06 лютого 2025 року
м. Чернівці
справа № 716/1074/24
провадження № 22-ц/822/130/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Одинака О. О.
суддів: Кулянди М. І., Лисака І. Н.
секретар Сарган Ю. В.
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ»
відповідач ОСОБА_1
апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 13 листопада 2024 року
головуючий в суді першої інстанції суддя Вайновська О. Є.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 .
Просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість:
- за договором позики від 06 червня 2023 року № 5684305 у сумі 26 743 гривні, з яких: 10 000 гривень - заборгованість за основною сумою боргу; 16 743 гривні - заборгованість за процентами;
- за договором позики від 05 червня 2023 року № 78914923 у сумі 39 600, з яких: 11 000 гривень - заборгованість за основною сумою боргу; 28 600 гривні - заборгованість за процентами.
Позов обґрунтований тим, що 06 червня 2023 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 5684305, який було підписано електронним підписом позичальниці шляхом використання одноразового ідентифікатора.
05 червня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 78914923, який було підписано електронним підписом позичальниці шляхом використання одноразового ідентифікатора.
За наведеного вказує, що сторони між собою узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідачки для укладення таких договорів, на обумовлених в них умовах шляхом підписання таких за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
У зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань у ОСОБА_1 перед первісними кредиторами виникла заборгованість за договорами № 5684305 та № 78914923 у загальній сумі 66 343 гривні.
18 жовтня 2023 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 18-10/2023, за яким перший відступив, а другий набув права вимоги за договорами, зазначеними в реєстрі.
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 18 жовтня 2023 до договору факторингу № 18-10/2023, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 5684305.
14 червня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21, за яким перший відступив, а другий набув права вимоги за договорами, зазначеними в реєстрі.
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 22 листопада 2023 року № 12 до договору факторингу № 14/06/21, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №78914923.
Оскільки відповідачка у встановлених вищевказаними договорами порядку та строки позику не повернула, з посиланням на норми права, які регулюють спірні правовідносини, ТОВ «ФК «ЄАПБ» просило позовні вимоги задовольнити повністю.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 13 листопада 2024 року позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором від 06 червня 2023 року № 5684305 в розмірі 26 743 гривень, що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10 000 гривень, заборгованість за відсотками - 16 743 гривень; заборгованість за кредитним договором від 05 червня 2023 року № 78914923 в розмірі 14 850 гривень, що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 11 000 гривень, заборгованості за відсотками - 3 850 гривень, а загальній сумі 41 593 гривень.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення мотивоване тим, що за встановлених судом фактичних обставин справи ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» як первісні кредитори свої зобов'язання перед позичальницею виконали в повному обсязі, надали відповідачці кредит, однак остання взяті на себе за договорами зобов'язання належним чином не виконала, що призвело до утворення заборгованості.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із того, що строк кредитування за договором від 05 червня 2023 року № 78914923 закінчився 19 червня 2023 року.
Оскільки після спливу визначеного договором № 78914923 строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється і в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання, про що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року, вимоги позивача про стягнення процентів, нарахованих після закінчення строку дії вказаного договору, тобто після 19 червня 2023 року, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Відтак, обґрунтованим є нарахування процентів за договором № 78914923 за період з 05 червня 2023 року по 19 червня 2023 року в розмірі 3 850 гривень, тобто виходячи з суми боргу 11 000 гривень, процентної ставки 2,5% на день, та кількості днів користування позикою 14 днів.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції від 13 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 відмовити повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційні скарги
Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач не надав належних доказів на підтвердження того, що відповідачка отримала кредитні кошти.
Вказує, що ні з тексту позовної заяви, ні наданих письмових доказів не можливо встановити, на який саме номер телефону було надіслано смс-повідомлення з кодом для підписання договорів.
Звертає увагу на те, що кредитні договори, графіки платежів та паспорти споживчих кредитів не підписані сторонами.
Крім того, вказує, що з умов договорів не можливо встановити чи видавався кредит, в якому порядку, на який рахунок чи готівкою.
Стверджує, що матеріали справи не містять первинних документів щодо наявності заборгованості, а розрахунок такої не є належним доказом її існування.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
06 червня 2023 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5684305 на умовах повернення кредиту в кінці його строку, за яким відповідачка отримала кредит в розмірі 10 000 гривень строком на 65 днів зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 2,49 % на день (а. с. 7-11).
Кредитний договір від 06 червня 2023 року № 5684305 підписано сторонами в електронній формі, зокрема в ОСОБА_1 - одноразовим ідентифікатором w73364 (а. с. 11).
