Провадження № 2/537/87/2025
Справа № 536/2621/23
29.01.2025 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді - Хіневича В.І., за участю секретаря судового засідання - Бакай М.С., представника позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці, за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про оспорювання батьківства та виключення запису про батька з актового запису про народження дитини,
встановив:
20.12.2023 року до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області надійшла за підсудністю з Кременчуцького районного суду Полтавської області позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , про оспорювання батьківства та виключення запису про батька з актового запису про народження дитини.
Згідно позовної заяви ОСОБА_3 просить суд виключити з актового запису №617 від 07.10.2013 року про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Кременчуцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області відомості про батька ОСОБА_3 , як батька. Судові витрати просить покласти на відповідача.
В обґрунтуванні позову вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_6 (після укладення шлюбу - ОСОБА_7 ) народився син ОСОБА_5 . Під час народження ОСОБА_5 в актовому записі про народження дитини у графі батько було пусто. На той час, як йому відомо, відповідачка не перебувала у шлюбі.
У червні 2015 році, коли ОСОБА_5 було два роки, він, ОСОБА_3 познайомився в Абхазії зі своєю майбутньою дружиною ОСОБА_4 . Відносини між ними складалися добре та 27 лютого 2016 року вони вирішили зареєструвати шлюб. Позивач познайомився із сином відповідачки та почали проживати усі разом, однією сім'єю. Між ним та сином ОСОБА_5 склалися батьківські відносини. У зв'язку з цим відповідачка запропонувала йому визнати своє батьківство, адже сторони уклали шлюб та проживали разом. Він погодився із дружиною та подав із нею заяву про визнання батьківства відносно дитини ОСОБА_5 до Кременчуцького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області.
19.10.2016 року було видано повторне свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 Кременчуцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, в якому вже внесено відомості про батька дитини та змінено по батькові дитини на « ОСОБА_5 ».
Відповідно до листа відділу державної реєстрації актів цивільного стану і у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області від 14.09.2023 р. за № 740/20.13-027 заява про визнання батьківства була знищена в установленому законодавством порядку, в зв'язку з закінченням терміну зберігання (5 років).
Однак, перший шлюб між сторонами тривав не довго та 09.11.2018 року за заявою відповідачки Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області виніс рішення за № 537/3833/18, яким шлюб між сторонами було розірвано. У даному судовому рішенні було встановлений факт, що між сторонами спільних дітей немає.
Згодом сторони знову почали проживати разом, вести спільне господарство та уклали шлюб в друге, а саме в серпні 2021 року. Шлюб тривав не довго, 13.02.2023 року за заявою відповідачки Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області виніс рішення за № 537/2654/22, яким шлюб між сторонами було розірвано. Цим же рішенням було присуджено позивачу сплату аліментів на користь відповідачки на утримання сина у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06.10,2022 і до досягнення дитиною повноліття.
Однак, батьківські відносини, які склалися ще у 2016 році між позивачем та сином відповідачки припинилися. ОСОБА_5 проживає разом із своєю матір'ю окремо від позивача та не підтримує жодних сімейних стосунків з ним.
Підтвердити те що він не являється біологічним батьком дитини також може сама відповідачка, її матір ОСОБА_8 , брат позивача ОСОБА_3 та мати позивача ОСОБА_9 . Також свідки можуть підтвердити те, що на час народження ОСОБА_5 сторони не були знайомі.
25.12.2023 року ухвалою суду означену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.
24.01.2024 року ухвалою суду залучено у до часті у розгляді даної справи, як співвідповідача - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Витребувано у Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції інформацію про те хто був записаний батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на час його народження та видачі первинного свідоцтва про народження (копію первісного актового запису про народження). Ухвалено викликати до суду та допитати, як свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 . Долучено до матеріалів справи письмові докази, згідно клопотання від 04.01.2024 року, а саме копію клопотання про видачу копій матеріалів справи від 15.11.2023 року, копію супровідного листа та позовної заяви про розірвання шлюбу від 28.08.2018 року та докази направлення ОСОБА_4 клопотання з додатками.
