Справа № 548/2643/24
Провадження № 2/548/108/25
03.02.2025 Хорольський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Старокожка В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Безносик Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорола в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-кредитний супермаркет", представник позивача адвокат Крушенівський Роман Олексійович, до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором про надання коштів у позику,
представник позивача адвокат Крушенівський Р.О. 28.11.2024, діючи в інтересах свого довірителя, звернувся до Хорольського районного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором про надання коштів у позику, у якому просив ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № 6272254 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, від 22.02.2024 у сумі 107440,13 грн та судові витрати по справі у розмірі 3028,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідно до укладеного електронного договору № 6272254 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, від 22.02.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ ''Фінансово-кредитний супермаркет'', остання отримала у безготівковій формі кредит у сумі 80000,00 грн для власних потреб на умовах строковості, зворотності, платності, зі сплатою фіксованої процентної ставки 28,00% річних строком до 15.02.2027.
ОСОБА_1 умови договору не виконала і має станом на 01.11.2024 заборгованість в сумі 107440,13 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 72717,20 грн, заборгованість по відсотках - 12322,93 грн, заборгованість по комісії - 22400,00 грн; заборгованість по розрахунку інфляції - 0,00 грн, заборгованість за 3% річних - 0,00 грн.
Позивач неодноразово звертався до відповідачки з вимогами/претензіями, які були останньою проігноровані, заборгованість станом на момент звернення до суду не погашена.
На підставі викладеного позовну заяву просив задовольнити у повному обсязі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу 28.11.2024 передано для розгляду судді Старокожку В.П.
Ухвалою судді Хорольського районного суду Полтавської області від 04.12.2024 справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
У встановлений судом строк від відповідачки відзив на позов не надходив.
Ухвалою суду від 13.01.2025 закрито підготовче проваження у справі та призначено її до рогляду по суті у відкритому судовому засіданні на 03.02.2025.
03.02.2025 сторони в судове засідання не з'явилися, належним чином були повідомлені про час та місце його проведення. Представник позивача адвокат Крушенівський Р.О. за допомогою підсистеми "Електронний суд" надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.
Відповідно до ч. 2 ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
При цьому суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно з ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів, надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
П. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, слід вважати відповідачку ОСОБА_1 належним чином повідомленою про відкриття провадження у справі, час та місце проведення судового засідання, оскільки відповідні судові документи, що повернулися до суду із відміткою про відсутність адресата, надіслані безпосередньо за місцем її реєстрації - АДРЕСА_1 . Крім того, про час та місце проведення судового засідання останню було поінформавано за допомогою смс-інформування на номер мобільного телефону, зазначений у позовній заяві позивачем як контактний.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідачка не скористалась, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк була повідомлена в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Зважаючи на вищезазначене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача та відповідачки.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що відповідно до укладеного електронного договору № 6272254 від 22.02.2024 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, відповідачка ОСОБА_1 отримала від ТОВ "Фінансово-кредитний супермаркет" у безготівковій формі кредит у сумі 80000,00 грн для власних потреб на умовах строковості, зворотності, платності, зі сплатою фіксованої процентної ставки 28,00% річних строком до 15.02.2027 шляхом безготівкового переказу коштів на поточний (картковий) рахунок позичальника, який зазначений у Додатку № 2 та є невід'ємною частиною цього договору. Платежі з повернення кредиту здійснюються згідно Додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього Договору /а.с. 7-22/.
Умовами договору передбачено, що за обслуговування кредитної заборгованості позичальник щомісяця сплачує комісійну винагороду у розмірі 4 % від суми кредиту, зазначену у п. 1.1 цього договору. Встановлена договором комісійна винагорода сплачується позичальником щомісячно у вищевказаному розмірі у період, встановлений у Додатку № 1 до цього договору, починаючи з 01.03.2024.
Відповідно до п. 2.7 договору, позичальник сплачує комісію у розмірі 3% від суми кредиту, встановленої у п. 1.1 даного договору. Зазначена комісія сплачується позичальником одноразово у день видачі кредиту за рахунок кредитних коштів (тіла кредиту) шляхом перерахування за вказаними позичалдьником реквізитами суми кредиту за мінусом утриманої кредитодавцем комісії.
