Справа № 161/867/23
Провадження № 4-с/161/10/25
30 січня 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Кихтюка Р.М.,
секретаря - Дмитроци Б.М.
за участю представника скаржника - Мацея А.М.,
заінтересованої особи - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку справу за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, -
Скаржник звернулася до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні № 71999401 щодо ненакладення штрафу за несвоєчасне подання або неподання Департаментом гуманітарного забезпечення Міністерства оборони України звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів ОСОБА_3 .
Свої вимоги мотивує тим, що в провадженні відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №71999401 з примусового виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_3 на її користь аліментів на утримання повнолітньої дочки, що продовжує навчання.
Вказує, що 01.11.2024 року вона звернулась до державного виконавця із заявою, у якій просила повідомити чи накладався штраф несвоєчасне подання або неподання Департаментом гуманітарного забезпечення Міністерства оборони України звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів ОСОБА_3 та надати відповідні копії таких штрафів.
Однак, вказана заява була безпідставно проігнорована державним виконавцем. При цьому, в матеріалах виконавчого провадження відсутні вказані звіти Департаменту гуманітарного забезпечення Міністерства оборони України і їх відсутність позбавляє можливості встановити розмір реального доходу ОСОБА_3 , а відтак визначити аліменти у розмірі 1/7 частки від такого доходу.
У зв'язку з чим, просить визнати бездіяльність державного виконавця ВДВС міста Луцька Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Павлович В.В. неправомірною та зобов'язати останню накласти штрафи несвоєчасне подання або неподання Департаментом гуманітарного забезпечення Міністерства оборони України звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів ОСОБА_3 .
Представник скаржника в судовому засіданні скаргу підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених у ній.
Заінтересована особа в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні скарги за безпідставністю.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши представлені письмові докази, матеріали виконавчого провадження, суд приходить до висновку, що скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Суд з'ясовано, що в провадженні відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №71999401 з примусового виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітньої дочки, що продовжує навчання (а.с. 10).
Із матеріалів справи вбачається, що 01.11.2024 року ОСОБА_2 звернулась до державного виконавця із заявою, у якій просила повідомити чи накладався штраф несвоєчасне подання або неподання Департаментом гуманітарного забезпечення Міністерства оборони України звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів ОСОБА_3 та надати відповідні копії таких штрафів (а.с 12).
На підставі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення ухваленого до цього кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до ч.1 ст. ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Статтею 74 Закону «Про виконавче провадження» передбачено право сторін, інших учасників та осіб на оскарження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми (ст.ст. 77-80 ЦПК України).
Приписами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтею 451 ЦПК України визначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Приписами ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, І неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Дослідивши матеріали прави та виконавче провадження, суд прийшов до висновку, що головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Павлович В.В. діяла у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та в межах своїх повноважень, тому суд вважає, що права чи свободи заявника вказаними діями порушені не були.
При цьому, доводи скаржника щодо відсутності звітів про невірний та не перевірений розмір відрахованих і сплачених аліментів не спростовує доводів державного виконавця щодо правильності стягуваних аліментів і посилання представника скаржника з цього приводу жодними доказами не підтверджуються.
Таким чином, зважаючи на вищевказане, суд приходить до висновку, що в задоволенні скарги слід відмовити.
А тому, керуючись ст. ст. 447, 450, 451 ЦПК України, суд, -
В задоволенні скарги ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Павлович Віолети Вікторівни щодо ненакладення штрафу за несвоєчасне подання або неподання Департаментом гуманітарного забезпечення Міністерства оборони України звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів ОСОБА_3 та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали виготовлений 05 лютого 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Кихтюк Р.М.