Справа № 161/16338/24
Провадження № 2/161/505/25
29 січня 2025 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Антіпової Т.А.
за участю секретаря судового засідання Семенової І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
02.09.2024 року ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" звернулось до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 00-7294883 від 24.03.2023 року у розмірі 17 875,00 гривень яка складається з 5 250,00 гривень заборгованості за тілом та 12 625,00 гривень заборгованості за відсотками. Стягнути з відповідача суму понесених судових витрату розмірі 2 422, грн. 40 коп., витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 гривень.
Вимоги мотивує тим, що 24.03.2023 між ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" та відповідачем, укладено Договір кредитної лінії №00-7294883 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Зокрема, відповідач, за допомогою мережі інтернет, перейшов на офіційний сайт ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" - https://kachay.com.ua/ та ознайомився з актуальною редакцією правил надання грошових коштів у позику.
ТОВ «Качай гроші», перед прийняттям рішення щодо видачі кредитних коштів та укладання Договору, перевірило не лише особисті дані відповідача з метою ідентифікації, а і платіжну картку, а саме: приналежність платіжної картки позичальнику.
За умовами даного договору ОСОБА_1 надано у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 5000 гривень за вирахування суми комісії, сплаченої за надання кредиту.
24.03.2023 ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" ініціювало переказ коштів згідно договору № 00-7294883 від 24.03.2023 року безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ "ФК "САН-РАЙЗ ФІНАНС" на платіжну картку №5168-74ХХ-ХХХХ-8212, що в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ".
Отже, ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується повідомленням від 10.11.2023 з відміткою ТОВ "ФК "САНРАЙЗ ФІНАНС" та додатком до нього.
Всупереч умов договору №00-7294883 від 24.03.2023 року відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, що створило заборгованість у розмірі - 17875,00 гривень, яка складається з наступного:
5250,00 гривень - заборгованість по кредиту;
12625,00 гривень - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. Дана сума підтверджується випискою з особового рахунку на період 30.10.2023 -13.06.2024.
30.10.2023 ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" та позивач уклали договір факторингу № 30102023, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до Акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 30102023 від 30.10.2023 від ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 17875,00 гривень.
На підставі того, що позивачем належним чином було доведено факт отримання кредитних коштів відповідачем, зокрема, попереднє підписання кредитного договору та ознайомлення з його умовами, в результаті чого боржник взяв на себе зобов'язання повернення кредиту, які він не виконав в повному обсязі, тобто не здійснював часткові та своєчасні погашення, просить стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» 17875,00 гривень заборгованості за кредитним договором та судові витрати по справі.
Відповідно до ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 вересня 2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі на 08.10.2024 року на 14 год. 00 хв (а.с. 59-60).
03.10.2024 року на адресу суду надійшов відзив (а.с. 65-67). В обґрунтування поданого відзиву відповідач ОСОБА_1 посилається на наступні обставини. Так, відповідач зазначає щодо відсутності доказів набуття права вимоги позивачем саме за договором факторингу № 30102023 від 30.10.2023 року. Оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати новим кредитором (ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС") грошових коштів (суми фінансування) згідно п. 3.1 договору факторингу № 30102023 від 30 жовтня 2023 року. Також відповідач зазначає про відсутність належного розрахунку заборгованості, оскільки наданий позивачем розрахунок складений самим кредитором, не містить підтверджень реальності господарської операції, із вказаного розрахунку неможливо з'ясувати, коли заборгованість була переведена в прострочену, чи були сплати з боку відповідача, який був порядок нарахування відсотків тощо. Сам розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку або первинним документом, який підтверджує надання, отримання кредитом, користування ним. Також із змісту відзиву вбачається, що відповідач зазначає про нарахування відсотків за користування кредитом поза межами строку користування кредитом, а саме - що сума заборгованості нарахована за період з 30 жовтня 2023 року по 13 червня 2024 року, а сам розмір відсотків відносно тіла кредиту є несправедливим, а саме - 12 625 гривень та 5000 гривень відповідно. Також відповідачем заявлено клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, оскільки, на його думку, сума коштів у розмірі 6 000,00 грн. за надання правової допомоги, є завищеною, неспівмірною із складністю справи та підлягає зменшенню. З підстав, викладених у відзиві, просить суд позовні вимоги задовольнити частково, в розмірі 12 500 гривень, що складається із тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами у межах строку, погодженого сторонами.
