Іменем України
31 січня 2025 року м. Кропивницький
справа № 394/596/24
провадження № 22-ц/4809/174/25
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорова С. М., Мурашка С. І.,
за участю секретаря судового засідання Савченко Н. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник - адвокат Соловйов Дмитро Ігорьович, на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області (суддя Краснопольська Л. П.) від 02.10.2024,
1.Короткий зміст позовних вимог
14.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Вимоги позивача обґрунтовано тим, що 29.04.2021 ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_2 уклали в електронній формі Договір про надання кредиту № 298620-КС-001. Відповідно до п. 1 Договору ТОВ «Бізнес Позика» зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 46000,00 грн, шляхом перерахування на особистий картковий рахунок, вказаний відповідачем у своєму особистому кабінеті на сайті кредитодавця строком на 24 тижні, до 14.10.2021, на умовах сплати процентів за користуванням кредитом у розмірі 0,86523325% в день (фіксована ставка), поворотності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користуванням ним в порядку і на умовах, визначених зазначеним Договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання виконало своєчасно і в повному обсязі, натомість відповідач платежі за договором не здійснювала.
21.01.2022 приватний нотаріус Київського нотаріального округу Золотих О. О. вчинила виконавчий напис № 21767 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованості за кредитним договором № 298620-КС-001 на підставі якого приватний виконавець Мехед О. В. у виконавчому провадженні № 68652061 в рахунок погашення боргу стягнув і переказав відповідачу 10035,03 грн.
Ці обставини були встановлені рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18.04.2024 у справі № 757/34772/23-ц, яким визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О. О. 21.01.2022 за №21767.
Станом на 14.06.2024 заборгованість відповідача перед позивачем за договором про надання кредиту № 298620-КС-001 становить 110128,66 грн і складається з такого: 35964,97 грн - заборгованість за простроченим кредитом; 67 263,69 грн - заборгованість за простроченими процентами; 6900,00 грн - заборгованість за несплаченою комісією за видачу кредиту.
Позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором № 298620-КС-001 від 29.04.2021 та судові витрати.
2.Короткий зміст оскаржуваного рішення суду
Рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 02.10.2024 позов ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором задоволено повністю. Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 298620-КС-001 від 29.04.2021 станом на 14.06.2024 - 110128,66 грн з яких: 35964,97 грн - заборгованість за кредитом; 67263,69 грн - заборгованість за процентами; 6900,00 грн - заборгованість за комісією за видачу кредиту. Крім того, суд стягнув із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн.
Суд мотивував своє рішення тим, що наданими позивачем доказами доведено укладення між сторонами у справі кредитного договору від 29.04.2021 № 298620-КС-001, умови якого позивач виконав, а відповідач порушив свої зобов'язання, кредит, комісію за видачу кредиту та проценти за користування кредитом у визначений договором строк не сплатив. За таких обставин суд дійшов висновку, що є достатньо підстав для стягнення з відповідача на користь позивача простроченої заборгованості, розмір якої позивач обґрунтував розрахунком.
3.Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
Відповідач у справі ОСОБА_1 , від імені якої діє представник - адвокат Соловйов Дмитро Ігорьович, звернулася до Кропивницького апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 02.10.2024 в якій просить скасувати та ухвалити нове судове рішення про повну відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Бізнес Позика».
Апелянт вказав, що рішення суду оскаржується ним з підстав неповного з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.
Суд не врахував того, що позивач не надав належних та допустимих доказів укладення між сторонами кредитного договору, а саме доказів підписання договору відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора або електронного цифрового підпису, доказів отримання відповідачем грошових коштів від позивача.
Крім того, стягуючи з відповідача заборгованість по комісії, суд не врахував відповідні висновки Верховного Суду про нікчемність умов кредитного договору про комісію за обслуговування кредитної заборгованості так, як така не є платою за послуги, що об'єктивно надаються кредитодавцем клієнту-позичальнику.
4.Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу
До суду апеляційної інстанції засобами системи «Електронний суд» від позивача у справі ТОВ «Бізнес Позика» надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача.
У відзиві висловлено незгоду з доводами апелянта, які, за твердженням позивача, не ґрунтуються на фактах у справі та свідчать про неправомірне застосування апелянтом у своїй аргументації концепції «негативного доказу».
5.Короткий зміст ходу розгляду справи у судовому засіданні 31.01.2025
Сторони у справі повідомленні належним чином про час, дату та місце розгляду справи, зокрема:
-судову повістку-повідомлення апелянту ОСОБА_1 вручено 03.01.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600995642384 (а. с. 186);
-представнику апелянта - адвокату Соловйову Д. І. судову повістку-повідомлення доставлено до його електронного кабінету 20.12.2024 о 13:36:27, що підтверджується довідкою про доставлення електронного документа (а. с. 188);
-позивачу у справі ТОВ «Бізнес Позика» судову повістку-повідомлення доставлено до його електронного кабінету 20.12.2024 о 13:36:27, що підтверджується довідкою про доставлення електронного документа (а. с. 189);
-представнику позивача у справі ТОВ «Бізнес Позика» - Шкромида Юрію Вікторовичу судову повістку-повідомлення доставлено до його електронного кабінету 20.12.2024 о 13:36:27, що підтверджується довідкою про доставлення електронного документа (а. с. 187).
