Справа № 369/1121/25
Провадження № 3/369/2454/25
Іменем України
29.01.2025 року м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Патієвич А.Б., розглянувши матеріали, які надійшли від УПП в Київській області ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 4 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 216520 від 09.01.2025 року, складеного посадовою особою органу поліції, 04.11.2024 року, о 16 год. 20 хв, ОСОБА_1 , будучи посадовою особою відповідальною за експлуатаційне утримання вулично-дорожньої мережі, а саме начальник дільниці № 7 ПП «Автомагістраль», не вжив своєчасних заходів щодо вирізання аварійно-небезпечного дерева, яке самовільно упало на проїзну частину та призвело до пошкодження автомобіля Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , що завдало матеріальних збитків, чим порушив п. 1.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 140 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день та час судового засідання повідомлявся шляхом направлення СМС-повістки за номером телефону, який вказаний в протоколі про адміністративне правопорушення. Клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.
Крім того, захисник Корзаченко В. М. в інтересах ОСОБА_1 надіслав на адресу суду клопотання про закриття провадження у справі щодо його довірителя на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях останнього події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП, долучивши до клопотання копії дефектних актів (завдань) на жовтень місяць (21.09. - 20.10.2024) та листопад місяць (21.10. - 20.11.2024), копію повістки про виклик до ТУ ДБР від 17.01.2025. Водночас, просив суд проводити розгляд справи без участі ОСОБА_1 та його захисника.
Із метою уникнення затягування розгляду справи, відповідно до ст. 268 КУпАП суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі матеріалів за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника, оскільки їх явка в судове засідання не є обов'язковою.
У судове засідання з'явився водій ОСОБА_2 , який підтвердив обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 216520 від 09.01.2025 року, та пояснив, що 04.11.2024 року, повертаючись з роботи додому, керував автомобілем Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_1 , але як тільки він заїхав в с. Білогородка, то на його автомобіль впало дерево.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, дослідивши клопотання захисника ОСОБА_3 , суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують адміністративну відповідальність, чи заподіяну майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Згідно з ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У відповідності до роз'яснень, які містяться в абз. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Суд зауважує, що протокол є актом обвинувачення й повинен містити конкретне обвинувачення, виходячи з поняття адміністративного правопорушення, відповідно до вимог КУпАП.
Більше того, протокол про адміністративне правопорушення є одним із тих доказів, який у сукупності з іншими доказами по справі дає підстави суду вважати винуватість особи, яка притягується до адміністративної відповідальності доведеною повністю і беззаперечно, за умови визнання таких доказів належними і допустимими.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
При цьому, Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення уповноважена особа органу державної влади зобов'язана зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.
Відповідальність за ст. 140 КУпАП настає у разі порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху.
Диспозиція ч. 4 ст. 140 КУпАП передбачає вчинення будь-якого з правопорушень, передбачених частинами 1-3 вказаної статті, якщо це призвело до створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
При цьому частини 1-3 ст. 140 КУпАП є бланкетними нормами, оскільки ними передбачено порушення певних норм, правил, стандартів, порядку, узгодження з МВС України проведення певних робіт, порушення нормативів щодо обладнання місць проведення робіт, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона цього правопорушення полягає у недотриманні правил, норм і стандартів при утриманні шляхів та невжитті заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт.
Суб'єктами правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП, з огляду на диспозицію цієї правової норми, можуть бути як громадяни, так і посадові особи, до компетенції яких належить додержання правил, норм і стандартів що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд та вжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху або відновлення безпечних умов для руху.
Згідно з п. 1.5 ПДР України, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган
Статтею 14 КУпАП передбачено, що посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, пов'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.
Пунктом 11 постанови Кабінету Міністрів України № 198 від 30.03.1994 «Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони» передбачено, що власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, підприємства та організації, що забезпечують ремонт та утримання дорожніх об'єктів, зобов'язані: своєчасно і якісно виконувати роботи з ремонту та утримання дорожніх об'єктів відповідно до Технічних правил ремонту і утримання вулиць та доріг населених пунктів; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об'єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об'єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції оперативно вносити зміни до схеми організації дорожнього руху; аналізувати стан аварійності на дорожніх об'єктах, виявляти аварійно-небезпечні ділянки і місця концентрації дорожньо-транспортних пригод, розробляти і здійснювати заходи щодо удосконалення організації дорожнього руху для усунення причин та умов, що призводять до їх скоєння; разом з уповноваженим підрозділом Національної поліції брати участь в огляді місць дорожньо-транспортних пригод для визначення дорожніх умов, за яких вони сталися, та усувати виявлені недоліки; своєчасно сповіщати місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування і користувачів автомобільних доріг про строки і порядок закриття або обмеження руху транспортних засобів, стан дорожнього покриття, рівень аварійності на відповідних ділянках, гідрометеорологічні та інші умови; забезпечувати дотримання вимог техніки безпеки, а також безпеки дорожнього руху під час виконання дорожньо-експлуатаційних робіт; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 216520 від 09.01.2025 року вбачається, що 04.11.2024 року, о 16 год. 20 хв, ОСОБА_1 , будучи посадовою особою відповідальною за експлуатаційне утримання вулично-дорожньої мережі, а саме начальник дільниці № 7 ПП «Автомагістраль», не вжив своєчасних заходів щодо вирізання аварійно-небезпечного дерева, яке самовільно упало на проїзну частину та призвело до пошкодження автомобіля Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , що завдало матеріальних збитків, чим порушив п. 1.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 140 КУпАП.
Разом з цим, при викладенні суті адміністративного правопорушення в протоколі серії ПР1 № 216520 від 09.01.2025 року, працівниками поліції не дотримано вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, оскільки не зазначено, яким саме чином ОСОБА_1 порушив правила, норми і стандарти при утриманні автомобільних доріг і вулиць, не вжив своєчасних заходів щодо вирізання аварійно-небезпечного дерева, з посиланням на відповідну норму Закону, оскільки вказана норма є бланкетною.
При цьому диспозиція ст. 140 КУпАП не передбачає відповідальності за порушення норм, правил, стандартів щодо утримання чи розміщення зелених насаджень на автомобільних дорогах, а передбачає відповідальність за порушення норм, правил, стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні доріг і вулиць, а відтак порушення, про яке йде мова у протоколі, не відповідає диспозиції ст. 140 КУпАП, за якою складено протокол.
Разом із тим, виклад суті правопорушення в протоколі, складеному відносно ОСОБА_1 , не відповідає диспозиції ст. 140 КУпАП, оскільки згідно викладу складу адміністративного правопорушення, яке описане у протоколі, особа допустила падіння дерева, тоді як ані перша, ані друга, ані третя частини ст. 140 КУпАП не містять такого складу правопорушення.
Окрім того, суб'єктом відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 140 КУпАП, є відповідальна посадова особа.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи наказу № 374 від 29.11.2023 року, начальника дільниці № 7 ОСОБА_1 призначено відповідальною особою за забезпечення безпечного, безперервного, у разі потреби цілодобового, та якісного надання послуг з довгострокового експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Р-04 «Київ-Фасті-Біла Церква-Тараща-Звенигородка» км 15+000 - км 72+835; Т-10-19 «Феневичі-Бородянка-Макарів-Бишів» км 51+450 - км 73+559, проте в матеріалах справи відсутні посадова інструкція ОСОБА_1 , в якій зазначено посаду, яку він займав, та перелік посадових обов'язків, які входять до його компетенції як посадової особи, тобто з наявних матеріалів справи неможливо встановити обсяг службових повноважень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, належне виконання (невиконання) нею службових обов'язків та визначити, чи є ця особа суб'єктом відповідальності за ч. 4 ст. 140 КУпАП.
Водночас, як вбачається з акта обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 04.11.2024 року, який міститься в матеріалах справи, забезпечення безпечного експлуатаційного стану ділянки дороги (вулиці) покладено на ПП «Автомагістраль», директором якого є ОСОБА_4 .
За таких обставин, дослідивши клопотання захисника Корзаченка В. М. та матеріали справи, серед яких протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 216520 від 09.01.2025, картка обліку адміністративного правопорушення від 09.01.2025, наказ № 374 від 29.11.2023, рапорт виклику працівників поліії від 04.11.2024, рапорт капітана поліції від 05.11.2024, схема місця ДТП від 04.11.2024, акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 04.11.2024, письмові пояснення ОСОБА_2 від 04.11.2024, письмові пояснення ОСОБА_5 , фотоматеріали з місця події, суддя дійшов висновку, що провадження у справі щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП.
Відповідно до вимог чинного законодавства, а саме ст. ст. 9, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки усіх доказів по справі.
З урахуванням наведених обставин, суддя дійшов висновку, що матеріали адміністративної справи не містять достатньої кількості належних та допустимих доказів на підтвердження того, що в діянні ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП, крім того, відсутня об'єктивна та суб'єктивна сторона правопорушення.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Ураховуючи вищевикладене, слід зазначити, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20 вересня 2016 року, заява № 926/08), суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v.Spain» від 06 грудня 1998 року (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, викладене вище дає судді обґрунтовані підстави дійти висновку про недоведеність матеріалами справи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП, яке ставлять у вину ОСОБА_1 , оскільки у відповідності до вимог ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, у зв'язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 7, 140 ч. 4, 245, 247 ч. 1 п. 1, 251, 252, 256, 280, 283, 284 КУпАП, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 4 ст. 140 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Києво-Святошинський районний суд Київської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.
Суддя Андрій ПАТІЄВИЧ