Справа № 148/2244/24
Провадження №2/148/65/25
30 січня 2025 року Тульчинський районний суд Вінницької області
в складі: судді Штифурко Л.А.
секретаря Лиженко Є.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПРОЦЕНТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
У івересні 2025 позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обгрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до укладеного кредитного договору №2875-1961-1 від 26.11.2023 з відповідачкою, остання отримала кредит у розмірі 5000 гривень строком на 365 днів, до 25.11.2024. Кредит надано відповідачці шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Перший український міжнародний банк». При укладені договору погоджено сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 3,5% від суми кредиту за кожен день користування (1277,5 % річних). Кредитний договір укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі інтернет https://procent.com.ua та підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, що є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з якими він ознайомився перед підписанням Кредитного договору та отримання кредиту. Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» перебувають в загальному доступі, оскільки опубліковані на сайті https://procent.com.ua. Сума кредиту по укладеному кредитному договору перерахована на платіжну карту відповідача, яка була верифікована шляхом блокування певної суми коштів або іншим способом за правилами міжнародних платіжних систем. Таким чином, виключно особа відповідача може отримати кредит на належну їй платіжну картку № НОМЕР_1 після укладення кредитного договору. Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором 042289 направлявся відповідачу 26.11.2023 о 17:19:18 год. шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_2 , який зазначений у кредитному договорі та ІТС. Кредитний договір був підписаний 26.11.2023 шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 042289 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі інтернет https://procent.com.ua.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачеві кредит у розмірі, встановленому в договорі. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором щодо сплати нарахованих відсотків відповідно до Графіку платежів не виконала, у зв'язку з чим виникла заборгованість, починаючи з 26.11. 2023 по 22.08.2024 у розмірі 47250,00 грн. Відсотки за користування кредитними коштами нараховувались відповідно до п. 1.2 кредитного договору за ставкою 3,5% за кожен день користування кредитом (1277,5% річних) та графіку платежів.
Вказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з даним позовом, у якому він просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 2875-1961-1 від 26.11.2023 по нарахованим та несплаченим процентам за період з 26.11.2023 по 22.08.2024 в розмірі 47250,00 грн., та не вимагає дострокового повернути суму кредиту. Також просить стягнути з відповідачки судовий збір в сумі 3028 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
В судове засідання представник позивача не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Від нього до суду надійшла заява, в якій він просить розглянути справу за його відсутності.
Відповідачка та її представник, адвокат Мишковська Т.М., в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Від представника відповідачки до суду надійшла заява, в якій вона просить розглянути дану справу без її участі та участі відповідачки, при постановленні рішення просить врахувати надіслані пояснення (а.с. 68-91).
Згідно вказаних пояснень позов заперечується з посиланням на те, що позивачем не надано належних доказів перерахування на банківський картковий рахунок відповідача грошових коштів в сумі 5000 грн., як то визначено умовами кредитного договору №2875-1961-1 від 26.11.2023. Наданий позивачем чек, в якому підтверджується перерахування коштів в сумі 5000 грн. на банківську карту № НОМЕР_3 , не є належним доказом, оскільки з нього не можливо встановити ні повний номер карти, ні особу, на користь якої було здійснено перерахування коштів, а також того, чи належить зазначена карта відповідачу.
Також вважає, що позивачем при розрахунку відсотків за користування кредитом не враховано, що 22.11.2023 прийнято ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023, та яким внесено зміни до ч.5 ст. 8 Закону (п. 5 розділу І Закону України "Про споживче кредитування").
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Однак позивач, незважаючи на те, що договір кредиту укладений на строк до 25.11.2024, не привів свою діяльність, умови укладених ним договорів відповідно до вимог чинного законодавства в частині щоденної процентної ставки та продовжив після 25.12.2023 нараховувати відсотки за договором відповідачу за щоденною ставкою 3,5 % на день. Вважає, що пункт Договору, яким встановлено відсотки у розмірі, що перевищує 1% в день, є нікчемним.
