справа № 274/8860/24
провадження № 2/0274/2072/24
Рішення
Іменем України
29.01.2025 року м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: судді Вдовиченко Т.М., за участі секретаря судового засідання - Рудич М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бердичеві Житомирської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бердичівської міської ради Житомирської області про визначення додаткового строку на прийняття спадщини -
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Бердичівської міської ради Житомирської області. Просить визначити їй додатковий строк - два місяці, достатній для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, що залишилась після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 - мати позивачки. Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1 . Вказує, що є єдиним спадкоємцем померлої, інших спадкоємців за заповітом чи за законом немає. Звернувшись до приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Житомирської області Богатирчука А.М. 11.10.2024 з проханням видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, їй було відмовлено, у зв язку з тим, що нею був пропущений встановлений чинним законодавством України термін для прийняття спадщини. Зазначає, що ОСОБА_2 на випадок своєї смерті залишила заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що на день смерті буде їй належати за законом, заповіла їй - ОСОБА_1 , та про цей факт вона дізналася лише в жовтні 2024 року під час того як розбирали речі в квартирі, в якій колись проживала її мати, зокрема, вказаний заповіт та свідоцтво про право власності на житло, видане 19 березня 2001 року за № 13369, а саме на квартиру загальною площею 36,6 м2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , хоча до цього часу вона вважала, що вказана вище квартира вже належить їй на праві приватної власності. Вказані обставини стали підставою звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13.11.2024 відкрито загальне позовне провадження у справі призначено підготовче засідання у справі. Витребувано у приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Богатирчука А.М. матеріали спадкової справи №194/2024, щодо майна ОСОБА_2 (а.с.23 - 24).
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03.12.2024 відмовлено у прийнятті визнання позову відповідачем, закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду ( а.с. 51).
Позивачка в судове засідання не з'явилася, подала заяву, згідно якої підтримує заявлені позовні вимоги, просить розглянути справу у її відсутності.
Відповідач - Бердичівська міська рада Житомирської області не забезпечили участь свого представника в судовому засіданні, відповідно до заяви від 03.12.2024 року представник відповідача просив розгляд справи провести за його відсутності ( а.с. 47 -48).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.
Як вбачається з копії свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Бердичеві Житомирської області (а.с. 14).
Свідоцтвом про народження позивачки серії НОМЕР_1 від 29.12.1972 та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 14.01.1984 та Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу №00047640393 від 24.10.2024 підтверджується, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є дочкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.15-17).
Згідно заповіту від 11.01.2019, ОСОБА_2 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що на день смерті буде їй належати за законом, заповіла ОСОБА_1 (а.с.13).
До складу спадкового майна входить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про право власності на житло від 26.03.2001 (а.с. 18).
Постановою приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Богатирчука А.М. №655/02-31 від 11.10.2024 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв язку з тим, що нею був пропущений встановлений чинним законодавством України термін для прийняття спадщини (а.с. 12).
Встановлені судом обставини підтверджуються матеріалами спадкової справи №274/8860/24 від 13.11.2024, заведеної приватним нотаріусом Бердичівського районного нотаріального округу Богатирчуком А.М. ( а.с. 35-46).
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (частина перша статті 1222 ЦК України).
Статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого цією статтею, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 24 січня 2020 року у справі № 192/1663/17 (провадження № 61-7193св19), від 03 лютого 2023 року у справі № 521/8872/22 (провадження № 61-12812св22).
Велика Палата Верховного суду в цивільній справі № 686/5757/23 ( провадження 14-50цс 24) від 26.06.2024 року зазначила, " ... Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України). Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
З урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: 1) тривалу хворобу спадкоємців; 2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.
Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо. З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.
Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.
Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.
Факт усвідомлення спадкоємцем першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом (у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування), який не знав про існування заповіту, наявності в нього права на спадкування та невчинення ним неодмінних активних дій щодо встановлення спадкової маси і прийняття спадщини не свідчить про виникнення в нього об'єктивних обставин, які унеможливили або істотно ускладнили йому своєчасне звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у передбачений ЦК України строк у зв'язку з його необізнаністю про існування заповіту, складеного на його ім'я. Сам факт відмови нотаріуса, за цих обставин, у видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину не порушує принцип свободи заповіту.
З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду висновує, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте таку необізнаність суд не повинен ототожнювати з його (спадкоємця) незнанням про його право на спадкування загалом, оскільки в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов'язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування.
Коли ж особа усвідомлює чи повинна усвідомлювати, що вона є учасником процесу спадкування, зокрема на підставі своєї спорідненості зі спадкодавцем як спадкоємець першої черги спадкування або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування,і не вчиняє активних дій, спрямованих на прийняття спадщини (засвідчення своєї згоди на вступ у всі правовідносини спадкодавця) виходячи з обставин, які не пов'язані з об'єктивними, непереборними та істотними труднощами для своєчасного прийняття спадщини, то її необізнаність про наявність заповіту не може розглядатися як підстава для визначення їй додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини.
Після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття / відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв'язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати (у зв'язку зі своєю спорідненістю зі спадкодавцем та відсутністю спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування) наявність в нього права на спадкування.
У цьому аспекті потрібно також враховувати, що право на прийняття спадщини є суб'єктивним цивільним правом, зміст якого полягає в тому, що спадкоємцю надано альтернативу: прийняти спадщину або відмовитися від неї".
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Разом з тим, позивачкою не надано належних та допустимих доказів в підтвердження об'єктивних, непереборних та істотних труднощів для своєчасного подання заяви про прийняття спадщини після смерті її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Посилання позивачки на необізнаність про наявність заповіту на її ім'я, як поважну причину пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері судом до уваги не приймається, оскільки, позивачка є дочкою померлої ОСОБА_2 , тобто спадкоємцем першої черги. Відтак, незалежно від наявності заповіту на її ім'я, вона у випадку, якщо бажала би прийняти спадщину після смерті матері, мала можливість звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом. Проте, така заява позивачкою у шестимісячний строк подана не була, подана лише 11.10.2023 року, через 11 місяців з дати смерті ОСОБА_2 , інших поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини, які були б пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для подачі заяви про прийнятті спадщини після смерті ОСОБА_2 позивачкою суду не доведено.
Враховуючи вище наведене суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю.
Керуючись ст. 12-13,76-81,89,211,247,258,263-265,354 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Бердичівської міської ради Житомирської області про визначення додаткового строку на прийняття спадщини - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 07 лютого 2025 року
Суддя : Т.М. Вдовиченко