21 червня 2024 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору від 06 червня 2023 року № 5684305, за якою строк кредитування продовжено до 17 липня 2023 року Вказана угода підписана ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором z94787 та w82838 (а. с. 17).
28 червня 2024 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору від 06 червня 2023 року № 5684305, за якою строк кредитного договору продовжено до 24 серпня 2023 року. Вказана угода підписана ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором w82838 (а. с. 21)
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором від 06 червня 2023 року № 5684305, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 складає 26 743 гривні, з яких: 10 000 гривень - заборгованість за тілом кредиту заборгованість за процентами - 16 743 гривні.
Факт перерахування 06 червня 2023 року грошових коштів ОСОБА_1 підтверджено ТОВ «Універсальні платіжні рішення», яке надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунків, листом про переказ на картку НОМЕР_1 грошових коштів в розмірі 10 000, транзакція №248089950.
18 жовтня 2023 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 18-10/2023, за яким перший відступив, а другий набув права вимоги за договорами, зазначеними в реєстрі (а. с. 23-25).
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 18 жовтня 2023 року до договору факторингу від 18 жовтня 2023 року № 18-10/2023, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 06 червня 2023 року № 5684305 на суму 26 743 гривні (а. с. 27).
05 червня 2023 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №78914923 на умовах повернення кредиту в кінці строку. (а. с. 33-34).
Договір 05 червня 2023 року № 78914923 від підписано сторонами в електронній формі, зокрема ОСОБА_1 - одноразовим ідентифікатором 85XWYiYDmR (а. с. 34).
14 червня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21, за яким перший відступив, а другий набув права вимоги за договорами, зазначеними в реєстрі (а. с. 36-37).
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 22 листопада 2023 року № 12 до договору факторингу від 14 червня 2021 року № 14/06/21, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 78914923 від 05 червня 2023 року на суму 39 600 гривень.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам закону, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).
За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Верховний Суд у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 2-6315/11 (провадження № 61-23326св18) звернув увагу на те, що невід'ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення.
Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов'язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні.
Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Щодо реальних договорів, для укладення яких, крім згоди сторін, вимагається передання майна або вчинення іншої дії, частина друга статті 640 ЦК України передбачає правило, за яким договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
До такого виду договорів відноситься і договір позики, який відповідно до положень абзацу 2 частини першої статті 1046 ЦК України є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним.
Він вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору.
Істотними умовами кредитного договору, які визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами.
З аналізу змісту договорів від 06 червня 2023 року № 5684305 (пункт 5.1.1) та від 05 червня 2023 року № 78914923 (пункт 1) та порядку їх виконання, колегія суддів приходить до висновку, що між сторонами укладено саме кредитні договори, оскільки положення вказаних договорів передбачають зобов'язання кредитодавця щодо передачі грошових коштів позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Щодо укладення кредитних договорів в електронному вигляді.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII (далі - Закон № 675-VIII)
Згідно з пунктами 6, 12 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону № 675-VIII).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону № 675-VIII визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з статтю 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб'єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб'єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.
Частиною п'ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб'єкт персональних даних або який укладено на користь суб'єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб'єкта персональних даних.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У справі, яка переглядається, встановлено, що:
- кредитний договір від 06 червня 2023 року №5684305 між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 підписано останньою одноразовим ідентифікатором w73364, який було надіслано на номер відповідачки НОМЕР_2 , як і додаткові угоди до вказаного договору від 21 червня 2024 року та від 28 червня 2024, які підписані одноразовими ідентифікаторами z94787 та w82838 відповідно;
- кредитний договір від 05 червня 2023 року № 78914923 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 підписано останньою одноразовим ідентифікатором 85XWYiYDmR, який було надіслано на номер відповідачки +3809936276600.
Відповідачка через особистий кабінет на веб-сайті кредитодавців подавала заявки на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, підтвердила умови таких, після чого позикодавці надіслали їй за допомогою засобів зв'язку на вказаний нею номер телефону НОМЕР_3 (міститься в реквізитах обох договорів) одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідачка використала для підтвердження підписання кредитних договорів.
З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що без здійснення вказаних дій відповідачкою договори не були би укладені сторонами, а тому цей правочин відповідно до Закону № 675-VIII вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки.
Також відповідачкою не надано належних доказів укладення договорів від її імені іншою особою за відсутності її волевиявлення.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведених у постанові від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 (провадження № 61-6066 св 23).
Щодо виконання кредитодавцями обов'язку щодо переказу (надання) кредитних коштів та виникнення обов'язку щодо погашення заборгованості зі сторони відповідачки.
Колегія суддів виходить із того, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження № 61-14780св23).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (див. постанову Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 675-VIII розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.