Також вважає, що розрахунки заборгованості за вищевказаним договором про надання фінансових послуг не є належним доказом видачі та отримання позики, оскільки не є первинним документом, а також не є безспірним доказом розміру заборгованості, а є лише обґрунтуванням позовних вимог щодо розміру заборгованості, яка повинна бути підтверджена саме первинними документами.
Враховуючи, що позивачем у не доведено отримання відповідачем кредиту по кредитному договору №2875-1961-1, та що встановлена кредитним договором №2875-1961-1 від 26.11.2023 процентна ставка суперечить вимогам ч. 5 п. ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Від представника позивача до суду надійшли письмові пояснення (а.с. 82-86), в яких він зазначив, що укладення відповідачем з позивачем Договору № 2875-1961-1 від 26.11.2023 це право, а не обов'язок відповідача, яке було реалізовано на власний розсуд відповідачем, який є вільниму своєму виборі. При цьому відповідач не був обмежений ні у часі для ознайомлення з умовами кредитування, ні у часі для ознайомлення з самим Договором. Також Відповідач не обмежений у проведенні порівняльного аналізу кредитного договору, умов кредитування, які були у ТОВ «ФК «Процент» з іншими, які пропонуються різними небанківськими фінансовими установами або банками на ринку надання фінансових послуг, а саме кредитування.
Окрім цього, звертає увагу відповідача на те, що будь-які зміни умов Договору
№ 2875-1961-1 від 26.11.2023 не вносилися. Оскільки строк дії Кредитного договору не продовжувався (не укладались договори про продовження строку дії), то відповідно законодавче обмеження по зменшенню денної процентної ставки на даний Кредитний договір не поширюється.
Відповідно до ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд розглянув справу у відсутність сторін на підставі наявних матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом установлено, що 26.11.2023 між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 укладено електронний Кредитний договір № 2875-1961-1, про що свідчить його копія (а.с. 6-10).
Згідно п.п. 1.1. - 1.9 кредитного договору на умовах встановлених цим договором, товариство зобов'язується надати позичальникові грошові кошти в розмірі 5000 грн. на умовах строковості, зворотності платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим договором. Процентна ставка за користування кредитом становить - 3,5% від суми кредиту за кожен день(річна процентна ставка становить 1277,50%) користування кредитом. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою. Строк надання кредиту та строк дії договору становить 365 днів, з сплатою кредиту вкінці користування згідно Додатку №1 до цього договору. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
Для мінімізації загальних витрат Позичальника за Кредитом Товариство рекомендує Позичальнику здійснити повне погашення нарахованих процентів та Кредиту згідно наступного розрахунку: дата видачі кредиту - 26.11.2023; дата платежу процентів першого періоду - 26.12.2023; сума кредиту - 5000 грн.; нараховані проценти за користування кредитом - 5250 грн.; разом до сплати - 10250 грн.
Невід'ємною частиною цього Договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, через мережу інтернет ТОВ «ФК «Процент» , які розміщені на сайті https://procent.com.ua.
Сума загального розміру кредиту та загальних витрат за Кредитом, орієнтовна реальна річна процент ставка на дату укладення Договору зазначена в Додатку №1, що є невід'ємною частиною Договору.
Продовження строку надання Кредиту ,вказаного в п.1.3 Договору, не передбачено.
Згідно п.п. 2.1.2. кредитного договору товариство має право вимагати від позичальника дострокового повернення Кредиту та сплати процентів за користування кредитом у разі порушення умов цього договору.
Відповідно до п.п. 2.4.1, 2.4.4., 2.4.5. кредитного договору позичальник зобов'язаний: у встановлений Договором строк сплачувати нараховані проценти; виконувати умови даного Договору, систематично але не рідше ніж кожні 30 днів перевіряти наявність повідомлень від Товариства в Особистому кабінеті або CMC- повідомлень або повідомлення в месенджерах (Viber, Telegram, Whatsapp, тощо) повідомлення на електронну пошту, голосові повідомлення; у разі порушення строків повернення Кредиту, відповідно до умов Договору, сплатити проценти за неправомірне користування Кредитом (грошовими коштами) відповідно до п. 3.3. Договору.
