ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.02.2025Справа № 910/15125/24
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Ятковської К.К., розглянувши справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛАНЛЕГПРОМ» (01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 77)
про стягнення 1 920 301,53 грн,
Представники учасників справи:
від позивача - Сидорчук Я.О.;
від відповідача - Кириленко Н.В.
06.12.2024 в системі «Електронний суд» представником Військової частини НОМЕР_1 НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ сформовано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛАНЛЕГПРОМ" про стягнення 1 920 301,53 грн, та 10.12.2024 була передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛАНЛЕГПРОМ» на користь Військова частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України пеню у розмірі 1 920 301,53 грн. за порушення строків поставки Товару, визначеного Контрактом.
Ухвалою суду від 13.12.2024 залишено позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.
Позивачем у строк, встановлений ухвалою суду від 13.12.2024, подано заяву про усунення недоліків, з доданими до неї документами.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 23.01.2025.
10.01.2025 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано відзив на позовну заяву, в якому він зазначав, що 10.06.2024 на підприємстві ТОВ «ТАЛАНЛЕГПРОМ» за адресою: Сумська область, м. Ромни, вул. Гостиннодвірська, 37-Ж, виникла масштабна пожежа, яка вплинула на своєчасність виконання ним своїх зобов'язань по контракту, про що 12.06.2024 був повідомлений позивач, а 20.06.2024 він звертався до замовника про продовження строків постачання товару. Крім того, невдовзі після надання коригованої заявки, з середини липня 2024 року розпочалися систематичні ракетні обстріли, збільшилася кількість повітряних тривог в районі, де розволожені виробничі потужності відповідача, що негативно вплинуло на виробничий процес та унеможливило стабільну роботу підприємства. Підтвердженням існування форс-мажорних обставин є Сертифікати Київської обласної торгово-промислової палати №3200-24-1875 від 10.10.2024 та №3200-24-2143 від 26.11.2024. Крім того зазначає, що він поставив позивачу 17344 пар взуття без порушення строків постачання по коригованій заявці. Водночас він вживав заходів для вирішення проблем з поставкою, зокрема шляхом звернення до виробників аналогічного взуття, проте отримав відмову. Просив відмовити у задоволенні позову.
14.01.2025 позивач подав відповідь на відзив, в якому зазначав, що контракт між сторонами укладено 29.02.2024, тобто під час воєнного стану, тому відповідач він не знав і не міг знати, що в подальшому можуть мати місце форс-мажорні обставини, пов'язані з триваючою воєнною агресією. Крім того, сертифікат ТПП на підтвердження виникнення обставин непереборної сили саме з 12.06.2024 надано не було.
17.01.2025 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано заперечення на відповідь на відзив, в яких він зазначав, що оскільки обставини непереборної сили засвідчені належним чином, відсутня протиправна поведінка, дія чи бездіяльність відповідача, відсутня вина відповідача, тому він не може бути притягнутий до відповідальності за несвоєчасне виконання умов договору. Також сформовано клопотання про зменшення штрафних санкцій на 90%, у якому він зокрема просить врахувати незначний період прострочення; поставку товару у повному обсязі; виключний характер причин, внаслідок яких відбулося невиконання зобов'язань; позивач не зазнав збитків; поведінку відповідача та його ділову репутацію.
20.01.2025 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано заяву про залишення заяви відповідача про зменшення розміру неустойки на 90 % без розгляду.
22.01.2025 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі №910/15125/24 та призначено справу до розгляду по суті 04.02.2025.
У судове засідання 04.02.2025 з'явились представники позивача та відповідача, надали пояснення по суті справи.
