Справа № 635/10881/24
Провадження № 1-в/635/80/2025
07 лютого 2025 року смт Покотилівка Харківський район Харківська область
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву засудженого ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у зв'язку з набранням чинності Законом України №3886- ІХ від 18.07.2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів»,
Засуджений ОСОБА_3 звернувся до Харківського районного суду Харківської області із заявою про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у зв'язку з набранням чинності Законом України №3886- ІХ від 18.07.2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі за текстом - Закон №3886-ІХ).
Прокурор, представник ДУ «Темнівська виправна колонія (№100)», засуджений ОСОБА_3 , подали заяви про слухання справи у їх відсутність.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 539 КПК України при вирішенні судом питань, пов'язаних із виконанням вироку у судове засідання викликаються засуджений, його захисник, законний представник, прокурор. Про час місця розгляду клопотання (подання) повідомляються орган або установа виконання покарань, інші особи у разі необхідності.
Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причині неприбуття.
Дослідивши матеріали особової справи засудженого, суд зазначає про таке.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
09.08.2024 набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Положеннями частини 1 статті 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).
Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.
Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Таким чином, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом на 1 січня звітного року.
Судовим розглядом встановлено, що вироком Кролевецького районного суду Сумської області від 26.07.2022 року ОСОБА_3 засуджений за ч. 2 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Городищенського районного суду Черкаської області від 31.03.2021 року за ч.3 ст.185 КК України у виді 3 років позбавлення волі, остаточно визначено покарання за сукупністю вироків у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі. Також ОСОБА_3 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.156 КК України.
В той час вироком Сумського апеляційного суду від 14.02.2024 року вирок Кролевецького районного суду Сумської області від 26.07.2022 року відносно ОСОБА_3 скасовано в частині визнання його невинуватим за ч.2 ст.156 КК України. ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КК України та призначено йому покарання у виді 7 років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. А також його вважати засудженим за ч.2 ст.185 КК України до призначеного судом першої інстанції покарання у виді 1 року позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначене покарання у виді 7 років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Городищенського районного суду Черкаської області від 31.03.2021 року і призначене остаточне покарання у виді 8 років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. В іншій частині вирок Кролевецького районного суду Сумської області від 26.07.2022 року залишено без змін.
За вироком Кролевецького районного суду Сумської області від 26.07.2022 року ОСОБА_3 21.05.2021 року вчинив крадіжку майна ОСОБА_4 на суму 2267 грн. та 21.05.2021 року крадіжку майна у ОСОБА_5 на суму 1505 грн.
Отже за цим вироком суду ОСОБА_3 засуджений за ч.2 ст.185 КК України за вчинення крадіжок майна на суму 2267 грн. та 1505 грн., що станом на день вчинення протиправного діяння складає суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на 01.01.2021року (менше 2270 грн.).
В той час вироком Сумського апеляційного суду від 14.02.2024 року ОСОБА_3 засуджений за вчинення кримінального правопорушення за ч.2 ст.156 КК України, яке є кримінально караним діянням.
За вироком Городищенського районного суду Черкаської області від 31.03.2021 року ОСОБА_3 засуджений за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі із виробуванням, із іспитовим строком 1 рік.
За вказаним вироком ОСОБА_3 вчинив крадіжку майна 15.01.2021 року на суму 1910,33 грн., що станом на день вчинення протиправного діяння складає суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на 01.01.2021року (менше 2270 грн.)
Кримінальна протиправність діяння, а також його карність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння (ч. 3 ст. 3, ч. 2 ст. 4 КК України).
Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК України).
Указане положення цілком узгоджується із вимогами ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.
Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12, згідно з якими «за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності».
Таким чином вчинення кримінальних правопорушень за ч.2 ст. 185 КК України на суму 2267 грн. та на суму 1505 грн., за яке засуджено ОСОБА_3 вироком Кролевецького районного суду Сумської області від 26.07.2022 року та за ч.3 ст.185 КК України на суму 1910,33 грн., за яке засуджено ОСОБА_3 вироком Городищенського районного суду Черкаської області від 31.03.2021 року наразі не можуть вважатися кримінально караними правопорушеннями, оскільки вартість майна, за викрадення якого останній засуджений, не перевищує граничної вартості майна, за викрадення якого наразі передбачено саме кримінальну відповідальність - 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Таким чином за вироком Сумського апеляційного суду від 14.02.2024 року ОСОБА_3 слід вважати засудженим за ч.2 ст.156 КК України до 7 років позбавлення волі, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, виключивши посилання на ч.1 ст.70 і ч.1 ст.71 КК України.
На підставі викладеного, керуючись вимогами Закону України № 3886-IX від 18.07.2024, ч. 1, ч. 3 ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст. ст. 372, 376, 537, 539 КПК України, суд,-
Заяву засудженого ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від призначеного покарання за вироком Кролевецького районного суду Сумської області від 26.07.2022 року за ч.2 ст.185 КК України у зв'язку із усуненням караності діяння.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від призначеного покарання за вироком Городищенського районного суду Черкаської області від 31.03.2021 року за ч.3 ст.185 КК України у зв'язку із усуненням караності діяння.
Вважати ОСОБА_3 таким, що засуджений вироком Сумського апеляційного суду від 14.02.2024 року за ч.2 ст.156 КК України до 7 років позбавлення волі, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, виключивши посилання на ч.1 ст.70 і ч.1 ст.71 КК України.
Ухвала протягом семи днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області.
Якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії ухвали суду.
Суддя ОСОБА_1