Справа № 296/9241/24
2/296/330/25
"14" січня 2025 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді Адамовича О.Й.,
за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи в судове засідання цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №589054724 у розмірі 80 845,94 грн.
Позовні вимоги ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" обґрунтовані тим, що 29.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №589054724.
28.11.2018 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату на умовах визначених цим договором.
31.12.2020 додатковою угодою №26 до договору факторингу №28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції.
Відповідно до реєстру боржників №149 від 31.08.2021 до договору факторингу №28/1118-01 укладеного між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та "Таліон Плюс", до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №589054724.
20.10.2022 між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", було укладено договір факторингу № 20102022, у відповідності до умов якого ТОВ "Таліон Плюс" передає (відступає) ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФК "ЄАПБ" приймає належні ТОВ "Таліон Плюс" права вимоги до боржників.
Позивач зазначає, що відповідно до реєстру прав вимоги №2 від 06.03.2023 до договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 80 845,94 грн, з яких 21999,18 грн - 1сума заборгованості по основному боргу, 58 846,76 грн - сума заборгованості за відсотками. Проте, станом на момент подачі позову, відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань та не погашає заборгованість за вказаним договором, що є підставою для позивача звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою від 17.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін у судове засідання.
01.112024 року від представника відповідача - адвоката Рудзея Ю.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що правомірними могли б бути лише вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 21 999,18 грн. та заборгованості за процентами у розмірі 5 873,78 грн (в період кредитування). Також звернув увагу, що у матеріалах справи відсутній реєстр боржників №149 від 31.08.20212 року до договору факторингу №28/1118-01 укладеного між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та "Таліон Плюс", а витяг з реєстру прав вимоги №2 від 06.03.2023 року до договору факторингу №20102022 від 20.10.2022 не містить підпису представника ТОВ "Таліон Плюс" (а.с.39-43).
06.11.2024 від представника ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" - Романченко Д.П. надійшла відповідь на відзив у якій зазначає, що відповідачем факт укладення кредитного договору у відзиві не спростовується. До того ж, відповідачем безпосередньо визнається укладення ним кредитного договору з первісним кредитором, а відповідно, він визнає отримання за даними договорами коштів та визнає свою обізнаність щодо умов Кредитних договорів. Щодо тверджень відповідача про безпідставність нарахування відсотків поза межами строку дії кредитного договору, звертаємо увагу суду на те що, Постановою Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, зокрема, зазначено, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч.2 ст.625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника ("за користування кредитом"). Звертає увагу суду на те, що у відповідності до умов кожного з укладених Договорів нарахування відсотків здійснювалось саме за кожен день користування кредитом, тобто умовами Договорів не передбачена відповідальність за неналежне виконання зобов'язання Позичальником згідно статті 625 ЦК України.
Також зазначає, що позивачем було надано до суду всі наявні документи за Кредитним договором, які були передані Первісним кредитором до ТОВ "ФК ЄАПБ" в рамках укладеного Договору Факторингу. У відповідності до умов Договору факторингу, передача документації, а саме: платіжних доручень або іншого документального підтвердження перерахування коштів на рахунок, вказаний Боржником, та детальних розрахунків заборгованості по Кредитному договору, по кожному платіжному періоду та підставу їх нарахування, в період з дня укладення кредитного договору по дату відступлення права вимоги - надаються Клієнтом за окремим запитом Фактора. З метою надання вичерпної інформації по справі Позивач звернувся до первісного кредитора з відповідним запитом щодо надання додаткових доказів, а саме детальних розрахунків заборгованості та доказів, що підтверджують надання (перерахування) коштів Позичальнику за укладеним договором. Станом на 06.11.2024 позивачем отримано відповідь на запит від первісного кредитора, в тому числі отримано додаткові докази, тому позивач просить суд поновити строк для подання доказів, прийняти та долучити до матеріалів справи: витяг з реєстру прав вимоги №149 від 31.08.2021 до договору факторингу №28/1118-01, який відображає інформацію щодо переходу права вимоги за кредитним договором до ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" та інформацію щодо суми заборгованості на дату відступлення права вимоги; детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором - від ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" (в якому зазначена дата видачі кредитних коштів та період нарахування відповідних відсотків, згідно умов вищезазначеного договору); детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором - від ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" (в якому зазначено період нарахування відповідних відсотків, згідно умов вищезазначеного договору); платіжне доручення від 29.05.2021. Наголошує, що позивач надав суду належні та допустимі докази, які підтверджують факт переходу права грошової вимоги від ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" до ТОВ "ФК "ЄАПБ" відносно Відповідача, а твердження Відповідача щодо не доведення Позивачем факту переходу права грошової вимоги є необґрунтованими та безпідставними (а.с. 48-60).
З приводу заявленого позивачем клопотання про долучення доказів доданих до відповіді на відзив суд зазначає наступне.
Оскільки долучені відповіді на відзив докази не є такими, що подані разом з поданням позовної заяви, а клопотання про витребування доказів не було включено до неї чи подане одночасно з позовом (як того вимагають ч.2 ст. 83 та речення 2 ч.1 ст. 84 ЦПК України), обґрунтовування позивача щодо неможливість подання доказів у визначений законом строк зводяться до надання відповідачем відзиву та умов договорів факторингу щодо передання документів на вимогу сторони договору, що не можна вважати причинами, що не залежали від особи (ч.8 ст. 83 ЦПК України) та не порушує перед судом питання про встановлення додаткового строку для подання вказаних доказів (ч.4, 5 ст. 83 ЦПК України), надані позивачем докази до розгляду судом не приймаються (ч.8, 9 ст. 83 ЦПК України), а клопотання підлягає залишенню без розгляду (ч.1 ст. 84 ЦПК України).