Відповідно до п. 4.7 договору у випадку невиконання позичальником зобов'язань, визаначених п. 3.3 цього договору, протягом більше 30 днів, кредитодавець має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав. При цьому термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит підлягає поверненню з моменту отримання позичальником відповідної письмової вимоги кредитодавця. Повернення кредиту здійснюється позичальником протягом 30 календарних днів з дня одержання повідомлення.
Відповідно до копії Додатку № 1 до договору № 6272254 від 22.02.2024 сума кредиту становить 8000,00 грн, процентна ставка - 28% річних, дата надання кредиту 22.02.2024, дата закінчення дії договору - 15.02.2027, комісія за обслуговування кредитної заборгованості (щомісячно) 3200 грн, одноразова комісія за надання кредиту 2400,00 грн /а.с. 28-29/.
Згідно з копією заяви ОСОБА_1 (Додаток № 2 до договору № 6272254 від 22.02.2024) остання прохає перерахувати належну їй суму кредиту після утримання комісії згідно пп. 2.7 Договору № 6272254 від 22.02.2024 на зазначений номер рахунку у АТ "Ощадбанк" /а.с. 30/.
У копії Додатку № 3 до договору № 6272254 від 22.02.2024 вказано реквізити для перерахування коштів ОСОБА_1 на поточний рахунок кредитодавця для погашення кредиту, процентів та сплати інших платежів /а.с. 31/.
Відповідно до копії платіжної інструкції від 22.02.2024 № 2296 відповідачці позивачем перераховано 77600,00 грн як видачу кредиту за кредитним договором № 6272254 від 22.02.2024 /а.с. 32/.
До матеріалів позовної заяви додано копію протоколу створення та первірки кваліфікорваного та удосконаленого електронного підпису від 13.08.2024, який містить інформацію про електронні підписи підписувачів - представника позивача ОСОБА_2 та відповідачки ОСОБА_1 /а.с. 27/.
Згідно з розрахунком заборгованості фізичної особи ОСОБА_1 по кредитному договору № 6272254 від 22.02.2024 станом на 01.11.2024, виготовленої позивачем, остання має загальну заборгованість, яка становить 107440,13 грн, з них: заборгованість за кредитом -72717,20 грн, заборгованість по відсотках - 12322,93 грн, заборгованість по комісії - 22400,00 грн/а.с. 33/. Відповідно до цього розрахунку, за період з 22.02.2024 по 01.11.2024 ОСОБА_1 нараховано до виплати по тілу кредиту - 42458,13 грн, з яких відсотків - 14658,13 грн, комісії 28800,00 грн. За вказаний період в рахунок погашення виплат по кредиту останньою сплачено 16018,00 грн, з яких: по тілу кредиту - 7282,80 грн, по відсотках - 2335,20 грн, по комісії - 6400,00 грн. Вказане відображено і у виписці щодо нарахування та виплати процентів, кредиту по вказаному кредитному договору станом на 01.11.2024 /а.с. 34/.
Відповідно до копії претензії щодо повернення заборгованості за договором № 6272254 про надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту /а.с. 35/, позивачем було надіслано її на адресу ОСОБА_1 19.08.2024. Вказана претензія містить вимогу про погашення заборгованості в сумі 95594,27 грн, яка виникла станом на 01.08.2024 у тридцятиденний строк з моменту її отримання боржницею. Цей документ надісланий за допомогою сервісу "Укрпошта", що підтверджується копіями квитанцій від 19.08.2024 /а.с. 36/ та копією опису вкладення у ційнний лист /а.с. 37/. Доказів отримання відповідачкою ОСОБА_1 цієї претензії суду не надано.
У зв'язку із невиконання умов договору відповідачкою ОСОБА_1 позивач прохає стягнути із неї заборгованість за договором № 6272254 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, від 22.02.2024, у сумі 107440,13 грн та судові витрати по справі у розмірі 3028,00 грн.
