Справа № 161/20053/24
Провадження № 6/161/5/25
27 січня 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Кихтюка Р.М.,
секретаря - Дмитроци Б.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку подання приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги С.С. про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку,-
Приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Пироги С.С. звернувся в суд із поданням про визначення частки боржника ОСОБА_1 у майні, яким він володіє спільно з іншими особами та про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.
Своє подання мотивує тим, що у нього на виконанні перебуває зведене виконавче провадження АСВП № 72405007, до складу якого входять наступні:
АСВП № 72393806 з примусового виконання виконавчого листа № 161/13907/21, виданого 03.08.2022 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 484 880,00 грн. заборгованості за договором від 12 жовтня 2017 року уступки прав і обов'язків за договором про будівництво житла від 22 вересня 2016 року та 12122,00 грн. судового збору;
АСВП № 72393774 з примусового виконання виконавчого листа № 161/14221/22, виданого 23.05.2023 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 - суму інфляційних втрат у розмірі 114059,00 грн., 3% річних у розмірі 17415,83 грн., та 1314,76 грн. судового збору.
Вказує, що 01 серпня 2023 року ним було винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання вищезазначених рішень суду та розпочато їх примусове виконання та з метою виконання рішення суду було вжито ряд заходів, спрямованих на виявлення майна боржника, на яке відповідно до закону можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, та встановлено, що у боржника відсутнє будь-яке зареєстроване майно, на яке відповідно до закону можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу.
Разом з тим встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07.03.2024 у справі № 161/17264/22 визнано недійсним договір дарування квартири, загальною площею 41,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , посвідчений 16 серпня 2022 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Блащук Світланою Олександрівною та зареєстрованого в реєстрі за № 785.
Також визнано недійсним договір дарування квартири, загальною площею 41,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , посвідчений 16 серпня 2022 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Блащук Світланою Олександрівною та зареєстрованого в реєстрі за № 786.
Вищезазначене рішення суду набрало законної сили 09.04.2024 року.
При цьому, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було встановлено, що вищезазначені квартири станом на 29.10.2024 зареєстровані за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Проте, боржником ОСОБА_1 не було вжито заходів щодо перереєстрації права власності на належні їй квартири.
У зв'язку з чим, просить суд вирішити питання про звернення стягнення на квартиру, загальною площею 41,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та квартиру, загальною площею 41,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на які боржником ОСОБА_1 не зареєстроване у встановленому законом порядку.
До початку розгляду справи по суті від приватного виконавця надійшла заява про слухання справи у його відсутності, заяву підтримує та просить задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце слухання справи і їх неявка не перешкоджає її розгляду.
Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що подання до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.
Судом з'ясовано, що у приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги С.С. на виконанні перебуває зведене виконавче провадження АСВП № 72405007, до складу якого входять:
АСВП № 72393806 з примусового виконання виконавчого листа № 161/13907/21, виданого 03.08.2022 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 484 880,00 грн. заборгованості за договором від 12 жовтня 2017 року уступки прав і обов'язків за договором про будівництво житла від 22 вересня 2016 року та 12122,00 грн. судового збору;
АСВП № 72393774 з примусового виконання виконавчого листа № 161/14221/22, виданого 23.05.2023 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 - суму інфляційних втрат у розмірі 114059,00 грн., 3% річних у розмірі 17415,83 грн., та 1314,76 грн. судового збору (а.с. 7-9).
З подання слідує, що з метою виконання рішення суду приватним виконавцем було вжито ряд заходів, спрямованих на виявлення майна боржника, на яке відповідно до закону можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, та встановлено, що у боржника відсутнє будь-яке зареєстроване майно, на яке відповідно до закону можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07.03.2024 у справі № 161/17264/22 визнано недійсним договір дарування квартири, загальною площею 41,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , посвідчений 16 серпня 2022 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Блащук С.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 785.
Також визнано недійсним договір дарування квартири, загальною площею 41,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , посвідчений 16 серпня 2022 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Блащук Світланою Олександрівною та зареєстрованого в реєстрі за № 786 (а.с. 10-13).
З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було вбачається, що вищезазначені квартири станом на 29.10.2024 зареєстровані за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 5, 6).
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 440 ЦПК України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили.
Виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб (частина перша статті 53 Закону України «Про виконавче провадження»). Зазначені особи зобов'язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2023 року в справі № 2-2727/11 (провадження № 61-8007св23) вказано, що «відповідно до частини третьої та четвертої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна, виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірку, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об'єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстроване в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.
Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що нею чітко визначена умова, за якої суд вирішує питання звернення стягнення на нерухоме майно боржника, це відсутність державної реєстрації права власності за боржником в установленому законом порядку.
Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Питання про звернення стягнення на майно боржника, що не зареєстроване в установленому законом порядку, вирішується судом в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» та частиною десятою статті 440 ЦПК України, та стосується тих випадків, коли боржник фактично володіє та користується таким нерухомим майном, але право власності на таке майно за ним не зареєстровано в установленому законом порядку.
Зазначене відповідає правовому висновку, наведеному в постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 947/22930/19 (провадження № 61-9215св20).
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Так, заявник просить звернути стягнення на належні ОСОБА_1 квартиру, загальною площею 41,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та квартиру, загальною площею 41,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , посилаючись на те, що вона не зареєструвала їх у встановленому законом порядку та володіє ними спільно з іншими особами.
Разом з тим, посилання заявника, на те, що боржник володіє зазначеною нерухомістю з іншими особами не підтверджуються належними та допустимими доказами.
При цьому, необґрунтованими є доводи щодо відсутності реєстрації права власності на вказане нерухоме майно, оскільки воно було зареєстровано і після визнання правочинів недійсними, сторони не повернуті у попередній стан, що становить інші правові відносини.
Отже, заявником не надано суду належних та допустимих доказів, в розумінні ст. ст. 77-78 ЦПК України належності боржнику майна, яким він володіє спільно з іншими особами та відсутність реєстрації, а тому подання приватного виконавця до задоволення не підлягає.
Керуючись ст. ст. 10, 18, 48, 50 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 260, 261, 353, 440, 446 ЦПК України, суд, -
В задоволенні подання виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги С.С. про звернення стягнення на нерухоме майно боржника - ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку - відмовити .
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 27 січня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Р.М. Кихтюк