Справа № 638/20505/24
Провадження № 2/638/1777/25
07 лютого 2025 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Шамраєва М.Є.,
за участю секретаря - Дрозденко К. С.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,-
До суду звернулось Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) з вказаним позовом, яким просить стягнути на користь позивача з відповідача понесені витрати внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) у розмірі 22 412,78 грн, яка складається з: 20 830,08 грн - сума сплаченого відшкодування, пов'язаного з регламентною виплатою та 1 582,70 грн - сума понесених витрат на встановлення розміру збитку та збір документів, а також 3 028,00 грн сплаченого судового збору.
Позов обґрунтовано тим, що 12.11.2021 року мала місце дорожньо-транспортна пригода за участі колісного транспортного засобу марки «3АЗ LANOS» державний номерний НОМЕР_1 знак під керуванням водія ОСОБА_1 та колісного транспортного засобу марки «SKODА ОСТAVIA A5» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 l.
Внаслідок вказаної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження із матеріальними збитками, у відповідності до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , власником автомобіля марки «SКОДА ОСТАVIA A5» державний номерний знак НОМЕР_2 є ОСОБА_3 .
За наслідками оформлення даної ДТП співробітниками патрульної поліції з'ясовано, що причиною пригоди є порушення водієм колісного транспортного засобу марки «ЗАЗ LANOS» державний номерний знак НОМЕР_4 ОСОБА_1 п. 10.9 ПДР та відносно останнього 12.11.2021 складено протокол серії ДПР18 №107500 про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУАП.
Постановою Дзержинського районного суду Харкова від 03.04.2023 провадження у справі № 638/17984/21 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку з закінченням строку притягнення дот адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 38 КУпАП.
Відповідно до звіту № 1341 від 03.12.2021 з визначення вартості відновлюваного ремонту автомобіля, виконаного суб'єктом оціночної діяльності за дорученням МТСБУ вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу марки «SCODA OCTAVIA A5» склала 22769,10 грн. Без ПДВ - 20 830,08 грн.
Потерпілою особою ОСОБА_4 15.11.2021 подано до МТСБУ заяву щодо здійснення регламентної виплати із відшкодуванням оціненої шкоди, заподіяної в результаті ДТП. Позивачем МТСБУ було відшкодовано потерпілому вартість відновлювального ремонту у сумі 20 830,08 грн. та вартість послуг суб'єкта оціночної діяльності у сумі 1 582,70 грн.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 31.10.2024 року провадження у вищевказаній цивільній справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідачеві направлялась ухвала суду, копія позовної заяви та доданих до неї документів за зареєстрованою адресою місця проживання, натомість поштове відправлення повернулось до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання", іншої адреси відповідач суду не повідомив.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) зробила висновок, що «направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення «належним».
Цю правову позицію неодноразово використовував Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду на підтвердження належності вручення стороні судових рішень, які повернулися із відміткою «за закінченням терміну зберігання» чи «інші причини» (постанова від 26.04.2021 у справі № 916/335/18, ухвала від 22.04.2021, ухвала від 13.10.2020 у справі № 910/5211/18 та інші).
Окрім цього, у постановах від 14.08.2020 та від 13.01.2020 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив: «у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі».
Також Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 28.01.2021 у справі № 820/1400/17 зазначив: «до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій». Схожу позицію висловив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема, у постанові від 31.03.2021 у справі № 640/2371/20 та постанові від 29.04.2021 у справі № 826/12038/17.
Повернення листа за закінченням терміну зберігання свідчить про належне повідомлення відповідача й у третейському процесі (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 876/74/20).
Таким чином Верховний Суд неодноразово висловлював (підтримував) позицію, за якою листи, що повернулися з відміткою «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж - за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Також Верховний Суд в окремій ухвалі від 23.01.2019 зазначив, що «ані Закон про поштовий зв'язок, ані Правила надання послуг поштового зв'язку не передбачають для судових повідомлень, направлених рекомендованим листом, довідки із зазначенням причини повернення «за закінченням встановленого строку зберігання», яка засвідчується підписом працівника поштового зв'язку та відбитком календарного штемпеля. Зазначене за своїм сутнісним змістом не є причиною невручення, а є причиною повернення».
Суд ураховує в порядку ч. 4 ст. 263 ЦПК України указані висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Водночас відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Як визначено ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відзиву або клопотань з процесуальних питань від відповідача до суду не надходило.
За наведених обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши доводи позовної заяви, проаналізувавши надані докази у їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до наступного.
