ним право власності на вищевказане домоволодіння.
На вищевказане рішення суду позивачем по даній справі № 548/1592/24 ОСОБА_2 та іншими особами було подано апеляційну скаргу.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 09.05.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та інших осіб було залишено без задоволення, а рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 19.08.2022 року залишено без змін, що на думку ОСОБА_1 ставить під сумнів неупередженість та об'єктивність судді Миркушіної Н.С. при розгляді даної справи, а тому, на переконання відповідача ОСОБА_1 , суддя Миркушіна Н.С. не може розглядати справу і підлягає відводу.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 підтримав свою заяву про відвід головуючого судді, а позивач ОСОБА_2 та третя особа на стороні позивача ОСОБА_3 заперечували проти заявленого відводу головуючого судді - Миркушіній Н.С.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.
Частиною другою ст. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судову владу реалізовують судді та, у визначених законом випадках, присяжні шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур.
Статтями 36, 37 ЦПК передбачено чіткий та виключний перелік підстав, з яких може бути заявлено самовідвід, відвід судді.
Згідно із п. 5 ч.1 ст.36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу, якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до ч.2 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу, оскільки заява про відвід судді надійшла до суду менше ніж за 3 дні до наступного судового засідання. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Відповідно до ст. 2 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Як зазначено в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України», як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ii) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.»
Адже йдеться про довіру до суду, яку в демократичному суспільстві суд повинен вселяти у громадськість (рішення від 26 жовтня 1984 року у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).
Тобто, згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини, суд має забезпечити достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Як зазначено у Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності судді, незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку судді. При винесенні судового рішення щодо сторін у судовому розгляді суддя повинен бути безстороннім, вільним від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді прийняти незалежне рішення. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але повинен бути вільним від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Відповідно до вищевказаного, суддя зобов'язаний викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
В судовому засіданні було встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не довіряє суду, він втратив довіру до головуючого судді, оскільки на його думку за змістом п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України суддя Миркушіна Н.С. не може розглядати справу і підлягає відводу, так у в провадженні головуючого судді Миркушіної Н.С. перебувала справа № 548/982/17 за позовом ОСОБА_1 до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 про встановлення факту належності спадкового майна спадкодавцю та про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом - з тотожним предметом спору: один і той самий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 19.08.2022 року задоволено позов ОСОБА_1 і визнано за ним право власності на вищевказане домоволодіння.
З метою забезпечення високого рівня довіри громадян до суду та усунення в подальшому обставин, які б могли вплинути на об'єктивний розгляд справи і недопущення недовіри до правосуддя, що передбачено Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 08.04.2014 року, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заяви відповідача ОСОБА_1 про відвід головуючого - судді Миркушіної Н.С.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 36, 40, 41 ЦПК України, суд
Заяву відповідача ОСОБА_1 про відвід головуючого - судді Миркушіної Н.С. по цивільній справі №548/1592/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за участі третьої особи на стороні позивача ОСОБА_3 про визнання права власності на майно, - задовольнити.
Цивільну справу №548/1592/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за участі третьої особи на стороні позивача ОСОБА_3 про визнання права власності на майно, - передати до канцелярії Хорольського районного суду Полтавської області для перерозподілу справи.
Повний текст судового рішення складено 07.02.2025 року.
Суддя: Н.С.Миркушіна