21.10.2024 року адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якому позивач заперечує проти доводів відповідача, та вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з посиланням на наступне. Так, у відзиві представник відповідача стверджує що ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» у встановленому законом порядку не довело факту переходу прав вимоги та нарахувало неправомірні проценти за кредитним договором. Проте, разом з позовною заявою позивачем долучено Договір факторингу № 30102023, який укладено 30.10.2023 між ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" та ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС",відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №00-7294883. Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 30102023 від 30.10.2023 від ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 17 875,00 грн. До того ж зазначають, що сам договір факторингу судом нечинним не визнавався, а тому він є правомірним та обов'язковим до виконання. Позивач зазначає, що перерахування суми клієнту не є предметом доказування, оскільки перехід прав вимоги підтверджується підписанням реєстру, як передбачується в даному договорі. Отже, позивач не зобов'язаний надавати докази здійснення оплати за відступлені права вимоги, оскільки дана обставина не є підставою для переходу права вимоги за договором факторингу. Зазначає, що до позовної заяви позивач долучив Договір факторингу № 30102023 від 30 жовтня 2024 року, скан. копії витягу з Реєстру прав вимог №1 від 30.10.2023 до Договору факторингу № 30102023 від 30.10.2023, що є належним доказом переходу права вимоги до відповідача.
Окрім цього, звертає увагу суду, що відповідач в прохальній частині відзиву на позовну заяву не заперечував щодо самого факту існування заборгованості за кредитним договором, а лише просив зменшити її до суми в 12 500 грн., тобто відповідачем визнається наявність заборгованості за кредитним договором та не сплату боргу за ним. Окрім цього, позивачем, у відповіді на відзив, надано детальний механізм нарахування відстотків за кредитним договором. Враховуючи вищевикладене, позивач зазначав про підставність позовних вимог та просив суд задовольнити позов в повному обсязі (71-77).
Відповідно до ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.11.2024 року було задоволено клопотання позивача та витребувано з АТ КБ «ПриватБанк» інформацію (а.с. 84-85).
07.01.2025 року на адресу суду, на виконання ухвали суду від 27.11.2024 року АТ КБ «ПриватБанк» надіслано запитувану інформацію стосовно рахунків ОСОБА_1 та надана виписка по рахунку № НОМЕР_1 за період з 24.03.2023 по 29.03.2024 року (а.с.91-94).
В судове засідання представник позивача не з'явився, у вищевказаному позові просив справу слухати за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в поданій до суду письмовій заяві просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги визнає частково: в сумі 12500,00 грн., що складається із тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами у межах строку, погодженого сторонами (а.с. 81-82).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.
Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ст. 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно з ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи» та електронний документообіг електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Судом встановлено, що між ТОВ «Качай гроші» та відповідачем було укладено Кредитний договір №00-7294883 про надання кредиту у формі електронного документу з електронними підписами сторін. Із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними. Укладення договору підтверджується візуальною формою послідовності дій відповідача щодо укладення електронного договору про надання кредиту № 00-7294883 від 24 березня 2023 року.
За умовами даного кредитного договору ОСОБА_1 надано у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 5000,00 гривень, шляхом їх безготівкового зарахування на платіжну банківську карту, вказану позичальником, що також підтверджується інформацією АТ КБ «ПриватБанк», наданою на виконання ухвали суду від 27.11.2024 року, про зарахування на карту відповідача ОСОБА_1 , яка була емітована на його ім'я за № НОМЕР_1 , суми у розмірі 5 000,00 грн. (а.с. 91-94). Сума кредитного ліміту складає - 5250,00 грн. Тип кредиту- кредитна лінія. Строк кредитної лінії - 120 днів, із кінцевим строком повернення 22 липня 2023 року. Знижена процентна ставка - 1,25% за кожен день користування кредитом; стандартна процентна ставка - 2,5% за кожен день користування кредитом (16-18).