З інформаційної довідки НПУ вбачається, що 12.11.2021 року мала місце дорожньо-транспортна пригода за участі колісного транспортного засобу марки «3АЗ LANOS» державний номерний НОМЕР_1 знак під керуванням водія ОСОБА_1 та колісного транспортного засобу марки «SKODА ОСТAVIA A5» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 l.
За наслідками оформлення даної ДТП співробітниками патрульної поліції з'ясовано, що причиною пригоди стало порушення водієм колісного транспортного засобу марки «ЗАЗ LANOS» державний номерний знак НОМЕР_4 ОСОБА_1 п. 10.9 ПДР та відносно нього 12.11.2021 складено протокол серії ДПР18 №107500 про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУАП.
Указані обставини також встановлені постановою Дзержинського районного суду Харкова від 03.04.2023 у справі № 638/17984/21 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, в якій з посиланням на протокол про адміністративне правопорушення від 12.11.2021 серія ДПР18 №107500 констатується, що ОСОБА_1 12.11.2021 о 10-00, керуючи транспортним засобом «ЗАЗ LANOS» НОМЕР_5 по пр. Науки, 58/1 в м. Харкові, рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності та скоїв зіткнення з автомобілем «SCODA OCTAVIA A5», д.н. НОМЕР_2 , який рухався позаду; при ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Як визначено ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Тобто із обставин ДТП, встановлених у постанові суду, вбачається, що ДТП мало місце та що порушення Правил дорожнього руху було допущено відповідачем, адже відносно нього був складений протокол про адміністративне правопорушення.
Однак провадження у вказаній справі було закрите у зв'язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 38 КУпАП. Суд закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі пункту 7 частини 1статті 247 КУпАП- за закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених у статті 38 цього Кодексу.
З правового аналізу вказаної норми вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 07 лютого 2018 року у справі № 910/18319/16; від 16 квітня 2019 року у справі № 927/623/18, від 04 березня 2020 року у справі № 641/2795/16-ц.
Закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення (висновок, викладений у Постанові Верховного Суду від 19 серпня 2019 року у справі № 383/846/18).
Суд в порядку ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує вказані висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в зазначених постановах Верховного Суду, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Отже, той факт, що відповідача не було притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП, не є підставою для звільнення його від цивільної відповідальності, оскільки провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито з не реабілітуючих підстав, а у зв'язку з пропуском строку притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Відповідачем не надано жодних доказів щодо відсутності його вини у дорожньо-транспортній пригоді, постанова Дзержинського районного суду Харкова від 03.04.2023 у справі № 638/17984/21 ним не оскаржувалась.
До того ж, незважаючи на отримання механічних пошкоджень також і його автомобілем, про що зазначено в постанові Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.04.2023, відповідач не ставив вимог про виплату йому відшкодування, принаймні такі докази в матеріалах справи відсутні.
При цьому доказів спричинення дорожньо-транспортної пригоди водієм ОСОБА_4 матеріали справи також не містять.
Станом на 12.11.2021 року, а саме на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди, колісний транспортний засіб марки «ЗАЗ LANOS», державний номерний знак НОМЕР_5 , яким керував водій ОСОБА_1 , не був забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Колісний транспортний засіб марки «SCODA OCTAVIA A5», державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_4 , на дату ДТП був забезпечений полісом обов'язкового страхування серії ЕР №204434696.
Страхувальник пошкодженого автомобіля, ОСОБА_4 з метою отримання відшкодування, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з відповідною заявою.
03.12.2021 суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 (сертифікат № 771/19 від 11.10.2019) було складено звіт № 1341 з визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля «SCODA OCTAVIA A5», державний номерний знак НОМЕР_2 , номер кузову НОМЕР_6 , 2011 року виготовлення.
За висновками цього звіту вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «SCODA OCTAVIA A5», державний номерний знак НОМЕР_2 , номер кузову НОМЕР_6 , 2011 року виготовлення, пошкодженого внаслідок ДТП 12.11.2021, становить 22 769,10 грн. (двадцять дві тисячі сімсот шістдесят девять тисяч) грн. 10 коп. з урахуванням ПДВ.
Позивачем МТСБУ було відшкодовано потерпілій особі вартість відновлювального ремонту у сумі 20 830,08 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 973561 від 20.07.2023.
