Справа №359/7815/24
Провадження №2-з/359/1/2025
6 січня 2025 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого Борця Є.О.,
за участю секретаря судового засідання Шандар М.М.,
за участю прокурора Гайфуліна О.О.,
за участю представника відповідача Сергієнка О.П.,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні заяву виконувача обов'язків керівника Бориспільської окружної прокуратури про забезпечення позову у цивільній справі за позовом виконувача обов'язків керівника Бориспільської окружної прокуратури, діючого в інтересах держави в особі Бориспільської районної державної адміністрації, до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,
встановив:
1. Суть процесуального питання, що розглядається судом.
1.1. В.о. керівника Бориспільської окружної прокуратури звернувся з вказаною заявою та посилається на те, що ним в інтересах держави в особі Бориспільської РДА пред'явлений позов про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,6 га з кадастровим номером 3220888000:03:001:0025. У зв'язку з тим, що відповідач може відчужити цей об'єкт нерухомого майна у власність інших осіб, невжиття заходу забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду про задоволення позову. Тому в.о. керівника Бориспільської окружної прокуратури просить накласти арешт на земельну ділянку площею 0,6 га з кадастровим номером 3220888000: 03:001:0025.
1.2. У судовому засіданні прокурор Гайфулін О.О. підтримує заяву та посилається на те, що податкова застава земельної ділянки може бути в будь-який час припинена. Після цього відповідач матиме можливість на власний розсуд розпорядитись його нерухомим майном. Тому прокурор Гайфулін О.О. просить суд задовольнити заяву.
1.3. Представник відповідача Сергієнко О.П. заперечує проти вжиття заходу забезпечення позову та посилається на те, що його довіритель взагалі не має намір відчужувати земельну ділянку у власність інших осіб. Ця обставина свідчить про те, що ризик невиконання рішення суду не є обґрунтованим. Тому представник відповідача Сергієнко О.П. просить суд відмовити у задоволенні заяви.
2. Обставини, встановлені судом, і норми права, застосовані при розгляді заяви.
2.1. В липні 2024 року в.о. керівника Бориспільської окружної прокуратури, діючи в інтересах держави в особі Бориспільської РДА, пред'явив до Бориспільського міськрайон-ного суду позов (а.с.13-16), в якому він просить витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,6 га з кадастровим номером 3220888000:03: 001:0025.
2.2. Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від 1 серпня 2024 року (а.с.17-18) було відкрито провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.
2.3. Процесуальні правовідносини регулюються главою 10 «Забезпечення позову» розділу І «Загальні положення» ЦПК України.
2.4. Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
2.5. Згідно з п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
2.6. Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.4 постанови №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
2.7. Відповідно до п.1 ч.3 ст.2 та ч.4 ст.10 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є верховенство права. Цей принцип полягає у тому, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
2.8. Згідно з п.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути обмежений у своїй власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
2.9. Як роз'яснив Європейський суд з прав людини в пілотному рішенні «Іванов проти України», право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції»). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії»).
3. Мотиви, якими керується суд при розгляді заяви.
3.1. Зі змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №407374927 від 10 грудня 2024 року (а.с.7-10) вбачається, що право власності на земельну ділянку площею 0,6 га з кадастровим номером 3220888000:03:001:0025 зареєстровано за ОСОБА_1 . Однак в Державному реєстрі речових прав міститься запис про обтяження №57333062 від 30 жовтня 2024 року, зі змісту якого вбачається, що спірна земельна ділянка перебуває у податковій заставі, у зв'язку з чим на цей об'єкт нерухомого майна накладено заборону відчуження. Ця обставина свідчить про те, що відповідач позбавлений можливості відчужити його земельну ділянку у власність інших осіб. У зв'язку з цим відсутній ризик невиконання можливого рішення суду про задоволення позову та утруднення ефективного відновлення порушеного права. Посилання прокурора Гайфуліна О.О. на те, що податкова застава земельної ділянки може бути припинена в будь-який час, є лише припущенням, яке не може бути покладено в основу судового рішення, тим більше про обмеження конституційних прав.
3.2. Очевидно, що накладення арешту на земельну ділянку є втручанням держави у право ОСОБА_1 на мирне володіння його майном. Таке втручання не є виправданим, оскільки воно не ґрунтується на процесуальному законі. У зв'язку з тим, що потреба у застосуванні додаткового обтяження відсутня, накладення арешту на земельну ділянку не пов'язано з жодним суспільним інтересом. Ці обставини свідчать про те, що необґрунтоване вжиття заходу забезпечення позову не узгоджується з настановами п.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та призведе до свавільного порушення гарантій, запроваджених в п.1 ст.1 Першого протоколу до цієї Конвенції.
3.3. З огляду на це суд висновує про відсутність підстав для додаткового накладення арешту на земельну ділянку площею 0,6 га з кадастровим номером 3220888000:03:001: 0025. Тому у задоволенні заяви про вжиття цього заходу забезпечення позову належить відмовити.
Керуючись п.1 ч.1, ч.2 ст.258, абз.2 ч.6 ст.259, ст.260 ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволенні заяви виконувача обов'язків керівника Бориспільської окружної прокуратури про забезпечення позову відмовити.
Повний текст ухвали суду складений 13 січня 2025 року.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.
Суддя
Бориспільського міськрайонного суду Є.О. Борець