Згідно з частиною 3 статті 13 Закону № 675-VIII продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.
У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.
Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18)).
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), є проявом принципу доброї совісті та базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 463/13099/21 (провадження № 61-11609сво23), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Як вбачається з умов кредитного договору від 06 червня 2023 року № 5684305, зокрема пункту 2.5 договору, кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника за номером електронного платіжного засобу (банківської картки) № НОМЕР_1 .
Відповідно до пункту 5.4.1 договору, позичальник зобов'язаний надати кредитодавцю актуальну і достовірну інформацію, необхідне для укладення та виконання цього договору.
Як встановлено судом, факт перерахування грошових коштів ОСОБА_1 підтверджено листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 06 червня 2023 року про переказ на картку НОМЕР_1 грошових коштів в розмірі 10 000, транзакція № 248089950.
Заперечуючи факт отримання кредитних коштів, відповідачка будучи обізнаною про підписання кредитного договору, графіка погашення кредиту та сплати відсотків, не вчиняла дії щодо захисту, на її думку, порушених прав на отримання кредитних коштів за вказаним договором.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, наведеною у постанові Верховного Суду від 31січня 2025 року у справі № 235/8060/15-ц (провадження № 61-6952св24).
Відповідачкою не спростовано, що банківська картка з відповідним номером, яка вказана нею в договорі, її не належить.
Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи відповідачкою після укладення кредитного договору від 06 червня 2023 року № 5684305 також укладались додаткові угоди до вказаного договору 21 червня 2024 року та 28 червня 2024 року, в яких також зазначені її персональні дані.
За вказаних обставин надання згоди відповідачкою на укладання таких угод зокрема щодо продовження строку кредитування та водночас заперечення факту надання їй кредитних коштів є суперечливими.
У такий спосіб відповідачка намагається уникнути належного виконання зобов'язання.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про доведеність обставини перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів за договором від 06 червня 2023 року № 5684305
Проте, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження надання ОСОБА_1 кредитних коштів за договором від 05 червня 2023 року №78914923.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази надання ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» або іншою особою коштів на виконання вказаного кредитного договору.
Наявні в матеріалах справи розрахунки заборгованості за цим кредитним договором складені самим кредитодавцем, а тому не можуть бути належними та допустимими доказами, оскільки інформація у таких доказах повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони.
За таких обставин позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставину переказу кредитних коштів відповідачу на його рахунок за кредитним договором від 05 червня 2023 року №78914923.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18 зазначив, що принцип змагальності полягає в обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.
Обов'язком позивача, який стверджує про надання відповідачу безготівкових кредитних коштів первісними кредиторами за кредитними договорами, у яких він набув право вимоги, є надання доказів, що підтверджують зарахування позичальнику таких коштів, а у разі неможливості самостійно подати такий доказ - право на обґрунтування такої неможливості та заявлення клопотання про витребування доказів судом. У справі, що переглядається, позивач у позовній заяві вказував про те, що на виконання кредитних договорів кредитні кошти були надані позичальнику первісними кредиторами у безготівковій формі, проте первинних облікових бухгалтерських документів до суду першої інстанції не надав, про здійснення ним досудових заходів забезпечення доказів не вказував, клопотання про витребування таких доказів не подавав, хоч і не був позбавлений права заявити відповідне клопотання під час розгляду справи у суді першої інстанції.
Отже, позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували існування у позичальника заборгованості за договором від 05 червня 2023 року №78914923, оскільки не надано доказів перерахування коштів на належний відповідачці розрахунковий чи картковий рахунок.
На вказане, суд першої інстанції уваги не звернув, в зв'язку з чим прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором від 05 червня 2023 року №78914923.
Щодо розміру заборгованості за кредитним договором від 06 червня 2023 року № 5684305
Згідно пунктом 2.1 кредитного договору від 06 червня 2023 року № 5684305 ОСОБА_1 взяла на себе зобов'язання одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом на визначених цим договором умовах.
Відповідно до пункту 2 договору № 5684305, графіку платежів до договору, сторонами визначено: кількість днів у розрахунковому періоді - 65, суму кредиту - 10000 гривень, проценти за користування кредитом: в розмірі 0,01000% на день «акційна процентна ставка» протягом першого розрахункового періоду, який становить 15 днів (пункт 2.4.1), в розмірі 2,49000% на день - базова процентна ставка в розмірі 2,49 %, яка застосовується протягом першого розрахункового періоду за відсутності акційних пропозицій (пункти 2.4.2, 3.2.1) 3,000% на день - основна процентна ставка, яка застосовується протягом усього строку користування кредитом, окрім першого розрахункового періоду (пункт 2.4.3).
Після спливу першого розрахункового періоду у межах всього подальшого строку позики проценти за користування позикою нараховуються за основною процентною ставкою.
Але при укладенні додаткової угоди щодо пролонгації позики, проценти за користування позикою нараховуються за базовою процентною ставкою (пункт 3.1.2).
Відповідно до пунктів 4.1-4.3 договору № 5684305, продовження строку кредитування здійснюється лише шляхом укладення додаткової угоди виключно у разі попередньої оплати суми нарахованих процентів.
З матеріалів справи вбачається, що після закінчення першого розрахункового періоду 21 червня 2024 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1, за якою строк кредитування продовжено до 17 липня 2023 року.
Вказаною додатковою угодою визначено, що протягом першого розрахункового періоду, що становить 7 днів, проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 2,49000% на день.
28 червня 2024 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору, за якою строк кредитного договору продовжено до 24 серпня 2023 року, за якою розмір процентів протягом першого розрахункового періоду, який становить 7 днів, визначено на рівні 2,49000% на день, протягом решти 50 днів користування позикою - 3,000% на день.
Як встановлено судом першої інстанції, згідно з розрахунком за договором від 06 червня 2023 року № 5684305, після закінчення першого розрахункового періоду 21 червня 2023 року ОСОБА_1 сплачено проценти за користування позикою в розмірі 15 гривень, що відповідає розміру процентів за акційною процентною ставкою; 28 червня 2023 року - проценти за користування позикою в розмірі 1 743 гривень, що відповідає розміру нарахованих процентів відповідно до пункту 3.1.2 договору.
З 29 червня 2023 року по 05 липня 2023 року (7 днів) проценти за договором нараховувалися відповідно до пункту 3.1.2 та додаткової угоди; за період з 06 липня 2023 року по 24 серпня 2023 року (50 днів) за ставкою визначеною пунктом 3.2. договору.
Правильність такого розрахунку перевірена судом апеляційної інстанції, в звязку з колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 06 червня 2023 року № 5684305 в сумі 26 743 гривень, що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10 000 гривень та заборгованості за процентами - 16 743 гривень.
Вказані обставини відповідачкою не спростовано та будь-яких доказів на спростування вказаних висновків суду не надано.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості за кредитним договором від 06 червня 2023 року № 5684305 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості за кредитним договором від 05 червня 2023 року № 78914923 ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цієї вимоги.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Підпунктом 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) встановлено судовий збір за подання до суду:
- позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачем заявлено вимогу майнового характеру на суму 66 343 гривні. 1,5% від ціни позову складає 995 гривень 14 копійок (66 343,00 х 1,5%).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2021 року - 3 028 гривень.
За подання позовної заяви, підлягав сплаті судовий збір у розмірі 3 028гривень.
Судовий збір у вказаному розмірі сплачений ТОВ «ФК «ЄАПБ», що підтверджується платіжною інструкцією від 12 квітня 2024 року № 66976 (а. с. 66).
Підпунктом 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI встановлено судовий збір за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
За подання апеляційної скарги відповідачем підлягав сплаті судовий збір у сумі 4 542 гривні (3 028,00 х 150%).
Відповідачем сплачено судовий збір у сумі 4 887 гривні 94 копійки, що підтверджується квитанцією від 19 грудня 2024 року № U1B5-EZKA-QTUE.
Як вбачається з мотивувальної частини цієї постанови позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено частково на 40,31% (26 743,00 / 66 343,00 х 100).
З урахуванням наведеного, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, у розмірі 1 220 гривень 59 копійок (3 028,00 х 40,31%) пропорційно до задоволених позовних вимог.
В свою чергу, з ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь ОСОБА_1 пропорційно до розміру відмовлених позовних вимог підлягає стягненню судовий збір, який підлягав сплаті відповідачкою за подання апеляційної скарги, у розмірі 2 711 гривень 12 копійок (4 542,00 * (100% - 40,31%)).
Тому слід провести взаємозалік судових витрат, понесених на оплату судового збору, які в результаті стягнути з ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь ОСОБА_1 у сумі 1 490 гривень 53 копійки (2 711,12 - 1 220,59).
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 13 листопада 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» заборгованості за кредитним договором від 05 червня 2023 року № 78914923 в сумі 14 850 гривень (чотирнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят) гривень скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цієї вимоги.
В решті рішення залишити без змін.
Змінити розподіл судових витрат.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1 490 (одна тисяча чотириста дев'яносто) гривень 53 копійки.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 06 лютого 2025 року.
Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК
Судді: Мирослава КУЛЯНДА
Ігор ЛИСАК