Суд зазначає, що лише відзив на позовну заяву спонукав позивача звернутися із запитом щодо отримання додаткових документів.
Крім того, доказів того, що такі документи були отримані на запит, а не перебували у позивача, не надано.
Представник позивача Романенко Д.П. у відповіді на відзив просить розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (а.с.60).
Представник відповідача у поданій заяві просить розгляд справи проводити без участі представника відповідача та заперечує щодо долучення нових доказів, наданих позивачем (а.с.78-80).
Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що 29.05.2021 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено Договір кредитної лінії №589054724 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 22 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом (а.с. 7-9).
Сторони погодили, що кредит надається (договір укладається) строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (п. 1.7. Договору).
Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 324,85 процентів річних, що становить 0,89 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним (п.п.1.9.1 договору).
Відповідно до п.п. 4.4 п. 4 Договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України "Про електронну комерцію", що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
31.12.2020 ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" уклали Додаткову угоду № 26 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (а.с. 10-12).
У цьому договорі сторони виклали текст договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 в новій редакції.
Згідно з п. 1.3. даного договору факторингу, "право вимоги" - це права грошових вимог Клієнта до Боржників по сплаті суми боргу за Кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.
В пункті 1.4. цього ж договору визначено, що "борг" означає суми грошових коштів, які підлягають оплаті Клієнту Боржниками за умовами Кредитних договорів, строк оплати яких настав на момент переходу Прав вимоги до Фактора (наявна вимога), а також строк оплати яких настане в майбутньому (майбутня вимога), включаючи зобов'язання Боржників повернути суму наданого кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, сплатити неустойку (у разі прострочення умов Кредитних договорів), а також будь-які інші зобов'язання по оплаті Клієнту грошових коштів за Кредитними договорами.
20.10.2022 між ТОВ "Таліон Плюс" (надалі - клієнт) та ТОВ "Європейська агенція з повернення боргів" (надалі - фактор) укладено договір факторингу №20102022, відповідно до умов якого клієнт зобов'язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 13-14).
Відповідно до витягу реєстру прав вимоги № 2 від 06.03.2023 до договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 № кредитного договору 589054724, в сумі 80 845,94 грн, з яких 21 999,18 грн - сума заборгованості по основному боргу, 58 846,76 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 15).
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №589054724 від 29.05.2021, у ОСОБА_1 виникла заборгованість у сумі 80 845,94 грн станом на 06.03.2023 року (а.с. 16).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно частин першої та другої статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").
У статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію").
Згідно з п. 1, 2 ч. 1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги, правонаступництва).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet", який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1ст.203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст.512, ст.514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує на те, що він отримав право вимоги за зобов'язаннями ОСОБА_1 , уклавши договір факторингу № 20102022 від 20.10.2022 з ТОВ "Таліон Плюс", яке, в свою чергу, отримало право такої вимоги згідно договору факторингу № 28/1118-01 з ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога".
Згідно з п.4.1. додаткової угоди № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, сторони визначили порядок відступлення права вимоги, зокрема, наявне право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру права вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним Реєстром права вимоги.
У позовній заяві зазначено, що відповідно до реєстру боржників № 149 від 31.08.2021 до договору факторингу № 28/1118-01, укладеного між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс", до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №589054724.
Проте, відповідного реєстру боржників №149 від 31.08.2021 до договору факторингу № 28/1118-01 позивачем до позовної заяви надано не було.
Крім того, зі змісту договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 вбачається, що ТОВ "Таліон Плюс" (клієнт) передало право грошової вимоги отриманої на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладеного між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога".
Разом з тим, спірний договір кредитної лінії №589054724, укладено між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 29.05.2021 року, тобто після укладання договору факторингу № 28/1118-01від 28.11.2018, на який іде посилання у договорі факторингу від 20.10.2022 року.
Позивач не долучив до позову договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 та інших додаткових угод, які укладалися цими ж сторонами до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018.
Крім того, відповідно до додаткової угоди № 26 від 31.12.2020 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, а саме Розділом 8 визначено термін дії, зміна та припинення договору, однак позивачем не надано до суду копії відповідних пунктів договору, тим самим не доведено дату закінчення договору, тобто можливість ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" передавати окремими реєстрами ТОВ "Таліон Плюс" вимоги за кредитними договорами.
Також, зі змісту п. 1.4. додаткової угоди №26 від 31.12.2020, якою викладено в новій редакції договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, слідує, що Фактор набуває права первісного кредитора за укладеними з ним кредитними договорами, строк оплати по яким настав на момент переходу прав вимоги до Фактора, так і за укладеними кредитними договорами, строк оплати за якими настане в майбутньому.
Оскільки кредитний договір між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та відповідачем ОСОБА_1 , за яким позивач просить стягнути заборгованість, було укладено 29.05.2021, ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" не могла відчужити право вимоги за майбутнім кредитним договором, тобто за договором, який станом на 31.12.2020, ще не був укладений (не існував).
Отже, позивачем не доведено перехід права вимоги за кредитним договором №589054724 від 29.05.2021 від ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" до ТОВ "Таліон Плюс", що, у свою чергу, виключає перехід права вимоги за вказаним кредитним договором до позивача на підставі договору факторингу №20102022 від 20.10.2022, оскільки такий є похідним від договору факторингу, на підставі якого б ТОВ "Таліон Плюс" належало право вимоги за кредитним договором №589054724 від 29.05.2021.
За таких підстав, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Розподіл судових витрат.
Оскільки у задоволенні позову суд відмовив, а відповідач не заявляла про її судові витрати, відсутні підстави для вирішення судом питання розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів", місцезнаходження за адресою: м.Київ, вул. Симона Петлюри, 30, ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Головуючий суддя О. Й. Адамович
Дата складання повного тексту рішення: 20.01.2025