В судовому засіданні 04.02.2025 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
29.02.2024 між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі -позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таланлегпром» (далі відповідач, виконавець) укладено державний контракт (договір) №21/ВОЗ2024 на виготовлення та поставку товарів оборонного призначення, відповідно до п. 1 якого виконавець зобов'язується у 2024 році виготовити та поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства для здійснення останнім заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та виконання заходів правового режиму воєнного стану товари оборонного призначення за кодом 18810000-0 - «Взуття різне, крім спортивного та захисного» Єдиного закупівельного словника ДК 021-2015 (далі - товар), найменування, кількість та строки поставки яких зазначені в специфікації товарів оборонного призначення, яка є додатком №1 до контракту і його невід'ємною частиною (далі - специфікація), а замовник - оплатити та прийняти товар.
Згідно з додатком №1 до контракту (специфікації) передбачено найменування товару: черевики з високими берцями демісезонні, загальною кількістю 80 000 пар, ціною за одну пару - 2 188,30 грн, всього вартістю - 210 076 800,00 грн з ПДВ.
Відповідно до п. 3 контракту товар, що поставляється за контрактом, повинен бути 2024 року виготовлення, новим і таким, що не був у використанні.
Пунктом 6 контракту передбачено, що ціна контракту становить 210 076 800,00 грн, з урахуванням податку на додану вартість. ПДВ становить 35 012 800,00 грн.
Ціна товару визначена у специфікації (п. 7 контракту).
За умовами п. 12 контракту розрахунки за товар, що виготовляється та поставляється без порушень строків або вимог щодо якості (комплектності) або маркування або пакування замовником проводяться шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару (партію товару) з відстрочкою платежу до 30 календарних днів з дати прийняття товару на склад замовника, факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб виконавця та замовника на відповідній видатковій накладній.
У випадку порушення виконавцем строку сплати нарахованої неустойки (штраф, пеня). Вказаної у п. 57 цього контракту, замовник залишає за собою право сплатити за фактично поставлену кількість товару (партію товару) суму коштів, яка буде зменшена на суму коштів, які нараховані претензією замовника. Заявник залишає за собою право притримати кошти, вказані у цьому пункті (призупинити розрахунки за товар), до повної сплати виконавцем сум коштів, нарахованих претензією замовника або до їх стягнення на користь замовника у судовому порядку. Про при тримання коштів замовник повідомляє виконавця разом х претензією.
Дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці замовника, вручається під особистий підпис виконавцю (представнику виконавця). Не пізніше 5 числа кожного місяця або в інші дні за викликом замовника по телефону виконавець (представник виконавця) прибуває до замовника для отримання письмової заявки. У разі не прибуття вищезазначених осіб, вона надсилається виконавцю рекомендованим листом із повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу виконавця, зазначену в контракті. У разі надсилання заявки заявником засобами поштового зв'язку вона вважається врученою виконавцю з дня отримання замовником фіскального чеку про сплату поштового відправлення. У заявці зазначається найменування товару. Місце поставки товару. Кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару. У випадку коригування інформації, яка зазначена у заявці, замовник має право здійснити таке коригування засобами телефонного зв'язку з обов'язковим письмовим підтвердженням в подальшому. В разі відсутності письмового підтвердження таке корегування вважається не дійсним (п. 17 контракту).
Згідно з п. 18 контракту передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті відвантаження замовника: військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, за адресою: АДРЕСА_2 та/або в пунктах відвантаження військових частин Національної гвардії України (товароодержувачі). Визначених заявкою замовника. Поставка товару здійснюється на умовах DDP Правил Інкотермс-2020 за рахунок виконавця.
Виконавець письмово повідомляє замовника про готовність товару до здійснення контролю та приймання передачі (п. 23 контракту).
Відповідно до п. 57 контракту у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за контрактом сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства та контракту. Сплата пені, штрафів та інших господарських санкцій не звільняє сторони від виконання зобов'язань за контрактом. Зазначені у п. 52, 58, 59, 60, 61 платежі виконавець повинен провести шляхом перерахування відповідних сум на користь замовника протягом 7 банківських днів з дня отримання претензії замовника. Виконавець (його уповноважений представник) зобов'язаний отримати нарочно претензію замовника. У разі надсилання претензії замовника засобами поштового зв'язку цінним листом з описом вкладення чи рекомендованим листом, вона вважається врученою виконавцю в день отримання замовником фіскального чеку про сплату поштового відправлення.
