"07" лютого 2025 р. Справа № 320/53226/24
07 лютого 2025 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Баличева М.Б., при вирішенні питання про прийняття позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Київської області, Інспектора СВП ВРПП Вишгородського РУП Головного управління Національної поліції у Київській області Січкара Сергія Володимировича, про визнання протиправними дій,-
07.05.2024 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з вказаним позовом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 року вказану адміністративну справу передано за підсудністю до Вишгородського районного суду Київської області.
Як вбачається зі змісту позовної заяви 08.12.2023 року близько 23 год. 15 хв. ОСОБА_1 рухався на автомобілі MITSUBISHI PAJERO д.н.зн. НОМЕР_1 по вул. Валківській, 15 в с. Нові Петрівці Київської області та був безпідставно зупинений працівниками патрульної поліції, оскільки жодних правил дорожнього руху він не порушував. Після цього, був звинувачений працівниками поліції в тому, що він керує автомобілем в стані наркотичного сп'яніння та відразу ж доставили його до центральної районної лікарні м. Вишгород для проходження медичного огляду на стан сп'яніння. Зазначив, що підстав для направлення його на медичний огляд не було. На підставі викладеного просив визнати дії інспектора СВП ВРГГП Вишгородського РУП Головного управління Національної поліції у Київській області - капітана поліції Січкар Сергія Володимировича щодо застосування заходів забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , а саме - огляд його на стан наркотичного сп'яніння, протиправними, оскільки огляд був проведений з порушенням вимог Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, шо знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, Затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, шо знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 р. за № 1452/735, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858 та ст. 266 КУпАП і вважається недійсним.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить до наступного.
Згідно ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів встановлено, що спірні правовідносини виникли з приводу незаконних, як стверджує позивач, дій патрульної поліції щодо зупинення його транспортного засобу та направлення огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Зі змісту позову та його прохальної частини встановлено, що ОСОБА_1 08.12.2023 року був зупинений працівниками патрульної поліції. Щодо нього був складений протокол про адміністративне правопорушення. Предметом оскарження у цьому позові є законність дій працівників поліції при направленні позивача до медичного закладу для проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв'язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень, порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси особи позивача.
Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими.
Відтак, підставами для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов'язковою умовою для визнання таких дій, бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Разом з тим, складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання його незаконним, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Cуду від 10 травня 2018 року по справ N 760/9462/16-а (провадження N К/9901/12359/18) та від 10 липня 2020 року у справі N 420/647/19.
Також, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 року по справі N 712/7385/17 зазначено, що оскільки дії щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для позивача та не порушують його права, то вони окремо від постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності не оскаржуються, а тому є наявні підстави для застосування положень ч. 1 ст. 170 КАС України, наслідком застосування якої є відмова у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частина перша статті 267 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначає, що адміністративне затримання, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, ліцензійної картки на транспортний засіб, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.
Пленум Вищого адміністративного суду України в своїй Постанові від 20.05.2013 року, № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», роз'яснив, що спори, що виникають з приводу застосування цих заходів, мають публічно-правовий характер, оскільки пов'язані зі здійсненням суб'єктами, визначеними у статтях 234-1, 234-2, 244-4, 262, 264, 265-1, 265-2, 265-3, 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, владних повноважень, та підлягають розгляду за правилами КАС України.
Відповідно до ст. 260 КУпАП, у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення осіб від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 267 КУпАП адміністративне затримання, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.
Водночас, провадження у справах про адміністративне правопорушення, за яке передбачена адміністративна відповідальність, зокрема за ч. 1 ст. 130 КУпАП здійснюється у порядку передбаченому КУпАП, районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами. Такі справи не підлягають розгляду у позовному провадженні в порядку адміністративного судочинства.
Окрім того, оскарження дій відповідача щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення та й скасування його в судах взагалі не оскаржується окремо від постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі № 638/3490/18, від 22 січня 2020 року у справі N 2-а/489/7/2016, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.07.2022 у справі N 307/3754/21.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті провадження по справі за вказаним позовом.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції.
Так як позивачем при зверненні до суду не був сплачений судовий збір за подання позову тому у суду відсутні підстави для прийняття рішення про повернення судового збору.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суд, -
У відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Київської області, Інспектора СВП ВРПП Вишгородського РУП Головного управління Національної поліції у Київській області Січкара Сергія Володимировича, про визнання протиправними дій відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 5 днів з дня отримання її копії шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.
Суддя М.Б. Баличева