Справа № 296/6244/24
2/296/560/25
(ЗАОЧНЕ)
"16" січня 2025 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді Адамовича О.Й.,
за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Корольовський ВДВС у м. Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про припинення стягнення аліментів, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та стягнення аліментів,
Позивач звернувся до Корольовського районного суду м.Житомира з позовом в якому просить припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , присуджених згідно рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 20.12.2019 року по справі за № 296/9784/19 з часу звернення до суду, тобто з 08.07.2024 року; визнати виконавчий лист по справі за №296/8784/19, виданий Корольовським районним судом м. Житомира щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 усіх видів заробітку (доходів) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 03.10.2019 року і до досягнення дитиною повноліття таким , що не підлягає виконанню (вимога викладена згідно заяви про зміну предмету позову); стягувати з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( РНОКПП - НОМЕР_2 ) на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у розмірі 1/4 усіх видів заробітку (доходів) відповідача щомісячно, але не менше менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08.07.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позову зазначає, що рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 20 грудня 2019 по справі 296/9784/19 ухвалено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03.10.2019 року і до досягнення дитиною повноліття. Проте, з початку березня 2024 року неповнолітня донька проживає разом з батьком за адресою АДРЕСА_1 , відповідно усе належне матеріальне забезпечення на утримання доньки батько здійснює самостійно, забезпечив належні умови проживання, навчання, розвитку дитини та безпосередньо приймає участь у процесі виховання. Також вказує, що відповідачка не заперечувала щодо переїзду доньки та постійного її проживання з батьком, будь-яких спроб повернути доньку відповідачка не здійснювала. Сукупність усіх вищевказаних обставин свідчить про те, що стягнення аліментів з позивача на користь відповідача є недоцільним, недоречним та не має жодних обґрунтованих і законних підстав. Вважає, що в даному випадку є підстави для припинення стягнення з позивача на користь відповідача аліментів та стягнення аліментів з відповідача, а також визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Корольовського районного суду від 22.07.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін.
Ухвалою від 27.11.2024 року прийнято заяву про зміну предмету позову.
Представник позивача - адвокат Войдевич О.А. подала до суду заяву в якій просить провести розгляд справи без участі позивача та представника позивача (а.с.90-91).
Головний державний виконавець Корольовський ВДВС у м. Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Васильківська О.В. подала до суду клопотання в якому просить розгляд справи провести без участі представника відділу, при ухвалення рішення суду покладається на розсуд суду (а.с.86).
Відповідач відзив на позов до суду не надала, копія ухвали про відкриття провадження від 22.07.2024 разом з судовою повісткою про виклик та копією позовної заяви з додатками судом направлялися за адресою реєстрації відповідача: АДРЕСА_2 , які повернуті до суду із зазначенням причин невручення "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 45,46,51,52,62,63).
У постанові Верховного Суду від 11.06.2021 у справі №2-6236/11 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Крім того, відповідача повідомлено через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке оприлюднено 18.09.2024, 06.11.2024 та 17.12.2024 (а.с. 49,50,60,61,80,81).
У судове засідання 18.09.2024, 30.10.2024, 27.11.2024 та 16.01.2025 відповідач не з'явилася.
Таким чином відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи.
Згідно ч.1 ст.174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.
Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, відповідно до ст.ст.211, 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтво про народження серія НОМЕР_3 (а.с.16).
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 20 грудня 2019 року по справі №296/9784/19 ухвалено розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрований 20.02.2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції, актовий запис №203; стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03.10.2019 року і до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання судових витрат ( а.с.19-20).
Відповідно до витягу з Реєстру Житомирської територіальної громади від 21.05.2024 року зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є АДРЕСА_1 (а.с.17,18).
Відповідно до акту обстеження умов проживання ОСОБА_1 від 06.11.2024 року для виховання та розвиту дитини створено наступні умови: наявна окрема кімната, окреме спальне місце з чистою постіллю, одяг та взуття відповідно до сезону, продукти харчування та готові страви, канцелярія, місце для підготовки домашніх завдань, засоби дистанційного навчання. Батьком створено належні умови для виховання (а.с.67).
Згідно з характеристикою ОСОБА_4 учениці 9-В кладу Ліцею №21 м. Житомира вбачається, що ОСОБА_6 навчається у ліцеї з третього класу. Має досягнення переважно достатнього та середнього рівня. Навчається в міру своїх можливостей, має нормальний рівень сформованості інтелектуальних функцій мислення. Учениця, усвідомлює необхідність і важливість знань, приділяє достатньо часу своєму інтелектуальному розвитку. Виявляє логічне, образне мислення. Відвідує ліцей систематично. ОСОБА_7 швидко засвоює програмовий матеріал, не байдужа до навчання, має добре розвинену пам'ять. Спокійна, врівноважена, комунікабельна учениця, любить нові знайомства, має друзів у класі та ліцеї. Стосунки із однокласниками приязні. ОСОБА_7 щоденно, наполегливо займається у танцювальній школі "Сонечки". Бере активну участь у тренуванні та виступах. Має гарну фізичну підготовку. До виконання громадських доручень ставиться сумлінно. Батько відвідує збори класу, контролює навчальний процес доньки., турбується про її успішність. Часто із різними питаннями телефонує класному керівнику. Між батьком та донькою довірливі відносини. Мама на відміну від батька навчанням ОСОБА_7 не цікавилась. З березня 2024 року ОСОБА_7 проживає постійно з батьком. Батько допомагає у вирішенні різних класних питань, приділяє належну увагу вихованню та навчанню доньки (а.с.21).