Норми права, застосовані судом.
Згідно з вимогами ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до змісту ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно закону, договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Згідно з вимогами ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Частиною 12 ст. 11 Закону України ''Про електронну комерцію'' передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно з вимогами ст. 12 Закону України ''Про електронну комерцію'', якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України ''Про електронний цифровий підпис'' за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Мотивована оцінка аргументів сторін.
Факт існування кредитних відносин між сторонами підтверджується копією договору № 6272254 від 22.02.2024 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, укладеного в електронній формі, підписаного відповідачкою цього ж дня за допомогою одноразового ідентифікатора.
Відповідно до умов вказаного договору відповідачка мала повернути отримані в позику кошти, сплатити відсотки за користування ними, строк дії договору - до 15.02.2027.
Станом на моменту звернення позивача до суду із позовом строк дії договору не закінчився.
Суд вважає, що укладений між сторонами вищевказаний договір є чинним, ніким не оспорений, підлягає виконанню, тобто у цьому випадку слід виходити із презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України) та обов'язковості договору (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, який не спростований відповідачкою, станом на 01.11.2024 остання здійснювала оплату в рахунок погашення тіла кредиту, відсотків за користування ним та нарахованої їй комісії на загальну суму 16018,00 грн, з яких: по тілу кредиту - 7282,80 грн, по відсотках - 2335,20 грн, по комісії - 6400,00 грн.
Згідно з цим розрахунком, за період з 22.02.2024 по 01.11.2024 позивачем нараховано останній до сплати по кредиту 43458,13 грн, з яких: тіла кредиту - 42458,13 грн, відсотків - 14658,13 грн, комісії - 28800,00 грн.
Позивач у зв'язку із частковим виконанням відповідачкою ОСОБА_1 умов договору вважає, що має має право на дострокове стягнення із неї всієї суми заборгованості по кредиту відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Суд не погоджується із таким твердженням позивача з огляду на таке.
Позивачем надано до матеріалів позовної заяви копію претензії, надісланої ним ОСОБА_1 19.08.2024 щодо повернення заборгованості за договором № 6272254 про надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту. Проте, позивачем не надано суду доказів отримання цієї претензії останньою.
Порушення позивачем визначеного порядку надіслання юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами не встановлено, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитним договором. Зазначене вказує на відсутність права у позивача вимагати досторокового погашення суми заборгованості за вищевказаним договором.
До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах: від 14.12.2022 № 347/832/16; від 19.10.2022 № 761/13847/15-ц; від 05.10.2022 № 607/122/15-ц; від 12.05.2022 № 202/5399/16-ц; від 03.05.2022 № 206/3466/18; від 14.04.2022 № 278/1646/15-ц; від 02.02.2022 № 755/11307/17; від 17.01.2022 № 1519/2-4141/11.
Однак, незважаючи на відсутність правових підстав для стягнення достроково всієї суми кредиту, позивач не позбавлений права на стягнення з позичальника простроченої заборгованості, оскільки її виникнення пов'язане з невиконанням останнім умов кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту та відсотків за його користування.
Зазначене свідчить по наявність правових підстав для захисту інтересів кредитора в цій частині шляхом стягнення з боржника на його користь простроченої заборгованості по кредиту.
Щодо стягнення заборгованості за комісією, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Хоча Законом України ''Про споживче кредитування'', який підлягає застосування у цих правовідносинах, і передбачена можливість встановлення сторонами кредитного договору обов'язку позичальника сплачувати певні комісії, у той же час не всі такі комісії є законними.
Правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 стосується нікчемності умов договору про споживчий кредит щодо комісії за обслуговування кредитної заборгованості, якою передбачена оплата інформації про стан кредитної заборгованості яку споживач має право вимагати один раз на місяць безкоштовно та застосування вимог Закону України ''Про споживче кредитування''.
Як убачається з матеріалів справи, умовами договору передбачено, що за обслуговування кредитної заборгованості позичальник щомісяця сплачує комісійну винагороду у розмірі 4 % від суми кредиту, зазначену у п. 1.1 цього договору. Встановлена договором комісійна винагорода сплачується позичальником щомісячно у вищевказаному розмірі у період, встановлений у Додатку № 1 до цього договору, починаючи з 01.03.2024.
