65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"06" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4586/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу №916/4586/24
за позовом: Приватного акціонерного товариства сільськогосподарського підприємства “ЧОРНОМОРСЬКА ПЕРЛИНА» (68162, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, с. Базар'янка, вул. Шевченка, буд. 37, код ЄДРПОУ 00413446)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІТАЛІТІ ВАЙН» (09200, Київська обл., Обухівський р-н, м. Кагарлик, вул. Незалежності, буд. 22, код ЄДРПОУ 38534742)
про стягнення 189487,90 грн., -
Суть спору: Приватне акціонерне товариство сільськогосподарське підприємство “ЧОРНОМОРСЬКА ПЕРЛИНА» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІТАЛІТІ ВАЙН» про стягнення 189487,90 грн., з яких: 149000 грн. заборгованості за договором оренди та 40487,90 грн. пені.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на обставину порушення відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором оренди №1 від 20.12.2022.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/4586/24; визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; роз'яснено сторонам про можливість подання відповідно до ч.7 ст. 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи; запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позовну заяву з доказами направлення позивачу - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та заперечення на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.10.2024 було доставлено відповідачу до його електронного кабінету 21.10.2024, про що свідчить довідка про доставку електронного документу. Відповідно до п.2 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Відтак, господарський суд констатує, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом. За таких обставин судом забезпечено відповідачу можливість на вчинення дій, подання позицій по суті справи під час розгляду справи судом, оскільки судом належним чином повідомлено відповідача про розгляд справи і в такий спосіб забезпечено відповідачу належні процесуальні гарантії для можливості вчинення відповідачем процесуальних дій. Натомість відповідач такою можливістю не скористався.
19.11.2024 за вх.№41738/24 та 29.11.2024 за вх.№43005/24 до суду від позивача надійшли оригінали доданих до позовної заяви документів для огляду, які були оглянуті судом.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 листопада 2023 року №734/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 5 лютого 2024 року №49/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 травня 2024 року №271/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 23 липня 2024 року №469/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року на 90 діб. Указом Президента України від 28 жовтня 2024 року №740/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.
Справа №916/4586/24 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.
Жодних заяв та/або клопотань, пов'язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв'язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.
У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов, з огляду на що суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами в порядку ч.9 ст. 165 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
20.12.2022 між Приватним акціонерним товариством сільськогосподарським підприємством “ЧОРНОМОРСЬКА ПЕРЛИНА» (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Одеський завод класичних вин» (нині - ТОВ “ВІТАЛІТІ ВАЙН») (орендар, відповідач) був укладений договір оренди №1.
Відповідно до п.п. 1.1-1.4 договору в порядку та на умовах цього договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування майно, згідно переліку, який підписується повноважними представниками сторін, скріплюється печатками сторін та є невід'ємною частиною цього договору (додаток 1); предметом оренди за цим договором є: приміщення виноробного комплексу, розташованого за адресою: 68162, Одеська область, Татарбунарський район, село Базар'янка, вулиця Шевченка, будинок №59, що належить орендодавцю на підставі свідоцтва про право власності на комплекс серія САК №077896, виданого Реєстраційною службою Татарбунарського районного управління юстиції в Одеській області 17.07.2014, рішення Державного реєстратора Татарбунарської районної державної адміністрації про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №32327058 від 11 листопада 2016 року, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №300571415 від 21.02.2022; загальна площа нерухомості складає 5065,40 кв.м; кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташований предмет оренди: 5125080200:01:001:0009.
Згідно з п.п. 2.2, 2.3 договору при переданні майна, що орендується, складається акт приймання-передачі (додаток 2), який підписується сторонами; майно, що орендується, вважається переданим в орендне користування з моменту підписання акта прийому-передачі.
