Справа № 183/1148/24
(2/199/369/25)
іменем України
29.01.2025
м. Дніпро
справа №183/1148/24
провадження №2/199/369/25
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Подорець О.Б.
секретаря судового засідання Костючик В.В.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, -
за участі учасників справи:
представника позивача - адвоката Радонського М.Г.
представника відповідача - адвоката Сидоренко О.А.
У лютому 2024 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ТОВ «Гранд Фемелі Дніпро», про визнання договорів купівлі-продажу майнових прав недійсними, стягнення грошових коштів.
В обґрунтування позову зазначивши, що з відповідачем по справі перебував у зареєстрованому шлюбі з 19 вересня 2015 року. За час перебування у шлюбі, відповідач ОСОБА_2 жодного дня не працювала і лише він забезпечував сім'ю. За час перебування у шлюбі він витратив на дружину 280440 грн. на лікування ОСОБА_2 , 50687 грн. на комунальні послуги, 187 500 грн. половина вартості спільно придбаного автомобіля марки BMW X5, який було продано. За таких обставин, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 зазначені суми на його користь.
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2024 року матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ТОВ «Гранд Фемелі Дніпро», про визнання договорів купівлі-продажу майнових прав недійсними, стягнення грошових коштів передано на розгляд за підсудністю до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2024 року матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ТОВ «ГРАНД ФЕМІЛІ ДНІПРО», про визнання договорів купівлі продажу майнових прав недійсними, стягнення грошових коштів передано для розгляду за підсудністю до Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня 2024 року справу прийнято до свого провадження, відкрито провадження та визначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ФЕМЕЛІ ДНІПРО», про визнання договорів купівлі-продажу майнових прав недійсними, стягнення грошових коштів роз'єднано в самостійні провадження. Виділено в самостійне провадження позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, залишивши номер справи 183/1148/24 (провадження №2/199/2723/24). Продовжено розгляд справи №183/1148/24 (провадження №2/199/2723/24) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів у порядку загального позовного провадження. Матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ФЕМЕЛІ ДНІПРО», про визнання договорів купівлі-продажу майнових прав недійсними передано до канцелярії Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська для здійснення реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду та подальшої передачі судді.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2024 року закрито підготовче провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та призначено справу до розгляду.
Представник позивача адвокат Радонський М.Г. у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити з підстав викладений у ньому.
Представник відповідача адвокат Сидоренко О.А. проти позову заперечував, підтримавши наданий відзив на позов. Зокрема зазначив, що жодного налженого доказу на підтвердження своїх вимог позивачем надано не було. Крім того, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.
Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно з частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
До прав та обов'язків, притаманних подружжю, слід віднести, зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо.
Відповідно до вимог ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до вимог ст.90 СК України дружина, чоловік взаємно зобов'язані брати участь у витратах, пов'язаних із хворобою або каліцтвом другого з подружжя.
Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 19 вересня 2015 року до 18 вересня 2023 року, що підтверджується заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2023 року.
Звертаючись до суду, позивач зазначає, що за час перебування у шлюбі він витратив на дружину 280440 грн. на її лікування та 50687 грн. на комунальні послуги.
Судом також встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали у шлюбі, мали спільний бюджет, незважаючи на те, що відповідач ОСОБА_2 не працювала. Відповідач ОСОБА_2 здавала медичні аналізи та проходила обстеження під час шлюбу. Належних доказів, хто ніс дані витрати суду не надано. Твердження позивача, що саме він ніс такі витрати особистими коштами не в інтересах сім'ї, суду також не надано.
Що стосується витрат на комунальні послуги, то, як пояснив представник позивача у судовому засіданні, відповідач ОСОБА_2 вселилася до позивача, як член його сім'ї і проживала до розірвання шлюбу, як дружина. Доказів того, що позивач поніс витрати на суму 50687 грн. та не в інтересах сім'ї, суду не надано.
Що стосується стягнення 187 500 грн., що становить половину вартості спільно придбаного автомобіля марки BMW X5 після його продажу, то судом встановлено, що зазначений автомобіль придбано під час шлюбу і продано під час шлюбу позивачу, про що підтвердив представник позивача і зазначено позивачем у позові. Доказів отримання ОСОБА_2 грошових коштів від ОСОБА_4 суду не надано. Письмові пояснення ОСОБА_4 , на які посилається сторона позивача, не є належним доказом на підтвердження отримання грошових коштів.
Згідно з частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
З урахуванням викладеного, повно та всебічно дослідивши обставини справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
З урахуванням результату розгляду справи та відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати слід віднести на позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - відмовити у повному обсязі.
Судові витрати віднести на рахунок позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення.
Повний текст судового рішення складено 07 лютого 2025 року.
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації - АДРЕСА_1 .
відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації - АДРЕСА_2 .
Суддя О.Б. Подорець