Згідно п. 3.3. кредитного договору у випадку порушення строків повернення Кредиту, встановлених цим Договором, сторони погодили, що Позичальнику встановлюється відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Позичальник сплачує Товариству проценти за неправомірне користування грошовими коштами за процентною ставкою - 3.5% (річна процентна ставка становить 1277.50 %) від суми несвоєчасно повернутих грошових коштів переданих Позичальнику за цим Договором (суми кредиту) за кожний день користування.
Згідно п. 4.4. кредитного договору разі прострочення з оплати чергового платежу нарахованих процентів за Кредитом, Позичальник зобов'язаний протягом 30 календарних днів сплатити заборгованість по простроченим нарахованим процентам, строк платежу яких настав, а також фактично нараховані проценти за користування Кредитом станом на дату оплати.
Відповідно до п. 4.7. кредитного договору у разі порушення Позичальником строків сплати нарахованих процентів на строк більше ніж на один календарний місяць, Товариство мас право вимагати повернення Кредиту, строк повернення якого ще не настав, в повному обсязі.
Згідно п. 4.10. кредитного договору сторони домовились, що Позичальник не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку повернення Кредиту, встановленим цим Договором, на підставі поданого до Товариства звернення із зазначеною датою в паперовій або в електронній формі із застосування одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання.
Відповідно до п.п. 8.1., 8.2. кредитного договору цей Договір складено в електронному вигляді українською мовою, підписано Позичальником з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором та електронним підписом із електронною позначкою часу та/або електронної печатки з електронною позначкою часу уповноваженою особою Товариства. Договір створений та збережений в ІКС Товариства, перетворений електронними засобами у візуальну форму.
Підписуючи даний Договір, Позичальник засвідчує, що: до укладення Договору уважно ознайомився з текстом Паспорту споживчого кредиту, Договору та Правилами, а також отримав від Товариства інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема частиною другою статті 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та статтями 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на веб-сайті Товариства, що забезпечує вірне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання; цей Договір не суперечить будь-яким договірним обмеження, що є обов'язковими для позичальника.
Встановлено судом і те, що договір підписано відповідачкою ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 042289. Нею зазначено дату народження, свої паспортні дані, ідентифікаційний номер, адресу проживання, номер мобільного телефону, електронну адресу.
Також судом встановлено, що відповідачка була ознайомлена із розміром необхідних щомісячних внесків, які наведено в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки за договором згідно затверджених Правил розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної ставки, яка є додатком №1 до кредитного договору, підписавши дану таблицю електронним підписом одноразовим ідентифікатором 042289. В Таблиці зазначено дату видачі кредиту/дату платежів, кількість днів у розрахунковому періоді, що становить 30 днів, чисту суму кредиту/сума платежу за розрахунковий період, сума кредиту за договором/погашення суми кредиту, проценти за користування кредитом по 5250 грн., останній платіж 875 грн., реальну річну процентну ставку 620806,48 % та загальну вартість кредиту 68875,00 грн., про що свідчить її копія (а.с. 10 зв.бік -11).
Згідно копії Інформаційного повідомлення, яке є Додатком №2 та невід'ємною частиною Кредитного договору № 2875-1961-1 від 26.11.2023, ОСОБА_1 повідомила Товариству свої персональні дані (а.с. 11 зв.бік).
Відповідно до копії Інформаційного повідомлення, яке є Додатком №3 та невід'ємною частиною Кредитного договору № 2875-1961-1 від 26.11.2023, ОСОБА_1 , повідомила Товариству власні контактні номери телефонів, за якими може здійснюватися взаємодія між нею та Товариством (а.с. 12).
Відповідно до Витягу з інформаційно телекомунікаційної системи https://procent.com.ua, виданого ТОВ «ФК «Процент», для укладення електронного кредитного договору № 2875-1961-1 від 26.11.2023 сторони вчинили дії в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «Процент» (а.с. 18).