У призначений час учасники справи та їх представники в судове засідання не з'явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили.
При цьому в апеляційній скарзі представник апелянта просив суд апеляційної інстанції, серед іншого, розглянути справу у відсутність апелянта та його представника (а. с. 149).
У зв'язку з неявкою всіх учасників справи та відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Крім того, згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 та ст. 383 ЦПК України, постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.
Відповідно до правової позиції, яку Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду виклав у постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, з урахуванням розумності положення частини п'ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.
6.Суд першої інстанції встановив такі обставини справи:
29.04.2021 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про надання кредиту № 298620-КС-001, відповідно до умов якого Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 46000,00 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів.
Як передбачено у п. 1 Договору, строк кредиту - 24 тижнів, процентна ставка - в день 0,86523325%, фіксована. Комісія за надання кредиту - 6900,00 грн. Загальний розмір наданого кредиту - 46000,00 грн. Термін дії договору до 14.10.2021. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту - 101160,00 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка - 381,52277985%.
Згідно з копією платіжного доручення від 29.04.2021 № 27526 ТОВ «Бізнес Позика» сплатило ОСОБА_1 на підставі кредитного договору від 29.04.2021 переказом на банківську картку № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 46000,00 грн.
Відповідно до витребуваної ухвалою суду від АТ КБ «ПриватБанк» інформації (відповіді на запит суду №20.1.0.0.0/7-240628/19495 від 03.07.2024 та виписки) держателем банківської карти № НОМЕР_1 , емітованої АТ КБ «ПриватБанк», є ОСОБА_1 , на яку 29.04.2021 були зараховані грошові кошти в розмірі 46000,00 грн (а. с. 65, 66).
21.01.2022 приватний нотаріус Київського нотаріального округу Золотих О. О. вчинив виконавчий напис, що зареєстрований в реєстрі за № 21767, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за Договором від 23.03.2021 № 298620-КС-001, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес Позика», за період з 29.04.2021 по 13.12.2021 у розмірі 120163,69 грн, яка складається з: 46000,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 67263,69 грн - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 6900,00 грн - прострочена заборгованість за комісією; 640,00 грн - плата за вчинення виконавчого напису. Загальна сума, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 - 120803,69 грн.
15.02.2022 приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Мехед О. В. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 68652061 з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 21.01.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О. О., що зареєстрований в реєстрі за № 21767.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Мехеда О.В. від 10.08.2023 року накладено арешт на грошові кошти боржника у межах виконавчого провадження № 68652061.
Згідно з платіжними інструкціями від 15.08.2023 № 5012, від 06.09.2023 № 5057, від 23.12.2023 № 5529, від 23.12.2023 № 5549, ОСОБА_3 переказав ТОВ «Бізнес Позика» стягнуті з боржника ОСОБА_1 грошові кошти (заборгованість за договором від 29.04.2021 № 298620-КС-001 згідно з виконавчим написом від 21.01.2022 № 21767) загальною сумою 10035,03 грн.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18.04.2024 у справі № 757/34772/23-ц виконавчий напис, вчинений 21.01.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О. О., зареєстрований у Реєстрі за № 21767, визнано таким, що не підлягає виконанню.
Станом на 14.06.2024 заборгованість перед позивачем за договором про надання кредиту від 29.04.2021 № 298620-КС-001 складає 110128,66 грн, а саме: 35 964,97 грн - заборгованість за простроченим кредитом; 67263,69 грн - заборгованість за простроченими процентами; 6 900,00 грн - заборгованість за простроченою комісією за надання кредиту.
7.Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги за наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам закону, а тому вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню.
8.Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
8.1.Норми права та їх джерела
Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Згідно зі ст. 526, ст. 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема, з договорів.
За змістом ст. 626, ст. 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ст. 1054 ЦК України).
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
8.2.Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції
Цивільне судочинство України ґрунтується, зокрема, на принципах змагальності сторін та диспозитивності (п. 4, п. 5 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (п. 4 ч. 3 ст. 2, ст. 12, ст. 81 ЦПК України).
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності, встановленим ст. 77 - 80 ЦПК України.
Учасники справи зобов'язані, зокрема, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (п. 1, 2, 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України).
У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Здійснюючи перевірку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги.