За п.п. 3.1-3.3 договору строк орендного користування складає 2 календарних роки 11 місяців з моменту прийняття майна, що орендується, за актом приймання-передачі; у разі належного виконання своїх зобов'язань за цим договором, після спливу строку договору, орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди на новий строк; у разі наявності наміру скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, орендар зобов'язаний повідомити про це орендодавця на протязі одного місяця до спливу строку договору оренди.
У відповідності до п.п. 4.1-4.3 договору розмір орендної плати за орендне користування майном, що орендується, складає 149000 (сто сорок дев'ять тисяч) гривень 00 коп. за місяць, включаючи ПДВ 20%; орендна плата сплачується орендарем шляхом перерахування на рахунок орендодавця щомісяця, не пізніше двадцятого числа місяця, наступного за звітним; у разі, якщо таке число припадає на вихідний або святковий день, орендна плата сплачується не пізніше робочого дня, наступного за днем, що вказано у п. 4.2 цього договору.
Пунктом 7.1 договору передбачено, що орендар бере на себе зобов'язання своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Відповідно до п.п. 8.1, 8.3 договору повернення орендодавцю майна, що орендується, здійснюється на підставі акту передання-приймання, який підписується сторонами; орендар повертає орендодавцю орендоване майно у термін, не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дати закінчення терміну дії цього договору відповідно до умов п.2.3 цього договору.
За п.9.2 договору за порушення орендарем строків сплати орендної оплати (п.4.2 цього договору), орендарем сплачується орендодавцю пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, за весь період прострочення.
Згідно з п.10.1 договору цей договір діє з 20 грудня 2022 року до 20 листопада 2025 року.
Додаток №1 до договору визначає перелік майна, що передається в оренду.
20.12.2022 між Приватним акціонерним товариством сільськогосподарським підприємством “ЧОРНОМОРСЬКА ПЕРЛИНА» (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Одеський завод класичних вин» (нині - ТОВ “ВІТАЛІТІ ВАЙН») (орендар, відповідач) підписаний акт прийому-передачі до договору №1 від 20.12.2022, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення виноробного комплексу, загальною площею 5065,4 кв.м, розташованого за адресою: 68162, Одеська область, Татарбунарський район, село Базар'янка, вулиця Шевченка, будинок №59.
В матеріалах справи наявний підписаний обома сторонами акт надання послуг №244 від 30.09.2023 до договору №1 від 20.12.2022 на суму 149000 грн. Окрім того, в матеріалах справи наявний рахунок №9 від 30.09.2023 до договору №1 від 20.12.2022 на суму 149000 грн.
Несплата відповідачем заборгованості за договором оренди №1 від 20.12.2022 стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача основного боргу та пені.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов?язаної сторони виконання її обов'язку.
За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ч.3 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Господарський суд зазначає, що відповідачем у справі є Товариство з обмеженою відповідальністю “ВІТАЛІТІ ВАЙН» (09200, Київська обл., Обухівський р-н, м. Кагарлик, вул. Незалежності, буд. 22, код ЄДРПОУ 38534742). Разом з тим, під час укладення договору оренди №1 від 20.12.2022 відповідач мав назву - ТОВ “Одеський завод класичних вин» із місцем реєстрації - м. Татарбунари, Одеська область. Так, предметом договору оренди, що визначено договором, є: приміщення виноробного комплексу, розташованого за адресою: 68162, Одеська область, Татарбунарський район, село Базар'янка, вулиця Шевченка, будинок №59.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги положення ч.3 ст. 30 ГПК України, з урахуванням того, що предметом спірного договору є майно (приміщення), що знаходиться в Одеській області, господарський суд виходить з того, що вирішуючи питання стосовно підсудності даної справи, суд дійшов висновку, що дана справа підсудна Господарському суду Одеської області.