Із копії витягу з інформаційно-телекомунікаційної системи https://procent.com.ua встановлено, що ОСОБА_1 заповнила Анкету-заяву на кредит №29614, створену 26.11.2023, в якій зазначено: сума кредиту: 5000,00 грн. у валюті: Українські гривні; строк кредиту: 365 днів; процента ставка становить 3,5% за кожен день строку користування кредитом, річна процента ставка становить 1277,5%, періодичність сплати чергового платежу: 30 днів, загальна сума процентів за користування кредитом складає: 63875,00 грн.; проценти нараховуються за ставкою 3,5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, річна процента ставка 1277,5%, проценти за прострочення грошового зобов'язання: 3,5% за кожен день неповернення кредиту, річна процентна ставка 1277,5 % (не нараховуються в період воєнного стану), загальна сума до повернення: 68875,00 гривень. 26.11.2023 о 17:19:18 год. надіслано електронний підпис з одноразовим ідентифікатором, підтвердження договору 26.11.2023 о 17:19:24 год., оброблено 26.11.2023 о 17:19:24 год. (а.с. 19).
Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, через мережу інтернет ТОВ «ФК «Процент» передбачені всі умови щодо надання кредиту, обслуговування та погашення заборгованості за кредитом (а.с. 20-24).
Також судом встановлено, що 26.11.2023 позивач на виконання зобов'язань за кредитним договором № 2875-1961-1 від 26.11.2023 перерахував на банківську карту № НОМЕР_4 , яка вказана відповідачем, грошові кошти в сумі 5000,00 грн., які були перераховані ТОВ ФК «Процент» через платіжний сервіс FONDY, що підтверджується квитанцією FONDY №692429913 від 26.11.2023 (а.с. 13).
З інформації, наданої AT «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» на виконання ухвали суду про витребування доказів від 27.11.2024 № КНО-07.8.6/12232БТ від 30.12.2024, судом встановлено, що в Банку на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) була випущена банківська платіжна картка (далі-БПК) № НОМЕР_6 до рахунку № НОМЕР_7 у гривні.
За БПК №5355280215934033, яка випущена на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) у період з 26.11.2023р. по 01.12.2023р. - закріплений наступний фінансовий номер телефону: НОМЕР_2 (а.с. 118).
З виписки, наданої AT «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» по рахунку № НОМЕР_7 у гривні/ БПК № НОМЕР_6 , яка відкрита до вказаного рахунку на ім'я ОСОБА_1 за період з 26.11.2023 - 01.12.2023, судом встановлено, що 26.11.2023 на її рахунок о 20.16 год. відбулось зарахування коштів МПС Master Card Money Send FONDY A2C Kyiv UA в сумі 5000 гривень (а.с. 119-123).
Відповідно до Звіту по операціях з використанням/без використання БПК, що були випущені до рахунку № НОМЕР_7 , власник рахунку ОСОБА_1 , у гривні за період з 26.11.2023 по 01.12.2023, наданого AT «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», судом встановлено, що на вказаний рахунок 26.11.2023 о 17:19:35 год. надійшли кошти в сумі 5000 грн. через платіжний сервіс FONDY (а.с. 124).
Отже, суд доходить висновку, що позивачем доведено про те, що ТОВ «ФК «Процент» свої зобов'язання перед відповідачкою за Кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 5000 грн.
Натомість, доказів того, що відповідачка свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів у визначений строк виконала належним чином, матеріали справи не містять.
Із детального розрахунку заборгованості (щоденні нарахування і погашення) за Договором № 2875-1961-1 від 26.11.2023 встановлено, що станом на 22.08.2024 загальна сума заборгованості відповідачки становить 52250 гривень, з яких: 5000,00 грн. - заборгованість за сумою кредиту, 47250 грн. - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом (а.с. 14-17).
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Процент» за заборгованість по кредитному договору № 2875-1961-1 від 26.11.2023 в розмірі 52250 гривень, з яких: 5000,00 грн. - заборгованість за сумою кредиту; 47250 грн. - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом.
При цьому, позивач предявив вимоги лише щодо стягнення виключно процентів за користування кредитом за період з 26.11.2023 по 22.08.2024.
Вирішуючи даний спір, суд виходить із такого.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до норм ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Таким чином, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис».
