Справа № 541/487/25
Провадження № 1-кс/541/137/2025
Іменем України
07 лютого 2025 рокум.Миргород
Слідчий суддя Миргородського міськрайонного суду Полтавської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваної ОСОБА_4 ,
захисника підозрюваної ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Миргородського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо підозрюваної:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Бухуни Миргородського району Полтавської області, українки, громадянки України, не працюючої, заміжньої, проживаючої та адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 117 КК України,
встановив:
07 лютого 2025 року до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області надійшло клопотання слідчого СВ Миргородського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області ОСОБА_6 , погоджене заступником керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо підозрюваної ОСОБА_4 .
З клопотання та наданих матеріалів кримінального провадження вбачається наступне.
У денний час близько 07 години 30 хвилин 31 січня 2025 року, ОСОБА_4 , разом з чоловіком ОСОБА_8 , матір'ю чоловіка ОСОБА_9 та бабусею чоловіка ОСОБА_10 , з якими спільно проживає протягом одного місяця, знаходилася за місцем проживання в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та відчула фізіологічні симптоми, характерні для початку пологів.
Достеменно знаючи про свою вагітність, будучи вагітною не менш як на 37-38 тижні внутрішньоутробного розвитку, свідомо приховуючи зазначений факт від оточуючих, у відповідності до наказу МОЗ України № 417 від 15.07.2011 «Про організацію амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги в Україні» не перебувала на відповідному обліку у лікарів, періодичні медичні обстеження у зв'язку з вагітністю не проходила, ОСОБА_4 прийняла рішення за кваліфікованою медичною допомогою у зв'язку з пологами не звертатися, народжувати самостійно, відчувши за станом здоров'я настання фізіологічного процесу народження дитини (пологів) та направилася до приміщенні котельні для народження дитини.
Перед початком настання фізіологічного процесу пологів у ОСОБА_4 була реальна можливість звернутися до медичного закладу в момент настання пологів, однак вона прийняла рішення народити дитину без надання кваліфікованої медичної допомоги. Знаходячись у котельні ОСОБА_4 самотужки, без втручання сторонніх осіб під час фізіологічних пологів самостійно народила новонароджену, доношену, життєздатну, зрілу дитину чоловічої статі без вад розвитку несумісними із життям, вагою 2 кілограма 470 грамів, довжиною тіла 47 сантиметрів. В момент виходу з пологових шляхів дитина випала у пластикове відро чорного кольору. Незважаючи на те, що пологи були болісними та тривалими (відбувалися кілька десятків хвилин), на фізичний стан ОСОБА_4 вони суттєво не вплинули: породілля мала фізичну можливість безперешкодно пересуватись. За такого фізичного стану ОСОБА_4 власноруч розірвала пуповину, яка з'єднувала новонароджену дитину з плацентою (за рахунок прикладення значної механічної сили рук уздовж пуповини, тобто шляхом її розтягнення). Одразу після природного виходу дитини з пологових шляхів, діючи з умислом на позбавлення життя своєї новонародженої дитини, маючи на те реальну можливість, свідомо не забезпечила належних умов пологів та догляду за новонародженою дитиною, в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», Конституції України, згідно з якою кожен має право на життя та в порушення вимог ч. 2 ст. 150 СК України, згідно з якою на матір покладено обов'язки піклуватися про здоров'я своєї дитини, діючи за раптово виниклим умислом направленим на її вбивство, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій та їх наслідки, приховавши факт народження дитини, з метою доведення злочинного наміру до кінця, з мотивів безвідповідального ставлення до права на життя новонародженої дитини, особисто створила ситуацію, за якої новонароджена дитина потрапила у середовище, в якому дихання неможливе: безпосередньо через дії ОСОБА_4 за її рішенням, а саме закрила тіло новонародженої дитини мокрим одягом, чим обмежила доступ повітря дитині, позбавивши тим самим її можливості самостійно дихати, внаслідок чого настала смерть дитини, тобто умисно вбила свою новонароджену дитину одразу після пологівпри цьому усвідомлюючи, що перекривала доступ дитині до кисню, у зв'язку з чим новонароджена дитина не змогла б вижити.Зачекавши деякий час та остаточно переконавшись, що дитина більше не рухається і не кричить, тобто не подає ознак життя, ОСОБА_4 самостійно покинула місце вчинення кримінального правопорушення, чим довела злочинний умисел до кінця.Відповідно до лікарського свідоцтва про перинатальну смерть №1 від 03.02.2025 смерть новонародженої дитини ОСОБА_11 настала внаслідок асфіксії.
Таким чином, своїми умисними та протиправними діями, які виразилися в умисному вбивства матір'ю своєї новонародженої дитини, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 117 КК України.
04.02.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст.117 КК України. Строк досудового розслідування до 04.04.2025.
За вказаним фактом розпочато досудове розслідування, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120251705500000108 від 31.01.2025 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 117 КК України,
Підставою застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_4 згідно ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ст. 117 КК України, яке є не тяжким злочином, за який передбачено покарання на строк до п'яти років позбавлення волі, а також наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - ризики переховування від органів досудового розслідування та/або суду, знищення переховування речей, будь-яких інших речових доказів, шо мають істотне значення для досудового розслідування, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.