За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов?язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
У відповідності до ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як єдині майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання. Оренда структурних підрозділів державних та комунальних підприємств не повинна порушувати виробничо-господарську цілісність, технологічну єдність даного підприємства. Законом може бути встановлено перелік державних та комунальних підприємств, єдині майнові комплекси яких не можуть бути об'єктом оренди. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Оцінка об'єкта оренди здійснюється за відновною вартістю, крім об'єктів оренди державної та комунальної власності, оцінка яких здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря. Реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов?язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Салов проти України» від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Господарський суд зазначає, що за умовами договору оренди №1 від 20.12.2022 відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату шляхом перерахування на рахунок орендодавця щомісяця, не пізніше двадцятого числа місяця, наступного за звітним.
Проаналізувавши наявні матеріали справи, врховуючи вищевстановлені судом обставини, господарський суд дійшов висновку, що відповідач в порушення вищевказаних норм законодавства та умов договору оренди №1 від 20.12.2022 несвоєчасно та не в повному обсязі здійснив оплату за оренду майна на суму 149000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актом надання послуг №244 від 30.09.2023 (підписаний обома сторонами), рахунком №9 від 30.09.2023 та відповідачем не спростовано, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів сплати заявленої до стягнення суми заборгованості, а тому господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства сільськогосподарського підприємства “ЧОРНОМОРСЬКА ПЕРЛИНА» про стягнення з відповідача 149000 грн. заборгованості є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Іншого відповідачем не доведено.
Щодо заявленої до стягнення пені, господарський суд вказує наступне.
Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
У ч.6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
За ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Сплата відповідачем пені передбачена п.9.2 договору (за порушення орендарем строків сплати орендної оплати (п.4.2 цього договору), орендарем сплачується орендодавцю пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, за весь період прострочення). Позивачем у позовній заяві зазначено, що з врахуванням умов договору №1 від 20.12.2022 та норм чинного законодавства, за період з 21.10.2023 до 01.10.2024 розраховано розмір пені, яка становить 40487,90 грн. Тобто, позивачем визначено період нарахування пені з 21.10.2023 по 01.10.2024 (більше ніж 6 місяців).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 по справі №911/952/22 вказала, що застосування в тексті господарського договору формулювання “за кожен день прострочення» не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує її механізм визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором. Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений частиною шостою статті 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором.
Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що умовами п.9.2 договору, зокрема, фразою “за весь період прострочення», сторони узгодили збільшення строку нарахування пені, а тому позивачем правомірно здійснено нарахування пені з 21.10.2023 по 01.10.2024, з урахуванням також того, що як станом на 01.10.2024, так і станом на дату постановлення рішення, в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем заборгованості, на яку позивачем нараховано пеню.
Враховуючи факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань у вигляді несплати орендної плати, позивачем правомірно застосовано до відповідача відповідальність у вигляді нарахування пені. Встановивши вірність розрахунків за визначений позивачем період та відповідність вимогам чинного законодавства та умовам договору, враховуючи встановлення судом факту неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, а також приймаючи до уваги не надання відповідачем контррозрахунків нарахованих сум, господарський суд дійшов висновку про правомірність, підставність та необхідність задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства сільськогосподарського підприємства “ЧОРНОМОРСЬКА ПЕРЛИНА» про стягнення з відповідача 40487,90 грн. пені.
Іншого відповідачем не доведено.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства сільськогосподарського підприємства “ЧОРНОМОРСЬКА ПЕРЛИНА» задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІТАЛІТІ ВАЙН» (09200, Київська обл., Обухівський р-н, м. Кагарлик, вул. Незалежності, буд. 22, код ЄДРПОУ 38534742) на користь Приватного акціонерного товариства сільськогосподарського підприємства “ЧОРНОМОРСЬКА ПЕРЛИНА» (68162, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, с. Базар'янка, вул. Шевченка, буд. 37, код ЄДРПОУ 00413446) 149000 /сто сорок дев'ять тисяч/ грн. заборгованості, 40487 /сорок тисяч чотириста вісімдесят сім/ грн. 90 коп. пені та 2422 /дві тисячі чотириста двадцять дві/ грн. 40 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 06 лютого 2025 р.
Суддя Ю.С. Бездоля