З огляду на вказані норми процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції у цій справі має дати відповідь на аргументи відповідача, викладені в його апеляційній скарзі, а саме:
-про недоведеність належними та допустимими доказами укладення між сторонами у справі кредитного договору та отримання відповідачем грошових коштів (кредиту) від позивача, які суд першої інстанції вважав встановленими;
-про не врахування судом висновків Верховного Суду про нікчемність умов кредитного договору про комісію за обслуговування кредитної заборгованості.
Щодо висновку суду про доведеність тієї обставини, що 29.04.2021 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі договір про надання кредиту № 298620-КС-001, то колегія суддів вважає такий висновок правильним і обґрунтованим з огляду на те, що така обставина вже була раніше встановлена рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18.04.2024 у справі № 757/34772/23-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Золотих Олександра Олександровича, приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Мехеди Олега Валерійовича, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
У мотивувальній частині вказаного рішення Печерський районний суд м. Києва вказав встановлені ним обставини справи, зокрема: «29.04.2021 року між ТОВ «Бізнес Позика» (далі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі - Позичальник) укладено договір про надання кредиту № 298620-КС-001 (далі - Договір), відповідно до умов якого Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 46 000,00 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів (а. с. 20 - 21). Як визначено у п. 1 Договору, строк кредиту - 24 тижнів. Процентна ставка - в день 0,86523325%, фіксована. Комісія за надання кредиту - 6 900,00 грн. Загальний розмір наданого кредиту - 46 000,00 грн. Термін дії договору до 14.10.2021 року. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту - 101 160,00 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка - 381,52277985%».
За даними ЄДРСР рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18.04.2024 у справі № 757/34772/23-ц не було оскаржене, а тому, відповідно до ст. 273 ЦПК України, набрало законної силина час ухвалення Новоархангельським районним судом Кіровоградської області рішення від 02.10.2024 у справі № 394/596/24.
Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційність безпосередньо пов'язана з презумпцією істинності судового рішення, конституційною нормою про обов'язковість судового рішення (п. 9 ст. 129 Конституції України), а також такими складовими верховенства права як принцип правової визначеності, легітимних очікувань, процесуальної економії, а також заборони зловживати процесуальними правами.
Преюдиційність визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Тобто, суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
З огляду на преюдиційність обставин, встановлених рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18.04.2024 у справі № 757/34772/23-ц, для справи 394/596/24, сторонами у який є ті самі особи, ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 , відповідачка не може заперечувати у справі, яка переглядається № 394/596/24, факт укладення нею з позивачем кредитного договору та зміст істотних умов цього договору.
Крім того, звертаючись до суду, позивач разом з позовною заявою надав докази укладення такого договору, зокрема, докази підписання кредитного договору ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду відхиляє необґрунтований довід апелянта про недоведеність факту укладення кредитного договору від 29.04.2021 № 298620-КС-001між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 .
Щодо висновку суду першої інстанції про доведеність тієї обставини, що ТОВ «Бізнес Позика» виконав свої зобов'язання перед ОСОБА_1 за кредитним договором від 29.04.2021 № 298620-КС-001, надавши кредит в обумовленому договором розмірі - 46000,00 грн, то, на думку колегії суддів апеляційного суду, цей висновок ґрунтується на доказах у справі, які належним чином дослідив і оцінив суд.
Зокрема, суд врахував дані, які містять копія платіжного доручення від 29.04.2021 № 27526, згідно з яким на підставі кредитного договору від 29.04.2021 ТОВ «Бізнес Позика» здійснило переказ грошових коштів в сумі 46000,00 грн на банківську платіжну картку № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 (а. с. 12).
Ці дані узгоджується з даними, які на виконання ухвали суду від 18.06.2024 надав АТ КБ «ПриватБанк» про те, що держателем банківської карти № НОМЕР_1 , емітованої АТ КБ «ПриватБанк», є ОСОБА_1 , на яку 29.04.2021 були зараховані грошові кошти в розмірі 46000,00 грн (а. с. 65), а також з даними виписки АТ КБ «ПриватБанк» з особового рахунку ОСОБА_1 за період 29.04.2021 - 05.05.2021, з якої вбачається, що 29.04.2021 банк зарахував кошти в сумі 46000,00 грн на рахунок відповідача у справі, які надійшли від «Бізнес Позика» згідно з кредитним договором № 298620-КС-001 (а. с. 66).
Згідно з п. 1.30 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ вказаної у ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Тож, вказані докази відповідають вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності, встановленим ст. 77 - 80 ЦПК України, узгоджуються між собою, не суперечать іншим доказам у справі та достовірно підтверджують те, що відповідачка отримала наданий їй позивачем кредит.
З цих підстав колегія суддів апеляційного суду відхиляє довід апелянта про недоведеність тієї обставини, що вона отримала кредит на підставі договору з ТОВ «Бізнес Позика», яку суд першої інстанції вважав доведеною.
