Провадження № 22-ц/803/1643/25 Справа № 199/3897/24 Суддя у 1-й інстанції - РУДЕНКО В. В. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 27
07 лютого 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Петешенкової М.Ю.,
суддів Городничої В.С., Красвітної Т.П.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 25 вересня 2024 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У травні 2024 року ТОВ "ФК "ЄАПБ" звернулося до суду з вищевказаним позовом посилаючись на те, що 21 січня 2020 року між АТ "Укрсиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №96125263000.
25 квітня 2023 року між АТ "Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 236, за умовами якого АТ "Укрсиббанк» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні АТ "Укрсиббанк» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників до вищевказаного договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 44279,28 грн., з яких: 20920,59 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 23358,69 грн. - сума заборгованості по процентам. З моменту отримання права вимоги до відповідача не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором про надання споживчого кредиту №96125263000 у розмірі 44279,28 грн.
19 серпня 2021 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №12549-08/2021.
21 вересня 2022 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №21092022, за умовами якого ТОВ «ФК «Інвеструм» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «ФК «Інвеструм» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників до вищевказаного договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 12300,00 грн., з яких: 3000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 9300,00 грн. - сума заборгованості по процентам. З моменту отримання права вимоги до відповідача не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №12549-08/2021 у розмірі 12300,00 грн.
Згідно з умовами кредитних договорів позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договорами.
Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов'язку та припинив повертати надані кредит в строки, передбачені кредитними договорами, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 56579,28 грн. та судові витрати у справі.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 25 вересня 2024 року позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 96125263000 від 21 січня 2020 року в розмірі 20920,59 грн., що становить тіло кредиту; за кредитним договором №12549-08/2021 від 19 серпня 2021 року в розмірі 5250,00 грн., яка складається з: заборгованості за основною сумою боргу - 3000,00 грн., заборгованості по процентам - 2250,00 грн., а також судові витрати у справі, що складаються з судового збору у розмірі 3028,00 грн., а всього 29198,59 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано наявністю підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми заборгованості за кредитними договорами, оскільки фактично отримані та використані останнім кошти в добровільному порядку не повернуті. Оскільки позивачем не надано розрахунку нарахування процентів за договором про надання споживчого кредиту № 96125263000, з боржника підлягає стягненню заборгованість за основним боргом у розмірі 20920,59 грн., окрім того, заборгованість по процентам за кредитним договором №12549-08/2021 нарахована поза межами строку дії кредитного договору, тому заборгованість по процентам за вказаним кредитним договором складає 2250,00 грн. та підлягає стягненню з відповідача.
Не погодившись з таким рішення суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що було ухвалено внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначає, що суд в порушення вимог діючого законодавства частково задовольнив вимоги кредитора та не звернув уваги на те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження видачі кредитних коштів за спірним кредитними договорами. Окрім того, вказує, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не доведено належними та допустимими доказами, що саме вони є належним позивачем (кредитором) за кредитними договорами, оскільки не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати новим кредитором грошових коштів первісним кредиторам за передачу права грошової вимоги, та зарахування їх на рахунок нового кредитора. Позивачем взагалі не доведено наявність суми заборгованості за кредитними договорами, доведеність якої є обов'язком саме позивача, та взагалі матеріали справи не містять доказів на перерахування кредитних коштів за договорами, на що суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про часткове задоволення позову.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, з наступних підстав.
Відповідно до частини тринадцятою статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно із частиною першою статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Судом встановлено, що 21 січня 2019 року між АТ "Укрсиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №96125263000. Підписуючи даний договір, ОСОБА_1 погодився з умовами викладеними у правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальника АТ «Укрсиббанк» з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків, які розміщенні для ознайомлення на сайті www.my.ukrsibbank.com, на інформаційних стендах у приміщеннях установ банку та оприлюднені у газеті "Урядовий кур'єр" №105 від 09 червня 2017 року (із усіма змінами і доповненнями): - умовами надання споживчого кредиту позичальнику, його обслуговування і погашення; умовами відкриття та розрахунково-касового обслуговування поточних карткових рахунків.
За умовами пункту 2.1 договору банк надає позичальнику кредит, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору та правил. Відповідно до пункту 3.1 сума кредиту за договором становить 30260 грн. Згідно пункту 3.5 договору кредит повинен бути повернений не пізніше 21 грудня 2022 року. Пунктом 3.8 договору встановлена процентна ставка у розмірі 67 % річних.
25 квітня 2023 року між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №236, за умовами якого АТ «Укрсиббанк» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ», а ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов'язується прийняти права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження АТ «Укрсиббанк» за плату та на умовах, визначених цим договором.
Крім того, 19 серпня 2022 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 12549-08/2021.
Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить пункт 7 кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін.
