Провадження № 33/803/223/25 Справа № 175/17343/24 Суддя у 1-й інстанції - Озерянська Ж. М. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.
06 лютого 2025 року м.Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника адвоката Розумовського О.С., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
На підставі ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 на користь держави стягнуто судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок,
постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 14 вересня 2024 року о 20-24 год. у м. Краматорськ по вул. Паркова біля будинку 18 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом HYUNDAI SANTA FE державний номер НОМЕР_1 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився за допомогою приладу Alcotest Drager, тест № 323, результат - 1,59 проміле. Порушення зафіксовано на нагрудний відео реєстратор №472699. Водій скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та п. 2.9 а ПДР України.
У поданій апеляційній скарзі захисник адвокат Розумовський О.С., який діє у захист прав і законах інтересів ОСОБА_1 , оспорюючи законність, обґрунтованість та підстави притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП України, просить: скасувати постанову судді та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення
На обґрунтування апеляційних вимог захисник - адвокат Розумовський О.С. зважає на те, що дана постанова винесена з порушенням норм як процесуального адміністративного закону так і неправильним застосуванням норм матеріального адміністративного права, при цьому суддя місцевого суду неповно та однобічно з'ясував фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення фактичних обставин справи, а також - не сприяв повному, всебічному та неупередженому її розгляду, внаслідок чого безпідставного та незаконно притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП України.
Зазначив, що матеріали справи не містять жодних доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом HYUNDAI SANTA FE державний номер НОМЕР_1
Долучений відеозапис має фрагментарний характер, а тому, є неналежним доказом.
Захисник - адвокат Розумовський О.С. та ОСОБА_1 у засідання апеляційної інстанції не прибули, при цьому належним чином повідомлялись про день, час і місце апеляційного розгляду даної справи, проте не повідомили причин своєї неявки, клопотань про відкладення апеляційного розгляду - не заявляли.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП України, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
До цього ж, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року ЄСПЛ у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвеції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
Частиною 6 ст.294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.
За таких обстави, керуючись ст. 268 КУпАП України, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути цю справу за відсутністю захисника - адвоката Розумовського О.С. та ОСОБА_1 на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду щодо змісту оскарженої постанови судді місцевого суду та доводів захисту, викладених ним у апеляційній скарзі; на підтримання клопотання про поновлення строку на оскарження та апеляційну скаргу за наведених у ній обставин; вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи, - суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.
За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно припису ст. 8 КУпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.
Згідно положень ст. 17 Закону України " Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " від 23.02.2006 року за №3477-ІV рішення ЄСПЛ - є джерелом права в Україні.
Відповідно до положення частини 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Бендерський проти України" (заява №22150/02, параграф 2), у якому відображений принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.
Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 належно виконані.
Апеляційним переглядом установлено, що суддя місцевого суду при розгляді справи про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 виконав вимоги ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП та правильно застосував норми матеріального права.
З матеріалів провадження у справі та змісту постанови вбачається, що суддя місцевого суду під час розгляду справи, дослідив письмові докази у справі та відеозапис, усім дослідженим доказам надав оцінку та дійшов висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах.
За змістом ч. 1 ст. 130 КУпАП України, підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є, зокрема, керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння(п. 2.9 ПДР).
При цьому п. 2.9 ПДР України зобов'язує водія на вимогу працівника поліції пройти в установленому законом порядку медичний огляд для визначення, зокрема, стану алкогольного сп'яніння тощо.
Відповідно до правил, визначених п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 року №1026, включення портативного відео реєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища. У процесі включення портативного відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати і часу.
Суд першої інстанції, дослідивши наявні у справі докази, протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 981649 від 14.09.2024р.; відеозаписи з нагрудних камер поліцейських; оцінивши їх в сукупності, дійшов висновку, що сукупністю доказів доведено, що працівники поліції під час розмови повідомили, що вбачають ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився за допомогою приладу Alcotest Drager, тест № 323, результат - 1,59 проміле. Порушення зафіксовано на нагрудний відео реєстратор №472699. З результами огляду ОСОБА_2 погодився.
Порядок огляду для встановлення стану сп'яніння встановлено ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року №1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», та інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я №1452/735 від 09.11.2015 року, згідно з якими огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Доводі стороні захисту про визнання відеозапису неналежним доказом через його фрагментарність та неповноту, спростовується самим відеозаписом, який був предметом дослідженням, суд прийшов до обґрунтованого висновку , що наявний в матеріалах справи відеозапис в повній мірі відображає обсяг та хронологію подій, які стали підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та, поза розумним сумнівом, містить докази наявності складу адміністративного правопорушення в діях останнього7
Оцінюючи долучений та досліджений в судовому засіданні відеозапис на предмет доведеності інших фактичних обставин у справі, суд, врахував відображену на відео поведінку ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейським, манеру мови і координацію рухів, а також прийняв до уваги сукупність всіх інших досліджених доказів по справі, керуючись внутрішнім переконанням та прийшов до правильного висновку доведеним, поза розумним сумнівом, факти керування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння.
Доводи сторони захисту про те, що матеріали справи не містять жодних доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом HYUNDAI SANTA FE державний номер НОМЕР_1 , спростовуються відео записом, відповідно до якого сам ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейським на відеозапису повідомляє, що він дійсно вживав спиртні напої, в цьому стані керував транспортним засобом, крім того, з рапорту поліцейського вбачається, що одночасно був складений протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за порушення п.126 ПДР , а тому, заперечення захисника в цій частині, як підставу для закриття провадження у справі, суд обґрунтовано не прийняв до уваги.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що фіксація факту проходження огляду на стан сп'яніння, проведена із дотриманням положень ст. 266 КУпАП, зокрема зафіксована за допомогою технічних засобів на боді камери поліцейських.
Суд дійшов висновку, що доказів, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих діянь і могли б бути підставами для закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях вказаної особи складу адміністративного правопорушення, стороною захисту не наведено та при розгляді даної справи судом не встановлено.
Апеляційний суд погоджується з таким рішенням суду першої інстанції та враховує, що згідно з ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
В контексті обставин даної справи апеляційний суд враховує, що відповідно до положень ст. 10 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані, серед іншого, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно з положеннями ст. 16 вказаного Закону водій, серед іншого, зобов'язаний:
- виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;
- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Порядок, процедура та особливості проведення огляду особи на стан сп'яніння, а також дії поліцейського у разі відмови особи від проходження такого огляду передбачені статтею 266 КУпАП, пунктом 6, 7 Розділу 1, Розділами ІІ та ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року за № 1452/735.
Відповідно до наведених нормативних актів за наявності ознак алкогольного сп'яніння поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу, а у разі, коли водій транспортного засобу відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, така особа направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
За керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За результатами означених подій уповноваженою на те особою складений протокол про адміністративне правопорушення, зміст якого у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки, окрім іншого, протокол містить виклад суті адміністративного правопорушення, виходячи з характеру вчинених дій; є вказівка на порушення вимог п. 2.9 Правил дорожнього руху та посилання на ч. 1 ст. 130 КУпАП, і зміст вказаного протоколу доведений до відома ОСОБА_1 ..
При цьому, судом першої інстанції в основу своїх висновків обґрунтовано покладені наведені докази, оскільки вони є належними, допустимими та достовірними, здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи та об'єктивно узгоджуються між собою.
Відеозаписом досліджуваних подій спростовуються доводи, наведені в апеляційній скарзі, в частині того, що автомобілем ОСОБА_1 не керував, оскільки за змістом вказаних доказів в їх сукупності встановлено, що автомобіль був під керуванням ОСОБА_1 .
Окрім того, вказаний відеозапис є чітким, змістовним та таким, що повністю відтворює хронологію подій, що відбувалися за участю ОСОБА_1 , та який має значення для розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Отже, встановленими під час апеляційного розгляду обставини спростовують позицію сторони захисту про безпідставне притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, висновки судді місцевого суду у постанові від 28 листопада 2024 року про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, всупереч доводів апеляційної скарги, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на належних і допустимих у розумінні ст. 251 КУпАП доказах, а тому передбачені законом підстави для скасування судового рішення і закриття провадження у справі згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, як про це просить апелянт, відсутні.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП.
Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом (ст. 40-1 КУпАП). Доводи захисту в той частині , що ОСОБА_1 необхідно звільнити від судового збору, є помилковими, оскільки судовий збір був накладений ОСОБА_1 не як на військовослужбовця, оскільки розгляд справи не був пов'язаний з виконанням військового обов'язку.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції постанови винесена з дотримання вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, а тому апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
апеляційну скаргу захисника адвоката Розумовського О.С., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та підданий адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА