Справа № 199/8314/24
(2/199/636/25)
іменем України
03.02.2025
м. Дніпро
справа №199/8314/24
провадження №2/199/636/25
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Подорець О.Б.
секретаря судового засідання Костючик В.В.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
за участі учасників справи:
представника позивача - адвоката Майорова С.В.
представника відповідача - адвоката Макєєва О.В.
У жовтні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування позову посилаючись на те, що 20.08.2022 о 19:46 год. водій ОСОБА_2 , керуючи мотоциклом «ІЖ Планета Спорт-350», реєстраційний номер 8968 ДОВ, рухаючись по автошляху «смт. Водянське - м. Білицьке», перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, здійснив зіткнення з мотоциклом «YAMAHA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався попутно, попереду.
Внаслідок ДТП, водій ОСОБА_2 отримав відкритий перелом правої стопи, а обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
За вказаним фактом були внесені відомості до ЄРДР та відкрито кримінальне провадження за №12022052230000239 від 20.08.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
26.03.2024 за результатами досудового розслідування, кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутності в діянні складу кримінального правопорушення та копія постанови про закриття кримінального провадження №12022052230000239 направлена начальнику ВП №1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області для вирішення питання щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
05.11.2023 у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, провадження у справі №227/2270/23 про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_2 закрито.
19.06.2024 постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області у справі № 227/1296/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Вартість відновлювального ремонту мотоцикла «YAMAHA YZF-R6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є позивач, згідно висновку судового експерта автотоварознавця №038 від 09.02.2023 складає 104 701,91 грн.
Разом з матеріальною шкодою позивачу була спричинена моральна шкода, оскільки тривалий час він був позбавлений можливості реалізовувати свою потребу у користуванні мотоциклом через те, що останній був пошкоджений та увесь час перебував під арештом аж до закінчення досудового розслідування у 2024 році, що викликало у позивача пригнічення та душевні переживання.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач просив суд стягнути з відповідача матеріальну та моральну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також судові витрати по справі.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 21.10.2024 витребувано у Міністерства соціальної політики України інформацію з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб відносно відповідача ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 (а.с.61).
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 21.10.2024 заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у зазначеній цивільній справі, розгляд судової справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.63).
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 15.11.2024 визначено судове засідання призначене на 21.11.2024, а також всі наступні судові засідання, у разі необхідності, по даній цивільній справі проводити в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення «EasyCon» (а.с.71).
03.02.2025 справа розглянута по суті з ухваленням рішення.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
У судовому засіданні представник позивача адвокат Майоров С.В. підтримав позовну заяву та просив її задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Представник відповідача адвокат Макєєв О.В. у судовому засіданні підтримав відзив на позовну заяву та просив відмовити у її задоволенні. Зокрема, зазначив, що висновок експерта №038 від 09.02.2023, наданий позивачем, складений з порушенням методики товарознавчої експертизи та не може бути належним доказом по справі. Експертом завищена як вартість матеріального збитку, так і відновлювального ремонту мотоцикла. Також, є недоведеними та необґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди.
Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить мотоцикл «YAMAHA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с.22).
20.08.2022 о 19:46 год. водій ОСОБА_2 , керуючи мотоциклом «ІЖ Планета Спорт-350», реєстраційний номер НОМЕР_4 , рухаючись по автошляху «смт. Водянське - м. Білицьке» здійснив зіткнення з мотоциклом «YAMAHA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1
26.03.2024 постановою старшого слідчого СВ ВП №1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області Румянцева В.В. кримінальне провадження №12022052230000239 від 20.08.2022, за ч.1 ст. 286 КК України закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Копія постанови направлена начальнику ВП №1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області для вирішення питання щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП (а.с.14-18).
Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 19.06.2024 по справі № 227/1296/24 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с.11-13).
Згідно висновку експерта №038 за результатами проведення авто товарознавчого дослідження за замовленням ОСОБА_1 від 09.02.2023, відновлювального ремонту мотоцикла марки «YAMAHA YZF-R6», д.н.з. НОМЕР_1 , складає 104 701,91 грн. (а.с.29-34).
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача, який є власником мотоцикла «ГЖ Планета Спорт-350», реєстраційний номер 8968ДОВ, не була застрахована (а.с.43). Позивач ОСОБА_1 також не мав полісу страхування своєї цивільно-правової відповідальності станом на 20.08.2022 (а.с.42).
Згідно статті 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.
За приписами статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За загальним принципом, відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Водночас, винна особа - володілець транспортного засобу має право застрахувати свою відповідальність, передавши обов'язок відшкодування шкоди, спричиненої за участю його транспортного засобу, страховій компанії (страховику).