Статтею 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 цієї ж статті визначено, що до відносин за кредитним договором застосовується правове регулювання щодо відносин за договором позики.
За таких обставин зобов'язання за кредитним договором виникають з моменту передачі кредитодавцем позичальнику коштів, згідно умов кредитного договору.
Згідно вимог ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким виконанням щодо кредитних правовідношень є повернення кредитних ресурсів та сплата відсотків за їх використання з дотриманням визначених законодавством або договором умов, якими по відношенню до кредитних договорів є повернення, строковість, платність.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України при порушенні зобов'язання наступають правові наслідки установлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦПК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, кредитний договір № 2875-1961-1 від 26.11.2023 був підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора, чим підтверджено укладання між нею та ТОВ «ФК «Процент» такого договору, оскільки без отримання реєстрації на сайті кредитора за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
Вказаний Кредитний договір містить персональні дані відповідачки, зокрема, її паспортні дані, номер картки платника податків, номер мобільного телефону, адресу електронної пошти, а також номер банківської платіжної картки, на який перераховуватимуться грошові кошти, реквізити якої надано ОСОБА_1 . Також в даному кредитному договорі визначено предмет, порядок та умови надання кредитного договору. Даний факт відповідачкою не заперечено та спростовано.
Заперечуючи проти того, що відповідачка отримала кредит з підстав того, що позивачем не надано первинних документів про перерахунок їй кредитних коштів, останньою та її представником не спростовано того факту, що відповідачка є держателем банківських рахунків, зазначених у вищевказаному договорі, на які первісним кредитором здійснювалось перерахування грошових коштів.
Крім того, відповідачка, як власник відповідних рахунків, вказаних в кредитному договорі, не надала суду доказів, які б свідчили про неналежність їй даних рахунків, відсутність надходжень коштів на них від первісного кредитора на підставі вказаного кредитного договору.
При цьому, судом установлено, що банківська картка № НОМЕР_6 була емітована банком на ім'я ОСОБА_1 та що 26.11.2023 на картковий рахунок № НОМЕР_6 , що їй належить, надійшли від позивача грошові кошти у сумі 5 000 грн.
Сума заборгованості повністю обґрунтована детальним розрахунком заборгованостей за договором № 2875-1961-1 від 26.11.2023 та складається з основної суми боргу 5000 грн. та нарахованих відсотків в сумі 47250 грн. Дані відсотки нараховані в межах строку кредитування та в розмірі вказаному в п 1.3. даного договору - 3,50% в день.
Розмір даної заборгованості за кредитним договором відповідачкою належними та допустимими доказами не спростовано.
Отже, встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що відповідачка умови взятого на себе кредитного зобов'язання не виконала, що виявилося у несплаті нарахованих процентів у розмірі 47250 гривень за період з 26.11.2023 по 22.08.2024, які нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 3,5% за кожен день користування кредитом (1277,5% річних).
Посилання представника відповідачки на неправильність розрахунків заборгованості, оскільки позивачем не враховано ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», суд вважає помилковими та такими, що мають на меті уникнення виконання зобов'язання, оскільки станом на 26.11.2023 (день укладення кредитного договору № 2875-1961-1 між позивачем та відповідачкою) зазначена стаття мала лише три частини, у яких не зазначались обмеження щодо встановлення відсотків за користування кредитними коштами, а тому на момент укладення договору діяли проценти які передбачені, договірними умовами.
Зі змісту розділу 8 договору, підписаного позивачкою, вбачається, що підписуючи даний Договір, Позичальник засвідчує, що: до укладення Договору уважно ознайомився з текстом Паспорту споживчого кредиту, Договору та Правилами, а також отримав від Товариства інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема частиною другою статті 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та статтями 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на веб-сайті Товариства, що забезпечує вірне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання; цей Договір не суперечить будь-яким договірним обмеження, що є обов'язковими для позичальника.