06.02.2024 року до суду з Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла копія актового запису про народження № 617 від 07.10.2013 року про народження ОСОБА_5 , складеного Крюківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області.
Повідомлено, що 19 жовтня 2016 року в актовий запис про народження внесено зміни на підставі заяви про визнання батьківства ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно до ст.126 СКУ № 20/04-01-05.01-43 від 19 жовтня 2016 в графи:
«Відомості про дитину»: ОСОБА_10 , змінено на ОСОБА_5 ;
«Відомості про батька»: ОСОБА_11 , громадянин України змінено на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України; В графу «Місце проживання» батька додано відомості: АДРЕСА_1 .
«Державна реєстрація народження проводиться» відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (за вказівкою матері) змінено на відповідно до статті 126 Сімейного кодексу України.
Змінено прізвище матері ОСОБА_12 на ОСОБА_7 на підставі актового запису № 49 від 27 лютого 2016 р про шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , складеного Крюківським відділом ДРАЦС КМУЮ у Полтавській області.
Щодо свідоцтва про народження, виданого при державній реєстрації народження ОСОБА_5 зазначили, що відповідно до п.2.6 розділу II «Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання» затверджених наказом Мін'юсту №96/5 від 12.01.2011 року (зі змінами), разом із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану заявником подаються свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні. Здані бланки свідоцтв у зв'язку із внесенням змін до актових записів цивільного стану знищуються, згідно п.6.1 розділу VI «Порядку ведення обліку і звітності про використання бланків свідоцтв про державну реєстрацію а цивільного стану, а також їх зберігання» затверджених наказом Мін'юсту №1578/5 від 29.10.2012 року.
11.03.2024 до суду представником відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву, де вказує, що ОСОБА_4 повністю не визнає пред'явлені позовні вимоги та заперечує проти їх задоволення. Вказує, що приблизно в грудні 2012 року відповідач по робочим справам була в м. Києві проживала у своєї двоюрідної сестри ОСОБА_13 , яка постійно мешкає в м. Києві. Перебуваючи там приблизно тиждень, відповідачка та її сестра пішли до одного з ресторанів, розташованого в м. Києві де відпочивали. Там відповідачка познайомилася з позивачем - ОСОБА_3 . В них зав'язалися романтичні відносини, після чого в них відбувся статевий акт. Через декілька днів відповідач повернулась додому. Позивач залишив їй номер телефону вони декілька разів між собою спілкувалися. Коли відповідачу стало відомо, що вона завагітніла вона в телефонній розмові повідомила про це позивачу, але після цього він перестав брати від неї слухавку і більше вони не спілкувалися. ІНФОРМАЦІЯ_4 у відповідачки народився син ОСОБА_14 . Відповідачка в зв'язку з тим, що не була в шлюбі записала сина на своє дівоче прізвище « ОСОБА_12 » та вигаданим по-батькові « ОСОБА_15 », при цьому вказала вигадані данні батька « ОСОБА_11 ».
З плином часу, в 2015 році відповідач та позивач зустрілися та в них знов зав'язалися романтичні відносини. Крім того, позивач одразу визнав їх спільну дитину ОСОБА_14 та не заперечував факт батьківства. Тобто, фактично з 2015 року позивач та відповідач почали проживати разом однією сім'єю. 27.02.2016 року зареєстрували шлюб між собою. Надалі, після одруження позивач за власної ініціативи вирішив офіційно визнати батьківство їх спільного сина ОСОБА_14 та вони разом подали заяви про визнання батьківства відносно їх спільного сина ОСОБА_14 до Кременчуцького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Полтавської області. 19.10.2016 року було видано повторно свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 Кременчуцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Полтавської області, в якому внесли справжні відомості про батька (позивача), а саме було вказано батька - ОСОБА_3 та дитину « ОСОБА_5 ». Надалі позивач, відповідач та їх спільна дитина проживали разом однією сім'єю. Однак, в 2018 році, в зв'язку зі скрутним матеріальним становищем, позивач запропонував відповідачу розлучитися з метою отримання субсидії за житло, в якому вони проживали. Відповідачка дала згоду і 09.11.2018 році рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука їх шлюб було розірвано. Але, фактично шлюбні відносини не були припинені: позивач, відповідач та їх спільна дитина проживали разом однією сім'єю. При цьому, ОСОБА_3 особисто зібрав документи для подачі позовної заяви, знайшов сам юриста, вона лише поставила підписи в позовній заяві та в заяві про розгляд справи без її участі. В судових засіданнях участі не брала. Про те, що в заяві було зазначено, що в них немає спільних дітей не знала. Лише згодом, коли отримала вказане рішення, ОСОБА_3 пояснив їй що це було ним зроблено спеціально, щоб їх швидше розлучили.
В 2021 році їх спільна сім'я вирішила переїхати на постійне місце проживання до Литовської Республіки. Для оформлення всіх необхідних документів, для переїзду, їм необхідно було перебування у зареєстрованому шлюбі. В зв'язку з чим, особисто позивач домовився за місцем своєї реєстрації в м. Кобеляки Полтавської області, що їх подружжя зареєструють за одну добу, так як в них є спільна дитина, чим ще раз він визнав своє батьківство. Позивач та відповідач виїхали до м. Кобеляки Полтавської області, де в Кобеляцькому відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вони подали заяву про одруження. Крім того, позивач ОСОБА_3 подав окрему заяву про те що його син ОСОБА_5 є його біологічною дитиною, чим ще раз визнав своє батьківство. 14.08.2021 року Кобеляцьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управлінні Міністерства юстиції позивач та відповідач зареєстрували шлюб між собою. Надалі позивач, відповідач та їх спільна дитина виїхали на постійне місце проживання до Литовської Республіки, де і проживають на даний час. В 2022 році шлюбні відносини між позивачем та відповідачем закінчилися, так як позивач почав проживати з іншою жінкою. Відповідач з їх спільною дитиною ОСОБА_5 почали проживати окремо від позивача. Матеріальну допомогу позивач їх спільній дитини не надавав, що і стало підставою для розірвання шлюбу та стягнення аліментів з позивача. Однак, позивач продовжував спілкуватися зі спільною дитиною до моменту подачі вказаного позову, тобто до осені 2023 року. 13.02.2023 року Крюківським районним судом м. Кременчука було винесено рішення про розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем та цим же рішенням було присуджено позивачу сплату аліментів на користь відповідачки на утримання їх спільного сина ОСОБА_5 , 2013р.н.
Ухвалою суду від 15.03.2024 року було поновлено підготовче судове засідання у даній справі. Підставою слугувало те, що судом у підготовчому судовому засіданні було встановлено, що сторони ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та дитина ОСОБА_5 перебувають з 2021 року Литовській Республіці, тож суд, видалившись до нарадчої кімнати, встановив, що є потреба поновити підготовче судове засідання з метою отримання від представників сторін доказів перебування сторін за межами України, для вирішення питання щодо подальшого направлення цивільної справи до Верховного суду, згідно положень ст. 29 ЦПК України, з метою з'ясування територіальної юрисдикції (підсудності) справи.
Ухвалою суду від 23.04.2024 року позовну заяву ОСОБА_3 було залишено без руху, так як сторона позивача отримавши ухвалу суду від 15.03.2024 року не подала до суду документів на підтвердження перебування позивача у Республіці Литва.
26.04.2024 року позивачем усунуто недоліки визначені в ухвалі суду та 29.04.2024 року ухвалою суду продовжено розгляд означеної цивільної справи з призначенням підготовчого судового засідання.
16.05.2024 року ухвалою суду дану цивільну справу направлено до Верховного Суду для вирішення питання підсудності в порядку, передбаченому ст.29 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 10.06.2024 року визначено підсудність даної цивільної справи Крюківському районному суду м. Кременчука Полтавської області.