У заяві від 14.11.2024 року, яка засвідчена приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Мендрик О.О., ОСОБА_4 повідомляє, що згідно з правом на вибір неповнолітньою особою свого місця проживання самостійно, яке надано статтею 160 Сімейного кодексу України, визначає своє місце проживання разом з батьком ОСОБА_1 (а.с.68).
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства").
Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України (далі -СК України) мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
У статті 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Статтею 181 СК України встановлено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до частин першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Отже, статтею 179 СК України врегульовано питання права власності на аліменти, які отримуються на дитину одним із батьків та їх цільове призначення. Зокрема, передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини і мають використовуватися за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Під цільовим призначенням при цьому потрібно розуміти витрати, спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей (постанова Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 682/690/16-ц).
З урахуванням предмета цього спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини та стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час вирішення спору судом та ухвалення рішення у справі.
На підставі поданих позивачем доказів судом встановлено, що ОСОБА_4 постійно проживає з батьком ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .
В ході судового розгляду відповідачем не надано доказів на спростування вищевикладеного.
Враховуючи правову природу аліментів (які є власністю дитини), їх цільовий характер, а також передбачені законом підстави їх стягнення на користь того з батьків, з ким проживає дитина, керуючись принципом найкращих інтересів дитини, суд має враховувати при вирішенні спору наявність підстав для подальшого стягнення аліментів з особи, з яким, за встановленими обставинами справи, проживає дитина.
Існування рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 20 грудня 2019 року по справі №296/9784/19 про стягнення аліментів з позивача на користь відповідача повинно оцінюватись з урахуванням обставин, які змінились після його постановлення.
Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені частиною другою статті 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.
Частиною 1 статті 10 СК України визначено, що якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону).
Відповідно до ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Суд вважає, що обставини, які виникли після постановлення рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 20 грудня 2019 року, а саме проживання дитини разом з батьком, а також фактичне непроживання дитини з матір'ю мають істотне значення та є підставою, яка вказує на необхідність звільнення платника аліментів від подальшої сплати таких періодичних платежів, адже у такому випадку, той з батьків із ким проживає дитина набуває право на отримання аліментів, а в іншого з батьків таке право припиняється, що відповідає встановленому статті 141 СК України принципу рівності прав та обов'язків батьків стосовно своєї дитини.
Суд зважає на те, що за загальним правилом, яке випливає зі змісту частини п'ятої статті 183 Сімейного кодексу України (той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину), розмір аліментів на одну дитину становить 1/4 частку заробітку (доходу) платника аліментів.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про припинення стягнення аліментів з позивача на користь відповідача, а також про стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на утримання дитини ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Вирішуючи заявлений позов в частині припинення стягнення аліментів з дня звернення до суду з даним позовом з 08.07.2024р., суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2016 року стягнення та виплата аліментів в новому розмірі, а так само припинення їх стягнення, здійснюється виключно з дня набрання законної сили рішенням суду. Отже слід визначити, що припинення стягнення аліментів починається з дня набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Оскільки позов надійшов до суду 08.07.2024 року, тому стягнення аліментів має бути здійснено саме з цієї дати.
Такий висновок суду відповідає висновкам, яких дійшов Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2020 року в справі №583/5413/18 (провадження N 61-13942св19) та у постанові від 03.02.2021 у справі № 520/21069/18 (провадження N 61-1347св20).
Відповідно до положень статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй "Про права дитини", яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
При цьому суд зазначає, що сторони не позбавлені права звернення до суду з позовом про зміну розміру аліментів у разі зміни їх матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я сторін, інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України (ст. 192 СК України).
Що стосується вимог в частині визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №296/9784/19, виданого Корольовським районним судом м. Житомира, суд зазначає наступне.
Вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень, регламентовано ст.ст.430-446 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
У постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №2-4671/11 сформульовано правовий висновок, що підстави визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, прийнято поділяти на дві групи: матеріально-правові (відсутність у боржника обов'язку), зокрема, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання й інші, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання тощо.
Норма частини 2 статті 432 ЦПК України має чітку конструкцію й передбачає, що у разі якщо виконавчий лист було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Таким чином, порядок розгляду заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, передбачений спеціальним розділом ЦПК України, зокрема Розділ VI Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).
Крім того, відповідно до п.5 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження", скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є однією з підстав для закінчення виконавчого провадження.
Згідно з вимогами частини 1, 5 та 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на викладене, вимоги позивача про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа №296/9784/19, виданого на виконання рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 20 грудня 2019 року, не підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн за позовну вимогу про припинення стягнення аліментів належить стягнути із відповідача на його користь, оскільки в цій частині позовні вимоги задоволено.
Судовий збір, від сплати якого позивач звільнений при зверненні до суду за вимогу про стягнення аліментів, підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
Судові витрати в розмірі 1211,20 грн. за позовну вимогу про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню слід покласти на позивача, оскільки в цій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Керуючись статтями 4,11,12,13,136,141,247,258,259,263-265,268,280, 352,354ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03.10.2019 року і до досягнення дитиною повноліття, що визначені рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 20 грудня 2019 року у цивільній справі №296/9784/19, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08 липня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
У задоволенні решти вимог позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн за позовну вимогу про припинення стягнення аліментів.
Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Заочне рішення може бути оскаржено відповідачем шляхом подання до Корольовського районного суду м.Житомира заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Третя особа: Корольовський ВДВС у м. Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), адреса6 м. Житомир, вул. Леха Качинського, 12-А, ЄДРПОУ 35021396.
Головуючий суддя О. Й. Адамович
Дата складання повного тексту рішення: 21.01.2025