У випадку порушення виконавцем строку вказаного грошового зобов'язання, замовник залишає за собою право притримати кошти, вказані у п. 6 цього контракту, до повної сплати виконавцем сум коштів, нарахованих претензією замовника або до їх стягнення на користь замовника в судовому порядку.
Пунктом 58 контракту сторони передбачили, що за порушення терміну (строку) поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1% вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів - додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого товару.
Згідно з п. 62 контракту сторони усвідомлюють, що даний контракт укладається під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, а тому сам факт дії воєнного стану в Україні не буде вважатись обставинами непереборної сили (форс мажорними обставинами)/ істотною зміною обставин, крім випадків настання конкретних подій /обставин (окупація території агресором, куди повинен поставитись товар, знищення безпосередньо товару), що буде підтверджено вказаними в п. 65 контракту документами.
Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим контрактом у разі випадку або настання обставин непереборної сили, які не існували під час укладення цього контракту та виникли незалежно від волі сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, диверсії, інша небезпечна подія) (п. 63 контракту).
Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим контрактом унаслідок випадку або дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 10 робочих днів з моменту їх виникнення, або з дня коли виконавцю стало відомо про випадок або настання обставин непереборної сили, повідомити про це іншій стороні в письмовій формі, з додаванням підтверджуючих документів настання таких обставин. Неповідомлення або невчасне повідомлення позбавляє виконавця права в подальшому посилатися на випадок або обставини непереборної сили як на підставу звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (п. 64 контракту).
Доказом наявності випадку або настання обставин непереборної сили та строку їх дії є висновок/ сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами (п. 65 контракту).
Контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.12.2024 але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами передбачених контрактом зобов'язань (п. 80 контракту).
Відповідно до п.17 контракту представником відповідача нарочно отримано заявку позивача від 05.03.2024 №78/9-854, відповідно до якої він зобов'язаний у термін до 31.07.2024 поставити позивачу 40 000 пар товару та до 31.08.2024 поставити замовнику 40 000 пар товару.
12.06.2024 відповідач листом від 12.06.2024 №285 повідомив позивача про виникнення форс-мажорні обставин у зв'язку із пожежею у виробничому підрозділі підприємства.
Станом на 19.07.2024 було поставлено 24 377 пар товару без порушення термінів поставки.
З огляду на вказане було внесено зміни до заявки та 19.07.2024 представником відповідача була отримана нарочно корегована заявка позивача від 19.07.2024 №78/16-3122, відповідно до якої відповідач зобов'язаний у термін до 30.09.2024 поставити позивачу 55 623 пар товару.
Однак 30.09.2024 відповідач листом від 30.09.2024 №79 повторно повідомив позивача про виникнення форс-мажорних обставин.
Станом на 30.09.2024 відповідачем було поставлено позивачу 41 721 пар товару без порушення термінів поставки.
Проте товар у кількості 38 279 пар був поставлений з порушенням строку поставки, а саме:
- 3 364 пар товару було поставлено 10.10.2024 (видаткова накладна №4268 від 10.10.2024 на загальну суму 8 833 729,44 грн) - порушення строку поставки на 9 днів;
- 3 320 пар товару було поставлено 11.10.2024 (видаткова накладна №4309 від 11.10.2024 на загальну суму 8 718 187,20 грн) - порушення строку поставки на 10 днів;
- 6 456 пар товару було поставлено 15.10.2024 (видаткова накладна №4359 від 15.10.2024 на загальну суму 16 953 197,76 грн) - порушення строку поставки на 14 днів;
- 4 320 пар товару було поставлено 21.10.2024 (видаткова накладна №4501 від 21.10.2024 на загальну суму 11 344 147,20 грн) - порушення строку поставки на 20 днів;
- 4 320 пар товару було поставлено 23.10.2024 (видаткова накладна №4543 від 23.10.2024 на загальну суму 11 344 147,20 грн) - порушення строку поставки на 22 дні;
- 16 499 пар товару було поставлено 25.10.2024 (видаткова накладна №4616 від 25.10.2024 на загальну суму 43 325 714,04 грн) - порушення строку поставки на 24 дні.
