Житомирський апеляційний суд
Справа №295/15604/24 Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.
Категорія 44 Доповідач Борисюк Р. М.
06 лютого 2025 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Коломієць О.С., Павицької Т.М.,
з участю секретаря
судового засідання Нестерчук М.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 295/15604/24 за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 25 листопада 2024 року, ухвалене під головуванням судді Перекупки І.Г. у місті Житомирі,
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі ГУ ПФ України в Житомирській області) на його користь моральну шкоду, завдану протиправною бездіяльністю органу державної влади, в розмірі 311 717,45 грн, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України коштів з відповідного казначейського рахунку Державного бюджету України.
В обгрунтування позову зазначав, що він 31 грудня 2010 року звільнений з органів внутрішніх справ через хворобу, є особою з інвалідністю 2 групи, захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, перебуває на обліку у ГУ ПФ України в Житомирській області (Відповідач) та отримує пенсію відповідно до Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992 р. «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року у справі № 240/3649/21 зобов'язано ГУ ПФ України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 у період: з 01 серпня 2018 року по 31 серпня 2018 року; з 01 жовтня 2018 року по 31 жовтня 2018 року; з 01 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року; з 01 березня 2019 року по 31 березня 2019 року; з 01 червня 2019 року по 31 липня 2019 року; з 01 вересня 2019 року по 31 жовтня 2019 року, з 01 травня 2020 року по 31 липня 2020 року; з 01 вересня 2020 року по 31 жовтня 2020 року та з 01 грудня 2020 року підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Зазначав, що вказане рішення суду 10 липня 2021 року набрало законної сили і на його виконання Житомирським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист, який пред'явлено до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).
На підставі виконавчого листа державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 67921592.
ГУ ПФ України у Житомирській області при перерахунку йому пенсії на виконання судового рішення неправомірно нараховано розмір підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, замість визначеного у рішенні суду двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), здійснено неправильний розрахунок заборгованості з виплати підвищення до пенсії, тобто нараховано тільки 30 470,64 грн, а повинна бути сума - 206 406,00 грн.
Він двічі звертався до суду, у порядку статті 383 КАС України, тричі звертався до Відділу примусового виконання рішень, але результат відсутній. Заборгованість по перерахунку пенсії в сумі 30 470,64 грн не виплачена.
Крім цього, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року у справі № 240/16923/21 зобов'язано ГУ ПФ України в Житомирській області провести перерахунок та виплату йому пенсії з 01 грудня 2019 року на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області» від 10 червня 2021 року № 33/26/117-401, у розмірі 83% від грошового забезпечення, визначеного станом за листопад 2019 року, з урахуванням проведених виплат.
Вказане судове рішення набрало законної сили і на його виконання Житомирським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист, який пред'явлено до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).
27 січня 2022 року старшим державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 68354130.
ГУ ПФ України в Житомирській області на виконання цього судового рішення було проведено йому перерахунок пенсії, однак виплата коштів за період з 01 грудня 2019 року по 31січня 2022 року в сумі 16 806,36 грн не здійснена.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25 травня 2022 року у справі № 240/1060/22 зобов'язано ГУ ПФ України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату йому пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум, із 01 грудня 2019 року по 31 березня 2020 року.
11 липня 2022 року рішення суду набрало законної сили.
06 грудня 2022 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) відкрито виконавче провадження № 70471559.
ГУ ПФ України у Житомирській області при перерахунку йому пенсії на виконання рішення суду у справі № 240/1060/22 тричі невірно розраховано суму доплати у розмірі 3 391,52 грн, що свідчить про навмисні протиправні дії посадових осіб відповідача. І лише після звернення до суду в порядку ст.ст. 382, 383 КАС України та неодноразового звернення до Відділу примусового виконання рішень, проведено правильний розрахунок заборгованості в сумі 36 775,52 грн, але яка не виплачена.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27 червня 2023 року у справі № 240/2012/23 зобов'язано ГУ ПФ України в Житомирській області нарахувати та виплатити йому з 19 липня 2022 року щомісячну доплату до пенсії в сумі 2 000,00 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб».
