Справа № 639/4908/24 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження апел.суду №11-кп/818/390/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: в порядку КПК України
05 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
засудженого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Харкова апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 вересня 2024 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про приведення вироку Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.03.2024 до вимог Закону України № 3886 - IX, -
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про приведення вироку Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.03.2024 у відповідність до вимог Закону України № 3886 - IX.
Не погодившись з ухвалою суду засуджений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить задовольнити його клопотання, звільнити його від покарання, призначеного вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.03.2024.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги засуджений посилається на те, що вчиненні ним діяння не можуть вважатись кримінально караним правопорушенням, оскільки вартість майна, за викрадення якого він засуджений вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.03.2024, не перевищує 3 026 грн.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення засудженого, який підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити та звільнити його від призначеного покарання, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженого не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог статті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Згідно з пунктом 2 частиною 2 статті 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок.
09.08.2024 набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Відповідно до вказаного Закону № 3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Положеннями частини 1 статті 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.
Відповідно до частини 6 статті 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.
Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Таким чином, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом на 1 січня звітного року.
Відповідно до частини 1 статті 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Вказане положення цілком узгоджується із вимогами статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.
Відмовляючи засудженому ОСОБА_7 у задоволенні клопотання про приведення вироку Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.03.2024 у відповідність до вимог Закону України № 3886 - IX, суд першої інстанції обґрунтував прийняте рішення тим, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 18.09.2024 вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.03.2024 відносно ОСОБА_7 приведено у відповідність до вимог Кримінального Кодексу України та на підставі частини 2 статті 74 КК України ОСОБА_7 звільнено від призначеного покарання за частиною 2 статті 15 частиною 4 статті 185 КК України. Визнано ОСОБА_7 таким, що засуджений вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.03.2024 за частиною 4 статті 185 КК України до покарання у виді 5 (п'яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, питання приведення вироку Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.03.2024 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 15 частиною 4 статті 185, частиною 4 статті 185 КК України вирішено ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 вересня 2024 року, яка не оскаржувалась та набула чинності.
Зважаючи на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та відсутності правових підстав для скасування ухвали Жовтневого районного суду міста Харкова від 30 вересня 2024 року за доводами апеляційної скарги засудженого ОСОБА_7 ..
Разом з цим, суд апеляційної інстанції, зазначає на відсутність правових підстав для звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, з огляду на те, що сума викраденого засудженим майна за одним із епізодів злочину від 16.08.2023, який кваліфікований за частиною 4 статті 185 КК України складає 2699 грн., що перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на час вчинення ОСОБА_7 злочину, а саме 2 684 грн.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 419 537, 539 КПК України, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - залишити без задовольнити.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 вересня 2024 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку відповідно до статті 424 КПК України не підлягає.
Головуючий:
Судді: