Справа № 638/10195/24
Провадження № 2-др/638/21/25
07 лютого 2025 року суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Невеніцин Є.В., при прийнятті заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат у справі за заявою ОСОБА_2 про скасування судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за спожитий природний газ,-
встановив:
05 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить стягнути з ТОВ «Харківгаз Збут» на користь ОСОБА_2 судові витрати у справі №638/10195/24 у розмірі: судовий збір в сумі 121 грн 12 коп., сервісний збір за сплату судового збору в сумі 9 грн 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн 00 коп. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 28.01.2025 ОСОБА_2 в особі свого представника адвоката Мица Ю.В. звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова із заявою про скасування судового наказу № 638/10195/24 від 06.06.2024 р., виданого Дзержинським районним судом м. Харкова за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» (з урахуванням змін, внесених ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.10.2024 у справі № 638/10195/24). У вказаній заяві, зокрема, на виконання приписів абзацу 2 частини 8 статті 141 ЦПК України боржник повідомив суд, що боржником очікується понесення судових витрат у зв'язку із розглядом справи №638/10195/24 у вигляді: - витрат на сплату судового збору в сумі 121,12 грн. (відповідно до приписів підпункту 4-2 пункту 1 частини другої та частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір»). Витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 31.01.2025 у справі № 638/10195/24 судовий наказ від 06 червня 2024 року № 638/10195/24, провадження №2-н/638/1791/24, за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за спожитий природний газ скасовано. Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані із розглядом справи, у разі відмови у позові покладаються на позивача.
Вивчивши подану заяву, суд дійшов висновку, що у прийнятті до провадження заяви слід відмовити, виходячи з наступного.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
06 червня 2024 року Дзержинським районним судом м.Харкова задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за спожитий природний газ.
Ухвалою суду від 31 січня 2025 року заяву ОСОБА_2 про скасування судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за спожитий природний газ - задоволено; скасовано судовий наказ від 06 червня 2024 року №638/10195/24, провадження №2-н/638/1791/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за спожитий природний газ.
Згідно ч.1 ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.160 ЦПК України із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
За положенням ч.3 ст.160 ЦПК України судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Згідно ч.1 ст.161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо: 1) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку; 2) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника; 3) заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості; 4) заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; 5) заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; 6) заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів; 7) заявлено вимогу до юридичної особи або фізичної особи - підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч.1 ст.164 ЦПК України за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом.
За положенням ч.2 ст.164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Відповідно до ч.1 ст.170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Частиною 3 статті 171 ЦПК України визначено, що у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.
Згідно п.1 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 "Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження" наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Таким чином, наказне провадження є спрощеним у порівнянні з позовним, альтернативним йому провадженням у суді першої інстанції, і заснованим на письмових доказах. Наказне провадження є специфічною формою захисту прав кредитора за допомогою письмових доказів проти сторони боржника, яка не виконує або неналежним чином виконує свої зобов'язання. У наказному провадженні можливе задоволення лише документально підтверджених і безспірних вимог. Безспірні вимоги заявника у наказному провадженні - це такі вимоги заявника, із яких не вбачається спір про право, тобто це вимоги, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин.
З огляду на наведені правові норми, в порядку наказного провадження судом вирішується лише конкретно визначений законом перелік вимог, без судового розгляду, без виклику боржника та стягувача у судове засідання, без заслуховування їх пояснень. При цьому змагання сторін у межах гласного вирішення справи, у ході якого сторони наводять доводи, покликані підтвердити їх правоту, спростувати аргументи протилежної сторони, відсутні.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За положенням ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно ч.2 ст.137 ЦПК України з а результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 5 статті 137 ЦПК України, передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч.6 ст.137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, питання щодо стягнення судових витрат не є безспірним.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
За положенням ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов'язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів ч.3, ч.8 ст.141 ЦПК України та застосування пропорційності, що передбачено вимогами ч.1, ч.2 ст141 ЦПК України.
Тобто, статтею 141 ЦПК України передбачений поряд розподілу судових витрат під час розгляду справ позовного провадження.
Розгляд справи в наказному провадженні є безспірне вирішення справи, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Крім того, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування в справі, а тому за правилами наказного провадження боржник/стягувач буде позбавлений можливості довести неспівмірність заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу або погодитися з розміром цих витрат.
Також, Верховний Суд у постанові від 25 березня 2020 року по справі №607/1219/18 зазначив, що відшкодування витрат на професійну правничу допомогу можливе лише у справах позовного провадження.
Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку про відмову у прийнятті заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат у справі за заявою ОСОБА_2 про скасування судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за спожитий природний газ
Керуючись ст.ст.160,133,141,170 ЦПК України, суддя, -
постановив:
Відмовити у прийнятті заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат у справі за заявою ОСОБА_2 про скасування судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за спожитий природний газ.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст.261 ЦПК України та може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м.Харкова шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Є.В.Невеніцин