28 липня 2023 року рішення суду набрало законної сили.
05 грудня 2023 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 73513206.
ГУ ПФ України в Житомирській області на виконання вказаного судового рішення було йому проведено перерахунок пенсії, однак доплата за рішенням суду в сумі 6 714,96 грн не здійснена.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року у справі № 240/15339/23 зобов'язано ГУ ПФ України в Житомирській області здійснити йому з 01 березня 2023 року перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, з врахуванням виплачених сум пенсії.
04 грудня 2023 року рішення суду набрало законної сили.
07 березня 2024 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 74367298. Сума доплати по перерахунку становить 22 018,10 грн, яка не виплачена.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року у справі № 240/1474/23 зобов'язано ГУ ПФ України в Житомирській області виплатити йому пенсію з 01.08.2018 р. по 31.08.2018 р., з 01,10.2018 р. по 31.10.2018 р., з 01.12.2018 року по 31.12.2018 р., з 01 03 2019 р. по 31 03 2019 р., з 01 06 2019 р. по 31 07 2019 р., з 01 09 2019 року по 31.10.2019 р., з 01.05.2020 р. по 31.07.2020 р., з 01.09.2020 р. по 31.10.2020 р., з 01.12.2020 року по 31.07.2021 р. без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.
11 грудня 2023 року рішення суду набрало законної сили.
Відповідно до листа ГУ ПФУ сума доплати по перерахунку становить 190 818,12 грн, але заборгованість не виплачена.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року у справі № 240/27561/23 зобов'язано ГУ ПФ України в Житомирській області виплатити йому пенсію з 19 липня 2022 року, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.
09 квітня 2024 року рішення суду набрало законної сили.
27 червня 2024 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 75399807. Сума доплати по перерахунку становить 8 123,75 грн, але заборгованість не виплачена.
25 серпня 2024 року він в черговий раз звернувся до ГУ ПФ України в Житомирській області з заявою про виплату йому заборгованості по вказаних рішеннях суду.
Листом від 23 вересня 204 року № 23532-21396/Р-02/8-0600/24 ГУ ПФ України в Житомирській області повідомило, що виплата різниці між попередньо обчисленим розміром пенсії та на виконання рішень суду буде проводитись в порядку черговості після виділення коштів на виплату заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень.
Незважаючи на його чисельні звернення до ГУ ПФ України в Житомирській області, відповідач надає йому відписки, а рішення суду залишаються невиконаними в частині виплати заборгованості, загальна сума заборгованості становить 311 727,45 грн.
Зазначав, що протиправні дії ГУ ПФ України в Житомирській області, які полягають у невиплаті пенсії, бездіяльність останнього щодо тривалого невиконання рішень суду, та умисне невірне нарахування пенсії працівниками відповідача, заподіяли йому моральну шкоду.
Наголошує, що він є особою з інвалідністю II групи, протиправні дії відповідача доводили його до загострення хвороби. Моральна шкода, яка завдана йому, полягає в душевних стражданнях через порушення його здоров'я, прав, неможливості реалізувати, враховуючи вік та стан здоров'я, своє конституційне право на належний розмір пенсії. Також, моральна шкода полягає у порушенні звичного способу його життя, адже йому доводилося неодноразово письмово звертатися до відповідача з метою реалізації свого права на підвищення розміру пенсії і щодо виконання рішень суду. Факт неправомірної бездіяльності відповідача встановлено судовими рішеннями, а тривале їх невиконання саме по собі завдає йому моральних страждань. Заподіяну йому моральну шкоду він оцінює в сумі 311 727,45 грн, тому що саме такий розмір заборгованості йому не виплачено ГУ ПФ України в Житомирській області.
Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 25 листопада 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Також, просив розглядати справу без його участі.
На обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судове рішення, ухвалене всупереч вимогам чинного законодавства, є незаконним та необґрунтованим, як цього вимагають норми статті 263 ЦПК України. Суд першої інстанції ухвалив рішення із порушенням норм матеріального та процесуального права, на підставі неправильного та неповного дослідження доказів та встановленням обставин у справі.
Зазначає, що місцевий суд не прийняв до уваги те, що його права порушені протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень ГУ ПФ України в Житомирській області, яка полягає в невиплаті протягом тривалого часу належних йому пенсійних виплат. Внаслідок такої неправомірної бездіяльності йому завдані душевні страждання, порушено звичайний спосіб його життя, завдано психоемоційне хвилювання, погіршився стан його здоров'я, тобто йому завдано моральну шкоду.
Звертає увагу на те, що протиправна бездіяльність відповідача знаходиться у прямому причинному зв'язку із заподіяними йому душевними стражданнями.
У поданому відзиві представник ГУ ПФ України в Житомирській області Поплавський Д.Ю. апеляційну скаргу не визнав, просить відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Також надійшли заява та додаткові пояснення по скарзі від представника Державної казначейської служби України Зубовського Д.О., де він просить розгляд апеляційної скарги проводити без його участі і відмовити в задоволенні позову за безпідставністю.
Належним чином у відповідності до вимог цивільно-процесуального законодавства повідомлені про дату, час і місце розгляду справи сторони, учасники в судове засідання не з'явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням частини 2 статті 372 ЦПК України.
Враховуючи те, що в судове засідання не з'явились всі особи, які беруть участь у справі, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає положенню частини 2 статті 247 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та достатніх доказів того, що саме внаслідок протиправних дій відповідача йому була завдана моральна шкода, що спричинила шкоду його здоров'ю, чи інших втрат немайнового характеру, які призвели до спричинення моральних страждань.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду враховуючи наступне.
Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилами частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п.9 ч.2 ст.16 ЦК України).
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частин першої - третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
За приписами частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України).
За загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Крім того, у пункті 5 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд зокрема повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.
Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам (ст. 3. 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
Згідно частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні кожного окремого спору про відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення.
Докази мають відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності і бути достатніми для встановлення судом дійсних обставин справи та вирішення її у відповідності з вимогами закону.
Встановлено, що 31 грудня 2010 року ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ через хворобу, є особою з інвалідністю 2 групи з 29 листопада 2022 року, захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а. с. 7, 8).
Із матеріалів справи убачається, що рішеннями Житомирського окружного адміністративного суду від: 09 червня 2021 року, 29 листопада 2021 року, 25 травня 2022 року, 27 червня 2023 року, 13 жовтня 2023 року, 23 жовтня 2023 року, 24 січня 2024 року було зобов'язано ГУ ПФ України в Житомирській області провести перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_1 на загальну суму 311 727,45 грн. Безпосередньо із невиконанням вказаних судових рішень позивач пов'язує та обґрунтовує свої вимоги щодо відшкодування спричиненої моральної шкоди.
Виходячи з наведених вище норм закону, позивачу у своєму позові слід було довести, що невиконання рішень судів сталося саме з вини відповідачів та такі дії (бездіяльність) органів державної влади призвели до негативних наслідків у вигляді погіршення стану здоров'я, завдали моральних переживань та страждань, порушили нормальні життєві зв'язки.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що в порушення вимог вищенаведених процесуальних норм, позивачем не доведено факту заподіяння йому моральної шкоди, наявності причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями відповідача ГУ ПФ України в Житомирській області та наслідками, зазначеними позивачем у позовній заяві. При цьому, сам по собі факт погіршення стану здоров'я за умови недоведеності вищенаведених обставин, не є достатньою підставою для висновку про наявність в справі правових підстав для стягнення на користь позивача моральної шкоди.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення місцевого суду, наведені у скарзі, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки , які ґрунтовно, повно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками щодо їх оцінки.
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, а рішення суду є законним та ґрунтується на встановлених обставинах справи.
Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін.
За приписами частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи, немає.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду міста Житомира від 25 листопада 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді