"07" лютого 2025 р. Справа № 363/524/25
07 лютого 2025 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Свєтушкіна Д.А., розглянувши матеріали, які надійшли з Вишгородського РУП ГУНП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 650385 від 26.01.2025 року, 26.01.2025 року близько 21 год. 00 хв. ОСОБА_1 за місцем проживання: АДРЕСА_2 відносно свого цивільного чоловіка ОСОБА_2 вчинила домашнє насильство фізичного і психологічного характеру, а саме: штовхалась, кидалась у бійку, висловлювалась нецензурною лайкою, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, до суду не прибула, з долученої до протоколу заяви вбачається, що провину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не визнала та просила розгляд справи проводити без її участі.
ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що дійсно 26.01.2025 року між ним та його цивільною дружиною ОСОБА_1 відбувся словесний конфлікт, який переріс в штовханину. Однак зауважив, що діями ОСОБА_1 жодної шкоди його фізичному та психічному здоров'ю завдано не було. Сварка була обопільною. Також зазначив, що наразі він із цивільною дружиною ОСОБА_1 примирилися. Тож з огляду на вищевикладене просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного.
Відповідно до ст. 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами тощо.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
Так, 19.12.2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв'язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» № 3733-IX від 22.05.2024, яким стаття 173-2 Вчинення домашнього насильства викладена в новій редакції.
Приписами ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
При цьому, державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 інкримінується вчинення домашнього насильства психологічного та фізичного характеру, яке проявилося у вчиненні сварки з цивільним чоловіком, а саме ображанні його нецензурною лайкою та штовханні.
Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення допущено порушення вимог ст. 256 КУпАП, оскільки не зазначено, в чому полягає об'єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, зокрема, щодо психологічного та фізичного насильства відносно чоловіка, а саме завданої шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого. Тоді як останній в судовому засіданні зазначив, що жодної шкоди його фізичному або психічному здоров'ю діями ОСОБА_1 не завдано.
Водночас сварка, із застосуванням нецензурної лайки, яка сталася між ОСОБА_1 та її цивільним чоловіком ОСОБА_2 , за відсутності доказів на підтвердження завданої шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП в редакції ЗУ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв'язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» № 3733-IX від 22.05.2024 року, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного адміністративного правопорушення.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia»,рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Також під поняттям «домашнє насильство» розуміється певний спосіб поведінки, якою одна особа намагається утвердити або підтримати контроль над іншою особою, що відноситься до певної вразливої групи і знаходиться у вразливій ситуації. При цьому «домашнє насильство» - це не будь-яке насильство, що трапляється між членами сім'ї.
Суддя зауважує, що сам лише факт наявності між учасниками справи обопільної сварки, конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення домашнього насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а тому відповідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП адміністративна справа підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням наведеного та керуючись статтями 173-2, 283 і 284 КУпАП,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП .
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Вишгородський районний суд протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Д.А. Свєтушкіна