Справа № 545/3168/21
Провадження № 2/545/30/25
07.02.2025 Полтавський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді: Стрюк Л.І.
з участю секретаря: Гаврися В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування грошових коштів дійсним,
Позивач у вересні 2021 року звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просив визнати дійсним договір дарування коштів у сумі 250 000 грн, який укладений 18 березня 2019 року між ним та ОСОБА_2 . Свої вимоги мотивував тим, що відповідач є його рідною дочкою. 18 березня 2019 року він між ними у простій письмовій формі укладений договір дарування грошових коштів в сумі 250 000 грн, які остання витратила на придбання житла. Він неодноразово звертався до ОСОБА_2 з приводу нотаріального посвідчення зазначеного договору, проте остання ухиляється від цього. У зв'язку з погіршенням родинних стосунків між ним та донькою виникла необхідність нотаріального посвідчення спірного договору.
Ухвалою суду від 12.05.2022 за клопотанням представника ОСОБА_3 - адвоката Бойченко Ганни Володимирівни залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_3 , оскільки рішення може вплинути на її права та обов'язки щодо однієї із сторін.
Позивач та його представник позов підтримали та просили задовольнити, надавши пояснення, що за змістом аналогічні тим, які викладені у позовній заяві.
Відповідач позов визнала та не заперечувала проти його задоволення.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, та її представник проти позову заперечували, посилаючись на те, що про спірний договір дарування дізналися, коли справа перебувала у провадженні суду. Ні син за життя - ОСОБА_4 , ні невістка - ОСОБА_2 до цього ніколи не згадували про дарування цих коштів. Представник третьої особи зазначила, що позивач, отримуючи незначний дохід у вигляді пенсії, неспроможний був подарувати таку суму дочці. Вважає, що позивач не довів існування будь-яких перешкод щодо нотаріального посвідчення договору. Окрім того, у день ніби-то укладення договору, у якому зазначено місце укладення - м. Полтава, ОСОБА_2 перебувала на роботі у м. Горішні Плавні, що підтверджується табелями обліку робочого часу. Вважає, що договір дарування є фіктивним, з метою вплинути на розподіл спадкового майна.
Заслухавши пояснення сторін, третьої особи, їхніх представників, свідків, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з таких підстав.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 18 березня 2019 року він між ним та його дочкою ОСОБА_2 у простій письмовій формі укладений договір дарування грошових коштів в сумі 250 000 грн, які остання витратила на придбання житла(Т. 1 а.с.4).
Відповідно до документа, названого «договір дарування грошових коштів» та датованого 18 березня 2019 року, ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 у дар грошові кошти в розмірі 250 000,00 грн. У п. 1 «договору» вказано, що гроші ОСОБА_2 має намір витратити для придбання житла.
Розписка складена у простій письмовій формі.
Встановлено, що у провадженні Комсомольського міського суду Полтавської області перебуває цивільна справа за №534/457/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області, Горішньоплавнівської міської ради, Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву", про встановлення факту належності коштів та належності майнових прав. Відповідно до позовної заяви у зазначеній справі, ОСОБА_3 посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син - ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої, окрім іншого, входять кошти/майнові права/право власності на 3/5 частки двокімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1 . Спадщину прийняли: дружина ОСОБА_2 (1/3 частка) та ОСОБА_3 (2/3 частки). Просила встановити факт належності ОСОБА_4 на праві власності коштів в сумі 204 724 грн 12 коп.; встановити факт належності ОСОБА_4 майнових прав в розмірі 3/10 частки інвестування двокімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_3 у порядку спадкування за законом майнові права в розмірі 1/5 частки об'єкта інвестування двокімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_3 у порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_4 , право власності на 1/5 частку квартири за адресою АДРЕСА_1 (Т. 1 а.с.36-39).
Отже, між спадкоємцями виник спір щодо спадкового майна.
Звертаючись до суду, ОСОБА_1 просив визнати дійсним договір дарування грошових коштів на суму 250 000,00 грн, укладений між ним та ОСОБА_2 у простій письмовій формі, посилаючись на те, що сторони договору ухиляються від його нотаріального посвідчення.
Відповідно до статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним у судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.
При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з'ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування частини другої статті 220 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Згідно з частиною п'ятою статті 719 ЦК України договір дарування валютних цінностей фізичних осіб між собою на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Позивач не довів існування обставин, які об'єктивно заважали сторонам договору дарування грошових коштів посвідчити його нотаріально та така можливість втрачена, так само як не довів і обставин ухилення однієї із сторін договору від його нотаріального посвідчення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.01.2021 по справі за № 577/5231/18, від 12 грудня 2018 року у справі за №464/9747/15-ц.
Суд не бере до уваги визнання позову відповідачем, так як це порушує інтереси інших осіб.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки на підставі доказів, поданих сторонами, що були оцінені та перевірені судом, позивачем не доведено факт безповоротного ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину та втрати можливості з будь-яких причин його посвідчити, що є обов'язковими умовами для визнання правочину дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України.
Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 258-260 ЦПК України,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування грошових коштів дійсним- відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя: Л. І. Стрюк