Справа № 273/2320/24
Провадження № 2/273/57/25
07 лютого 2025 року м.Баранівка
Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді - Бєлкіної Д.С., при секретарі судових засідань Стаднюк В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Баранівка в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів ,
Позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , просить розірвати шлюб укладений між нею та ОСОБА_2 , який зареєстрований 01 листопада 2019 року Виконавчим комітетом Дубрівської сільської ради Баранівського району Житомирської області, актовий запис №10. Залишити малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на проживання з нею . Після розірвання шлюбу залишити їй прізвище - « ОСОБА_3 ». А також просить стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 1281 гривні 50 копійок на кожну дитину.
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги вказала, що 01 листопада 2019 року вона з відповідачем уклала шлюб. Від шлюбу у них є двоє малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На даний час вона з дітьми проживає у будинку своїх батьків. Починаючи з моменту реєстрації шлюбу вони з чоловіком неодноразово переживали кризи у їхніх стосунках. Чоловік зловживає спиртними напоями, ніде не працює, відмовляється утримувати дітей та приймати участь у їх догляді та вихованні. У травні 2024 року він вчинив скандал у їхньому будинку і побив її. Після чого вона потрапила до лікарні, однак не зверталася до поліції для встановлення факту побиття та насильства у сім'ї. Свідками знущань чоловіка були діти, що негативно вплинуло на їх психічний стан. Після вищезазначеного інциденту вона була вимушена переїхати з дітьми у будинок своїх батьків, де і проживає по даний час. З вересня 2022 року по серпень 2023 року чоловік перебував на службі у Збройних Силах України, на даний час їй не відомі місце його роботи та сума отриманих ним доходів. Більше трьох місяців вони з чоловіком проживають окремо та не підтримують шлюбно-сімейні відносини, їм не вдається підтримувати нормальну моральну атмосферу в сім'ї, піклуватися про побудову сімейних відносин між собою, іншими членами родини на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Примирення і збереження сім'ї вважає неможливим. Спір про місце проживання дітей відсутній, діти проживають з нею і перебувають на її утриманні. Відповідач добровільно не надає матеріальну допомогу на утримання дітей. Враховуючи те, що їй невідомо місце роботи відповідача, тому вважає за можливе стягувати аліменти в твердій грошовій сумі.
Ухвалою Баранівського районного суду від 07.01.2025 року відкрито спрощене позовне провадження по справі з повідомленням (викликом) сторін, надано відповідачеві строк для подання відзиву, роз'яснено учасникам справи права та наслідки невчинення ними відповідних процесуальних дій .
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, направила до суду заяву, в якій просила розглядати справу у її відсутність, позовні вимоги підтримує повністю .
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, , відзиву, заяв та клопотань до суду не надходило. Копія ухвали суду від 07.01.2025 року разом з судовою повісткою про виклик та копією позовної заяви з додатками судом направлялися за зареєстрованим місцем проживання відповідача, однак поштове відправлення повернуто до суду із зазначенням причин невручення "адресат відсутній за вказаною адресою" .
В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони перебувають між собою у шлюбі, зареєстрованому 01.11.2019 року Виконавчим комітетом Дубрівської сільської ради Баранівського району Житомирської області, актовий запис №10 , що підтверджено свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 01.11.2019 року (а.с. 15 ).
Від шлюбу мають неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 від 11.01.2020 року та серії НОМЕР_3 від 22.11.2023 року відповідно (а.с. 9,10 ).
Сторони не проживають разом, наміру відновлювати подружні стосунки позивач не має, оскільки сім'я розпалася через різні погляди на подружнє життя, що відповідачем не спростовано.
Встановленим судом фактам відповідають сімейні правовідносини, які регулюються Конституцією України та Сімейним Кодексом, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).
Згідно зі ст.51 Конституції України та ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
Відповідно до ст.ст. 105, 110, 112 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
З'ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, беручи до уваги відсутність заперечень проти позову з боку відповідача, суд прийшов до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам як позивачки, так і відповідача.
Оскільки у суду склалася достатня переконаність у тому, що подальше спільне життя подружжя не можливе, а також враховуючи, що збереження шлюбу та подальше спільне проживання подружжя суперечить інтересам обох сторін, суд приходить до висновку, що позов в цій частині підлягає до задоволення.
Судом також встановлено, що сторони по справі мають спільних двох дітей, які зареєстровані і проживають з матір'ю за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями Витягів з реєстру територіальної громади, та копією довідки Дубрівської сільської ради про склад сім'ї від 28.08.2024 року № 844 ( а.с. 11,12,13).
За нормами ст.ст.13, 81 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому, кожна зі сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Ст. 180 СК України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За приписами ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно з ч. 1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
За приписами ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Враховуючи, що визначення способу стягнення аліментів є правом позивача, а остання, звертаючись до суду, просить визначити розмір аліментів в твердій грошовій сумі по 1281,50 грн. на кожну дитину та положення ч. 1 ст.184 СК України, суд дійшов висновку про визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлений розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років в розмір 2563 гривні.
Визначаючись щодо їх розміру, суд враховує обов'язок обох батьків утримувати дітей до їх повноліття та розмір мінімального гарантованого законодавством України розміру аліментів для дитини відповідного віку.
Враховуючи те, що відповідачем не надано будь-яких доказів неможливості сплачувати аліменти саме в такому розмірі, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в цій частині.
Що стосується позовної вимоги про залишення на проживання малолітніх дітей разом з позивачкою, суд зазначає наступне.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").
Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
Водночас у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз'яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.
Судом встановлено, що між сторонами на момент розгляду справи відсутній спір між батьками щодо місця проживання дітей, такий позов ані позивач, ані відповідач не пред'являли, суд його не вирішував. Залишення дітей проживати разом із матір'ю не свідчить, що суд вирішив позов про визначення місця проживання дітей, оскільки суд лише констатує, з ким залишаються проживати діти після розірвання шлюбу, не змінюючи при цьому її місце проживання, оскільки, як встановлено, після припинення фактичних шлюбних відносин діти залишилися проживати разом з матір'ю. Судове рішення про залишення проживання дитини разом із матір'ю не перешкоджає розгляду спору про визначення місця проживання дитини та не носить преюдиційного характеру.
Згідно з ч.2 ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.
Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір за вимогу про розірвання шлюбу в розмір 1211,20 грн, а тому дана сума судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. На підставі ч. 1 п. 3 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивач при подачі позову до суду звільнена від сплати судового збору, тому судовий збір необхідно стягнути із відповідача на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 83, 141, 258, 259, 263-265, 274-279, 354, 430 ЦПК України, та ст. ст. 105, ч.1 ст. 110, 112, 180-183, 191 Сімейного кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задовільнити повністю.
Шлюб, зареєстрований, 01.11.2019 року Виконавчим комітетом Дубрівської сільської ради Баранівського району Житомирської області, актовий запис №10, між позивачем ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - розірвати.
Після розірвання шлюбу залишити позивачці прізвище ОСОБА_2Неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити на проживання з матір'ю ОСОБА_1 .
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі по 1281 гривні 50 копійок на кожну дитину щомісячно, починаючи стягнення з 15.11.2024 року і до повноліття дітей , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 та до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211,20 грн сплаченого нею судового збору при подачі позову до суду.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп. в дохід держави.
Копію рішення після набрання ним законної сили направити до відділу РАЦСу для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Бєлкіна Д.С.