06 лютого 2025 року
м. Рівне
Справа № 949/1368/24
Провадження № 22-ц/4815/72/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Гордійчук С.О.,
суддів: Боймиструка С.В., Ковальчук Н.М.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
розглянув в порядку письмового провадження в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_2 та його представника адвоката Богельського І.В. на рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 17 вересня 2024 року, ухвалене в складі судді Тарасюк А.М., повний текст якого складено 20.09.2024 року у справі № 949/1368/24,
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини .
Позов обґрунтований тим, що сторони є батьками чотирьох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 18 грудня 2023 року стягнуто аліменти з відповідача на її користь на утримання дітей у розмірі 1/2 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.
Водночас, їхня донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є особою з інвалідністю з дитинства, а тому постійно потребує додаткових витрат на лікування, дієтичного харчування, посиленого догляду, нагляду лікарів, періодичних реабілітаційних заходів та обмежень. Однак, вона не в змозі самостійно утримувати хвору дитину, оскільки на її утриманні знаходиться ще троє неповнолітніх дітей, а аліментів, які сплачує відповідач, недостатньо для забезпечення їх всім необхідним.
Відповідач працевлаштований, а тому має об'єктивну можливість брати участь у додаткових витратах на утримання доньки.
Просила суд про задоволення позову.
Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 17 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 2500 грн. (дві тисячі п'ятсот гривень) щомісячно, починаючи з дня набрання даного рішення суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не надала суду жодних доказів на підтвердження необхідності таких витрат та їх фактичне понесення. Крім того, судом не враховано його матеріальне становище, оскільки він сплачує аліменти у розмірі частини свого заробітку.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що рішення суду є законним та обґрунтованим. Просить залишити його без змін, а скаргу без задоволення.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду таким вимогам не відповідає.
Встановлено, що сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
На даний час шлюб між сторонами розірваний, діти сторін в тому числі ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають разом з позивачем.
Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 18 грудня 2023 року стягнуто аліменти з відповідача на її користь на утримання дітей у розмірі 1/2 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.
Відповідно до довідки старшого державного виконавця Ю.Гурик по розрахунку розміру аліментів відповідач ОСОБА_2 має заборгованість по аліментах, сукупний розмір якої станом на червень 2024 року становить 2812 грн.
Згідно медичних висновків №154 від 17 серпня 2013 року та №1428 від 24 червня 2023 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 встановлено діагноз: вроджена вада серця: ВАП, відносна недостатність мітрального клапана і недостатність клапана легеневої артерії, помірна легенева гіпертензія. ХССН І ст. Дане захворювання (паталогічний стан) відповідає Розділу ХУІ наказу №454/471/516 МОЗ України від 08 листопада 2001 року пункту 1 підпункту 1.23. Наслідком цього захворювання, яке привело до тяжкої дезадаптації дитини, що вимагає тривалого лікування і стороннього догляду є інвалідність з дитинства.
Відповідно до виписки з медичної картки стаціонарного хворого №5237, у дитини мають місце покази для надання соціальної допомоги як дитині з інвалідністю, згідно наказу МОЗ України №454/471/516 від 08 листопада 2001 року, розділ 12, пункт 1.34, код Q25.0.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною 2 статті 150 Сімейного кодексу України (далі СК України) визначено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.
Частинами першою-третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними у кожному конкретному випадку.
За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Аналіз указаних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, окрім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка перебуває на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку з розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу тощо. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструмента, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред'явила такий позов.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків, установлених цим кодексом.
Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" № 3 від 15.05.2006 року до передбаченої ст. 185 Сімейного кодексу України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо) можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазначені або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Отже, законодавцем закріплено правило, відповідно до якого той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами. Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається згаданою вище статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу, є калікою.
Додаткові витрати не є додатковим стягнення коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягнення коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.
Натомість, матеріали справи не містять жодних доказів про понесення позивачем відповідних витрат чи неминучість їх понесення в майбутньому зумовлених хворобами дочки у визначеному розмірі.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі №607/12170/20, виходячи з аналізу статті 185 Сімейного кодексу України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Натомість, позивачем не доведено належними та допустимими доказами понесення нею додаткових витрат на дитину, викликаних особливими обставинами, зокрема у зв'язку її хворобою. Та не доведено, що такі витрати не охоплюються присудженими судом аліментами.
Сезонні захворювання та витрати на ліки з цього приводу не можуть вважатися особливими обставинами у розумінні ст. 185 СК України і можуть покриватися за рахунок призначених аліментів. Наявність самих по собі касових чеків за відсутності відповідної медичної документації (медичної виписки, довідки, рекомендацій лікаря, тощо) не підтверджує адресність таких витрат на дитину.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підставі до задоволення позову про стягнення додаткових витрат на дитину.
Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381 - 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та його представника адвоката Богельського І.В. задовольнити.
Рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 17 вересня 2024 року скасувати.
У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 06 лютого 2025 року.
Головуючий : Гордійчук С.О.
Судді : Боймиструк С.В.
Ковальчук Н.М.