Позивач зазначав, що сертифікат ТПП на підтвердження виникнення обставин непереборної сили саме з 12.06.2024 надано не було.
Однак в подальшому листом від 10.10.2024 №87 відповідач надав позивачу сертифікат Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати від 10.10.2024 №520/03.23, згідно з яким підставою для виникнення форс-мажорних обставин є введення правового режиму воєнного стану в Україні з 24.02.2022, повітряні тривоги в області, де знаходиться виробничий підрозділ підприємства та пожежа на підприємстві. Проте лата настання з 27.09.2024.
Матеріали справи містять претензію позивача від 12.11.2024 №78/1/5-4995 про сплату пені за порушення строків поставки товару у сумі 1 920 301,53 грн, на яку відповідач відповів відмовою листом від 29.11.2024 №105.
З огляду на вказане, посилаючись на порушення відповідачем умов договору (контракту) щодо строків поставки, позивач нарахував та заявив до стягнення з останнього пеню у розмірі 1 920 301,53 грн.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає, що 10.06.2024 на підприємстві ТОВ «ТАЛАНЛЕГПРОМ» за адресою: Сумська область, м. Ромни, вул.. Гостиннодвірська, 37-Ж, виникла масштабна пожежа, яка вплинула на своєчасність виконання ним своїх зобов'язань по контракту, про що 12.06.2024 був повідомлений позивач. Крім того, невдовзі після надання коригованої заявки, з середини липня 2024 року розпочалися систематичні ракетні обстріли, збільшилася кількість повітряних тривог в районі, де розволожені виробничі потужності відповідача, що негативно вплинуло на виробничий процес та унеможливило стабільну роботу підприємства. Підтвердженням існування форс-мажорних обставин є Сертифікати Київської обласної торгово-промислової палати №3200-24-1875 від 10.10.2024 та №3200-24-2143 від 26.11.2024. Крім того зазначає, що він поставив позивачу 17344 пар взуття без порушення строків постачання по коригованій заявці. Водночас він вживав заходів для вирішення проблем з поставкою, зокрема шляхом звернення до виробників аналогічного взуття, проте отримав відмову. Просив зменшити штрафні санкції на 90%.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк.
У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Предметом позову в даній справі є вимога замовника про стягнення з виконавця передбаченої договором пені за несвоєчасну поставку товару.
Так, як встановлено матеріалами справи і не заперечується сторонами, представником відповідача нарочно отримано заявку позивача від 05.03.2024 №78/9-854, відповідно до якої він зобов'язаний у термін до 31.07.2024 поставити позивачу 40 000 пар товару та до 31.08.2024 поставити замовнику 40 000 пар товару.
12.06.2024 відповідач листом від 12.06.2024 №285 повідомив позивача про виникнення форс-мажорні обставин у зв'язку із пожежею у виробничому підрозділі підприємства.
Станом на 19.07.2024 було поставлено 24 377 пар товару без порушення термінів поставки.
З огляду на вказане було внесено зміни до заявки та 19.07.2024 представником відповідача була отримана нарочно корегована заявка позивача від 19.07.2024 №78/16-3122, відповідно до якої відповідач зобов'язаний у термін до 30.09.2024 поставити позивачу 55 623 пар товару.
Однак 30.09.2024 відповідач листом від 30.09.2024 №79 повторно повідомив позивача про виникнення форс-мажорних обставин.
Станом на 30.09.2024 відповідачем було поставлено позивачу 41 721 пар товару без порушення термінів поставки.