30.10.2023 року між ТОВ «Качай гроші» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено Договір факторингу № 30102023, відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги, зокрема за Кредитним договором №00-7294883 від 24.03.2023 року, укладеним з ОСОБА_1 (а.с.38-44).
За наведених обставин, ТОВ «ФК «Ейс» є новим кредитором у правовідносинах, які виникли на підставі Кредитного договору №00-7294883, укладеного 24.03.2023 року між ТзОВ «Качай гроші» та ОСОБА_1 .
Відповідно до представленого позивачем - ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» розрахунку заборгованості станом на 13 червня 2024 року розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» за договором № 00-7294883 від 24.03.2023 року становить 17 875 гривень 00 копійок, з них: 5 250,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 12 625 гривень 00 копійок -заборгованість по відсотках за користування кредитом.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст.ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином та у встановлений строк відповідно до умов договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.ст. 610,612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З представленого позивачем - ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» розрахунку заборгованості встановлено, що відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредиту у встановлений договором строк не виконав. Заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 5 250,00 гривень, що ним не оспорюється та визнається, відповідно до позиції, викладеної в відзиві на позовну заяву.
Відповідач доказів належного виконання зобов'язань за кредитним договором від 24 березня 2023 року суду не надав, факт заборгованості за тілом кредиту визнав, що підтверджує правомірність вимог позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту.
Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача - ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» про стягнення заборгованості за тілом кредиту на суму 5 250,00 гривень підлягають до повного задоволення.
Згідно з ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З представленого позивачем - ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» розрахунку заборгованості встановлено, що проценти за визначеною договором відсотковою ставкою нараховані в межах строку дії договору про надання кредиту № 00-7294883 від 24 березня 2023 року.
Так, як вбачається з детального розрахунку заборгованості ОСОБА_1 , складеного за підписом директора ТОВ «Качай гроші» Криничка Т.В., заборгованість відповідача за договором № 00-7294883 від 24 березня 2023 року, станом на 30.10.2023 року, становить: 5250,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 12 625,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, а всього сума заборгованості складає 17 875,00 грн. (а.с. 44).
Відповідно до виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 00-7294883 від 24.03.2023 року, за підписом директора ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» Олексія Полякова, за період з 30.10.2023 року по 13.06.2024 року - сума заборгованості ОСОБА_1 становить 17 875,00 грн., з яких 5250,00 грн. - прострочене тіло кредиту; 12 625,00 грн. - прострочені відсотки (а.с. 37).
Позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» також містять суму заборгованості відповідача: 17 875,00 грн., з яких 5250,00 грн. - прострочене тіло кредиту; 12 625,00 грн. - прострочені відсотки.
Отже, посилання відповідача в відзиві на позовну заяву про нарахування позивачем процентів після закінчення строку кредитування, а саме за період з 30.10.2023 року по 13.06.2024 року, є безпідставними, оскільки сума заборгованості розрахована в межах строку дії Кредитного договору № 00-7294883 від 24.03.2023 року, а саме: з 24 березня 2023 року по 21 липня 2023 року (із донарахуванням 24 липня 2023 року відсотків за списання в сумі 125 гривень). Також розмір заборгованості вказаний з урахуванням часткового виконання ОСОБА_1 зобов'язань за умовами договору в сумі 1 250 гривень (а.с. 44).
Суд звертає увагу, що жодного збільшення розміру заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №00-7294883 за період з 30 жовтня 2023 року по 13 червня 2024 року не відбулося, всупереч твердженням відповідача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що припис абз. 2 ч. 1ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що нарахування відсотків за кредитним договором № 00-7294883 від 24.03.2023 року відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.
Згідно з ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Згідно з ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надані позивачем - ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» докази суд визнає належними і допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.
Відповідачем ОСОБА_1 , у відповідності до ст. 81 ЦПК України, не подано суду доказів, що свідчать про неправильність представлених позивачем розрахунків суми заборгованості, що нарахована згідно умов укладеного договору. Відповідач не спростував розмір та порядок нарахування відсотків за договором, контррозрахунку суми нарахованих відсотків, який би суд міг належним чином оцінити чи інший доказ, наприклад, висновок експертизи про невірність наданого позивачем розрахунку не надав, відтак, у суду відсутні законні підстави для того, щоб піддати сумніву нараховану суму заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом на суму 12 625 гривень 00 копійок. Сума заборгованості, яку відповідач визнає - 12 500,00 грн., яка складається з суми заборгованості за тілом кредиту та суми заборгованості за процентами за користування кредитом. Проте, не виокремлює конкретну суму заборгованості за тілом та за процентами, та порядок розрахунку такої суми.
Проаналізувавши та оцінивши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що оскільки ТОВ «Качай гроші» взяті на себе зобов'язання по укладеному договору про надання кредиту № 00-7294883 від 24 березня 2023 року виконало у повному обсязі, а відповідачем ОСОБА_1 порушено умови вказаного договору, заборгованість по платежах та поточні платежі відповідно до умов укладеного договору ним своєчасно не сплачувалися, слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», до якого, згідно умов договору факторингу № № 30102023 від 30 жовтня 2023 року перейшло право вимоги, кредитну заборгованість на загальну суму 17 875 гривень 00 копійок.
Щодо посилання відповідача на відсутність підтвердження сплати за договором факторингу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 11.1 розділу 11 «Заключні положення» Договору факторингу № 30102023 від 30.10.2023 року, укладеного між ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" та ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС", відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №00-7294883, вбачається, що договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до повного виконання відповідних зобов'язань Стронами (а.с. 38-39). Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 30102023 від 30.10.2023 від ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 17 875,00 грн.
Отже, позивач набув право вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості за Договором кредитної лінії №00-7294883 від 24.03.2023 року в загальному розмірі - 17 875,00 грн.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У своїй постанові від 13.12.2018 року у справі № 816/2096/17 Верховний Суд прийшов до висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обгрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.
Судом встановлено, що 17.06.2024 року між АБ «Тараненко та партнери» та позивачем ТзОВ «ФК «Ейс». було укладено Договір про надання правничої допомоги № 17/06/24-01, за умовами якого бюро взяло на себе зобов'язання з приводу надання правничої допомоги у спорі, який є предметом здійснення даного судового провадження.
Як вбачається із акту прийому-передачі наданих послуг від 17.06.2024 року до вищевказаного правочину вартість правничої допомоги склала 6000 грн. та детальний опис виконаних робіт (а.с. 50).
З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій при розгляді справи, суд вважає, що зазначені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд виходить з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та складності), розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.
Зокрема, у рішеннях у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006 року (пункт 80), у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009 року (пункти 34-36), у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року, у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, внаслідок запровадження з 15.12.2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, які наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої сторони.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог ч. 5 ст. 137 ЦПК України за наявності клопотання іншої сторони.
До такого висновку прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 28.09.2021 року при розгляді справи № 160/12268/19.
Внаслідок чого, враховуючи вищевикладене, підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача - суд не вбачає.
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Із наведеного слідує, що понесені позивачем та документально підтвердженні витрати по сплаті судового збору за звернення до суду з даним позовом в розмірі 2422,40 грн., а також понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн., у зв'язку із задоволенням позову, підлягають компенсації за рахунок відповідача.
На підставі ст.ст. 509, 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 259, 263-268, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" (ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за Договором кредитної лінії №00-7294883 від 24.03.2023 року в загальному розмірі - 17 875 (сімнадцять тисяч вісімсот сімдесят п'ять ) гривень, з яких 5250,00 (п'ять тисяч двісті п'ятдесят) гривень - сума заборгованості по тілу кредиту, 12 625,00 (дванадцять тисяч шістсот двадцять п'ять) гривень - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" (ЄДРПОУ 42986956) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" (ЄДРПОУ 42986956) судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 6000 (шість тисяч) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс", адреса місцезнаходження: м. Київ, Харківське Шосе, 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ: 42986956.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Рішення в повному обсязі складено 04 лютого 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Т.А. Антіпова