21.08.2024 року ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи та призначено у даній цивільній справі судову молекулярно-генетичну експертизу на вирішення якої поставлено питання: Чи є кровне споріднення між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ? Чи є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , біологічним батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ? Проведення експертизи доручено експертам Комунального закладу «Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи». Позивача - ОСОБА_3 було зобов'язано за першим викликом експертів з'явитись в експертну установу для проведення експертизи. Відповідача - ОСОБА_4 зобов'язано за першим викликом експертів забезпечити прибуття ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до експертної установи для проведення експертизи. Витрати по проведенню експертизи покладено на позивача. Також судом було задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 про витребування доказів, а саме витребувано у Кобеляцькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції інформацію чи подавав в серпні 2021 року, до їх відділу, при подачі заяви про одруження ОСОБА_3 , окрему заяву про те, що він з ОСОБА_4 має спільну біологічну дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якщо так то надати суду копію вказаної заяви. Підготовче провадження у даній справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті. Провадження в справі на час проведення експертизи зупинено.
07.10.2024 року до суду надійшло клопотання від представника позивача ОСОБА_16 - ОСОБА_1 від 27.09.2024 року про долучення до справи в якості доказу висновок судово-медичного фахівця за № ED0018/24 на мові оригіналу з нотаріальним перекладом на українську мову та проставленим апостилем викладених на двох документах та звіт про результати тестування ДНК - Профілю від 16.08.2024 року по справі № DNR-B7J2J1 на мові оригіналу з нотаріальним перекладом на українську мову та проставленим апостилем викладеному на одному документі. Вказуючи, що оскільки ОСОБА_3 працює та проживає на території Литовської Республіки та не має змоги приїхати в Україну для здачі біологічного матеріалу для проведення призначеної судом експертизи, тож ОСОБА_3 разом з ОСОБА_5 здійснив дану експертизу у клініці UAB «EDONUM», що розташована у Литовській Республіці. Згідно висновку судово-медичного фахівця за № ED0018/24 та звіту про результати тестування ДНК - Профілю від 16.08.2024 року по справі № DNR-B7J2J1 батьківство ОСОБА_3 відносно ОСОБА_5 - виключено.
09.12.2024 року до суду з Комунального закладу «Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради повернулася ухвала суду від 21.08.2024 року - без виконання з підстав неявки обох сторін на експертизу, у зв'язку з чим ухвалою суду від 09.12.2024 року провадження у даній цивільній справі відновлено та призначено судове засідання з розгляду справи по суті.
В судове засідання позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_1 не з'явилися. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника. Позовні вимоги підтримують у повному обсязі. Під час засідання прохав розглянути клопотання від 27.09.2024 року.
Відповідач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача та її представника. Позовні вимоги заперечують.
Відповідач - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання свого представника не направив, подав листа де прохав розгляд справи проводити без представника відділу та прохав врахувати, ОСОБА_3 на момент подачі до відділу ДРАЦС заяви про визнання батьківства відносно дитини, знав що він не є біологічним батьком ОСОБА_5 , а тому відповідно до положень ч.5 ст. 136 СК України не має права оспорювати батьківство.
Суд, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо дослідивши всі наявні докази у справі, з'ясувавши всі обставини, приходить до наступного.
Згідно повторно виданого Кременчуцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції 19.10.2016 року свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , у графі «батько» вказано ОСОБА_3 , у графі «мати» ОСОБА_4 . Реєстрація актового запису про народження за №617 здійснена 07.10.2013 року Крюківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області.
Як вбачається з рішення Крюківського районного суду міста Кременчуці Полтавської області від 09.11.2018 року по справі №537/3833/18, ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 з 27.02.2016 року. Даним рішенням задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 та розірвано укладений між ними шлюб. Після розірвання шлюбу прізвище позивачу залишено ОСОБА_7 . У рішенні вказано, що від шлюбу сторони дітей не мають. Сторони у судове засідання не з'явилися подали заяви про розгляд справи без їх участі. Відповідач проти задоволення позовних вимог не заперечував. Рішення набрало чинності 11.12.2018 року.