Крім того, із копії витягу з інформаційно-телекомунікаційної системи https://procent.com.ua (а.с. 19) вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 заповнила Анкету-заяву на кредит №29614, створену 26.11.2023, в якій зазначено, зокрема, сума кредиту: 5000,00 грн., строк кредиту: 365 днів; процента ставка становить 3,5% за кожен день строку користування кредитом, річна процента ставка становить 1277,5%, проценти нараховуються за ставкою 3,5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Це свідчить про те, що відповідачка ОСОБА_1 свідомо подала позивачу заявку, в якій погодила розмір процентної ставки 3,5% за кожен день строку користування кредитом.
Тобто, вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.
Згідно ст. 627 та ст. 6 цього ЦКУ сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Водночас суд зауважує, що зміни до ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», якими внесені обмеження щодо розміру процентної ставки були внесені 22.11.2023 та набрали чинності 24.12.2023.
Відповідно до ЗУ «Про споживче кредитування» Розділ 4 Прикінцеві та перехідні положення, частина 17 «Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Також, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» частиною 2 розділу 2 Прикінцеві та перехідні положення встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
У зв'язку з викладеним, аналізуючи зазначені вище норми закону, суд встановив, що обмеження зі встановлення розміру процентів за користування кредитними коштами починають діяти з 24.12.2023 по 21.04.2024 - денна ставка має бути не більше 2,25%, у період з 22.04.2024 по 19.08.2024 - денна ставка не більше 1,5% та з 20.08.2024 - не має перевищувати 1%. Однак, як вбачається з п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», дія внесених у ЗУ «Про споживче кредитування» змін поширюється на нові кредитні договори та кредитні договори укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Із матеріалів справи не вбачається та відповідачкою не доведено, що строк дії договору продовжувався після його укладення, оскільки відповідно до п. 1.09. договору Продовження строку надання Кредиту, вказаного в п.1.3 Договору, не передбачено, а відповідно до п. 4.10. кредитного договору сторони домовились, що Позичальник не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку повернення Кредиту. А тому розмір денної відсоткової ставки, встановлений позичальником у договорі № 2875-1961-1 від 26.11.2023, визначений в межах розміру, передбаченого ЗУ «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на час укладення відповідного договору. Враховуючи те, що строк дії кредитного договору не продовжувався, то відповідно законодавче обмеження по встановленню денної процентної ставки на даний кредитний договір не поширюється.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на викладене, оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт невиконання відповідачкою взятих на себе зобов'язань за кредитним договором щодо своєчасної сплати відсотків, що призвело до виникнення у неї перед позивачем простороченої заборгованості, яка обґрунтована позивачем та доведена відповідними доказами, а відповідачкою на спростування цього належних доказів не надано, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що з відповідачки слід стягнути заборгованість на користь позивача по нарахованим та несплаченим процентам за період з 26.11.2023 по 22.08.2024 в розмірі 47250,00 грн.
У звязку з задоволенням позову з відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 3028 грн. (а.с. 1).
Що стосується витрат на правничу допомогу, суд виходить із того, що відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі.
У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Підсумовуючи можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Судом встановлено, що на виконання вимог ст. 134 ЦПК України представником позивача у позовній заяві зазначено орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач сплатив за надання правової допомоги в сумі 10000 грн. (а.с. 2-5).
В матеріалах справи наявна копія довіреності від 23.06.2024, згідно якої - ТОВ «ФК «Процент», в особі директора Чужової Тетяни Євгеніївни, яка діє на підставі Статуту, уповноважує адвоката Руденка Костянтина Васильовича представляти інтереси в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом позивачу, відповідачу, третій особі та потерпілому (а.с. 32).
03.06.2024 між адвокатом Руденком К.В. та позивачем ТОВ «ФК «Процент» укладено договір про надання правової допомоги № 03/06/2024, предметом якого вказано, що виконавець зобов'язується надати Замовнику наступні юридичні послуги: складання проектів процесуальних документів, складання листів, адвокатських запитів, претензій, заперечень, позовних заяв, пояснень, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, представництво інтересів Замовника у органах державної влади та місцевого самоврядування (на підставі окремої довіреності), а Замовник зобов'язується прийняти такі Послуги та оплатити їх в порядку, в строки та на умовах, визначених цим Договором, про що свідчить копія вказаного договору(а.с. 29-30).