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності що передбачено статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Зазначена правова позиція закріплена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, провадження № 14-316цс18, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Згідно п. 1 ч.1 ст. 43 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює регламентну виплату на умовах, визначених цим Законом, у разі заподіяння шкоди на території України транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, та майну, яке перебувало в ньому.
Зважаючи на ці обставини, суд приходить до висновку щодо правомірності звернення позивача з позовом про відшкодування майнової шкоди саме до ОСОБА_2 .
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Згідно з ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 30.10.2019 у справі № 753/19288/14-ц, зазначено, що системний аналіз положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі не проведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди за пошкодження транспортного засобу мотоцикла «YAMAHA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у розмірі 104 701,91 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Таким чином, ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв'язку та вини заподіювача.
Відповідно до роз'яснень наданих у п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Суд враховує, що захист порушеного права забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з порушенням її прав. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.
У постанові від 03.10.2019 у справі №709/1173/17 Верховний суд зазначив, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Судом встановлено, що позивач є фактичним володільцем транспортного засобу, який був пошкоджений в результаті ДТП, та на який 31.08.2022 ухвалою слідчого судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області в рамках кримінального провадження був накладений арешт шляхом заборони його відчуження, користування та розпорядження даним транспортним засобом (а.с.20), через що позивач ОСОБА_1 був позбавлений можливості користуватися своєю власністю та міг зазнати душевних страждань.
При визначені розміру моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню позивачу, судом враховується характер порушення прав позивача, його наслідки та інші обставини справи, а тому суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди відповідачем, із врахуванням розміру, заявленого позивачем, повинен бути встановлений судом у розмірі 2 000,00 грн., що буде відповідати розумності, виваженості та справедливості.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимога про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, вартості дослідження та судового збору, суд зазначає наступне.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини 1-2 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до частини 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 17 000,00 грн., витрати на залучення експерта у розмірі 6 000,00 грн. та 2 422,40 грн. сплаченого судового збору при подання даного позову.
У поданому 19.11.2024 відзиві на позовну заяву представник відповідача адвокат Макєєв О.В. зазначив, що вимога про стягнення витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягає, оскільки ця вимога не доведена позивачем належними та допустимими доказами, а саме останнім не мотивовано обґрунтованість та співмірність заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу. Загалом, враховуючи воєнний стан та складне матеріальне становище відповідача, він вважає, що витрати на професійну правничу допомогу не відповідають принципу співмірності відносно затраченого часу у відповідній справі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20.09.2018 суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав суду договір №17 про надання правової допомоги від 03.04.2023, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Майоровим С.В. (а.с.46-51); ордер на надання правничої (правової) допомоги №1141718 (а.с.52); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.53); витяг з Єдиного реєстру адвокатів України (а.с.54); квитанцію до прибуткового касового ордеру №17 від 25.09.2024 (а.с.54а), акт виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги від 25.09.2024 (а.с.55).
Суд зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі 904/4507/18.
Суд зазначає, що втручання у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.
Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10.01.2020, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010, №37246/04).
Перевіривши зміст наданих документів, суд зазначає, що заявлені до стягнення судові витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю 17 000,00 грн. є неспівмірними зі складністю цивільної справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, оскільки складання позовної заяви не потребувало аналізу великої кількості документів, а у справах даної категорії наявна усталена судова практика, адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у справі, справа розглядається у спрощеному провадженні.
Враховуючи предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 до 8 000,00 грн.
Згідно ч. 3-6 ст.139 ЦПК України, експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов'язану зі справою, якщо це не входить до їхніх службових обов'язків. У випадках, коли сума витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, або витрат особи, яка надала доказ на вимогу суду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Так, як вбачається з квитанції до прибуткового касового ордеру №08-02-23 від 08.02.2023, позивачем сплачено ФОП ОСОБА_3 за послуги з проведення експертного дослідження та надання висновку експерта 6 000,00 грн., а тому витрати позивача в цій сумі підлягають стягненню з відповідача на його користь.
Крім того, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1 372,69 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 104 701 (сто чотири тисячі сімсот одна) грн. 91 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1372 (одна тисяча триста сімдесят дві) грн. 69 коп., витрат на залучення експерта в розмірі 6000 (шість тисяч) грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп., а всього 15 372 (п'ятнадцять тисяч триста сімдесят дві) грн. 69 коп.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення.
Повний текст судового рішення складено 07 лютого 2025 року.
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання - АДРЕСА_1 .
відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації - АДРЕСА_2 .
Суддя О.Б. Подорець