Із заочного рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13.02.2023 року у справі №537/2654/22 вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 14.08.2021 знову зареєстрували шлюб, реєстрація проведена Кобеляцьким відділом державної реєстрації актів цивільного у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управлінням Міністерства юстиції (м. Суми), про що здійснено актовий запис №79 (свідоцтв про шлюб серії НОМЕР_3 ). Судом було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 народилась дитина - син ОСОБА_5 , що вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого повторно 19.10.2016 Кременчуцьким міським відділом державної реєстрації цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області. Сторони у судове засідання не з'явилися. Позивач подала заяву про розгляд справи без її участі. Відповідач правом на подання відзиву не скористався. Даним рішенням задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 та розірвано укладений між ними шлюб, а також стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 , аліменти у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , починаючи з 06.10.2022 і до досягнення дитиною повноліття. Рішення набрало чинності 16.03.2023 року.
З наданого на запит суду Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції копії актового запису №617 від 07.10.2013 року про народження ОСОБА_5 , складеного Крюківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області, вбачається, що 19 жовтня 2016 року в актовий запис про народження внесено зміни на підставі заяви про визнання батьківства ОСОБА_3 та ОСОБА_4 № 20/04-01-05.01-43 від 19 жовтня 2016 в графи:
«Відомості про дитину»: ОСОБА_10 , змінено на ОСОБА_5 ;
«Відомості про батька»: ОСОБА_11 , громадянин України змінено на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України; В графу «Місце проживання» батька додано відомості: АДРЕСА_1 .
«Державна реєстрація народження проводиться» відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (за вказівкою матері) змінено на відповідно до статті 126 Сімейного кодексу України.
Змінено прізвище матері ОСОБА_12 на ОСОБА_7 на підставі актового запису №49 від 27 лютого 2016 р про шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , складеного Крюківським відділом ДРАЦС КМУЮ у Полтавській області.
У відповіді ДРАЦС повідомили, що відносно свідоцтва про народження, виданого при державній реєстрації народження ОСОБА_5 , то відповідно до п.2.6 розділу II «Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання» затверджених наказом Мін'юсту №96/5 від 12.01.2011 року (зі змінами), разом із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану заявником подаються свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні. Здані бланки свідоцтв у зв'язку із внесенням змін до актових записів цивільного стану знищуються, згідно п.6.1 розділу VI «Порядку ведення обліку і звітності про використання бланків свідоцтв про державну реєстрацію цивільного стану, а також їх зберігання» затверджених наказом Мін'юсту №1578/5 від 29.10.2012 року.
Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.
Права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 СК України (частина перша статті 121 СК України).
Згідно ч.2 ст. 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Згідно ч.1 ст.126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Судовим розглядом встановлено, що у актовому записі №617 від 07.10.2013 року про народження ОСОБА_5 , складеного Крюківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області, відомості про батька були записані зі слів матері, на підставі ч.2 ст. 125 СК України.
В подальшому 19.10.2016 року на підставі ч.1 ст.126 СК України в актовий запис про народження внесено зміни, зокрема відомості про батька, на підставі заяви про визнання батьківства ОСОБА_3 та ОСОБА_4 № 20/04-01-05.01-43 від 19 жовтня 2016.
Згідно з ч. 1 ст. 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.
У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження (ч.2 ст. 136 СК України).
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.
Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення ЄСПЛ у справі «Калачова проти РФ» від 07 травня 2009 року, заява № 3451/05).
Висновок генетичної експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Однак його необхідно оцінювати з урахуванням положень ч.ч. 2,3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України (далі у тексті - ЦПК України), згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Зазначена норма процесуального права є імперативною щодо правових наслідків ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів або від іншої участі в експертизі. Законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі в експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо провести експертизу для з'ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту, для з'ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 686/3582/16-ц (провадження № 61-6484св22) та інших.
Судом було призначено у даній справі судову молекулярно-генетичну експертизу, однак позивач відмовився здати експертові генетичний матеріал, оскільки перебуває за межами України та не може прибути.
Суд вважає, що позивач ухилився від проведення експертизи, що є підставою для не визнання у порядку ст. 109 ЦПК України факту, для з'ясування якого призначалася експертиза - спростування батьківства позивача.
Натомість позивач подав до суду висновок судово-медичного фахівця та звіту про результати тестування ДНК - Профілю проведені у клініці Литовської Республіки на мові оригіналу з нотаріальним перекладом на українську мову та проставленим апостилем.
Однак суд звертає увагу на наступне.
Відібрання зразків для проведення судової експертизи у справах про спірне батьківство здійснюється виключно працівником центру - судовим експертом, якому доручено проведення експертизи. Відбір проводиться за умови одночасної явки ймовірного батька, матері та дитини із пред'явленням оригіналів документів, що посвідчують особу, а також здійснюється із суворим дотриманням порядку, чітко визначеного нормативними документами, що забезпечує достовірність отримуваних результатів досліджень та їх доказову надійність у суді.
Згідно висновку судово-медичного фахівця за № ED0018/24 (медичні документи) вказано, що «лабораторний зразок Pharma ДНК №B7J2J1, висновок: За даними ДНК-тесту батько ОСОБА_17 не є біологічним батьком дитини - ОСОБА_18 , оскільки генетичні маркери не співпали.
При цьому у Звіті про результати тестування ДНК-Профілю від 16.08.2024 року по справі № DNR-B7J2J1 вказано: «Оскільки метою проведення тестування було лише ознайомлення, до уваги було взято інформацію, надану клієнтом. Особистість донорів та ланцюг збереження зразків не перевірялися, тому дані результати не мають юридичної сили».
Тож, такий висновок судово-медичного фахівця не є висновком експерта у розумінні статей 102, 106 ЦПК України.
А тому, суд критично оцінює висновок судово-медичного фахівця та звіт про результати тестування ДНК - Профілю проведені у Литовської Республіки на мові оригіналу з нотаріальним перекладом на українську мову та проставленим апостилем, та не бере їх до уваги.
Відповідно до ч. 5 ст. 136 СК України, не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.
Вказана норма захищає передусім права та законні інтереси дитини. Вважається, що при прийнятті рішення про «оформлення» свого батьківства чоловік враховував усі можливі правові наслідки для себе, навіть з урахуванням того, що фактично батьком дитини є інша особа. Саме тому довільна зміна ним у майбутньому початкового рішення про встановлення батьківства після його державної реєстрації не допускається.
Позивач звертаючись до суду з даним позовом стверджував, що він не є батьком дитини так як на час народження дитини він ще не був знайомий з відповідачкою. І вже потім, коли позивач з відповідачкою та сином жили разом, між ним та дитиною склалися батьківські відносини, він погодився на пропозицію відповідачки визнати батьківство, адже сторони уклали шлюб та проживали разом.
Тобто, з вказаного вбачається, що позивач подаючи заяву про визнання батьківства до відділу ДРАЦС був обізнаний про те, що він не є батьком, однак взяв на себе таку відповідальність, що свідчить, що він враховував усі можливі правові наслідки для себе в майбутньому.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захисті піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (частини перша та друга статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII).
Таким чином, при вирішенні спорів щодо оспорювання батьківства суди повинні керуватися найкращими інтересами дитини, забезпечуючи баланс між інтересами дитини та сторін у справі.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (статті 12 ЦПК України).
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).
Предмет доказування у справі про оспорювання батьківства визначається нормами матеріального права, а саме статтею 136 СК України.
Предметом доказування у спорі про оспорювання батьківства особою, яка записана батьком дитини (позивачем), є доведення відсутності кровного споріднення з дитиною, а також необізнаність позивача в момент реєстрації, що він не є біологічним батьком дитини.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Отже, позивач (особа, яка оспорює батьківство) має надати докази, що він не є батьком дитини, а також докази, що в момент реєстрації себе батьком дитини він не знав, що не є її батьком, а відповідач має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 про оспорювання батьківства та виключення запису про батька з актового запису про народження дитини не підлягають до задоволення у зв'язку з недоведеністю.
Згідно п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України ухвалюючи рішення суд, зокрема, вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Враховуючи відмову позивачу у задоволенні позову, тож судові витрати залишаються на позивачеві.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 430 ЦПК України ст. 121, 125, 126, 136 Сімейного кодексу України, суд
ухвалив:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про оспорювання батьківства та виключення запису про батька з актового запису про народження дитини - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.І. Хіневич
Повний текст рішення складено 06.02.2025 року.