24.07.2024 між адвокатом Руденком К.В. та позивачем ТОВ «ФК «Процент» складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг №1 до договору №03/06/2024 про надання юридичних послуг, згідно якого адвокат надав, а замовник прийняв наступні послуги: підготовка позовних заяв про стягнення заборгованості по боржникам ТОВ «ФК «Процент» згідно реєстру №1 від 24.07.2024. Загальна вартість юридичних послуг складає 80 000,00 грн. Без ПДВ, про що свідчить копія вказаного акту (а.с. 33).
Згідно копії витягу з реєстру №1 до акту приймання-передачі, наданих послуг №1 до договору №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року від 07.06.2024 вартість послуг, які надавались, складається з наступного: підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за Кредитним договором №2875-1961-1 від 26.11.2023 та клопотання про витребування доказів вартість 9000 гривень; складання адвокатського запиту про витребування доказів по боржнику з ОСОБА_1 за Кредитним договором №2875-1961-1 від 26.11.2023 вартість 1000 гривень (а.с. 34).
Також адвокатом Руденком К.В. на підтвердження отримання ним та здійснення позивачем ТОВ «ФК «Процент» витрат на правничу допомогу в сумі 80 000 грн. надано копію платіжної інструкції від 25.07.2024 № 741 (а.с. 35).
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату гонорару адвокату, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 .11.2020 у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19), від 08.01.2024 у справі № 642/4993/17 (провадження № 61-3789св23) зроблено висновки, що: «суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг».
Зважаючи на викладені правові висновки Верховного Суду, суд вправі самостійно з власної ініціативи, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Судом встановлено, що у зв'язку з представництвом позивача, адвокатом
Руденком К.В. складено адвокатський запит про витребування доказів по боржнику з ОСОБА_1 , підготовлено позовну заяву по даній справі та клопотання про витребування доказів, та подано їх до суду. Також, адвокат Руденком К.В. підготував та подав до суду письмові пояснення.
Однак, зазначена адвокатом Руденком К.В. сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 гривень, на думку суду, є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи. Так, розгляд справи здійснювався у спрощеному провадженні, зважаючи на те, що справа є незначної складності, участі в судових засіданнях представник позивача не брав. Оцінка дій, що полягали в складанні позовної заяви в даній справі та поданні її до суду, поданні до суду клопотання про витребування доказів та письмових пояснень, вказує на їх невідповідність критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч. 3 ст. 141 ЦПК України з огляду на те, що такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребували вивчення великого обсягу фактичних даних та значних затрат часу, обсяг і складність складених процесуальних документів адвокатом не є значними. Складання позовної заяви не потребувало значних зусиль, оскільки позовна заява в своїй більшості містить посилання на норми закону, з урахуванням обставин справи, та є шаблонною.
З огляду на викладене, оскільки позов ТОВ «ФК «Процент» до ОСОБА_1 задоволено, з урахуванням складності справи, часу, витраченого на виконання робіт з надання правничої допомоги, обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, ціну позову і значення справи для сторін, суд вважає можливим зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу та стягнути їх з відповідача на користь позивача в розмірі 5000 грн., що, на переконання суду, відповідатиме принципу розумності та співмірності за даних обставин.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 11 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 1 8 Закону України "Про електронні довірчі послуги", ЗУ «Про споживче кредитування», ст.ст. 207, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 599, 610-612, 625, 626, 628, 629, 633, 634, 639, 1046-1050, 1054, 1055, 1077 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 223, 247, 263-265 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПРОЦЕНТ", місцезнаходження якого: вул. Дегтярівська, 48, м. Київ, код ЄДРПОУ 41466388, заборгованість за кредитним договором № 2875-1961-1 від 26.11.2023 по нарахованим та несплаченим процентам за період з 26.11.2023 по 22.08.2024 в розмірі 47250,00 грн. (сорок сім тисяч двісті п'ятдесят гривень).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПРОЦЕНТ" судовий збір в сумі 3028 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень), а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. (п'ять тисяч гривень).
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з ня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 07.02.2025.
Суддя Л.А. Штифурко