При цьому, Договором не регламентовано, за що саме встановлена така комісія. Не було надано до суду і доказів того, що вказана комісія передбачена за надання інформації щодо стану кредиту більше, ніж 1 раз на місяць, як і не було позивачем надано доказів щодо того, що відповідачка зверталася до позикодавця за обслуговуванням кредиту в кількості, яка б надавала можливість встановити за це плату.
На підставі викладеного, суд вважає, що умова про встановлення цієї комісії підпадає під вищезгадані обмеження, відтак є нікчемною.
З наданого розрахунку вбачається, що з 22.02.2024 по 01.11.2024 позивачем нараховано комісію відповідачці в сумі 28800,00 грн, останньою сплачено комісії 6400,00 грн.
За таких умов розмір нарахованої заборгованості за кредитом підлягає зменшенню на суму вказаної комісії, а вимога щодо стягнення заборгованості по комісії задоволенню не підлягає в жодній частині.
Виходячи із того, що на переконання суду, позивач має право на стягнення із відповідачки заборгованості за кредитним договором, яка виникла за період із 22.02.2024 по 01.11.2024, тому заборгованість, нарахована їй поза межами цього періоду, не може бути стягнута, оскільки строк дії договору не закінчився і строк сплати всіх інших платежів не настав.
У зв'язку із цим, суд, здійснивши власні розрахунки, доходить висновку, що із відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача підлягає до стягнення сума заборгованості по сплаті тіла кредиту як різниця між нарахованою заборгованістю та сплачено останньою, яка становить: 43458,13 грн - 16018,00 грн = 27440,13 грн; аналогічно по сплаті відсотків: 14658,13 грн - 7282,80 грн = 7375,33 грн, а всього: 27440,13 грн + 7375,33 грн = 34815,46 грн. Крім того, вказана сума має бути зменшена на розмір сплаченої відповідачкою комісії 6400,00 грн, сплату якої суд визнав нікчемною умовою договору. Отже, загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню із відповідачки становить 34815,46 грн - 6400,00 грн = 28415,46 грн.
За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором № 6272254 від 22.02.2024 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково і з останньої на користь позивача слід стягнути загальну заборгованість по вказаному договору, зокрема непогашену заборгованість по тілу кредиту та по відсотках, в сумі 28415,46 грн.
В іншій частині позовних вимог слід відмовити за їх безпідставністю.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У позовній заяві позивач вказує на те, що ним понесено судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн, сплату яких підтверджено платіжною інструкцією кредитового перерказу коштів № 2686 від 08.11.2024 /а.с. 1/, які прохав стягнути із відповідачки.
Зважаючи на те, що позов задоволено частково, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 26,47 % сплаченого позивачем судового збору на підставі платіжної інструкції від 08.11.2024, тобто 801,51 грн.
У позовній заяві представником позивача заявлено про понесені стороною позивача судові витрати в сумі 10000,00 грн, що складаються із витрат на правничу (правову) допомогу.
На момент ухвалення рішення у справі доказів понесення таких витрат суду не надано, тому питання стягнення цієї частини судових витрат судом не вирішувалося.
Керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 610-612, 1050, 1054, 1082 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-кредитний супермаркет", представник позивача адвокат Крушенівський Роман Олексійович, до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором про надання коштів у позику, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-кредитний супермаркет" заборгованість договором № 6272254 від 22.02.2024 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту в розмірі 28415 (двадцять вісім тисяч чотириста п'ятнадцять) грн 46 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-кредитний супермаркет" 801 (вісімсот одну) грн 51 коп понесених ним і документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансово-кредитний супермаркет" , адреса: м. Київ, вул. Лейпцизька, 16, код ЄДРПОУ 38604217.
Представник позивача: Крушенівський Роман Олексійоваич, адреса: м. Одеса, пр-т. Шевченка, 4Д, оф. 63, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ОД № 003115.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий