27 січня 2025 року Справа № 915/925/24
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Шараєвої М.В.,
представника позивача: Шорстова О.Ю. (в режимі ВКЗ),
представник відповідача: Сурікової І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго»,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія»,
про: стягнення 3660764,48 грн - 3% річних та 6037995,53 грн інфляційних втрат,-
Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія» грошові кошти в загальній сумі 149447836,40 грн, з яких: 144483100,81 грн - основний борг за надані у січні - червні 2024 року по договору №0221-02024-ПП від 01.01.2024 послуги з передачі електричної енергії, 2847996,77 грн - інфляційні втрати, 2116738,82 грн - 3% річних.
Ухвалою суду від 12.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 25.09.2024.
Відповідач у відзиві визнає вимоги позивача в частині заборгованості за надані послуги передачі електричної енергії, однак вказує, що така заборгованість виникла у відповідача з об'єктивних причин, які відбувались в результаті нестабільного стану на ринку електричної енергії, а також негативними подіями для всієї країни - збройна агресія Російської Федерації проти України, настання яких знаходиться поза волею відповідача.
Також, у відзиві відповідач просить суд зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат на 99%.
Позивач у відповіді на відзив заперечує проти зменшення розміру 3% річних та інфляційних витрат.
25.09.2024 судом відкладено підготовче засідання на 24.10.2024 за відповідним клопотанням відповідача.
23.10.2024 від позивача до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» грошові кошти в загальній сумі 279092248,56 грн, з яких: 269393488,55 грн - основний борг за надані по договору №0221-02024-ПП від 01.01.2024 послуги з передачі електричної енергії, 3660764,48 грн - 3% річних, 6037995,53 грн - інфляційні втрати.
У своїй заяві позивач зазначав, що станом на 23.10.2024 відповідачем погашено суму боргу у розмірі 81500000,0 грн, однак несплаченою залишилась заборгованість за наданні послуги у розмірі 62983100,81 грн (144483100,81 грн - 81500000,0 грн). У зв'язку з цим позивач просив закрити провадження у справі №915/925/24 в частині стягнення основного боргу у сумі 81500000,0 грн.
При цьому, позивач вказував, що розрахунки за надані послуги з передачі електричної енергії у липні - вересні 2024 року відповідач не здійснював, внаслідок чого станом на 23.10.2024 за ним утворилась заборгованість за наданні послуги у зазначений період (з урахуванням сальдування за актами коригування) у сумі 206410387,74 грн. З урахуванням залишку заборгованості за надані послуги у січні - червні 2024 року, загальна заборгованість за спірним договором станом на 23.10.2024 складає 269393488,55 грн (206410387,74 грн + 62983100,81 грн).
У підготовчому засіданні 24.10.2024 судом оголошено перерву до 25.11.2024.
25.11.2024 розгляд справи не відбувся, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення судового засідання, у Миколаївській області та місті Миколаєві тривала повітряна тривога.
Ухвалою суду від 25.11.2024 розгляд справи призначено на 23.12.2024.
20.12.2024 від позивача до суду надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення 87774830,34 грн основного боргу, у зв'язку з його сплатою в цій частині, та подальшого розгляду справи в частині позовних вимог, що залишилися не оплаченими, а саме: 181618658,21 грн основного боргу, 3660764,48 грн - 3% річних та 6037995,53 грн інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 23.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.01.2025.
23.01.2025 від позивача до суду надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення 181618658,21 грн основного боргу, у зв'язку з його сплатою, та подальшого розгляду справи в частині позовних вимог, що залишилися не оплаченими, а саме: 3660764,48 грн - 3% річних, 6037995,53 грн - інфляційні втрати.
Ухвалою суду від 27.01.2025 задоволено заяву позивача та закрито провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору в частині стягнення 350893488,55 грн основного боргу.
Таким чином, судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача 3660764,48 грн - 3% річних та 6037995,53 грн інфляційних втрат, нарахованих на зобов'язання відповідача по спірному договору №0221-02024-ПП від 01.01.2024 за січень - вересень 2024 року.
В ході розгляду справи та в судовому засіданні 27.01.2025 представники сторін підтримували висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.