Вартість наданих суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 (сертифікат № 771/19 від 11.10.2019) послуг по експертному дослідженню транспортного засобу ОСОБА_4 (звіт № 1341 від 03.12.2021) складає 1582,70 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1107964 від 09.12.2021.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до МТСБУперейшло в межах суми 22 412,78 грн право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Оскільки відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля «SCODA OCTAVIA A5», державний номерний знак НОМЕР_2 на момент ДТП була застрахована ПРАТ «СК «Альфа Страхування», серія страхового полісу ЕР, номер страхового полісу 204434696, позивач обгрунтовано вказує, що обов'язок з відшкодування шкоди відповідно до п.п. «а» п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладається саме на відповідача як власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зістаттею 1188 ЦК Українишкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов'язок відшкодувати завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії завдавача були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
При цьому, вина у завданні шкоди згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України є обов'язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди.
Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року в справі № 522/11610/15-ц (провадження № 61-13624св18), в постанові Верховного Суду від 18 листопада 2019 року в справі № 344/9572/16-ц (провадження № 61-17552св18), в постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року в справі№ 345/4614/16-ц (провадження № 61-31818св18) та інших.
З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).
За правилами статті 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і далі - в редакції на час виникнення спірних правовідносин) Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у Моторному (транспортному) страховому бюро України є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Основними завданнями Моторного (транспортного) страхового бюро України є зокрема, здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.
Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність (пункт 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Пунктом 41.4 статті 41 Закону передбачено, що Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів відповідного централізованого страхового резервного фонду здійснює оплату послуг осіб, залучених для встановлення причин, обставин події, за якими може бути проведена регламентна виплата.
Згідно з пунктом 38.2.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених в пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2019 року у справі № 521/10891/15 (провадження № 61-26689св18) дійшов висновку про те, що на відміну від суброгації у страхових відносинах, де, як вже зазначено вище, право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобов'язання продовжує існувати, при регресі основне (деліктне) зобов'язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов'язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов'язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи.
Це випливає із змісту статей 559 та 1191 ЦК України, згідно з якими зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Зважаючи на зміст наведених норм ЦК України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов'язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим, в даному випадку регресним зобов'язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов'язання шляхом виконання обов'язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов'язанні третьою особою.
В цілому, як за змістом статті 1191 ЦК України, так і за змістом статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України «Про страхування», йдеться про виконання обов'язку боржника перед потерпілим третьою особою. Водночас ці норми встановлюють різний порядок виникнення прав вимоги до винної особи у деліктному зобов'язанні.
Так, суброгація регулюється статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України, а регрес -статтею 1191 ЦК України.
Такі правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Судувід 04 липня 2018 року в справі №910/2603/17 (провадження №12-134гс18).
За наведених обставин вбачаються правові підстави для покладення на відповідача обов'язку відшкодувати в порядку регресу витрати Моторного (транспортного) страхового бюро України на виплату страхового відшкодування ОСОБА_4 .
Враховуючи, що законом прямо встановлено порядок стягнення коштів, виплачених Моторним (транспортним) страховим бюро України на відшкодування шкоди особі, потерпілій у дорожньо-транспортній пригоді в порядку регресу, суд доходить висновку про задоволення вимог Моторного (транспортного) страхового бюро України та стягнення з відповідача коштів у розмірі 22 412,78 грн, яка складається з: 20 830,08 грн - сума сплаченого відшкодування, пов'язаного з регламентною виплатою та 1 582,70 грн - сума понесених витрат на встановлення розміру збитку та збір документів, а також 3 028,00 грн сплаченого судового збору.
Керуючись ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ЗУ «Про страхування», ст. 993, 1166, 1191 ЦК України, ст.5-13, 34, 76-82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272-279, 280-284 ЦПК України, суд -
Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України (код в ЄДРПОУ: 21647131, місцезнаходження: буд. Русанівський, 8, м. Київ, 02653) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити.
Стягнути в порядку регресу з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код в ЄДРПОУ: 21647131, місцезнаходження: буд. Русанівський, 8, м. Київ, 02653) суму сплаченого відшкодування, пов'язаного з регламентною виплатою в розмірі 20 830,08 грн
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код в ЄДРПОУ: 21647131, місцезнаходження: буд. Русанівський, 8, м. Київ, 02653) суму понесених витрат на встановлення розміру збитку та збір документів в розмірі 1 582,70 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код в ЄДРПОУ: 21647131, місцезнаходження: буд. Русанівський, 8, м. Київ, 02653) 3 028,00 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя М.Є. Шамраєв