Проте товар у кількості 38 279 пар був поставлений з порушенням строку поставки, а саме:
- 3 364 пар товару було поставлено 10.10.2024 (видаткова накладна №4268 від 10.10.2024 на загальну суму 8 833 729,44 грн) - порушення строку поставки на 9 днів;
- 3 320 пар товару було поставлено 11.10.2024 (видаткова накладна №4309 від 11.10.2024 на загальну суму 8 718 187,20 грн) - порушення строку поставки на 10 днів;
- 6 456 пар товару було поставлено 15.10.2024 (видаткова накладна №4359 від 15.10.2024 на загальну суму 16 953 197,76 грн) - порушення строку поставки на 14 днів;
- 4 320 пар товару було поставлено 21.10.2024 (видаткова накладна №4501 від 21.10.2024 на загальну суму 11 344 147,20 грн) - порушення строку поставки на 20 днів;
- 4 320 пар товару було поставлено 23.10.2024 (видаткова накладна №4543 від 23.10.2024 на загальну суму 11 344 147,20 грн) - порушення строку поставки на 22 дні;
- 16 499 пар товару було поставлено 25.10.2024 (видаткова накладна №4616 від 25.10.2024 на загальну суму 43 325 714,04 грн) - порушення строку поставки на 24 дні.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються сторонами.
Отже відповідачем порушено умови контракту щодо строків поставки товару, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України та умов пункту 58 контракту.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Пунктом 58 контракту сторони передбачили, що за порушення терміну (строку) поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1% вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів - додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого товару.
З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що її розмір було визначено позивачем у сумі 79 503,57 грн, розрахованої за період з 01.10.2024 по 09.10.2024, у сумі 87 181,87 грн за період з 01.10.2024 по 10.10.2024, у сумі 237 344,77 грн за період з 01.10.2024 по 14.10.2024, у сумі 226 882,94 грн за період з 01.10.2024 по 20.10.2024, у сумі 249 571,24 грн за період з 01.10.2024 по 22.10.2024, у сумі 1 039 817,14 грн за період з 01.10.2024 по 24.10.2024, що в загальному розмірі становить 1 920 301,53 грн, який є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру нарахованої позивачем пені на 90%, суд відзначає таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.
Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов'язань.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При цьому, довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання (відповідач).
Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.
Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір пені саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.
При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК та ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20):
- ступінь виконання зобов'язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов'язання та загальною сумою зобов'язання);
- причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання;
- тривалість прострочення виконання;
- наслідки порушення зобов'язання для кредитора;
- поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора);
- поведінку кредитора;
- майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати);
- негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника;
- статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров'я населення);
- майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.
Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.
Суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. ст. 86, 236-238 ГПК).
Такі правові висновки щодо застосування вказаних норм Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України зроблено Верховним Судом у постановах від 14.04.2021 у справі №923/587/20, від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 02.12.2020 у справі №913/698/19, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 19.01.2021 у справі №920/705/19, від 27.01.2021 у справі №910/16181/18, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 11.03.2020 у справі №910/16386/18, від 09.07.2020 у справі №916/39/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 13.04.2021 у справі №914/833/19, від 22.06.2021 у справі №920/456/17.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 911/2269/22 зазначила про те, що висновки Верховного Суду у справах щодо спорів, в яких вирішувалось питання щодо зменшення неустойки, демонструють очевидну різноманітність обставин (підстав та чинників), які беруться судом до уваги та впливають на рішення щодо зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню.
Отже, і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір, і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.
Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена й у постанові Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 910/10331/23.
ТОВ «Таланлегпром» є національним виробником спеціального взуття, що спеціалізується, зокрема, на виготовленні черевиків літніх, демісезонних та зимових для потреб ЗСУ та інших сил оборони. Виробничі потужності відповідача розташовані у м. Ромни, Сумської області. Як вказує відповідач, у період дії договору значно збільшилась кількість повітряних тривог, оголошених в Сумській області, у зв'язку з чим порушуються затверджені плани виробництва, що впливає на своєчасність виконання зобов'язань ТОВ «Таланлегпром».