ОСОБА_4 , може ухилятися від слідства та суду, що унеможливіть своєчасне виконання процесуальних рішень та призначення їй покарання за скоєне кримінальне правопорушення, оскільки має закордоний паспорт, не має постійного місця роботи, законних джерел для існування , майном у значних розмірах не володіє, а отже, таким чином, відсутні міцні фактори, які могли б попередити спроби переховування підозрюваної,. що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризик впливу на свідків, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що досудове слідство ще триває , проводиться та встановлюються ряд свідків, а саме мешканців АДРЕСА_2 , у тому числі сусіди за місцем проживання підозрюваної, які будуть допитані з метою встановлення усіх обставин вчинення злочину.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної та виконання покладених на неї судом обов'язків, тому слідчий просив застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Під час судового засідання прокурор підтримав клопотання з викладених в ньому підстав, просив його задовольнити та обрати щодо підозрюваної ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Прокурор уточнила, що покладений обов'язок не спілкуватися зі свідками стосується всіх свідків, крім свідків, які є членами сім'ї ОСОБА_4 , в якій вона проживає.
Підозрювана не заперечувала проти задоволення клопотання
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання, просив цілодобовий домашній арешт застосувати з обмеженнями, а саме дозволити відвідувати лікарські заклади та соціальні заклади ( за потреби), зауважив, що цілодобовий домашній арешт передбачає заборону виїзду за межі Полтавської області.
Вислухавши думку прокурора, пояснення підозрюваної та її захисника, дослідивши документи, додані до клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту підозрюваній ОСОБА_4 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Витяг з кримінального провадження № 120251705500000108 свідчить про те, що відомості про вчинення кримінальних правопорушень були внесені до ЄРДР 31.01.2024 року з правовою кваліфікацією за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 117 КК України.
04 лютого 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 117 КК України.
Причетність ОСОБА_4 до вчинення зазначеного кримінального правопорушення доводиться зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколом проведення обшуку від 31.01.2025 за місцем вчинення злочину, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено ряд речових доказів зі слідами РБК; протоколом огляду місця події від 31.01.2025, в приміщені Шишацької ЛІЛ в ході якого виявлено труп новонародженої дитини чоловічої статті; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ; протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_9 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ; протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_10 ; лікарським свідоцтвом про перенатальну смерть від 03.02.2025 № 1 новонародженої дитини, смерть якої настала внаслідок асфіксії; протоколом обшуку від 28.06.2023 за місцем проживання ОСОБА_12 ; протоколом обшуку від 28.06.2023 у автомобілі ВАЗ 2106 д.н.з. НОМЕР_1 ; висновок експерта №СЕ-19/117-23/11644-НЗПРАП від 31.07.2023; висновок експерта №СЕ-19/117-23/11635-НЗПРАП від 17.07.2023; висновок експерта №СЕ-19/117-23/11636-НЗПРАП від 15.08.2023;висновок експерта №СЕ-19/117-23/11643-НЗПРАП від 18.08.2023; висновок експерта №СЕ-19/117-23/11642-НЗПРАП від 04.08.2023; висновок експерта №СЕ-19/117-23/11640-НЗПРАП від 03.08.2023; висновок експерта №СЕ-19/117-23/11637-НЗПРАП від 17.08.2023; показаннями потерпілих та свідків.
Згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до вимог ст. ст. 177, 178 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним умов застосування запобіжних заходів, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності зазначених вище обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу підозрюваній ОСОБА_4 суд враховує, що вона підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 117 КК України, яке є не тяжким злочином, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, не має постійного офіційного місця роботи, має закордонний паспорт, має постійне місце проживання, має на утримання трьох малолітніх і одну неповнолітню дитину, її вік та стан здоров'я дозволяють застосувати домашній арешт.
Слідчий суддя оцінюючи сукупність встановлених судом обставин, а саме: вагомість наявних доказів в обґрунтування підозри ОСОБА_4 у вчинені злочину, тяжкість покарання, що загрожує їй в разі визнання винуватою у вчиненні даного кримінального правопорушення; ті обставини, що обвинувачена не має постійного місця робити та офіційних джерел отримання прибутку, приходить до висновку, що застосування більш м'яких запобіжних заходів неможливе, а тому застосовує до останнього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладанням обов'язків, передбачених в ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 94, 176-178, 181, 193, 194, 196, 198, 205 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СВ Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту в межах строку досудового розслідування, тобто до 04 квітня 2025 року.
Заборонити ОСОБА_4 залишати своє житло за адресою: АДРЕСА_1 , окрім випадків відвідування медичних та соціальних закладів ( за потреби).
У відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
-прибувати за викликом слідчого, прокурора, слідчого судді, суду у визначений ними час;
-утримуватися від спілкування із свідками в цьому кримінальному провадженні, за винятком свідків, які є членами її родини;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон.
Копію цієї ухвали вручити підозрюваному та направити для виконання до Миргородського РВП ГУНП України в Полтавській області.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, однак відповідно до положень ст. 205 КПК України ця ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддяОСОБА_1