справа № 165/4072/24
провадження №2-др/165/2/25
07 лютого 2025 року м. Нововолинськ
Нововолинський міський суд Волинської області в складі:
головуючого судді Ференс-Піжук О.Р.,
з участю секретаря Король І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Нововолинську заяву представника позивача Герасимчук Людмили Романівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат на утримання квартири,-
встановив:
Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 20.01.2025 позов задоволено, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачені кошти на утримання спільної житлової квартири АДРЕСА_1 за період з серпня 2021 року по квітень 2024 року у розмірі 11302 грн 76 копійок, 1211 грн 20 коп. сплаченого судового збору.
Однак із змісту рішення суду встановлено, що при його ухваленні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відповідачу не вирішувалось, оскільки представник позивача зробив заяву про подання ним доказів про витрати на правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду відповідно до ст. 141 ЦПК України.
23.01.2025 представник позивача Герасимчук Л.Р. подала заяву про ухвалення додаткового рішення у справі та просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Судове засідання щодо ухвалення додаткового рішення просить проводити у їхній відсутності.
У судове засідання сторони не з'явились.
Відповідач ОСОБА_2 подав суду заяву, в якій просить розгляд вказаної заяви проводити у його відсутності, не заперечує щодо задоволення заяви про вирішення питання розподілу судових витрат в частині понесення позивачем витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 6000 гривень.
Згідно з п. 3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Судом встановлено, що при ухваленні рішення суд не вирішував питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку із заявленням представником позивача Герасимчук Л.Р. про намір подання ним доказів про витрати на правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з такого.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"(далі -Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та інші, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, згідно зі ст. 137 ЦПК України несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з'ясувати склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання такої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правничу допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.
Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає таку допомогу.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Представником позивача Герасимчук Л.Р. у судовому засіданні зроблено заяву про подання доказів, котрі підтверджують судові витрати позивача, протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, що відповідає вимогам ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем було надано суду договір про надання правничої допомоги від 10.08.2024, додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги від 10.08.2024, копію акту виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги 10.08.2024, копію квитанції на оплату за надання правової допомоги №4 від 21.01.2025.
Судова практика сформувала широкий перелік доказів, які можуть слугувати підтвердження заявленого розміру витрат. Такими доказами можуть бути договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі документів, акт здачі-приймання виконаних робіт, тощо.
Як вбачається із акту виконаних робіт від 10.08.2024, адвокатом Герасимчук Л.Р. було надано ОСОБА_3 правничу допомогу, а саме: підготовка позовної заяви, участь у розгляді справи судом в загальному розмірі 6000,00 грн
Згідно з ч.5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Однак відповідач, на якого покладається обов'язок доведення неспівмірності витрат, не довів суду такої неспівмірності та не заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Таким чином судом встановлено, що позивач понесла у даній справі 6000 грн. витрат на правничу допомогу і стороною позивача не доведено неспівмірність таких витрат.
Відповідно до ч.1, ч. 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмовив позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки вимоги позовні вимоги позивача задоволено, тому понесені витрати на правничу допомогу позивача покладаються на відповідача.
З огляду наведеного суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути на користь позивача 6000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 137, 141, п. 3 ч.1 ст. 270 ЦПК України,
ухвалив:
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 6000 (шість тисяч) гривень 00 коп. понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Головуючий підпис Орися ФЕРЕНС-ПІЖУК