У судовому засіданні 27.01.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
01.01.2024 між Приватним акціонерним товариством “Національна енергетична компанія “Укренерго», як оператором системи передачі, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія», як користувачем системи передачі, шляхом підписання заяви-приєднання укладено договір №0221-02024-ПП про надання послуг з передачі електричної енергії (далі - Договір).
Відповідно до п.п.1.1, 1.2 Договору, такий договір є публічним, укладається сторонами з урахуванням ст.ст.633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до умов цього договору згідно із заявою-приєднання. Умови договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №309, та є однаковими для всіх споживачів.
За умовами п.2.1 Договору, оператор взяв на себе зобов'язання надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а користувач взяв зобов'язання здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.
Згідно п.6.1 Договору, розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць.
Відповідно до п.6.2 Договору, користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із такою системою платежів і розрахунків:
- 1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;
- 2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;
- 3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.
Плановий обсяг послуги, що використовується для розрахунку планової вартості послуги, визначається на підставі даних АКО за кожну декаду розрахункового періоду.
Згідно п.6.4. Договору, користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.
Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в системі управління ринком, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені правилами ринку.
Оплату вартості послуги після коригування обсягів та вартості послуг користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно) або акт приймання-передачі послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).
Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням сервісу) або надає користувачу два примірники акта приймання-передачі послуги та/або акта коригування до актів приймання-передачі послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання користувачем.
Пунктом 6.5 Договору встановлено, що у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий період актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначені в акті приймання-передачі послуги вартість та/або фактичний обсяг послуги шляхом направлення ОСП (АКО) та ППКО повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов'язання у встановлений цим договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.
У разі підтвердження розбіжностей ППКО надає АКО актуальні дані для здійснення врегулювання. Врегулювання розбіжностей здійснюється в терміни та відповідно до вимог Правил врегулювання (Додаток 10 до Правил ринку). Результати зміни обсягів наданої послуги відображаються в акті коригування.
Згідно п.10.3 Договору, рахунки, акти приймання-передачі, акти коригування до актів приймання-передачі послуги, акти звірки розрахунків наданої послуги, повідомлення вважаються отриманими стороною:
- у день їх доставки кур'єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, яка підписується його уповноваженим представником;
- у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції.
Електронний документ, який направляється стороною на виконання цього договору через сервіс, вважається одержаним іншою стороною з моменту набуття документом статусу "Доставлено" у сервісі.
Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, створює права та обов'язки для сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичному документу, який міг би бути створений однією зі сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.
Відповідно до п.10.4 Договору, будь-які документи, що створюються/укладаються сторонами під час виконання цього договору (у тому числі акт приймання-передачі послуги або акт коригування до акта приймання-передачі послуги), можуть бути підписані сторонами як у паперовій формі шляхом проставляння власноручного підпису уповноваженої особи на час тимчасового не функціонування сервісу, про що ОСП зобов'язаний повідомити на своєму офіційному веб-сайті, так і в електронній формі з використанням електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено законом) за допомогою сервісу, який забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та знаходиться в мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/. Один документ повинен бути підписаний обома сторонами у один і той самий спосіб (в залежності від форми документу).
Згідно п.10.5 Договору, для забезпечення електронного документообігу сторони зобов'язуються здійснити реєстрацію в сервісі та дотримуватись правил та інструкції користування сервісом, які ним передбачені.
На підставі Договору протягом січня - вересня 2024 року, оператор системи передачі здійснював передачу електричної енергії користувачу, що підтверджується підписаними сторонами актами приимання-передачі послуг.
За розрахункові періоди січня - вересня 2024 року сторонами були підписані такі акти приймання-передачі послуг №ПРА-0001763 від 31.01.2024 за січень 2024 року на суму 103959706,40 грн; №ПРА-0002282 від 29.02.2024 за лютий 2024 року на суму 91379961,98 грн; №ПРА-0002835 від 31.03.2024 за березень 2024 року на суму 92888535,43 грн; №ПРА-0003353 від 30.04.2024 за квітень 2024 року на суму 71412864,04 грн; №ПРА-0003866 від 31.05.2024 за травень 2024 року на суму 70005366,28 грн; №ПРА-0004386 від 30.06.2024 за червень 2024 року на суму 63978704,16 грн; №ПРА-0004922 від 31.07.2024 за липень 2024 року на суму 69825802,38 грн; №ПРА-0005461 від 31.08.2024 за серпень 2024 року на суму 70677846,86 грн; №ПРА-0006045 від 30.09.2024 за вересень 2024 року на суму 64434956,06 грн.
Також сторонами протягом травня - жовтня 2024 року здійснено врегулювання та підписані акти коригування за попередні розрахункові періоди, які сальдуються при здійсненні поточних розрахунків, а саме акт-коригування №ПРА_К-0004089 від 30.05.2024 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0001763 від 31.01.2024 за яким суму зменшено на 3853393,27 грн; акт коригування №ПРА_К-0004748 від 13.06.2024 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0002282 від 29.02.2024 за яким суму зменшено на 138698,25 грн; акт коригування №ПРА_К-0005473 від 25.06.2024 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0002835 від 31.03.2024 за яким суму збільшено на 169096,95 грн; акт коригування №ПРА_К-0006115 від 04.07.2024 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0003353 від 30.04.2024 за яким суму зменшено на 1307540,32 грн; акт коригування №ПРА_К-0006614 від 09.07.2024 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0003866 від 31.05.2024 за яким суму збільшено на 1579553,0 грн; акт коригування №ПРА_К-0007548 від 21.10.2024 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0004922 від 31.07.2024 за яким суму зменшено на 107770,56 грн.
За приписами ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента, визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За загальними приписами ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до положень ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач стверджує, а відповідач не спростовує, що розрахунки за надані по спірному договору протягом січня - вересня 2024 року послуги з передачі електричної енергії відповідач здійснював несвоєчасно та не у повному обсязі.
За прострочення з виконання грошового зобов'язання протягом січня - вересня 2024 року за спірним договором позивачем на підставі ч.2 ст.625 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3660764,48 грн - 3% річних та 6037995,53 грн інфляційних втрат.
Розрахунок таких вимог знаходиться в матеріалах даної справи.
Судом перевірено розрахунки 3% річних, інфляційних втрат та встановлено, що такі розрахунки є арифметично та методологічно вірними.
У відзиві на позов відповідач, посилаючись на необхідність дотримання принципу справедливості та розумного балансу між інтересами боржника та кредитора, а також правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №902/417/18, з метою недопущення стягнення із боржника надмірних грошових коштів, просить суд зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат на 99%.
В обґрунтування такого клопотання, відповідач посилається на наступне:
- заборгованість за надані послуги передачі електричної енергії у спірний період виникла у відповідача з об'єктивних причин, які відбувались в результаті нестабільного стану на ринку електричної енергії та негативними подіями для всієї країни - збройна агресія Російської Федерації проти України, настання яких знаходиться поза волею відповідача;
- послуга з передачі електричної енергії входить до складу ціни на електричну енергію для побутових споживачів. Оскільки реальна ринкова ціна електричної енергії значно вища за фіксовану, що встановлена для побутових споживачів, відповідач в статусі постачальника універсальних послуг надає послугу із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів ДП «Гарантований покупець» з подальшою компенсацією вартості своїх послуг гарантованим покупцем. Станом на 01.08.2024 заборгованість ДП «Гарантований покупець» перед відповідачем становить 205079177,73 грн;
- послуга з передачі електричної енергії фактично надається позивачем споживачам, які сплачують її через постачальника універсальних послуг за фактично спожиту електричну енергію, тоді як постачальник (відповідач) має здійснювати оплату цієї послуги оператору системи (позивачу) за споживачів наперед плановими платежами. При таких обставинах спостерігається значний касовий розрив, який об'єктивно призводить до затримки оплати вказаної послуги.
Позивач у відповіді на відзив заперечує проти зменшення розміру 3% річних та інфляційних витрат обґрунтовуючи такі заперечення тим, що суд позбавлений можливості зменшити суму інфляційних втрат та відсотків річних, які нараховані позивачем у мінімальному розмірі, визначеному ч.2 ст.625 ЦК України, а також, що відповідачем не було надано на підтвердження свого скрутного фінансового стану звіт про фінансові результати за 1-й квартал 2024 року або будь-які інші докази з яких би вбачалось про його скрутне фінансове становище (квартальні, піврічні фінансові звіти та баланси відповідача за 1-й квартал 2024 року, звіт про фінансові результати, звіт про рух та залишок грошових коштів на рахунках товариства), однак таких документів відповідач не надав. Водночас, позивач надав суду звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 6 місяців 2024 року де чистий збиток від діяльності ПрАТ «НЕК «Укренерго» складає 9141488000 грн.
