279/375/25
1-кп/279/361/25
04 лютого 2025 року
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з секретарем ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 по кримінальному провадженню №12023060000000481 від 26.07.2024 року по обвинуваченню ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 за ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_8 за ч.5 ст.27, ч.3 ст.307, ч.3 ст.307 КК України,
У провадженні суду перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 за ч.3 ст.307 КК України, в якому обвинуваченому обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави, строк якого закінчується 07.02.2025 року.
Прокурором подано клопотанням про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою на 60 днів, яке обгрунтовано існуванням ризиків, передбачених ст.177 ч.1 п.1,3,4 КПК України, які не зменшились та не зникли, дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою вказаної статті.
Прокурор клопотання підтримав з зазначених в ньому підстав, зазначив про те, що розгляд провадження не розпочато, у провадженні не допитані інші обвинувачені та свідки, на яких обвинувачений може чинити тиск, ОСОБА_4 не працює, може продовжити злочинну діяльність. суворість можливого покарання може спонукати його до переховування від суду.
Захисник обвинуваченого просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, посилаючись на те, що суворість можливого покарання не може бути єдиною підставою застосування утримання під вартою, обвинувачення ОСОБА_4 грунтується на припущеннях, прямих доказів його вини не здобуто, він має місце постійного проживання, родину, визначений розмір застави для нього є непосильним.
Обвинувачений клопотав про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.
Заслухавши позиції сторін, оцінивши їх доводи, суд виходить з наступного:
Відповідно до вимог ст.331 ч.3 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При розгляді питання щодо обрання чи продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати і серйозність звинувачення та ризик втечі обвинуваченого. Водночас «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення кримінальних правопорушень.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину в сфері незаконного обігу наркотичних засобів у складі організованої групи в особливо великих розмірах, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, що відповідно до ст.183 ч.2 п.4 КПК України дає можливість застосувати до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», тяжкість можливого покарання може спонукати обвинуваченого переховуватися від суду, тому суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
При розгляді клопотання не встановлено, що ризики, які стали підставою для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу, зменшились або припинили існувати, розгляд кримінального провадження по суті не розпочався, тому з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, оцінюючи тяжкість порушення суспільних цінностей та викликаний злочином суспільний резонанс, доцільним є продовження обраного запобіжного заходу, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти існуючим ризикам.
Доказів про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою, суду не подано.
На підставі викладеного, керуючись ст.176-178,183,194,196,197, 199, 331 КПК України,
Клопотання про продовження строку запобіжного заходу задовольнити.
Застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатний осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень продовжити на 60 днів до 04.04.2025 року включно.
Ухвала діє до 04.04.2025 року.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, направити уповноваженій особі місця попереднього ув'язнення.
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в той же строк з дня отримання копії ухвали, що не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1