Щодо твердження відповідача про не врахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду про стягнення комісії у справах, які виникають з кредитних правовідносин, то колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що в апеляційній скарзі не зазначено конкретні постанови Верховного Суду, в яких викладено висновки про застосування відповідної норми права у подібних правовідносинах, що не були враховані місцевим судом в оскаржуваному рішенні.
Крім того, відповідач не висував під час розгляду справи в суді першої інстанції аргументів безпосередньо щодо вимог позивача про стягнення комісії (див. відзив на позовну заяву, а. с. 64 - 74).
З огляду на це суду апеляційної інстанції важко оцінювати цей аргумент апелянта, оскільки невідомо, які саме правові висновки Верховного Суду про застосування норм права той має на увазі.
Проте, колегія суддів апеляційного суду приймає до уваги, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються:
-доходи кредитодавця у вигляді процентів;
-комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо;
-інші витрати на додаткові та супутні послуги, які підлягають сплаті на користь посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо)
Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у редакції, чинній на час укладення сторонами кредитного договору від 29.04.2021 № 298620-КС-001, банк самостійно встановлює процентні ставки та комісій винагороду за надані послуги.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісії за надання, обслуговування і повернення кредиту, додаткові або супутні банківські послуги (ст. 20 вказаного Закону), які безпосередньо пов'язанні з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, приблизний перелік яких наведено у ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 викладено такий висновок: «комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (п. 31.29 постанови).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 викладено такий висновок: «якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
При цьому, в обох вказаних справах Верховний Суд аналізував відповідність умов кредитних договорів про комісію за обслуговування кредиту (про оплатність надання банком інформації про стан кредитної заборгованості залежно від періодичності звернення позичальника із запитом щодо надання йому такої інформації) вимогам ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», яка встановлює право споживача на отримання раз на місяць безоплатно інформації про стан кредитної заборгованості, а також правові наслідки такої невідповідності, встановлені ч. 5 ст. 12 вказаного Закону.
У справі № 394/596/24, яка переглядається в апеляційному порядку, на відміну від справ № 496/3134/19 та № 204/224/21, які переглядав Верховний Суд, кредитний договір від 29.04.2021 № 298620-КС-001містить умову про сплату позичальником комісії за надання кредиту, а не його обслуговування.
У той час, як ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» містить норми про надання інформації протягом строку дії договору про споживчий кредит, що пов'язано з обслуговуванням кредиту, цей Закон не містить норм, які регулюють надання кредиту та пов'язані з цим додаткові послуги.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» (яку застосовував Верховний суд у названих постановах у справах № 496/3134/19 та № 204/224/21) умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що умова укладеного між сторонами у справі кредитного договору від 29.04.2021 № 298620-КС-001, в частині встановлення комісії за надання кредиту в сумі 6900,00 грн (п. 1 договору), яка згідно з графіком платежів (п. 3 договору) сплачується трьома частинами після укладення договору (розстрочення платежу), не обмежує права споживача, порівняно з нормами Закону України «Про споживче кредитування», а тому підстав вважати її нікчемною немає.
Твердження апелянта про не врахування судом першої інстанції правових позицій Верховного Суду щодо комісії у відносинах споживчого кредитування є необґрунтованим.
Вимог про недійсність цієї умови кредитного договору з будь-яких підстав відповідач не пред'явив (у справі зустрічний позов не заявлено), а тому на цю умову договору поширюється презумпція правомірності правочину, встановлено ст. 204 ЦК України.
Оскільки договір є обов'язковим до виконання сторонами, що передбачено ст. 629 ЦК України, а відповідач його не виконав, отриманий кредит не повернув і не сплатив проценти за користування ним та комісію, які передбачені договором, суд першої інстанції обґрунтовано констатував порушення відповідачем зобов'язання та обґрунтовано задовольнив позов.
9.Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Аргументи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки. Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.
Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
10.Про судові витрати
Одним із принципів цивільного судочинства, закріплених у п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з п. «в» ч. 4 ст. 382 ЦПК України резолютивна частина постанови суду апеляційної інстанції має містити відомості про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Враховуючи, що колегія суддів суду апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу відповідача та залишає рішення суду першої інстанції без змін, передбачених ч. 13 ст. 141 ЦПК України підстав для зміни розподілу судових витрат, які здійснив суд першої інстанції, немає.
Крім того, витрати відповідача, понесені на сплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3633,60 грн (а. с. 154), компенсації не підлягають.
Позивач у справі заяв про його судові витрати у зв'язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції заяв до суду не подав.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 375, 382 - 384ЦПК України, суд
Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 02.10.2024 без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст цієї постанови складено 07.02.2025.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 3 ст. 394 ЦПК України.
Головуючий О. Л. Карпенко
Судді: С. М. Єгорова
С. І. Мурашко