Щодо зменшення розміру інфляційних витрат, суд зазначає наступне.
Враховуючи положення ст.625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, котрі нараховуються незалежно від вини боржника.
Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу в ст.625 ЦК України.
Суд вважає, що порушення відповідачем умов спірного договору щодо оплати вартості наданих послуг є підставою для нарахування визначених ст.625 ЦК України інфляційних втрат, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.
Подібних правових позицій дійшов Верховний Суд у постановах від 20.06.2018 у справі №913/869/14, від 05.07.2019 у справі №905/600/18, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 14.01.2020 у справі №924/532/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 та від 22.09.2020 у справі №918/631/19, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
За такого, суд не вбачає правових підстав для звільнення відповідача від обов'язку сплати позивачу інфляційних втрат за порушення грошового зобов'язання по спірному договору шляхом їх зменшення.
Щодо зменшення розміру 3% річних, суд зазначає наступне.
Як зазначалось вище, відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №922/4400/17.
Відповідно до ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Водночас, за змістом ст.625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.19 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).
Передбачене ч.2 ст.625 ЦК України нарахування трьох відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц (провадження №14-446цс18) та №464/3790/16-ц (провадження №14-465цс18).
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18). Визначені ч.2 ст.625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Отже, проценти та інфляційні нарахування, передбачені ст.625 ЦК України, не є штрафними санкціями.
За приписами ч.3 ст.509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч.1 ст.627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Судом враховано висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, в якій зазначено, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.
Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 виходила з критеріїв розумності, справедливості та пропорційності, з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, адже не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання.
Суд вважає, що застосування судами обмежень свободи договору носить винятковий характер, а виключність випадку для зменшення судом розміру процентів річних, нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України, має бути підтверджена встановленими судами дійсно надзвичайними обставинами.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31.05.2023 у справі №914/2453/21, від 20.02.2023 у справі №910/15411/21, від 07.03.2023 у справі №910/17556/21, від 18.01.2024 у справі №914/2994/22 та від 15.06.2023 у справі №921/94/21.
Разом з тим, з урахуванням обставин даної справи, суд не вбачає винятковості випадку та, як наслідок, правових підстав для зменшення розміру 3% річних з урахуванням критеріїв розумності, справедливості та пропорційності, оскільки, обставини очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних відсутні, розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом.
Так, судом враховано, що відповідачем на підтвердження свого скрутного фінансового стану не було надано жодних доказів, з яких би вбачалось таке його скрутне фінансове становище (квартальні, піврічні фінансові звіти та баланси відповідача, зокрема за 1-й квартал 2024 року, звіт про фінансові результати, звіт про рух та залишок грошових коштів на рахунках товариства), натомість, позивач надав суду звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 6 місяців 2024 року, з якого вбачається, що збиток від діяльності ПрАТ «НЕК «Укренерго» складає 9141488000 грн.
До того ж, судом прийнято до уваги, що у даній справі позивачем взагалі не нараховувались штраф та пеня, з урахуванням чого та з огляду на вищенаведені фактичні обставини, суд вважає, що відсотки річних, розраховані за встановленою у статті 625 ЦК України ставкою у розмірі 3%, у спірному випадку не можна розцінювати як такі, що порушують принципи розумності, справедливості та пропорційності.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3660764,48 грн - 3% річних та 6037995,53 грн інфляційних втрат.
Щодо розподілу судових витрат, суд вказує наступне.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача.
Оскільки судом закрито провадження у даній справі в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 350893488,55 грн основного боргу у зв'язку з відсутністю предмету спору та судом розглядалися вимоги в частині стягнення 9698760,01 грн, з яких: 3660764,48 грн - 3% річних та 6037995,53 грн інфляційних втрат, суд вважає, що позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 825035,86 грн судового збору із розрахунку: 9698760,01 грн х 847840,0 грн / 360592248,56 грн; а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 22804,14 грн судового збору (виходячи з розрахунку: 847840,0 грн - 825035,86 грн).
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія» на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» 3660764,48 грн - 3% річних, 6037995,53 грн інфляційних втрат та 22804,14 грн судового збору.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 06.02.2025.
Суддя М.В.Мавродієва