Крім того, відповідач вказав, що 10.06.2024 у виробничому підрозділі підприємства, що розташоване за адресою: Сумська обл., м. Ромни, вул. Гостиннодвірська, 37-Ж, виникла масштабна пожежа, в результаті якої виробниче приміщення і майно, яке у ньому знаходилось повністю знищене, що підтверджується атом про пожежу від 10.06.2024.
На підтвердження існування форс-мажорних обставин відповідач надав Сертифікати Київської обласної торгово-промислової палати №3200-24-1875 від 10.10.2024 та №3200-24-2143 від 26.11.2024. Крім того зазначав, що він вживав заходів для вирішення проблем з поставкою, зокрема шляхом звернення до виробників аналогічного взуття, проте отримав відмову, що підтверджується матеріалами справи.
Посилаючись на відсутність своєї вини, у зв'язку із чим він не може бути притягнутий до відповідальності за несвоєчасне виконання умов договору, просив зменшити штрафні санкції на 90%, врахувавши незначний період прострочення; поставку товару у повному обсязі, виключний характер причин, внаслідок яких відбулося невиконання зобов'язань, а також врахувавши те, що позивач не зазнав збитків і поведінку відповідача та його ділову репутацію.
Суд враховує, що Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).
Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.
Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Таких саме висновків дотримуються колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, у постанові від 04.10.2022 у справі № 927/25/21.
При цьому, відповідно до п. 62 контракту сторони усвідомлюють, що даний контракт укладається під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, а тому сам факт дії воєнного стану в Україні не буде вважатись обставинами непереборної сили (форс мажорними обставинами)/ істотною зміною обставин, крім випадків настання конкретних подій /обставин (окупація території агресором, куди повинен поставитись товар, знищення безпосередньо товару), що буде підтверджено вказаними в п. 65 контракту документами.
Однак, суд також враховує, що п. 63 контракту передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим контрактом у разі випадку або настання обставин непереборної сили, які не існували під час укладення цього контракту та виникли незалежно від волі сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, диверсії, інша небезпечна подія).
Як вбачається з матеріалів справи, 10.06.2024 у виробничому підрозділі підприємства, що розташоване за адресою: Сумська обл., м. Ромни, вул. Гостиннодвірська, 37-Ж, виникла масштабна пожежа, в результаті якої виробниче приміщення і майно, яке у ньому знаходилось, повністю знищене, що підтверджується атом про пожежу від 10.06.2024.
Також матеріалами справи підтверджено, що інтенсивність оголошення сигналів «повітряна тривога» у вказаному регіоні не дозволяла працювати більше 2-3 годин поспіль.
Водночас відповідач вживав заходів для вирішення проблем з поставкою, зокрема шляхом звернення до виробників аналогічного взуття.
Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи відповідача, беручи до уваги інтереси позивача, враховуючи виконання основного зобов'язання за договором в повному обсязі, відсутність доказів понесення позивачем збитків та інших для нього наслідків порушення зобов'язання відповідачем, незначності прострочення виконання зобов'язання, зважаючи на військову агресію російської федерації на території України та суспільну необхідність господарської діяльності ТОВ «Таланлегпром», зокрема і її військову спрямованість, а також виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, поведінку самого відповідача, яким вживалися заходи щодо належного виконання контракту, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на підставі ч.3 статті 551 Цивільного кодексу України на 90%, а тому клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач прострочив виконання свого зобов'язання щодо своєчасної поставки товару, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 1 920 301,53 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення пені в розмірі 192 030,15 грн, у зв'язку із зменшенням розміру неустойки за клопотанням відповідача.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛАНЛЕГПРОМ» (01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 77, код ЄДРПОУ 31862978) на користь Військової частини НОМЕР_1 НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) грошові кошти у розмірі 192 030 (сто дев'яносто дві тисячі тридцять) грн. 15 коп. та судовий збір у розмірі 28 804 (двадцять вісім тисяч вісімсот чотири) грн 52 коп.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 07.02.2025
Суддя Владислав ДЕМИДОВ