Відповідно до підпункту 1.1. пункту 1 кредитного договору, товариство надає клієнту кредит у розмірі 3000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Крім того, вищевказаним договором сторони погодили порядок нарахування процентів та сплати заборгованості, визначили права та обов'язки сторін та відповідальність за неналежне виконання умов договору.
Відповідно до пункту 1 договору, кредит надається строком на 30 днів, тобто до 17 вересня 2021 року (пункт 1.2), за користування кредитом клієнт сплачує товариству 912,5% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,50 % (процентів) на добу (пункт 1.3).
21 вересня 2022 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №21092022, за умовами якого ТОВ «ФК «Інвеструм» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «ФК «Інвеструм» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем було порушено право позивача на повернення грошових коштів наданих у кредит, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, тому наявні підстави для часткового задоволення позову, які підтверджені належними та допустимими доказами у справі.
Однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду.
Згідно з частинами першої, четвертої статті 12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності, закріплений у статті 12 ЦПК, визначає для сторін ризики настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій. Такий принцип, зокрема, полягає у покладанні на позивача (його представника) обов'язку з доведення обставин, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог. Невиконання такого обов'язку несе процесуально негативні наслідки у вигляді настання ризиків, визначених процесуальним законом (закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду, повна або часткова відмова у позові тощо).
За правилами, встановленими частинами першою, третьою статті 13 ЦПК, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов?язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов?язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов?язку первісному кредиторові є належним виконанням. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначив, що відповідно до додатку № 1 до договору факторингу № 236 від 25 квітня 2023 року реєстру прав вимог (реєстр боржників) укладеного між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором про надання споживчого кредиту № 96125263000 від 21 січня 2020 року.
Разом з цим, наявна в матеріалах справи копія договору факторингу № 236 від 25 квітня 2023 року, не містить всіх сторінок договору, що позбавляє суд дослідити його зміст у повному обсязі та встановити зміст (предмет) договору, за яким, як стверджує позивач, відбулося відступлення права грошової вимоги за кредитними договорами.
Копії окремих аркушів договорів факторингу не є належним чином засвідченими копіями документів та не є засвідченими витягами з них, тому суд першої інстанції не мав приймати їх як належний, допустимий та достовірний доказ у розумінні положень статтей 77 - 79 ЦПК України.
Крім того, витяг з реєстру прав вимог до договору факторингу № 36 від 25 квітня 2023 року не підписано та не завірено печатками сторін. Фактично доданий витяг є документом, що надрукований позивачем та підписаний його представником, що не є ідентичним копії оригінального документа.
Слід звернути увагу, що позивачем не надано, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати переходу права грошової вимоги до позивача за договором факторингу №36 від 25 квітня 2023 року.
Окрім того, позивач зазначив, що відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №21092022 від 21 вересня 2022 року (реєстр боржників) укладеного між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 12549-08/2021 від 19 серпня 2021 року.
Разом з цим, наявна в матеріалах справи копія договору факторингу № 21092022 від 21 вересня 2022 року, також не містить всіх сторінок договору, що позбавляє суд дослідити його зміст у повному обсязі та встановити зміст (предмет) договору, за яким, як стверджує позивач, відбулося відступлення права грошової вимоги за кредитними договорами.
Копії окремих аркушів договорів факторингу не є належним чином засвідченими копіями документів та не є засвідченими витягами з них, тому суд першої інстанції також не мав приймати їх як належний, допустимий та достовірний доказ у розумінні положень статтей 77 - 79 ЦПК України.
Крім того, витяг з реєстру боржників до договору факторингу №21092022 від 21 вересня 2022 року не підписано та не завірено печатками сторін. Фактично доданий витяг є документом, що надрукований позивачем та підписаний його представником, що не є ідентичним копії оригінального документа.
Також, позивачем не надано, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати переходу права грошової вимоги до позивача за договором факторингу №21092022 від 21 вересня 2022 року.
У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Суд бере до уваги належні, допустимі і достовірні докази, сформовані в процесі відступлення права вимоги, що містять дані за кредитним договором, прав кредитора за якими набуває новий кредитор.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі № 2221/2373/12 (провадження № 61-483св23).
Отже, позивачем не доведено правомірність заявлених вимог й не доведено факт набуття права грошової вимоги до відповідача.
На вказане вище, суд першої інстанції належної уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення заборгованості за кредитними договорами.
Частинами першою - третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Звертаючись з позовом до суду, позивач виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовом із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування, просили розглянути справу у їх відсутність, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, доходить висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до положень статті 376 ЦПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, слід стягнути із ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за перегляд справи в апеляційному порядку.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 25 вересня 2024 року - скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4542,00 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Суддя: В.С. Городнича
Т.П. Красвітна